Интересные факты о парках Львова
Львов славится не только старинной архитектурой и уютными кафе, но и разнообразием замечательных парков – зеленых лоскутков на фоне урбанистических пейзажей. Они не менее древние и красивые, чем здания в центре города, поэтому вполне заслуженно могут занять место в экскурсионном списке даже самого требовательного туриста.
Tvoemisto.tv попыталось не просто составить перечень львовских парков, где обязательно стоит прогуляться в осеннюю пору, но и рассказать о них то, чего вы, возможно, еще не знали.
Стрыйский парк (Парк Килинского)
Фото: photoclub.com.ua/photo/533162/
Один из самых красивых и старейших парков не только Львова, но и Украины, памятник садово-паркового искусства национального значения. Открытый в 1879 году, общей площадью 52,1381 га. Кроме роскошных пейзажей и возможности покормить лебедей, плавающих в пруду, там можно найти еще несколько интересных.
Фото: nash.lviv.ua, panoramio.com, lviv.restgeo.com
1. В 2004 году в парке открыли памятный знак «Львов – родина украинского футбола», посвященный 110-летию возникновения футбола в Украине. Именно здесь 110 лет назад состоялся первый матч с участием львовского «Сокола» и футболистов из Кракова, в котором «Сокол» со счетом 1: 0 победил краковчан.
2. В Стрыйском парке растет более 200 видов деревьев и растений. Когдато в парке была оранжерея, альпинарий, а также платановая и липовая аллеи. Здесь растут красный дуб, тюльпановое дерево, магнолия, сосна Веймутова, японская сирень, маньчжурская аралия, гинкго двухлопастное.
3. В центре парка установлен памятник Яну Килинскому – одному из участников восстания под предводительством Тадеуша Костюшко. В 1888 году началась работа над сооружением монумента, что было поручено известному скульптору Юлиану Марковском. Из Николаева во Львов была доставили каменную глыба, с которой скульптор должен был выполнить памятник. Он был полностью готов и открыт 18 июня 1895
Парк Ивана Франко (парк Костюшко, Иезуитский сад)
Фото: foto.te.ua/authors/kadryk/photo/34819
Считается старейшим городским парком в Украине. Разбит на территории около 11 га. Расположен напротив главного корпуса Львовского национального универистету имени Ивана Франко. История этого парка берет свое начало с конца ХVI века. Основателем можно считать Антонио Масари, который и подарил семейный сад городу, переработав его на итальянский манер. А спустя городской садовник Бауэр перепланировал его по образцу тогдашнего английского парка ландшафтном стиле.
Фото: wikipedia.org, skyscrapercity.com
1. Наверное, все, кто прогуливались этим парком, обращали внимание на ротонду в его центре. Это беседка-ротонда с дорийской колоннадой, тип которой встречается в парках эпохи романтизма. Возведена она в 1835 году. 1. В 50-х годах прошлого века здесь выступали духовые оркестры, играли на гармонике. Люди приходили к беседке отдохнуть, послушать музыку, потанцевать.
2. При входе на главную аллею парка расположена ваза с барельефами (1839 год), что по интерпретации произведения Торвальдсен изображают «Течение человеческой жизни». Когда эта ваза украшала главный вход в парк.
3. Когда центральный вход в старейший парк Львова со стороны Галицкого сейма (теперь Львовский национальный университет им. И. Франко) был обрамлен двумя каменными стелами-обелисками с изображениями голов львов (не сохранились) и цветником, в центре которого была помещена вышеупомянутую вазу. Кроме того, там стоял ряд постаментов с бюстами знаменитых львовян: журналиста Яна Добжанского, театрального режиссера Яна Непомука Каминского, общественного деятеля князя Леона Сапеги, художника Артура Гроттгера, основателя учебно-воспитательного заведения о. Самуэля Гловинского, поэта графа Юзефа Дунин- Борковского, построенными в 1894-1896 годах скульпторами Антони Попелем и Тадеушем Баронча.
Парк «Высокий замок»
Фото: thecity.com.ua
Он разбит на склонах Замковой и Княжеского гор, расположенный на высоте, с которой открывается впечатляющая панорама города. Парк основан в 1835 году, общая площадь – 36,2 га. Конечно, подняться на смотровую площадку Высокого замка и без того является первым заданием тех, кто приезжает во Львов. И немного из них знает, что по дороге к нему можно прогуляться роскошными аллеями со столетними деревьями и интересной историей.
