Обсерваторія на горі Піп Іван
Білий Слон — астрономо-метеорологічна обсерваторія на горі Піп-Іван; найвище розташована споруда в Україні, в якій постійно жили й працювали люди (2028 м над рівнем моря). Діяла в 1938–1941 рр.
Розташована на території Верховинського району Івано-Франківської області.
Історія
Після Першої світової війни у Польщі постало питання про будівництво нової обсерваторії, бо існуюча Варшавська обсерваторія ставала все менш придатною для астрономічних спостережень.
У 1935 р. інженер, генерал Леон Бербецький від імені Ліги протиповітряної оборони держави (LOPP) запропонував директорові астрономічної обсерваторії Варшавського університету М. Каменському організувати астрономічний відділ у метеорологічній обсерваторії, яку планували збудувати у Карпатах, на вершині гори Піп-Іван. Того ж року командування протиповітряної оборони Польщі за результатами оголошеного ним конкурсу схвалило проект будівництва обсерваторії архітекторів К. Марчевського та Й. Погоського.
Будівництво розпочалося влітку 1936 року.
Обсерваторія зводилася переважно з використанням місцевого будівельного матеріалу — каменю-пісковика, що здешевлювало і спрощувало будівництво. Робочу силу складали теж переважно місцеві мешканці сіл. Камінь на гору підвозили кіньми чи несли в руках, на спині. Так само транспортували інші будівельні матеріали, обладнання, доставлені залізницею до найближчої станції Ворохта (70 км від будівельного майданчика). Багато зусиль було витрачено на перенесення до вершини гори Піп-Іван 33 скринь із елементами купола та іншими деталями. Найбільша з них важила 950 кг.
Стіни обсерваторії, що побудована у стилі конструктивізму, складені із вапнякових блоків і сягають 1,5 м товщини на рівні цокольного поверху та 1 м — на рівні верхніх поверхів. Для утеплення приміщення з внутрішньої сторони між тиньком і кам’яною кладкою закладено прошарок просмоленого корку. Споруда має два поверхи зі східної сторони, і п’ять — із західної. Її двосхилий дах був покритий мідними листами. З південної сторони розташована ротонда, де розміщувався телескоп.
Урочисте відкриття обсерваторії відбулося 29 липня 1938 р. Вона складалася із 43 кімнат і має 57 вікон. Серед них — конференц-зал, помешкання керівника обсерваторії, інші житлові приміщення, їдальня, кабінети, зал для метеоінструментів тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню.
В обсерваторії працював виходець із села Микуличина Владислав Мідович. Тут же він і жив разом із дружиною та сином. Ще кілька осіб допоміжного технічного та наукового персоналу забезпечували постійні астрономічні та метеоспостереження. В обсерваторії постійно перебував загін польських прикордонників.
Наукові дослідження 1937–1939 рр.
Перше обсерваційне фотографування новим апаратом виконав 1937 року Мацей Бєліцький. Йому вдалося отримати 4 фотографії планетоїда Інтерамня. Кількома місяцями пізніше було зроблено дві фотографії комети Юрофф-Ахмаров-Гассель. Отримані таким чином дані були опубліковані у журналі Варшавської обсерваторії у 1938–1939 рр.
Навесні 1939 року до роботи в обсерваторії приступив доктор Володимир Зон. Він фотографував зірки у двох кольорах, які вирізнялися інтенсивністю свічення на чорно-білих фотознімках. Робота проводилася з зорями, що населяють Чумацький Шлях. Недопрацьований матеріал доктора Зона, що зберігався у Варшаві, загинув під час Варшавського повстання 1944 року.
У квітні 1939 року до обсерваторії прибув магістр Стефан Щирбак для проведення астрономічної роботи (за дорученням професора Камінського). Тоді він здійснив близько 70 візуальних оцінок яскравості змінних зірок, виконав серію малюнків з обертання Марса, визначив 6 позицій комети Брукса. Він витратив близько 20 годин на пошук нових комет за допомогою 80-міліметрового телескопа. Стефан Щирбак виконував спостереження в обсерваторії, де й загинув у період воєнних дій.
Після початку Другої Світової війни
Після початку Другої Світової війни працівники обсерваторії евакуювали найцінніше обладнання, яке потрапило до Будапештської астрономічної обсерваторії, потім до Відня, звідки повернулися до Польщі після війни. Змонтований трилінзовий об’єктив перебуває в Сілезькому планетарії.
