Що подивитись в околицях Львова за один день?

Posted By : підтримка/ 1068 0

Чи часто у Вас виникає запитання, що цікавого можна подивитись навколо Львова за один день. Дійсно, буває так, що часу небагато, а природній потяг людини до пізнання, відпочинку, зміни атмосфери завжди є і його потрібно задовільняти, інакше міський застій може викликати багато поганих наслідків, таких як снобізм, відсутність творчого потягу, депресія. Нові місця та нові люди надихають, тому ніколи не варто нехтувати, бодай, короткотривалим відпочинком.

У якому б напрямку Ви  не поїхали, всюди Львівщина гостинно привітає Вас багатством природи та цікавими місцями.

Проте є такі місця, які заслуговують Вашої особливої уваги, їх неможливо обминути, проїхати, забути.

На що буде достатньо одного дня,  щоб повернутись задоволеним вже ввечері додому ?

фотошкола “Чик” Підгорецький замок

– Одного дня буде достатньо для того, щоб відчути  атмосферу старовинності, потрапивши у замки Львівщини. Дихання середньовіччя, багатство легенд та історії їх власників ще досі живуть у Олеському, ПІдгорецькому, Золочівському замках. Якщо ви на автомобілі, то за один день  ви встигнете також побачити ренесансний замок у мальовничому селі Свірж.

скелі в Уричі
  скелі в Уричі фото Кирила Яськ

 

– Одного дня достатньо для того, щоб відчути, що таке Карпати. Прогулятись густим смерековим лісом, полежати на галявині і послухати тишу, побачити гірські тумани, які вкутують  річкові долини восени, відчути смак вершини, переглянути своє життя. Все це за один день можливо, якщо просто виїхати електричкою чи автомобілем у напрямку Сколе. Зі Сколе починається маршрут на найвищу точку Сколівських Бескидів- гору Парашку та на гору Лопату, з якої можна зійти на мальовничий водоспад Кам’янка, який спадає з 6-ти метрів. Якщо вгору йти не хочеться, тоді перед Сколе повертаємо у долину Стрия та їдемо до фантастичних  скельних утворень у селі Урич. Там колись була справжня фортеця.  

 

Дзвіниця в Ясениці- Замковій
Карпати

– Одного дня буде достатньо для того, щоб доторкнутись до культури горців Львівських Карпат- Бойків. За один день Ви зможете побачити столицю Бойківщини – Турку, дерев’яні храми в околиці та відвідати монастир, де був похований Данило Галицький(засновник Львова) – Лаврівський монастир. Також багато гірських серпантинів, мальовничі річки Дністер та Стрий, цікаві історії та багата культура будуть постійно супроводжувати Вас.

Центральна частина міста Жовква

– Одного дня буде достатньо для того, щоб відвідати Львів у мініатюрі – місто Жовкву. Цетральна ринкова частина, багатство храмів, в тому числі дерев’яна церква Святої Трійці, яка занесена до списку Світової Спадщини Юнеско, не залигать Вас байдужими. Неподалік, на схилах мальовничого Розточчя, розмістився Крехівський монастир, який також вартий вашої уваги.

Дрогобич

– Одного дня буде достатньо для того, щоб відвідати батьківщину Івана Франка- Дрогобиччину. Дрогобич – це друге найбільше місто області, з якого походить всесвітньовідомий вчений Юрій Котермак (Дрогобич) та ще багато відомих особистостей. Час проведений у Дрогобичі -буде приємним спогадом. Також тут  можна відвідати дерев’яну церкву св. Юра, яка увійшла до списку найунікальніших храмів України, що стали частиною світової спадщини Юнеско. Неподалік обов’язково завітайте до батьківської садиби Івана Франка у с. Нагуєвичі. Закінчити свій день можна у Трускавці,  попивши лікувальної мінеральної водички, з присмаком нафти, яка колись стала основним багатством цього регіону.

 

І це все за один день. Результат під кінець дня – радість, насиченість та відчуття повноцінності життя.

Зимовий відпочинок в Карпатах

Posted By : підтримка/ 867 0

Ми можемо пишатись нашою державою, яку щорічно відвідує безліч туристів, адже у нас є як тепле та чисте море, в якому літом купаються дорослі та діти проводячи чудову літню відпустку, так і стародавні високі гори, які забезпечують нам активний відпочинок зимою. Відпочинок у Карпатах високо цінують як громадяни нашої держави, так і приїжджі з інших країн туристи. Дійсно, Карпати щорічно відвідує дуже велика кількість людей, адже насолоджуватись природою, свіжим повітрям та неймовірними краєвидами тут можна цілий рік. Літом у Карпатах можна гарно погуляти, займатись риболовлею у місцевих річках, скупатись у цілющих озерах, попити джерельної води, та подихати чистим повітрям. Зимою ж у Карпати їдуть здебільшого заради активного відпочинку, адже сезон катання на лижах та сноубордах досить тривалий і розпочинається ще у листопаді, а закінчується у березні, а інколи навіть пізніше.

У Карпатах цілюще все, від повітря яке несе у собі тонкий аромат хвойних дерев зміцнюючих імунітет, та води, такої м’якої та смачної, до пейзажів, які заспокоюють нервову систему та надихають людей до створення чогось чудового та доброго.

Найбільший наплив туристів у Карпатах взимку, адже тут дуже м’яка зима і при великій кількості снігу досить часто світить сонце, що вже саме по собі створює чудовий настрій. При тому що про місцевих жителів ходить досить багато легенд та чуток, вони надзвичайно привітні та сучасні, тому тут дуже розвинена інфраструктура. Бази відпочинку знаходяться далеко від шумних трас та промислового виробництва, проте відпочиваючи тут ви зможете насолоджуватись усіма привілеями цивілізації, що робить відпустку ще цікавішою та колоритнішою.