Фото: wikipedia.org, oko.kiev.ua, lviv.afisha-city.com.ua
1. В 1845 году на нижний террасе парка построили декоративный грот с колодцем, у которого были поставлены скульптуры львов из числа украшавших старую львовскую ратушу. Каменные львы – работы архитектора Бернарда Дикембоша держат щиты с гербами известных львовских мещан Эразма Сикста и Яна Юлиана Лоренцовича. Эту пещеру назвали «пещерой самоубийц», поскольку здесь, по легенде, покончили с собой влюбленные, которым не позволили быть вместе. Однако никаких письменных свидетельств о каких-то конкретных случаях самоубийств на этом месте не осталось.
2. На верхней террасе парка расположен искусственный курган (Копец Люблинской унии) со смотровой площадкой (высота 413 над уровнем моря), насыпан в 1869-1900 годах польской общиной города в честь 300-летия Люблинской унии. У подножя кургана есть остатки оборонительной стены Высокого замка, построенного польскими королями, из которого позже и был взят материал для строительства кургана.
3. В парке также расположен домик садовника. Он завершает каштановую аллея и построенный в 1892 году. Вокруг него растет много экзотических растений – магнолия, катальпа, краснолистный бук, древовидные пионы, садовая гортензия и другие. Здесь также установлен памятный знак в честь Максима Кривоноса.
Парк “Вознесение”
Фото: vchaban.blogspot.com
Для тех, кто любит активные прогулки и впечатляющие природные пейзажи является региональный ландшафтный парк «Вознесение». Парк объявлен объектом природно-заповедного фонда Украины. Также на его территории расположен этнопарк-музей «Шевченковский гай». Площадь – 312,1 га. Из всех парков этого списка, «Вознесение» является самым молодым – в основание 1993 для сохранения и восстановления уникального природно-исторического комплекса гряды Вознесения и прилегающих территорий древних поселений – Вознесение и Кривчицы.
Фото: vchaban.blogspot.com, city-adm.lviv.ua
1. Парк расположен именно на водоразделе Балтийского и Черного морей, поэтому во Львове шутят, что с одной стороны горы вода стекает в Черное море, а с другой – в Балтийское. Львовяне же называют парк “Вознесение” Кайзервальдом, что дословно с немецкого означает королевский лес. Существует легенда, что когда-то здесь гулял император Австро-Венгерской империи.
2. Поскольку территория парка исторически входила в состав пригородного села Вознесение, здесь есть жилая застройка, старый Знесинський кладбище, фармацевтическая фабрика и стеклозавод. К архитектурным объектам парковой зоне также принадлежат бывший костел св. Войцеха середины XVII века. (Нынешняя церковь св. Иосафата и всех украинских мучеников УГКЦ), расположенный под горой Льва, и церковь Вознесения Господня на ул. Старознесенская (конец XIX – начало ХХ в.).
3. Рельеф парка формирует комплекс возвышенностей, основное звено которого составляют Знесинськи холмы – холмы исторического Кайзервальда. Самая высокая точка здесь – 377 м над уровнем моря. В пределах охранной зоны располагаются несколько холмов: к западу от гряды – гора Льва (388 м над уровнем моря) южнее, со стороны ул. Лысенко – гора Стефана над парком бойницы и Змиева (Волчья) гора над зданием областной детской больницы. К юго-западу от Знесинськои гряды находятся горы Баба (Рид) и Хомяк (Хомец).
Лесопарк “Погулянка”
Фото: wikipedia.org ( MSha)
И завершает список «Погулянка» – лесопарк в Лычаковском районе Львова. Парк расположен между улицами Пасечной, Вашингтона, Зеленой и местностью Погулянка; северная часть парка граничит с Ботаническим садом Львовского университета. В парке есть пруды, расположенные вдоль длинной аллеи. Площадь парка – 100,33 га. История парка берет начало с ХVІІ столетия. Тогда владельцем местных земель был львовский бургомистр Ян Аттельмаер (Attelmajer), которому в 1641 удалось за малую сумму 6 злотых в год взять в аренду городские поля, достигавших почти Снопкова и Винников. Здесь он расселил крепостных арендаторов и основал пасеку (“аттельмаеривська пасека”). Эта территория много раз переходила из рук в руки. В 1799 году богатый львовской адвокат Франциск Венгльовський приобрел этот участок букового леса. Именно во времена Венґлинського местность получила название “Погулянки”, или “леска Венґлинського”. В 1821-м ресторатор Ян Дистль выкупил Погулянку и устроил там парк. В середине XIX века парк вместе со всей Погулянки приобрел Ян Кляйн. Он осушил парковое озеро и построил на его месте пивоварню.