Будинок обсерваторії та залишки обладнання в кінці 1939 р. перейшли у власність радянської влади. До червня 1941 р. тут проводились метеорологічні спостереження. Згодом німці вивезли металеві частини астрографа до Львова, де до останнього часу вони зберігалися у фізичному корпусі Львівського університету.
Надалі приміщення було покинуте, і місцеві мешканці розтягли з неї все, що являло якусь цінність, зокрема, мідні листи з куполу та даху обсерваторії. Із них вони зробили великі чани, в яких варять сир на навколишніх полонинах.
Після цього діяльність обсерваторії більше не відновлювалася.
Сучасний стан
У жовтні 1996 року в м. Яремче відбулася науково-практична нарада «Метеоролого-астрономічна обсерваторія на горі Піп-Іван», в якій взяли участь представники різних установ України і Польщі. На нараді обговорювалася можливість відбудови та відновлення діяльності обсерваторії. Протокол намірів наради було направлено до урядів України і Польщі.
Івано-Франківська філія інституту «Укрзахідпроектреставрація» виконала архітектурно-археологічні обміри, інженерні обстеження, технологічна лабораторія — роботи з обстеження складу будівельних матеріалів та розчинів, які використовувались при спорудженні будівлі. На замовлення Головного управління будівництва і архітектури обласної держадміністрації виконані робочі креслення ремонту та реставрації обсерваторії. Але досі не визначено функціональне використання обсерваторії.
Дехто запевняє, що тут вигідно було б заснувати інститут природничих наук; професор О. Адаменко пропонував створити туристичний центр. Була пропозиція у відреставрованому будинку обсерваторії розмістити інститут лікарських рослин (у тутешній флорі налічується понад 1000 видів рослин, в тому числі лікарських). Астрономічна обсерваторія Львівського університету вважає за необхідне відновити високогірну станцію для проведення метеорологічних, астрономічних, екологічних, біологічних і сейсмічних досліджень.
За участю провідних науковців України та Польщі, представників органів місцевої влади та проектно-будівельних організацій у 2002 році було проведено три науково-практичні семінари-наради з питань вироблення концепції відновлення та діяльності вищезгаданої обсерваторії. На першій науково-практичній конференції, яка відбулася у Яремчі 24 січня 2002 року, була створена Наукова рада з питань відновлення обсерваторії. Ця споруда одночасно могла б використовуватися не тільки як науковий, але й як екскурсійно-туристичний об’єкт. Польські науковці звернулися з відповідним запитом до органів влади Республіки Польща та отримали схвалення щодо продовження роботи над проектом.
На початку жовтня 2002 року голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Михайло Вишиванюк надіслав Президентові Л. Кучмі листа про необхідність підтримати ідею відбудови і відновлення роботи обсерваторії. Наприкінці листопада 2002 року на адресу Вишиванюка надійшов лист від першого заступника глави Адміністрації Президента України Валерія Хорошковського про те, що «розглянуто та визнано слушними пропозиції ОДА щодо необхідності винесення на рівень міжурядових переговорів питання відновлення астрономо-метеорологічної обсерваторії, розташованої на вершині гори Піп Іван у Верховинському районі Івано-Франківської області». З цього приводу Міністерству закордонних справ України було дано відповідне доручення.
Незважаючи на 50 років запустіння і руйнації, фундаменти та стіни будівлі збереглися у задовільному стані. Необхідно поновити дерев’яні перекриття, столярні вироби, дах, виконати заново все інженерне забезпечення. Але перш за все потрібно відновити дорогу від лісництва у присілку Явірник до обсерваторії.
10 вражаючих лабіринтів
Лабіринти вкорінені в людській культурі значно глибше, ніж багато хто вважає. Своєю появою європейські лабіринти зобов’язані Стародавній Греції. Вони часто фігурують у грецькій міфології, як і загалом у язичницьких легендах. Лабіринти вважали дивовижними, містичними,таємничими, загадковими і небезпечними.
Від занепаду античної Греції минули століття, і люди почали відроджувати мистецтво створення лабіринтів. Але вже не із сакральною метою, а задля розваги. Дуже скоро лабіринти стали таємним місцем зустрічі закоханих або хитрих інтриганів при королівських палацах.