Українців у Карпатах приваблює те, що для проведення незабутніх вихідних не треба оформляти візи та інші документи, вироблення яких потребує чимало затрат часу та коштів, що робить перебування тут досить економним. Іноземців у наші гори теж приваблюють ціни. З розвитком туризму і популяризації відпочинку в Україні кількість баз відпочинку значно зросла, а з кількістю виріс також і рівень обслуговування. За невеликі кошти можна чудово відпочити, при тому що не треба довго та далеко їхати.

Найпопулярнішими курортами в Карпатах прийнято вважати Буковель та Славське, але не менше туристів відвідують також Яблуницю, Драгобрат, Воловець, Ворохту, Подобовець, Яремче, Синяк та інші населені пункти.

У Карпатах чудово відпочивати як новачкам, які тільки навчаються чи прагнуть навчитись майстерності катання на лижах та сноубордах, так і досвідченим професіоналам, адже траси тут дуже різноманітні за складністю та довжиною. Не сумуватимуть у Карпатах і діти, адже дитяча анімація знаходиться на високому рівні і діти зможуть покататись на санчатах, виліпити снігову бабу та погратись у сніжки.

У Карпатах діє безліч санаторіїв, баз відпочинку та пансіонатів. Тут можна знайти як вишукане житло, так і садиби наповнені місцевим колоритом. Ціни досить різноманітні і можна підібрати чудовий та прийнятний для вашого гаманця варіант.

Не варто забувати, що при великій кількості котеджів сюди приїжджає велика кількість туристів, тому зняти садибу можливо лише завчасно, або доведеться їхати на удачу та пробувати домовитись про поселення з місцевими жителями. Не варто так ризикувати! Набагато раціональніше звернутись у туристичну компанію, яка запропонує вам проживання у Карпатах за доступними цінами і при цьому у них завжди є викуплені місця, тому поселення для вас буде гарантованим.

Ми завжди раді допомогти вам чудово відпочити! Карпати неймовірні в любий сезон, переконайтесь в тому і ви!

Планируем отпуск на осень

Posted By : підтримка/ 194 0

Наступили те времена, когда перелеты и переезды перестали пугать путешественников и даже дальние расстояния кажутся гораздо ближе, ведь с появлением скоростного транспорта и туристических компаний пересечь границу и преодолеть тысячи километров не составляет никакого труда.

Если раньше те, кто по каким-то причинам остался без отпуска в летний период понимали, что к следующему теплого сезона моря и солнца им не видать, то теперь прекрасно отдохнуть наслаждаясь солнечными лучами и морской водой они могут в любой сезон. Да и не только отдых на пляжах манит отдыхающих – есть еще множество мест, где можно побывать и в другой сезон, и получить от отпуска массу удовольствия.

Вот приближается осень. Все еще жарко греет солнышко, но дни становятся значительно короче, а ночи длиннее и холоднее. Все, у кого намечается долгожданный отпуск, живут ожиданием сентября и всех прелестей которые он им принесет. Так куда же отправится в этот прекрасный и золотое время?

Отдых в Сентябре

Сентябрь па праву завоевал любовь туристов, ведь провести отпуск во время «бархатного сезона» ничуть не хуже чем в летнюю жару, а в некоторых аспектах даже лучше. Жара спадает, солнышко становится ласковее, но при этом вода в море еще достаточно теплая чтобы искупаться, а температура воздуха позволяет как не замерзнуть, так и осуществлять спокойные прогулки.

Море.  Средняя в сентябре можно отправляться как на территории нашей страны, так и за ее пределы. Идеально подойдут для такого отдыха Болгария, Хорватия и Черногория. С более дорогих, но интересных и экзотических мест можно рассматривать Иорданию и Кипр, а с детьми стоит посетить Тунис. Чтобы вы не выбрали, отдых на море в сентябре обещает вам потрясающую отпуск и приятные впечатления.

Экскурсии.  Наиболее популярными странами сентября выступают Франция, Германия и Чехия. Экскурсионные туры по Европе могут проходить как по всех этих странах, так и быть направлены на друга, но с изучением ее культуры, традиций и особенностей. Провести несколько дней в Париже, посетить пивной фестиваль в Баварских Альпах или провести время в Праге, где можно погулять по роскошным бульварам в средневековом стиле. Что может быть лучше? Не менее интересные и захватывающие  экскурсии по Украине . В сентябре самое время отправиться в Карпаты или посетить старинные украинские замки. В настоящее время проходит множество фестивалей, один из которых вы можете посетить.

Отдых в Октябре

Октябрь прохладный и более насыщенный дождями чем начало осени, но все же есть места, где этот месяц года самый благоприятный для путешествий.

Путешествия по Европе.  Отличный вариант проведения отпуска в октябре – отправится в тур по Европе. Здесь можно насладиться и последними лучами теплого солнышка и уже по-настоящему осенней прохладой. Если вы отправитесь в Италию, то днем ?? вам по летнему тепло, а вот вечером уже будут по осеннему холодными. Ценится Италия в октябре тем, что в это время здесь не так много туристов, очередей для посещения музеев практически нет и вы сможете насладиться прелестями этой замечательной страны. Так же прекрасны в это время Испания и Греция, так что выбирать вам будет из чего.

Горнолыжные курорты. Не стоит упускать из виду то, что хоть в октябре и можно понежиться последним перед зимой теплым солнышком, все же в это время открываются многие горнолыжных курортов, где можно покататься в начале сезона по выгодным ценам. Одной из самых известных стран которая так рано открывает сезон для любителей активного отдыха выступает Швейцария. Французский курорт Тинь так же приглашает поклонников горнолыжного спорта открыть сезон в октябре, так как находится он высоко в горах и снег выпадает очень рано. Так же радостно встретят здесь любителей сноудорда, подледного дайвинга и тусовок, ведь в это время все празднуют начало сезона и скучать здесь не придется никому.