Фото: wikipedia.org ( MSha) , city-adm.lviv.ua
1. В 1848 году новый владелец Иоганн Кляйн (Klein), получив Погулянку от наследников Дистль за 15500 золотых гульденов, разобрал старые здания, частично осушил пруд и поставил на его месте пивовар. Тогдашняя Погулянка привлекала горожан, главным образом, пивом Кляйна, которое считалось лучшим во Львове. Потреблялось оно на месте, в ресторане, который славился также пирогами и жареными цыплятами. На Погулянке можно было попробовать и мороженого, которое производили в летнем павильоне кондитерской Майсон (Maison).
2. В глубине парка располагается бывший костел монастыря армянских бенедиктинок, построенный в 1897 году – сейчас церковь Матери Божьей Неустанной Помощи УГКЦ.
3. В 1821 pоци Погулянку за 5060 голландских дукатов получил владелец ресторана Иоганн Дистль (Diestl) и заложил здесь “пивной сад”.
Топ-9, що варто зробити у Львові, щоб відчути його атмосферу
1. Заблукати.
Одним з найкращих способів відчути атмосферу міста – це спробувати заблукати. Якщо незнаєш маршруту – то незнаєш чого очікувати і тоді, обов’язково кожна нова цікавинка буде приносити захват. В кінці Ви знайдете куди Вам потрібно вийти, проте відчуття від непередбачуваного діалогу з містом – не забудете ще довго.
2. Побачити площу Ринок.
Велика кількість неповторних кам’яниць різноманітних кольорів, кожна з яких – окремий і завершений образ. А ще – велика кількість цікавих пам’яток, кнайп, колоритних людей, музикантів та інших диваків, без яких Львів- не Львів.
3. Піднятись на Ратушу.
Ще ефектніше подивитись на гордість Львова та об’єкти світової спадщини “Юнеско” з висоти львівської ратуші, яка підноситься над площею на 65 метрів і є найвищою в Україні. Багато цікаво про Львів можна дізнатись тут.
4. Потрапити у підземелля.
Підземний світ Львова маловідомий, проте захоплюючий. За найскромнішими підрахунками довжина підземель Львова сягає близько 100 км. Вони є під Єзуїтським костелом, Домініканським собором, під Преображенською церквою.
5. Посидіти на одній з львівських терас та відвідати одну з багатьох емоційних кнайп Львова.
Тоді коли Ви захочете попити чаю, чи львівської ароматної кави, Львів не залишить Вас осторонь емоцій. Тут є багато кафе з терасами з яких прогядаються колоритні львівські дахи. Одним з таких є “Дім Легенд”, на даху якого стоїть “совковий” автомобіль, що додає особливого шарму.
6. Проїхатись стареньким трамваєм.
Обов’язково варто побачити Львів з трамваю. З вікна трамваю місцевості будуть змінюватись швидко, тому Ви зможете побачити Львів різностороннім. А ще, там буває багато колоритних людей.
7. Піднятись на Високий замок і прогулятись парком Знесіння.
Найвища точка Львова – повинна бути у Вашому списку, адже звідси Ви побачите весь Львів– особливо близький центр та шедевральність культових споруд та ратушу, а вночі -це все буде ще й підсвічуватись. Прогулянка парком Знесіння принесе Вам радість, адже це куточок природи посеред міста, з якого відкриваються красиві види на Львів.
8. Відвідати Шевченківський гай.
Тут є неповторні дерев’яні хати, церкви та інші будівлі, що представляють різні етнорегіони Заходу України. До цього всього додається прекрасна природа та ландшафти Шевченківського гаю.
9. Придбати якусь раритетну книгу поблизу пам’ятника Івану Федорову.
Це місце де можна придбати дуже цінні книги просто неба. Окрім цього, діалог з продавцями стареньких шедеврів зможе виявитись для Вас ,також, дуже цікавим.
Що подивитись в околицях Львова за один день?
Чи часто у Вас виникає запитання, що цікавого можна подивитись навколо Львова за один день. Дійсно, буває так, що часу небагато, а природній потяг людини до пізнання, відпочинку, зміни атмосфери завжди є і його потрібно задовільняти, інакше міський застій може викликати багато поганих наслідків, таких як снобізм, відсутність творчого потягу, депресія. Нові місця та нові люди надихають, тому ніколи не варто нехтувати, бодай, короткотривалим відпочинком.
У якому б напрямку Ви не поїхали, всюди Львівщина гостинно привітає Вас багатством природи та цікавими місцями.
Проте є такі місця, які заслуговують Вашої особливої уваги, їх неможливо обминути, проїхати, забути.
На що буде достатньо одного дня, щоб повернутись задоволеним вже ввечері додому ?