Сайт Environmental Graffiti підібрав 10 найбільших, найпрекрасніших лабіринтів, ходи-переходи яких можуть заплутати навіть досвідчених шукачів пригод. Ці творіння паркового мистецтва приголомшливі.
1. Ashcombe Maze розташований на півострові Морнінгтон, що неподалік від австралійського міста Мельбурн. Цей лабіринт
– найстаріший та найбільший в Австралії. Стіни його ходів сягають 3 м,
товщина – 2 м. він особливий ще й тим, що тут є трояндовий лабіринт, де квітнуть 217 різновидів троянд на 1200 кущах.
2. Richardson Farm у штаті Іллінойс – це не лабіринт. Це місце, де лабіринти регулярно з’являються і зникають. Вони щоразу різні, проте однаково дивовижні. Щороку майстри створюють новий лабіринт, аби всі охочі могли зануритися у зелену головоломку. Цей лабіринт у стилі ацтеків – найменший з усіх, які були створені у Richardson Farm.
3. Уявляєте собі гру зелених змій? А от Майкл Блі (Michael Blee) – яскраво і чітко це собі уявив і натхненно створив цей витвір мистецтва. Надзвичайний Зміїний лабіринт став окрасою Великобританії, а його творець містер Блі сподівається, що лабіринт з висотою стін 3,5 м зацікавить не лише британців, а й представників Книги рекордів Гіннеса.
4. Чи хотіли ви коли-небудь поблукати старовинним замком? Якщо так, то садівники Richardson Farm із задоволенням нададуть вам таку нагоду. Обирайте найкращі казкові сукні та лицарські обладунки і вирушайте до замку. В цьому лабіринті є лише один вхід і лише один вихід, зате дорогою можна знайти багато потаємних схованок.
5. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса 2001 року, найбільшим лабіринтом у світі є Pineapple Garden Maze. Відвідувачам він пропонує близько 5 км заплутаних ходів на двох гектарах. Pineapple Garden Maze розташований на ананасовій плантації
компанії Dole на Гаваях. Тих, хто дістанеться до центру лабіринту, чекає фреш і ананасовий шербет.
6. Один з найгарніших і найбільших лабіринтів світу – Reignac-sur-Indre у французькій історичній провінції Турень – займає площу понад 20 га. Щороку цей лабіринт змінює форму та образи завдяки копіткій і натхненній роботі дизайнерів, садівників та агрономів.
7. Цей шматочок гігантського пазлу – маленька частинка Cherry Crest Adventure Farm, Пенсильванія. Щоб уникнути прикрих інцидентів і не заблукати на 4 км стежок, які вкривають 2 га землі, на кожному етапі лабіринту є наглядачі, які допоможуть відвідувачам у разі необхідності.
8. Певно, багатьох вже мучить питання: а де ж славетний Гемптон-Кортський лабіринт ? Ось він, на 8 позиції. Лабіринт створили на початку XVII ст. Його площа сягає 26 га.
9. The Georgeson Botanical Garden, Фербенкс, Аляска – це лабіринт, який постійно розростається, створюючи дивовижні узори. На фотографії зображена лише маленька частка цього парку.
10. Лабіринт Вілли Пізані (Італія) створили на початку XVIII ст. Його часто називають одним із найзаплутаніших у світі. Розкішний сад був улюбленим лабіринтом Наполеона і місцем зустрічей Муссоліні та Гітлера. Уявіть, як змінився б хід історичних подій, якби вони заблукали на стежках лабіринту.
Тунель Кохання
Тунель на Рівненщині є ботанічним феноменом, який знаходиться на певному відрізку (понад 1 км) залізничних колій між селищами Клевань та Оржів. Це зарості дерев, кущів, які сплелися між собою, та утворили дивовижний щільний тунель точної арочної форми. Влітку Тунель кохання має особливу красу, від якої перехоплює подих. Складається враження, що працював
ландшафтний дизайнер, настільки ювелірно зведені “зелені стіни”, особливо на деяких ділянках. Листя у поєднанні з квітучими рослинами утворюють природний мальовничий куточок, і ніби килимом вкривають тунель, яким щодня рухається старенький вантажний потяг. На цій ділянці є залізнична стрілка, яка розводить колії на два напрямки: одна гілка веде до деревообробного комбінату, інша – до військової частини. Назовні довкола території тунелю знаходяться болотисті водойми. До Тунелю приїздять туристи, також тут іноді організовуються святкові фотосесії молодят. Сюди ж традиційно на романтичні прогулянки приходять закохані пари, багато хто приїздить навіть із далеких міст України. Є кілька любовних повір’їв, пов’язаних із цією чарівною місциною, наприклад, найвідоміші з них такі. Закохані мають поцілуватися у той час, як тунелем проїде потяг, та обов’язково цієї миті загадати одне бажання на двох. Також дехто з молодят саджає тут квіти, які символізують їх почуття.