Море. Если летом вам не удалось побывать на теплом морском берегу, то сделать это в октябре совсем не поздно. Придется тщательно подбирать место для проведения своего отпуска, но и результат будет потрясающим. Единственное с чем необходимо смириться – это непредсказуемость погоды на большинстве курортов. Через несколько минут здесь может похолодать и начаться сильный ливень, который исчезнет так же быстро как и начнется. Это касается как известных курортов Таиланда и Гоа, так и других морских зон отдыха. Кипр и Италия так же манит туристов в это время, но если здесь испортится погода то вы должны будете быть готовы к прогулкам и экскурсиям, а не купанию в море. Уже не такой модный, но все же популярный Египет часто заменяют курортами Иордании, Канарские острова и Кубой. Так же в это время открываются курорты ОАЭ и Доминикану,

Отдых в Ноябре

В Ноя еще не хочется думать о приходе зимы, но холодная погода, а порой и первый снег заставляют осознать начало долгой и холодной поры года. Как бы солнышко не светило, но прогреть землю ему уже не удается и приходится только наслаждаться изменениями капризной ?? природы. Если ваш отпуск выпал именно на этот месяц. То подумайте как провести его самым интересным способом, и, возможно, этот отпуск запомнится вам даже больше чем летняя.

Экскурсии по Европе. Ноябрь – отличное время для путешествий. Можно отправиться в экскурсионный тур по Риму, Барселоне, Праге или Венеции. Здесь вам точно не позволят скучать. Ведь развлекательная программа очень обширна. Вы сможете посетить самые известные места, выставки и просто прогуляться по старинным улочкам – это не просто интересно, но очень расслабляет и вдохновляет.

Отдых с детьми. С детьми стоит отправляться в страны, которые не требуют длительного нахождения в пути. Это касается как поездок автобусами, так и авиаперелетов. Можно посетить Финляндию или Швецию, поездка на пароме понравится детям любого возраста. Чехия тоже не оставит никого равнодушными, ведь именно в Праге находится зоопарк в котором представлены животные занесены в Красную книгу, а еще огромный музей игрушек. Прекрасный в ноябре и Сингапур. Здесь в этот стоит посетить зоопарк, Национальный Сад Орхидей или парк «Ночное сафари».

Фестивали.  Ноябрь славится проведением огромного количества разнообразных фестивалей во всех уголках мира. Германия в ноябре открывает карнавальный сезон, так что вы можете попасть на начало этого захватывающего действа. В Париже начинается праздник под таинственным названием «новое божоле», взрослым такое мероприятие точно придется по вкусу. В Великобритании проходит торжество Гая Фокса. Сжигают чучело и запускают фейерверки практически из всех окон домов, так что без торжества вы не останетесь. В конце ноября начинается подготовка к рождественским праздникам и можно сделать покупки в будущих радостных событий еще и по очень доступным ценам.

Вот такая вот интересная осень может у вас показаться, если вы все же рискнете и отправитесь в отпуск в эту непредсказуемую сказочную пору!

Топ 10 місць, які треба відвідати у Львові

Posted By : підтримка/ 832 0

Якщо Ви зупинились у Львові транзитом, чи з якихось інших причин у вас немає часу побачити усю красу Львова, сайт Lviv.Travel рекомендує Топ 10 архітектурних перлин Льовова, які повинен побачити кожен, хто побував у Львові.

Усі вони знаходяться в компактній центральній частині міста і щоб побачити їх усіх Вам знадобиться не більше 3-х годин.

Якшо у вас є трохи часу і ви хочете поринути у неймовірну атмосферу- приєднуйтесь до наших турів до Львова

1. Площа Ринок

Площа ринок

Львівська Площа Ринок зберегла свою назву від ХІV століття. Вона походить від німецького «der Ring» (коло, кільце), власне за таким принципом будувалися центральні площі німецьких середньовічних міст.

Саме тут, у долині ріки Полтви в середині ХІV століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира ІІІ започаткували класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників та будівельників з Німеччини. У наступні століття архітектурну досконалість Ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.

Площа Ринок у її сучасному вигляді – це нашарування архітектурних ідей багатьох творців і багатьох століть, які утім мають одну єдину особливість – незмінну узгодженість і гармонію. Тут від усіх будівель віє спокоєм, упевненістю, оптимізмом і людяністю епохи європейського ренесансу. Усі кам’яниці площі різні й неповторні, але у той самий час наче споріднені між собою однією ідеєю. Кожна кам’яниця – окремий і завершений образ. Тут феноменально зіставлено величину будинків з людиною, і ми почуваємо себе ніби  в оточенні дуже затишного інтер’єру. Будинки не надто високі й не надто малі, жоден з них не виривається із загального ансамблю своїми розмірами, висотою чи стилем. У львівських ренесансних будинках відчувається справжня музика. Несиметрично розміщені вікна – два поруч і одне ніби осторонь –мають утилітарне призначення: два вікна припадають на головну залу-світлицю, а третє – на бокову, господарську кімнату. Але в цій асиметрії відчувається ритм – ніби спочатку звучать дві половинки ноти, а потім одна ціла нота. Звучання Площі Ринок є неповторним.

Львівські середньовічні патриції замовляли проекти своїх будинків здебільшого італійським архітекторам, вихідцям з північної Ломбардії та південної Швейцарії. Але італійський ренесанс не зміг у Львові зберегти свою чистоту і непорушність стилю, він був доповнений і збагачений місцевими традиціями, зокрема рисами східного українського зодчества. Таким чином протягом майже п’яти століть творився єдиний в Україні неповторний ансамбль житлових будинків на Площі Ринок. Майже всі будинки площі і до сьогодні використовуються за своїм основним призначенням – у них мешкають львів’яни.

2. Оперний театр

Оперний театр

Збудований на початку минулого століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш всепоглинаючу потугу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
Форми фасаду дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями. Над головним карнизом фасаду височать статуї восьми муз, над ними горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей Генія драми і комедії, трагедії і у центрі – Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч, Війтович.