фотошкола “Чик” Підгорецький замок
– Одного дня буде достатньо для того, щоб відчути атмосферу старовинності, потрапивши у замки Львівщини. Дихання середньовіччя, багатство легенд та історії їх власників ще досі живуть у Олеському, ПІдгорецькому, Золочівському замках. Якщо ви на автомобілі, то за один день ви встигнете також побачити ренесансний замок у мальовничому селі Свірж.
– Одного дня достатньо для того, щоб відчути, що таке Карпати. Прогулятись густим смерековим лісом, полежати на галявині і послухати тишу, побачити гірські тумани, які вкутують річкові долини восени, відчути смак вершини, переглянути своє життя. Все це за один день можливо, якщо просто виїхати електричкою чи автомобілем у напрямку Сколе. Зі Сколе починається маршрут на найвищу точку Сколівських Бескидів- гору Парашку та на гору Лопату, з якої можна зійти на мальовничий водоспад Кам’янка, який спадає з 6-ти метрів. Якщо вгору йти не хочеться, тоді перед Сколе повертаємо у долину Стрия та їдемо до фантастичних скельних утворень у селі Урич. Там колись була справжня фортеця.
– Одного дня буде достатньо для того, щоб доторкнутись до культури горців Львівських Карпат- Бойків. За один день Ви зможете побачити столицю Бойківщини – Турку, дерев’яні храми в околиці та відвідати монастир, де був похований Данило Галицький(засновник Львова) – Лаврівський монастир. Також багато гірських серпантинів, мальовничі річки Дністер та Стрий, цікаві історії та багата культура будуть постійно супроводжувати Вас.
Центральна частина міста Жовква
– Одного дня буде достатньо для того, щоб відвідати Львів у мініатюрі – місто Жовкву. Цетральна ринкова частина, багатство храмів, в тому числі дерев’яна церква Святої Трійці, яка занесена до списку Світової Спадщини Юнеско, не залигать Вас байдужими. Неподалік, на схилах мальовничого Розточчя, розмістився Крехівський монастир, який також вартий вашої уваги.
Дрогобич
– Одного дня буде достатньо для того, щоб відвідати батьківщину Івана Франка- Дрогобиччину. Дрогобич – це друге найбільше місто області, з якого походить всесвітньовідомий вчений Юрій Котермак (Дрогобич) та ще багато відомих особистостей. Час проведений у Дрогобичі -буде приємним спогадом. Також тут можна відвідати дерев’яну церкву св. Юра, яка увійшла до списку найунікальніших храмів України, що стали частиною світової спадщини Юнеско. Неподалік обов’язково завітайте до батьківської садиби Івана Франка у с. Нагуєвичі. Закінчити свій день можна у Трускавці, попивши лікувальної мінеральної водички, з присмаком нафти, яка колись стала основним багатством цього регіону.
І це все за один день. Результат під кінець дня – радість, насиченість та відчуття повноцінності життя.
Новий Рік та Різдво у Львові
|
За звичаєм більшість мешканців України, а також і інших держав, котрі збираються виїхати кудись на свята не вагаються у виборі, адже Львів вже традиційно став туристичним центром святкового дійства. Так склалось, що саме у Львові збереглись усі традиції проведення Новорічних та Різдвяних святкувань і подивитись на цю феєрію їдуть не тільки сусідні області, а і туристи, яким треба подолати не одну тисячу кілометрів. Дійсно, зустріти Новий рік у місті з такою чудовою та багатою історією та поспівати колядки у самому центрі міста можна лише завітавши до Львова. На новорічні та різдвяні свята Львів перетворюється на справжнє казкове містечко. Тут відбувається велика кількість різноманітних фестивалів та заходів, на які варто завітати. Львів сам по собі прекрасний, а ось на період свят він стає ще незвичайнішим та колоритнішим. Починаються заходи тут ще з середини грудня і тривають аж до Водохреща, тому коли б ви не приїхали вам зажди будуть раді та вам обов’язково буде на що подивитись. Як і у інших містах тут встановлюють центральну ялинку, біля якої кожного вечора збираються як місцеві жителі так і гості міста, щоб поділитись враженнями та відчути атмосферу свята.
Саме у Львові ви зможете відчути атмосферу свята, адже по центру гуляють вертепи, всі співають колядки, готують 12 святкових страв, носять один одному вечерю, одягаються у національні костюми та дарують чудовий настрій. А ще у Львові в цей період відбувається “Свято Пампуха”, на якому всі бажаючі можуть скуштувати різноманітну випічку та оцінити майстерність місцевих умільців. Перед Різдвом у Львові, у самому центрі міста встановлюють невід’ємний атрибут Різдва — дідух! Його встановлення дуже урочисте і робить це мер міста під бурхливі оплески та спів колядок.