Відвідати це неповторне місце ви можете у нашому турі “Тунель кохання та Тараканів форт”
A List of UNESCO’s World Heritage Sites in Ukraine
A list of UNESCO’s World Heritage Sites in Ukraine includes six landmarks (as of 2011), five of which are cultural and one is a natural one. Among them, Saint Sophia Cathedral in Kyiv and Kyiv Pechersk Lavra are recognized as masterpieces of human creative genius. The objects on the list are arranged in order of their addition to the List of World Heritage Sites.
1.Saint Sophia Cathedral in Kyiv
Saint Sophia Cathedral (also, the Wisdom of God, Sophia of Kyiv or Sophia Cathedral)is a Christian cathedral in the center of Kyiv, the landmark of Ukrainian architecture and monumental painting of the XI-XVIII centuries.The cathedral is one of the fewedifices that have preserved since the times of Kyivan Rus. It is one of the most important Christian sacred places in Eastern Europe and the historical center of Kyiv metropolitan.
2. Kyiv Pechersk Lavra
Kyiv Pechersk Lavra,also known as the Kyiv Monastery of the Caves, is one of the largest Orthodox holy shrines of Ukraine, the historical and architectural landmark, as well as a functioning monastery of the Ukrainian Orthodox Church of Moscow Patriarchate with the status of lavra. Since its foundation as the cave monastery in 1051, Kyiv-Pechersk Lavra has been a permanent center of Orthodoxy in Kyivan Rus. Together with Saint Sophia Cathedral it is inscribed on UNESCO’s World Heritage List. In the territory of the Upper Lavra,there is a National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Preserve, which was granted the status of a national one in 1996. Monastic life is concentrated on the territory of the Lower Lavra. Both parts of Lavra are open to visitors. Kyiv-Pechersk Lavrawas added to the list of the Seven Wonders of Ukraine in 2007, based on the voting of experts and Internet users.
3. The Ensemble of the Historical City Centre
The historical center of Lviv isthe place from which the city originates. For a long time, it had been limited only to this area where it developed its political, economic, and cultural life. The ancient part of the Old Cityis inscribed on UNESCO’s World Heritage List.
4. The points of Struve Geodetic Arc
Struve Geodetic Arc (also known as the Russian–ScandinavianMeridianArc) is a network of 265 triangular measuring points that formed 258 triangulation triangles and 60 additional points. It served to determine Earth orientation parameters as well as its shape and size.
5. Primeval Beech Forests of the Carpathians
Primeval Beech Forests of the Carpathiansare atransnational composite nature-made object consisting of ten separate massifs located along the 185 km long axis. It extends from the Rakhiv Mountains and Montenegrin ridge in Ukraine to the westof Polonynyridge, Bukovec Mountains and Vihorlat Mountains in Slovakia
6. The Residence of Bukovynian Metropolitans
The edifice was built on the place of the old bishop’s palace in 1864-1882. Nowadays, the main building of Chernivtsi University is set here. The metropolitan residence appeared due to the efforts of Bishop Eugene Hakman.
Найхолодніші місця на Землі
1. Станція «Восток»
У південній півкулі Землі найхолоднішим
місцем, безсумнівно, є ця антарктична дослідницька станція. 21 липня
1983 року на радянській станції «Восток», що на материковій частині
Антарктиди, зареєстрували найнижчу температуру -89,2 °C. Люди працюють у
таких суворих умовах впродовж року.
2. Оймякон
Оймякон – селище, яке претендує на
звання найхолоднішого місця у північній півкулі. Воно розташоване в
російській Якутії. Дивна назва населеного пункту перекладається як
«незамерзаюча вода», оскільки тут б’є гаряче джерело серед вічної
мерзлоти. 26 січня 1926 року тут зафіксували рекордно низьку температуру
-71,2 °C. Оймякон лежить у долині серед гір, які слугують природним
бар’єром для холодного повітря. Температура взимку часто падає нижче за
-45 °С.