Інтер’єр львівської опери вражає не менше, ніж зовнішній вигляд. Внутрішнє убранство споруди оздоблене позолотою (на неї витратили декілька кілограмів золота), різнокольоровим мармуром, декоративними розписами і скульптурою. Чотириярусний глядацький зал має форму ліри і вміщує понад тисячу людей. Окрасою сцени є декоративна завіса «Парнас» (1900 рік) відомого у Європі живописця Генрика Семирадського – алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу.

Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів з інших країн. У львівській опері проводять нещодавно відроджені Віденські бали.

3. Вірменський квартал

Вірменський квартал

Одна з найстаріших громад Львова – вірменська – віками створювала у місті осередок свого національного життя з унікальною архітектурою і неповторним духом найдревнішої східної християнської культури.

Вірмени, вигнані з батьківщини монголо-татарською навалою середини XIII століття і позбавлені державності, знайшли гостинний прихисток на галицькій землі. Одна з найдревніших східних християнських націй (вірмени прийняли християнство на декілька століть раніше, аніж це зробили народи Європи) – принесла до Львова разом зі своїми капіталами творчий пошук і бездоганну ремісничу вправність ювелірів, шкіряників і гаптувальників. Та найкраще вірмени від віків освоїли купецький фах. Торговельні каравани зі східних країн до Європи були майже цілковито вірменською монополією. Вірмени не лише торгували самі, а й постійно обіймали посади торгових перекладачів, через яких здійснювалися контакти усіх іноземних купців у Львові.

Національні громади у стародавньому Львові займали кожна свою територію. Вірмени селилися за мурами міста у північній частині, неподалік центральної Ринкової площі. Тут містився осередок григоріанського єпископства, який підпорядковувався лише голові вірменської церкви – Католикосові усіх вірмен. Світським життям громади керував війт і рада старійшин. Вірмени для залагодження внутрішніх проблем громади користувалися власним звичаєвим законодавством, наприклад, якщо палія ловили на місці підпалу, його мали право беззастережно кинути у вогонь. Вірмени мали власну школу, шпиталі, бібліотеку, театр, а 1616 року заснували навіть першу вірменську друкарню. Забудова Вірменського кварталу була своєрідною, з урахуванням тогочасних тенденцій, зокрема багато будинків до другої половини XVIII століття мали широкі в’їздові брами, у деяких вони збереглися й до сьогодні.

Міцні економічні позиції протягом тривалого часу давали вірменській колонії почувати себе впевнено і протистояти тискові й обмеженням міських властей. Та міська рада, до якої здебільшого входили багаті купці- римокатолики, не бажала миритися з конкуренцією вірмен, заздрила їхньому багатству і зв’язкам на Сході.

Вірмени, відірвані від батьківщини, як люди торгові і бізнесові, не змогли довго зберігати своєї ідентичності. Лише асиміляція була шляхом збереження статків і соціального становища львівських вірмен. 1630 року вірменський архієпископ Миколай Торосович прийняв католицизм, але на користь цьому народові цей акт не пішов: якщо у середині XVII століття у Львові мешкало понад дві тисячі вірмен, то на початку XX століття їх у Львові практично не було, залишилися хіба поляки з полонізованими вірменськими прізвищами. Нова хвиля вірмен у Львові почалася після 1939 року з приходом російської тоталітарної влади. Зараз цю громаду складають вірмени, вихідці з різних куточків колишньої радянської імперії – СРСР.

4. Палац Потоцьких

Палац Потоцьких

За огорожею з орнаментальною металевою брамою бачимо величну і водночас витончену споруду. Імпозантний палац прикрашений рельєфами, ліпниною, настінним живописом і вітражами. Палац Потоцьких – яскравий зразок архiтектури зрiлого iсторизму, одна з найцiкавiших архiтектурних пам’яток Львова. Запроектував його французький архiтектор Луї д’Оверню на замовлення намiсника королiвства Галичини і Лодомерiї графа Альфреда II Юзефа Потоцького (1817-1889). Будівництво тривало від 1888 до 1890 року пiд наглядом та деякою коректурою львівського архiтектора Юліана Цибульського.

Інтер’єри палацу на першому поверсi вирiшенi здебільшого у стилi короля Луї XVI. Зали (Червона, Дзеркальна, Голуба, Кабiнет Ордината) оздоблені штучним мармуром i позолотою, ліпниною та дзеркалами. Рiзьбленi з мармуру каміни прикрашені золоченою бронзою.

На першому поверсі міститься каплиця з чудотворною іконою Львівської Богородиці (XV ст.). Експозицiя Львiвської галереї мистецтв розгорнута на другому поверсi. Її вiдкриває зал античного мистецтва. Європейське мистецтво XIV-XVIII ст. представлене найкращими творами збірки: українською іконою XV ст. «Св. Параскевою», полотнами М. Базаїтi, Я. Цуккi, С. Рiччi, Ж.-Е. Лiотара, Ж. Герена, Ф. Гойї. Часто у палаці відбуваються конференції, презентації, камерні концерти, зустрічі політиків.

5. Каплиця Боїмів

Каплиця Боїмів

Ця унікальна пам’ятка є окрасою Катедральної площі, з цього провулка відкривається один з найкращих краєвидів Львова на Площу Ринок і міську Ратушу. Львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм розбагатів на торгівлі вином та отримавши громадянство Львова разом з посадою бургомістра вирішив збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели за проектом вроцлавського будівничого Андрія Бемера і освятили 1615 року.

На іншому фасаді від боку вулиці Галицької під склом старовинні оригінальні портрети Боїма і його дружини. Третій фасад має чудовий рельєф, що зображає Георгія Змієборця.