Ми подбали про те, щоб влаштувати вам найцікавішу та незабутню програму святкування. Ви відчуєте справжній дух свята та захочете повертатись сюди знову та знову! |
А ще у Львові відкривають традиційний “Різдвяний Ярмарок”, на якому представлені вироби народних майстрів, а також можна придбати новорічні вироби, смачний мед, покуштувати місцеві страви та напої і випити гарячого глінтвейну. Всі вітрини та дерева прикрашають новорічними гірляндами і ввечері Львів сяє мільйонами різнобарвних вогників. На площі Ринок встановлюють різдвяну шопку, а ближче до самого різдва починається справжнє театралізоване дійство, з акторами та справжніми вівцями, біля яких товпиться безліч зацікавлених дітлахів.
Львів і без того цікаве місто, у котрому завжди є на що подивитись, чому здивуватись і чого навчитись, але зустріч Нового Року та Різдвяні свята у цьому дивовижному місті не забудуться вам ніколи!
Топ 10 місць, які треба відвідати у Львові
Якщо Ви зупинились у Львові транзитом, чи з якихось інших причин у вас немає часу побачити усю красу Львова, сайт Lviv.Travel рекомендує Топ 10 архітектурних перлин Льовова, які повинен побачити кожен, хто побував у Львові.
Усі вони знаходяться в компактній центральній частині міста і щоб побачити їх усіх Вам знадобиться не більше 3-х годин.
Якшо у вас є трохи часу і ви хочете поринути у неймовірну атмосферу- приєднуйтесь до наших турів до Львова
1. Площа Ринок
Львівська Площа Ринок зберегла свою назву від ХІV століття. Вона походить від німецького «der Ring» (коло, кільце), власне за таким принципом будувалися центральні площі німецьких середньовічних міст.
Саме тут, у долині ріки Полтви в середині ХІV століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира ІІІ започаткували класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників та будівельників з Німеччини. У наступні століття архітектурну досконалість Ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.
Площа Ринок у її сучасному вигляді – це нашарування архітектурних ідей багатьох творців і багатьох століть, які утім мають одну єдину особливість – незмінну узгодженість і гармонію. Тут від усіх будівель віє спокоєм, упевненістю, оптимізмом і людяністю епохи європейського ренесансу. Усі кам’яниці площі різні й неповторні, але у той самий час наче споріднені між собою однією ідеєю. Кожна кам’яниця – окремий і завершений образ. Тут феноменально зіставлено величину будинків з людиною, і ми почуваємо себе ніби в оточенні дуже затишного інтер’єру. Будинки не надто високі й не надто малі, жоден з них не виривається із загального ансамблю своїми розмірами, висотою чи стилем. У львівських ренесансних будинках відчувається справжня музика. Несиметрично розміщені вікна – два поруч і одне ніби осторонь –мають утилітарне призначення: два вікна припадають на головну залу-світлицю, а третє – на бокову, господарську кімнату. Але в цій асиметрії відчувається ритм – ніби спочатку звучать дві половинки ноти, а потім одна ціла нота. Звучання Площі Ринок є неповторним.
Львівські середньовічні патриції замовляли проекти своїх будинків здебільшого італійським архітекторам, вихідцям з північної Ломбардії та південної Швейцарії. Але італійський ренесанс не зміг у Львові зберегти свою чистоту і непорушність стилю, він був доповнений і збагачений місцевими традиціями, зокрема рисами східного українського зодчества. Таким чином протягом майже п’яти століть творився єдиний в Україні неповторний ансамбль житлових будинків на Площі Ринок. Майже всі будинки площі і до сьогодні використовуються за своїм основним призначенням – у них мешкають львів’яни.
2. Оперний театр
Збудований на початку минулого століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш всепоглинаючу потугу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
Форми фасаду дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями. Над головним карнизом фасаду височать статуї восьми муз, над ними горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей Генія драми і комедії, трагедії і у центрі – Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч, Війтович.
Інтер’єр львівської опери вражає не менше, ніж зовнішній вигляд. Внутрішнє убранство споруди оздоблене позолотою (на неї витратили декілька кілограмів золота), різнокольоровим мармуром, декоративними розписами і скульптурою. Чотириярусний глядацький зал має форму ліри і вміщує понад тисячу людей. Окрасою сцени є декоративна завіса «Парнас» (1900 рік) відомого у Європі живописця Генрика Семирадського – алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу.
Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів з інших країн. У львівській опері проводять нещодавно відроджені Віденські бали.
3. Вірменський квартал
Одна з найстаріших громад Львова – вірменська – віками створювала у місті осередок свого національного життя з унікальною архітектурою і неповторним духом найдревнішої східної християнської культури.
Вірмени, вигнані з батьківщини монголо-татарською навалою середини XIII століття і позбавлені державності, знайшли гостинний прихисток на галицькій землі. Одна з найдревніших східних християнських націй (вірмени прийняли християнство на декілька століть раніше, аніж це зробили народи Європи) – принесла до Львова разом зі своїми капіталами творчий пошук і бездоганну ремісничу вправність ювелірів, шкіряників і гаптувальників. Та найкраще вірмени від віків освоїли купецький фах. Торговельні каравани зі східних країн до Європи були майже цілковито вірменською монополією. Вірмени не лише торгували самі, а й постійно обіймали посади торгових перекладачів, через яких здійснювалися контакти усіх іноземних купців у Львові.
Національні громади у стародавньому Львові займали кожна свою територію. Вірмени селилися за мурами міста у північній частині, неподалік центральної Ринкової площі. Тут містився осередок григоріанського єпископства, який підпорядковувався лише голові вірменської церкви – Католикосові усіх вірмен. Світським життям громади керував війт і рада старійшин. Вірмени для залагодження внутрішніх проблем громади користувалися власним звичаєвим законодавством, наприклад, якщо палія ловили на місці підпалу, його мали право беззастережно кинути у вогонь. Вірмени мали власну школу, шпиталі, бібліотеку, театр, а 1616 року заснували навіть першу вірменську друкарню. Забудова Вірменського кварталу була своєрідною, з урахуванням тогочасних тенденцій, зокрема багато будинків до другої половини XVIII століття мали широкі в’їздові брами, у деяких вони збереглися й до сьогодні.
Міцні економічні позиції протягом тривалого часу давали вірменській колонії почувати себе впевнено і протистояти тискові й обмеженням міських властей. Та міська рада, до якої здебільшого входили багаті купці- римокатолики, не бажала миритися з конкуренцією вірмен, заздрила їхньому багатству і зв’язкам на Сході.
Вірмени, відірвані від батьківщини, як люди торгові і бізнесові, не змогли довго зберігати своєї ідентичності. Лише асиміляція була шляхом збереження статків і соціального становища львівських вірмен. 1630 року вірменський архієпископ Миколай Торосович прийняв католицизм, але на користь цьому народові цей акт не пішов: якщо у середині XVII століття у Львові мешкало понад дві тисячі вірмен, то на початку XX століття їх у Львові практично не було, залишилися хіба поляки з полонізованими вірменськими прізвищами. Нова хвиля вірмен у Львові почалася після 1939 року з приходом російської тоталітарної влади. Зараз цю громаду складають вірмени, вихідці з різних куточків колишньої радянської імперії – СРСР.
4. Палац Потоцьких
За огорожею з орнаментальною металевою брамою бачимо величну і водночас витончену споруду. Імпозантний палац прикрашений рельєфами, ліпниною, настінним живописом і вітражами. Палац Потоцьких – яскравий зразок архiтектури зрiлого iсторизму, одна з найцiкавiших архiтектурних пам’яток Львова. Запроектував його французький архiтектор Луї д’Оверню на замовлення намiсника королiвства Галичини і Лодомерiї графа Альфреда II Юзефа Потоцького (1817-1889). Будівництво тривало від 1888 до 1890 року пiд наглядом та деякою коректурою львівського архiтектора Юліана Цибульського.
Інтер’єри палацу на першому поверсi вирiшенi здебільшого у стилi короля Луї XVI. Зали (Червона, Дзеркальна, Голуба, Кабiнет Ордината) оздоблені штучним мармуром i позолотою, ліпниною та дзеркалами. Рiзьбленi з мармуру каміни прикрашені золоченою бронзою.
На першому поверсі міститься каплиця з чудотворною іконою Львівської Богородиці (XV ст.). Експозицiя Львiвської галереї мистецтв розгорнута на другому поверсi. Її вiдкриває зал античного мистецтва. Європейське мистецтво XIV-XVIII ст. представлене найкращими творами збірки: українською іконою XV ст. «Св. Параскевою», полотнами М. Базаїтi, Я. Цуккi, С. Рiччi, Ж.-Е. Лiотара, Ж. Герена, Ф. Гойї. Часто у палаці відбуваються конференції, презентації, камерні концерти, зустрічі політиків.