Купол каплиці завершує статуя скорбного Христа у Гетсиманському саду, де він просить Отця, щоб Його оминули страждання на хресті. Сюжет, досить часто репрезентований у малярстві, у скульптурі є справді унікальним. Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.

Каплиця Боїмів славна цікавою енергетикою: працівниця музею розповідала, що якось забула у закутку каплиці кошик з яблуками; більше аніж через півтора року вона несподівано на нього наштовхнулася і виявила, що яблука за цей час абсолютно не втратили своєї соковитості та аромату.
Каплиця Боїмів відкрита для відвідувачів лише в літні місяці.

6. Домініканський собор

Домініканський собор

Монастир домініканів на цьому місці заснували ще у XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.

У цьому костелі і на площі перед ним 1559 року розігралася справжня війна за наречену з використанням артилерії і всіх тонкощів військової стратегії. Магнат Лукаш Ґурка добивався видачі з монастиря своєї, які він уважав, законної дружини – найбагатшої спадкоємиці Речі Посполитої, Гальшки Острозької, яка заховалася за стінами домініканського монастиря. Під час військових дій на декілька тижнів припинилася вся торгівля у Львові, а роздратований король наказав припинити війну. Врешті було перерізано водотяг, що вів до монастиря, і таким чином облога закінчилася: Гальшку видали Лукашеві.

Через аварійний стан готичний домініканський костел розібрали 1748 року. Новий храм, який нагадує костел святого Карла у Відні, у 1748-1764 роках спорудили за проектом військового інженера, генерала артилерії Яна де Вітта у пізньобароковому стилі. У ті часи існувала добра традиція зберігати від попередньої знищеної споруди усе цінне, що тільки можна було зберегти. До наших часів у південній частині храму можна оглянути алебастровий надгробок XVI століття – пам’ять про старовинний готичний костел, який зник ще 260 років тому.

Всередині храму низка надгробків, найцінніший з яких – надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньовідомого данського скульптора Бертеля Торвальдсена (1816 рік). Львівську школу скульпторів репрезентує пам’ятник губернаторові Галичини Гауеру роботи Шімзера (1824 рік). 1880 року тут поставлено пам’ятник знаменитому польському художникові Артурові Ґротґеру  роботи скульптора Гадомського.

За радянських часів храм Божого Тіла закрили і тут, як у багатьох інших львівських церквах, влаштували склад, а 1970 року відкрили Музей релігії та атеїзму і встановили у середині храму підвішений під куполом маятник Фуко, який своїм відхиленням підтверджував процес обертання Землі. У музеї працював кінолекторій, де читали лекції на атеїстичні теми і демонстрували атеїстичні науково-популярні фільми.

З 90-х років Домініканський собор став греко-католицьким храмом Святої Євхаристії, особливо популярним серед львівської інтелігентної і національно свідомої молоді.

7. Бернардинський монастир

Бернардинський монастир

Пройшовши з боку площі Митної через фортифікаційну браму монастиря – Глинянську вежу нечутними кроками (бо йтимете  унікальною дерев’яною бруківкою), ви потрапляєте на монастирське подвір’я, де кожен з багатьох його закутків дихає старовиною. Все тут завмерло так, ніби й не було останніх чотирьохсот років світової історії.

Монастир бернардинів (це польський варіант ордену францисканців) збудовано за міськими мурами, тому ви побачите тут міцні і високі фортечні укріплення, які добре збереглися з північного і східного боку. Історія монастиря сягає середині XV століття, утім власне цю пам’ятку збудували на початку XVII століття. Це була епоха надзвичайно швидкої зміни архітектурних стилів. Найславетніший будівничий Львова італієць Павло Римлянин 1600 року розпочав будівництво костелу у стилі звичного для нього ренесансу, але майстер, не завершивши справи, помер 1618 року. Польському королеві Сигізмунду, який прибув на оглядини будівництва, первісний задум здався надто скромним. Тож вже учень і наступник Римлянина, швейцарець Амброзій Прихильний, будував споруду так, що захоплювало дух. Розкішний маньєристичний скульптурний декор, який проте не порушує мистецького почуття міри, є найціннішим спадком цієї пам’ятки: більше двадцятьох довершених скульптур становлять живу галерею колоритних постатей XVII століття. Вроцлавський архітектор Андрій Бемер завершив ансамбль монастиря бароковою вежею і оздобленням фасаду. Інтер’єр храму прикрашають численні різьблені вівтарі XVIII століття, стіни вкриті оригінальним фресковим розписом того ж періоду.

Історія, яка творилася між цими похмурими і величними мурами є надзвичайно захопливою. Тут настільки злилися воєдино реальні факти міських хронік з легендами, що розділити їх тепер неможливо. Цілюще джерело, яке вдарило після поховання 1484 року на подвір’ї монастиря святого Яна з Дуклі, захисника Львова від численних облог, канонізованого Папою Іваном Павлом Другим 1997 року… Барокова ротонда над криницею, куди скидали тіла вбитих українців, які 1648 року хотіли відчинити браму міста гетьманові Богдану Хмельницькому… Нарешті годинник на вежі костелу, який завжди випереджав час на п’ять хвилин на згадку про те, що монах-бернардинець перевів стрілку годинника вперед: міська брама зачинилися перед самим носом загарбників і таким чином було врятовано Львів від знищення… Багато легенд та реальних історичних подій бережуть і підземелля монастиря бернардинів.

8. Чорна кам’яниця

Чорна кам'яниця

Свою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря й світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами. Хоча у 60-і роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів.

Таємничість цієї кам’яниці полягає в тім, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковика внаслідок багаторічного опалення кам’яниці.

Проблема обігріву будинків зимою у середньовіччі стояла досить гостро. Для збереження тепла навіть килими вішали на певній відстані від стіни для того, щоб створити повітряний прошарок. А для опалення будинку у його підвалі розпалювали двокамерну піч. Палаючі дрова нагрівали каміння і гаряче повітря від розпечених каменів йшло трубами на всі поверхи. Пористий камінь-пісковик, з якого побудована кам’яниця, протягом століть активно поглинав пил і сажу, і таким чином з білого перетворився на чорний.