5. Каплиця Боїмів
Ця унікальна пам’ятка є окрасою Катедральної площі, з цього провулка відкривається один з найкращих краєвидів Львова на Площу Ринок і міську Ратушу. Львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм розбагатів на торгівлі вином та отримавши громадянство Львова разом з посадою бургомістра вирішив збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели за проектом вроцлавського будівничого Андрія Бемера і освятили 1615 року.
На іншому фасаді від боку вулиці Галицької під склом старовинні оригінальні портрети Боїма і його дружини. Третій фасад має чудовий рельєф, що зображає Георгія Змієборця.
Купол каплиці завершує статуя скорбного Христа у Гетсиманському саду, де він просить Отця, щоб Його оминули страждання на хресті. Сюжет, досить часто репрезентований у малярстві, у скульптурі є справді унікальним. Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.
Каплиця Боїмів славна цікавою енергетикою: працівниця музею розповідала, що якось забула у закутку каплиці кошик з яблуками; більше аніж через півтора року вона несподівано на нього наштовхнулася і виявила, що яблука за цей час абсолютно не втратили своєї соковитості та аромату.
Каплиця Боїмів відкрита для відвідувачів лише в літні місяці.
6. Домініканський собор
Монастир домініканів на цьому місці заснували ще у XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.
У цьому костелі і на площі перед ним 1559 року розігралася справжня війна за наречену з використанням артилерії і всіх тонкощів військової стратегії. Магнат Лукаш Ґурка добивався видачі з монастиря своєї, які він уважав, законної дружини – найбагатшої спадкоємиці Речі Посполитої, Гальшки Острозької, яка заховалася за стінами домініканського монастиря. Під час військових дій на декілька тижнів припинилася вся торгівля у Львові, а роздратований король наказав припинити війну. Врешті було перерізано водотяг, що вів до монастиря, і таким чином облога закінчилася: Гальшку видали Лукашеві.
Через аварійний стан готичний домініканський костел розібрали 1748 року. Новий храм, який нагадує костел святого Карла у Відні, у 1748-1764 роках спорудили за проектом військового інженера, генерала артилерії Яна де Вітта у пізньобароковому стилі. У ті часи існувала добра традиція зберігати від попередньої знищеної споруди усе цінне, що тільки можна було зберегти. До наших часів у південній частині храму можна оглянути алебастровий надгробок XVI століття – пам’ять про старовинний готичний костел, який зник ще 260 років тому.
Всередині храму низка надгробків, найцінніший з яких – надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньовідомого данського скульптора Бертеля Торвальдсена (1816 рік). Львівську школу скульпторів репрезентує пам’ятник губернаторові Галичини Гауеру роботи Шімзера (1824 рік). 1880 року тут поставлено пам’ятник знаменитому польському художникові Артурові Ґротґеру роботи скульптора Гадомського.
За радянських часів храм Божого Тіла закрили і тут, як у багатьох інших львівських церквах, влаштували склад, а 1970 року відкрили Музей релігії та атеїзму і встановили у середині храму підвішений під куполом маятник Фуко, який своїм відхиленням підтверджував процес обертання Землі. У музеї працював кінолекторій, де читали лекції на атеїстичні теми і демонстрували атеїстичні науково-популярні фільми.
З 90-х років Домініканський собор став греко-католицьким храмом Святої Євхаристії, особливо популярним серед львівської інтелігентної і національно свідомої молоді.
7. Бернардинський монастир
Пройшовши з боку площі Митної через фортифікаційну браму монастиря – Глинянську вежу нечутними кроками (бо йтимете унікальною дерев’яною бруківкою), ви потрапляєте на монастирське подвір’я, де кожен з багатьох його закутків дихає старовиною. Все тут завмерло так, ніби й не було останніх чотирьохсот років світової історії.
Монастир бернардинів (це польський варіант ордену францисканців) збудовано за міськими мурами, тому ви побачите тут міцні і високі фортечні укріплення, які добре збереглися з північного і східного боку. Історія монастиря сягає середині XV століття, утім власне цю пам’ятку збудували на початку XVII століття. Це була епоха надзвичайно швидкої зміни архітектурних стилів. Найславетніший будівничий Львова італієць Павло Римлянин 1600 року розпочав будівництво костелу у стилі звичного для нього ренесансу, але майстер, не завершивши справи, помер 1618 року. Польському королеві Сигізмунду, який прибув на оглядини будівництва, первісний задум здався надто скромним. Тож вже учень і наступник Римлянина, швейцарець Амброзій Прихильний, будував споруду так, що захоплювало дух. Розкішний маньєристичний скульптурний декор, який проте не порушує мистецького почуття міри, є найціннішим спадком цієї пам’ятки: більше двадцятьох довершених скульптур становлять живу галерею колоритних постатей XVII століття. Вроцлавський архітектор Андрій Бемер завершив ансамбль монастиря бароковою вежею і оздобленням фасаду. Інтер’єр храму прикрашають численні різьблені вівтарі XVIII століття, стіни вкриті оригінальним фресковим розписом того ж періоду.
Історія, яка творилася між цими похмурими і величними мурами є надзвичайно захопливою. Тут настільки злилися воєдино реальні факти міських хронік з легендами, що розділити їх тепер неможливо. Цілюще джерело, яке вдарило після поховання 1484 року на подвір’ї монастиря святого Яна з Дуклі, захисника Львова від численних облог, канонізованого Папою Іваном Павлом Другим 1997 року… Барокова ротонда над криницею, куди скидали тіла вбитих українців, які 1648 року хотіли відчинити браму міста гетьманові Богдану Хмельницькому… Нарешті годинник на вежі костелу, який завжди випереджав час на п’ять хвилин на згадку про те, що монах-бернардинець перевів стрілку годинника вперед: міська брама зачинилися перед самим носом загарбників і таким чином було врятовано Львів від знищення… Багато легенд та реальних історичних подій бережуть і підземелля монастиря бернардинів.
8. Чорна кам’яниця
Свою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря й світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами. Хоча у 60-і роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів.
Таємничість цієї кам’яниці полягає в тім, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковика внаслідок багаторічного опалення кам’яниці.
Проблема обігріву будинків зимою у середньовіччі стояла досить гостро. Для збереження тепла навіть килими вішали на певній відстані від стіни для того, щоб створити повітряний прошарок. А для опалення будинку у його підвалі розпалювали двокамерну піч. Палаючі дрова нагрівали каміння і гаряче повітря від розпечених каменів йшло трубами на всі поверхи. Пористий камінь-пісковик, з якого побудована кам’яниця, протягом століть активно поглинав пил і сажу, і таким чином з білого перетворився на чорний.
Першим власником цієї кам’яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва, тому її називали Київською. У кінці ХVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського, тож вже у XVII столітті кам’яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лава, на якій сидів охоронець.
Зараз тут знаходиться відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, де висвітлено окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX – кін. ХХ ст. Пам’ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть поза межами України є вагомою гілкою українського народу, яка поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури і мистецтва.
9. Парк “Високий Замок”
Найвища гора Львова (413 метрів над рівнем моря і близько 130 метрів над рівнем середмістя) була штучно насипана наприкінці XIX століття на честь річниці Люблінської унії. Таким чином Львів одержав незрівнянний з іншими містами Європи оглядовий майданчик, краєвиди з якого не можуть залишити байдужим жодного, хто наважився сюди піднятися.
Біля підніжжя штучного кургану чатує кам’яний лев, який колись стояв біля міської Ратуші, і якому вже понад чотириста років. Неподалік – фрагмент стіни замку, що стояв на цій горі з XIV століття.
На нижній терасі парку Високий Замок велична алея старезних каштанів, на ній – пам’ятний камінь, поставлений на честь перемоги польського короля Яна III Собєського над турецьким військом 1675 року на Лесиницьких полях, які видно з цього місця.
Каштанова алея завершується будиночком садівника (1892 рік), а навколо нього росте багато екзотичних рослин. Для прикраси парку тут, в середині XIX століття, встановили штучну печеру з написом «15 серпня 1841 року», вхід до якої охороняють два кам’яні леви XVII століття зі старої Ратуші. Вони тримають щити з гербами львівських патриціанських родин. Колись цю печеру назвали «печерою смогубців», бо тут накладали на себе руки закохані, яким життєві обставини перешкоджали поєднатися.
Парк Високий Замок є осбливий тим, що він розташований на високій лісистій горі у самому центрі великого міста. І практично за 10-15 хвилин пішої ходи з будь-якого напрямку з гамірних вулиць можна потрапити у прохолоду і затишок віковічних дерев, де ніщо не нагадує про суєтність урбаністичного життя.
10. Музей “Личаківський цвинтар”
Кладовище було офіційно засноване у 1786 р. з ініціативи нової австрійської влади у тодішній столиці Королівства Галіції і Лодомерії.
Найстарша надгробна плита на його території датована 1675 р. Окрасою Личаківського некрополю є 23 каплиці-гробниці, що були власністю заможних львівських родин.
Своєрідним ноу-хау в Україні та Європі є недавно введені нічні екскурсії на Личакові.