Першим власником цієї кам’яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва, тому її називали Київською. У кінці ХVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського, тож вже у XVII столітті кам’яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лава, на якій сидів охоронець.

Зараз тут знаходиться відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, де висвітлено окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX – кін. ХХ ст. Пам’ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть поза межами України є вагомою гілкою українського народу, яка поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури і мистецтва.

9. Парк “Високий Замок”

Парк Високий Замок

Найвища гора Львова (413 метрів над рівнем моря і близько 130 метрів над рівнем середмістя) була штучно насипана наприкінці XIX століття на честь річниці Люблінської унії. Таким чином Львів одержав незрівнянний з іншими містами Європи оглядовий майданчик, краєвиди з якого не можуть залишити байдужим жодного, хто наважився сюди піднятися.

Біля підніжжя штучного кургану чатує кам’яний лев, який колись стояв біля міської Ратуші, і якому вже  понад чотириста років. Неподалік – фрагмент стіни замку, що стояв на цій горі з XIV століття.

На нижній терасі парку Високий Замок велична алея старезних каштанів, на ній – пам’ятний камінь, поставлений на честь перемоги польського короля Яна III Собєського над турецьким військом 1675 року на Лесиницьких полях, які видно з цього місця.

Каштанова алея завершується будиночком садівника (1892 рік), а навколо нього росте багато екзотичних рослин. Для прикраси парку тут, в середині XIX століття, встановили штучну печеру з написом «15 серпня 1841 року», вхід до якої охороняють два кам’яні леви XVII століття зі старої Ратуші. Вони тримають щити з гербами львівських патриціанських родин. Колись цю печеру назвали «печерою смогубців», бо тут накладали на себе руки закохані, яким життєві обставини перешкоджали поєднатися.

Парк Високий Замок є осбливий тим, що він розташований на високій лісистій горі у самому центрі великого міста. І практично за 10-15 хвилин пішої ходи з будь-якого напрямку з гамірних вулиць можна потрапити у прохолоду і затишок віковічних дерев, де ніщо не нагадує про суєтність урбаністичного життя.

10. Музей “Личаківський цвинтар”

Музей Личаківський цвинтар

Кладовище було офіційно засноване у 1786 р. з ініціативи нової австрійської влади у тодішній столиці Королівства Галіції і Лодомерії.

Найстарша надгробна плита на його території датована 1675 р. Окрасою Личаківського некрополю є 23 каплиці-гробниці, що були власністю заможних львівських родин.

Своєрідним  ноу-хау в Україні та Європі є недавно введені нічні екскурсії  на Личакові.

Що подивитися іноземцеві в Україні: поради світового путівника

Posted By : підтримка/ 760 0

Іноземним туристам в Україні радять побувати в Києво-Печерській Лаврі, побувати в Одесі та Львові, й обов’язково проїхатися в “плацкарті”.

У 2011-му році туристичний портал Lonely Planet зарахував Україну до десятки країн, які можна відвідати без великих витрат. Бідна країна, багата на яскраві традиції та щиросердних людей – так описує Україну lonelyplanet.com.

Києво-Печерська Лавра стоїть у списку “must see” під номером один. Туристам радять “відкрити для себе таємниці православ’я”, спустившись у печери та побачивши мощі святих. Також іноземців закликають відвідати тамтешні музеї, зокрема музей мініатюр.

За ландшафтом нашу країну порівнюють із млинцем, і це робить Карпати справжньою туристичною “родзинкою”. Шанувальникам пішого та велотуризму радять прогулянки лісистими пагорбами та квітучими полонинами й, звісно, підйом на найвищу гору, Говерлу.

Живим серцем України сайт називає місто Львів.  Його ж серцем, у свою чергу – площу Ринок із ратушею, пахощами свіжозмеленої кави, столиками на вулиці коло кав’ярень, бруківкою габсбурзьких часів та старо-радянським дзеленчанням трамваїв.

Андріївський узвіз, що в Києві, порівнюють із Монмартром. У цьому місці іноземець має змогу відчути справжній “богемний шарм”, поспостерігати за людьми, придбати усілякий сувенірний непотріб та побачити дім Михайла Булгакова. Його ж “Білу гвардію” називають “чи не найкращим романом про Київ та його мешканців”.

Кам’янець-Подільський, на думку авторів, туристам варто відвідувати не в пік сезону, щоб усе – краєвиди, церкви та фортеці – “могло належати лише тобі”.

Місцем, де можна одразу побачити всю Україну, та де з Закарпаття можна пішки дійти до Полтавщини, називають київський Музей національної архітектури та побуту Пирогово. Звезені з усієї країни хатки, млини та церкви заразом слугують чудовим фоном для фольклорних фестивалів, які тут нерідко влаштовуються.

Денна Одеса з її пляжами, музеями, парками, славнозвісними Потьомкінськими сходами не дасть гостям нудьгувати. Одначе справжнє життя міста, з танцями на березі Чорного моря та музичним розмаїттям, розпочинається лише ввечері, зазначає сайт.

“Місто-сад” Бахчисарай туристам радять відвідати заради знайомства з культурою, кухнею та традиційними ремеслами кримських татар. У тамтешніх сімейних готелях можна знайти найкращий та найдешевший сервіс, упевнені автори.

У місті Коломия гостям слід обов’язково зазирнути в музей “Писанка”, збудований у формі яйця, та помилуватися архітектурними пам’ятками, що лишилися від часів Австро-Угорського панування.

Коли враження від України зводяться до непривітних адміністраторів та фарбованих продавчинь – хіпі-атмосфера липневого фестивалю в Шешорах стане для вас приємним сюрпризом. Якби звести докупи американські фестивалі Woodstock та Burning Man – ось що таке Шешори, запевняє сайт.

Іноземцям варто буде побачити й дендропарк “Софіївка”, що в Умані. Більше 150-ти гектарів із гротами та водоймами подарував своїй дружині Софії польський магнат ХVIII-го сторіччя замість банальних цукерок, букетів чи каблучок. Вона ж за це відплатила зрадою з його ж сином.

Судакська фортеця колись використовувалася генуезькими торгівцями. Піднявшись на руїни сьогодні, можна уявити себе в оточенні лицарів та чекати появи білих вітрил на горизонті.

Дунайський біосферний заповідник є найбільшим у Європі водно-болотистим комплексом. Мало хто з туристів дістається до цього місця, а той, хто таки приїде – зможе побачити дивовижно красиві пейзажі та розмаїття птаства, а затишний вечір провести в Вилковому – містечку, яке називають “українською Венецією”, завдяки його системі каналів.

Туристам неодмінно слід відвідати стародавні печерні міста Криму – Мангуп-Кале та “Сіон караїмів” Чуфут-Кале.

“Квінтесенцією вражень” про колишній СРСР сайт називає поїздку потягом, особливо в плацкартному вагоні. Усі сусіди швидко знайомляться, діляться їжею й напоями, розповідають історії. Як іноземець, ви одразу опинитеся в центрі уваги, тож приготуйтеся відповідати на купу запитань, попереджають автори.

Тому, хто хоче просто неба придбати 5-літрову банку корнішонів, або ж коробку передач для автівки Lada, або ж кілограм сала, або ж парфум-підробку, радять неодмінно зазирнути на один із неперевершених українських базарів. Вони є в кожному місті, проте найбільші знаходяться в Одесі, Харкові, Києві та Чернівцях.

Джерело
life.pravda.com.ua

Як правильно пакувати рюкзак?

Posted By : підтримка/ 868 0

Щоб відповісти на вічне питання  “Як правильно пакувати рюкзак?”, критично обговоримо думку авторитетів, які пишуть різні туристичні книги, типу “Спортивний туризм”.

Оскільки критикувати завжди легше, ніж придумати текст з нуля – ми з однієї сторони підемо по шляху найменшого спротиву, а з іншої – покажемо здобутки туристичної практики та розмаїття думок про методи пакування рюкзака.

Який спосіб пакування рюкзака обрати для себе – вибирати лише вам. Головне, ходити в походи 🙂 А там ваша спина сама підкаже, що для неї краще.
Проте, якщо Ви полюбляєте вчитися на чужих помилках – рекомендую прочитати цей пост.

“Ширина дна повинна бути 25-35 см, що забезпечить більшу стійкість системи людина-рюкзак, бо центр ваги спакованого рюкзаку і людини знаходяться не на великій відстані.[все правильно: рюкзак повинен щільно прилягати до спини, а не стирчати позаду як хвіст динозавра, для цього при складанні розподіляйте речі більш по боках наплічника]

Рис. Центр ваги туриста і рюкзаків різної конструкції та пакування
Якщо рюкзак правильно спакований, то його центр ваги знаходиться низько, що теж додає стійкості[УВАГА: це поширений міф серед туристів-новачків! Центр ваги повинен бути не знизу, а ПОСЕРЕДИНІ, БЛИЖЧЕ ДО СПИНИ]. Пакування рюкзака – дуже відповідальна та непроста справа. Перш за все треба пам’ятати, що всі речі повинні бути у рюкзаку. Руки повинні бути вільними, що забезпечує безпеку руху.
Є різні підходи до того, як краще запакувати рюкзак. Головне – дотримуватися принципу: скласти рюкзак так, щоб він був плоским і високим, щоби притискувався до спини і не відтягував плечі назад. Одним словом, рюкзак повинен бути частиною тіла туриста і не викликати ніяких незручностей.
Пакування рюкзака починається з розподілу речей: м’які речі, важкі, об’ємні, незручної форми тощо. Заповнюючи рюкзак, треба запам’ятовувати, що де лежить.
Речі, які можуть знадобитися незабаром, кладуть зверху.

Для зручності пакування і розпаковування рюкзака, для швидкого знаходження потрібних предметів, роблять так: в один великий поліетиленовий пакет кладуть спальний мішок та всі спальні предмети, в другий – весь одяг, в третій – продукти харчування, дрібні речі кладуться окремо. Доцільно дотримуватися системи при пакуванні рюкзака і при його розпаковуванні: кожна річ як в рюкзаку, так і в наметі повинна мати своє певне місце.

 

 

Рис. Правильне пакування рюкзака

Пакування доцільно виконувати, розстеливши рюкзак на підлогу вверх кишенями.[іншими словами, кладемо рюкзак горизонтально на лямки]
Вздовж спинки кладуть теплозахисний килимок, на який розстелюють спальний мішок. [в сучасних жостких конструкціях рюкзаків – це зайва дія, оскільки треба добре постаратись, щоб речі муляли в спину через металеву конструкцію. Теплозахисний килимок, тобто каримат, більшість туристів прикріплюють збоку зовні рюкзака. Якщо є вільний об’єм – можна каримат простелити вздовж усіх стінок – таким чином, ви не подряпаєте килимок об чагарники]

Важкі речі: запасне взуття, картопля, цукор, консерви (крім скляних) [???!!!!], мішечки з крупами тощо укладають на дно рюкзака.[як ми вище казали – важкі речі кладемо не на дно, а по стінці, що прилягає до спини, найважчі речі – в центр спини. не вірите – спробуйте. вчу на своїх помилках]

Намет прив’язують знизу.[логічно замість намета прив’язати каримат, а палатці місце всередині рюкзака: все-таки важлива річ, яку варто берегти в надійності та сухості]

Хліб, сухарі, печиво упаковують зверху: вони менше зімнуться і покришаться.

Аптечку, флягу з водою, туристичну сокиру, ніж, запасні шнурки тощо пакують у кишені рюкзака.

Якщо є консерви в скляних банках, то їх доцільно пакувати в середину рюкзака поміж одягом, попередньо поклавши в декілька поліетиленових пакетів або в “чохли” – кружку, миску, котли.[скляним банкам взагалі не місце в багатоденному поході, а у серйозні походи, де потрібно брати альп-спорядження люди не беруть навіть консерви, полегшуючи собі життя сушеним м’ясом]

Під клапан рюкзака кладуть штормівку, легку курточку та накидку.
Коли пакування завершено, треба перевірити форму рюкзака та довжину лямок. Не треба дуже сильно затягувати лямки: добре запакований і збалансований рюкзак сам буде добре прилягати до спини, а з затягнутими лямками йти буде важко. [з розпущеними лямками іти ще важче, ІМХО. Так що краще, все-таки, позатягувати усі лямки як слід і слідкувати за ними під час руху]
Від себе додам, що після того, як рюкзак спаковано і ви вийшли на маршрут, необхідно через 15-30хв. на першому привалі організувати “утряску рюкзака”: перевірити лямки, симетричність навантаження, поправити всі речі, які створюють дискомфорт.

І ще одне: ідеально складений рюкзак, якщо його поставити вертикально, не повинен падати вбік або назад, а РІВНО ВПЕРЕД.
Гарних Вам походів!

 

Джерело:

geoclub-ua.blogspot.com

9 порад мандрівникам від Пауло Коельо

Posted By : підтримка/ 725 0

Я дуже рано зрозумів, що для мене подорож була кращим способом навчання. Я досі паломник душі, і я хотів би вести цей блог, щоб передати деякі з уроків, які я дізнався, в надії, що вони можуть стати корисними для інших, таких же паломників як я.

1. Уникайте музеїв. Ця порада може здатися абсурдною, але давайте просто трохи замислимося. Якщо ви знаходитесь в чужому місті, чи не цікавіше відправитися на пошуки теперішнього, ніж минулого? Просто, люди відчувають себе зобов’язаними ходити до музеїв, бо їх ще дітьми привчили, що подорож саме в цьому і полягає. Звичайно ж музеї важливі, але їх відвідування вимагає часу і об’єктивності — ви маєте знати, що ви хочете там побачити, в іншому випадку ви вийдете з відчуттям, що бачили декілька дійсно фундаментальних речей, але ви не зможете згадати, які саме.

2. Заходьте в бари. Саме бари — місця, де життя в місті розкриває себе, а не музеї. Під барами я маю на увазі не нічні клуби, а ті місця, де звичайні люди, випивають, роздумують про погоду, і завжди готові до спілкування. Купіть газету і насолоджуйтеся спостереженням за людьми, що приходять та ідуть геть. Якщо хтось зав’язує розмову, навіть незрозумілу, приєднуйтесь — ви не можете судити про красу дороги, просто глянувши на ворота.

3. Будьте відкриті. Кращий екскурсовод це той, хто живе в цьому місці, все знає про нього, пишається своїм містом, а не працює для агентства. Вийдіть на вулицю, виберіть людину, з якою ви хочете поговорити, і запитайте її про щось (де собор? Де знаходиться пошта?). Якщо нічого не виходить, спробуйте ще з кимось — я гарантую, що наприкінці дня ви знайдете для себе прекрасного компаньйона.

4. Спробуйте подорожувати самі, або — якщо ви у шлюбі — з вашим чоловіком. Це буде важка робота, ніхто не буде там піклуватися про вас, але тільки таким чином можна дійсно залишити свою країну позаду. Подорожуючи в чужій країні з групою, розмовляючи вашою рідною мовою, виконуючи те, що говорить вам керівник групи, ви будете приділяти більше уваги пліткам в групі, ніж тому місцю, яке ви відвідуєте.

5. Не порівнюйте. Не порівнюйте нічого — ціни, стандарти гігієни, якість життя, транспортні засоби, нічого! Ви подорожуєте не для того, щоб довести, що ви кращі за інших людей, ваша мета — з’ясувати, як живуть інші люди, чому вони можуть навчити вас, як вони поводяться в реальних і екстраординарних ситуаціях.

6. Зрозумійте, що всі вас розуміють , навіть якщо ви не розмовляєте на іноземній мові, не бійтеся. Я був у багатьох місцях, де я не міг спілкуватися словами взагалі, і я завжди знаходив підтримку, корисні поради, і навіть подруг. Деякі люди думають, що якщо вони подорожують самі і вони вирушили далі по вулиці, то можуть загубитися. Просто переконайтеся, що у вас є візитка готелю в кишені і — на худий кінець — піймайте таксі і покажіть її водієві.

7. Не купуйте занадто багато. Витрачайте свої гроші на речі, які ви не маєте нести: квитки на хорошу гру, ресторани, екскурсії. Сьогодні, зі світовою економікою та Інтернет, ви можете купити все, що завгодно без оплати додаткового багажу.

8. Не намагайтеся побачити світ за місяць. Набагато краще залишатися в місті протягом чотирьох або п’яти днів, ніж відвідати п’ять міст за тиждень. Місто, як примхлива жінка, якій потрібен час, щоб її спокусити і дозволити розкрити себе повністю.

9. Подорож — це пригода. Генрі Міллер казав, що важливіше відшукати церкву, про яку ніхто ніколи не чув, ніж відправитися до Риму і відчувати себе зобов’язаним відвідати Сикстинську капелу з двома сотнями тисяч інших туристів, що ревуть вам у вуха. Відвідайте Сикстинську капелу, але не забудьте також походити по вулицях, дослідити провулки, відчути свободу в пошуку чогось — того, що ви не знаєте, — але, якщо ви це відшукаєте, — ви можете бути впевнені — воно змінить Ваше життя.