3. Верхоянськ
Верхоянськ, також розташований у
Якутії, лежить далеко за Полярним колом. У поселенні живуть лише 1300
людей, основними заняттями яких, як і сотні років тому, є полювання на
хутряних звірів та оленярство. Найнижчою температурою, яку було
зареєстровано Верхоянською метеостанцією, була -72 °С, а середньомісячна
температура у січні -49 °С. Оймякон перевершив Верхоянськ своїм
неофіційним рекордом низької температури -78 °С.
4. Якутськ
Виявляється, що Якутськ, столиця
республіки Якутія, є найхолоднішим містом на Землі. У січні середня
температура протягом дня – близько -50 °C. Місцеві мешканці, котрих тут
не більше 200 тис., не носять окулярів на вулиці (вони можуть просто
примерзнути до обличчя) і ніколи не глушать моторів автомобілів (навіть
на тривалих зупинках).
5. Станція «Норсайс»
Найхолоднішим місцем у західній півкулі
Землі є дослідницька станція «Норсайс», котра побудована на крижаному
щиті острова Гренландія. На цій станції 9 січня 1954 року була
зареєстрована найнижча температура -66 °C.
6. Снег
Місто Снег (Snag), що на Алясці,
вважається найхолоднішим місцем у Північній Америці. 3 лютого 1947 року
черговий метеоролог був змушений зробити зарубку на термометрі, оскільки
ртуть опустилася на нижчий рівень, ніж вистачало позначок. Пізніше
вирахували, скільки градусів показував прилад того дня. Виявилось, що
температура становила -63 °C. Морози тут настільки сильні, що можна чути
голоси людей, які лунають на багато кілометрів. Слід від замерзлого
дихання лишається у повітрі на 15 хвилин, і по ньому зручно відстежувати
маршрути перехожих.
7. Уміат
Уміат, який також розташований на
Алясці, – найхолодніше місце у США, де середня річна температура
становить +11 °С. Температури тут дуже контрастні, і влітку ви можете
потерпати від спеки. Місцеве населення звикло до такого стану справ і
має пересувні помешкання.
Знаєте, де в Україні найхолодніше місце? На Луганщині. Тут була зафіксована найнижча
температура за весь час метеорологічних спостережень на наших теренах -42 С.
Карпатська дивовузькоколійка
Вигодська вузькоколійна залізниця (сучасна рекламна назва — Карпатський трамвай) — мережа гірських вузькоколійних залізниць (ширина колії — 750 мм) в Українських Карпатах в Долинському районі Івано-Франківської області поблизу смт Вигода. Побудована в XIX столітті для вивозу деревини з гір. Сьогодні діє як за призначенням, так і як туристичний маршрут.
Історія
У другій половні XIX століття починається бурхливий розвиток промисловості у Австро-Угорщині. Оскільки Галичина входила до цієї держави, її цей процес також не обійшов стороною. Українські Карпати — це не лише гори, але й густі ліси. Тому тут зростає вирубування дерев і постачаня деревини по всій Імперії. Обсяги вирубленої деревини постійно зростали, тому потрібно було доставляти її новими, потужнішими методами.
Лінія вздовж Мизунки
У 1890-х роках власник місцевих лісопилень барон Леопольд Поппер фон Подгарі почав будувати в Карпатах залізницю. У 1890 році було збудовано першу ділянку довжиною 3 км з Вигоди до тартаку у Старому Мізуні. Громада села Старий Мізунь не дозволила будувати залізницю лівим берегом, адже там знаходилися сільські городи. Тому колію проклали по правому берегу. Спочатку використовувалася кінна тяга, проте на початку ХХ століття перейшли на парову.
На початку Першої світової війни барон Поппер продав вузькоколійку британському акціонерному товариству «Сільвінія». 19 лютого 1918 року краківська фірма «Фальтер і Даттнер» починає проектування продовження залізниці зі Старого Мізуня далі долиною Мізуньки. Роботи закінчилися у 1920 році. Головна лінія продовжилася до урочища Соболь; були також збудовані відгалуження. Окрім основного призначення — перевезення деревини, лінія використовувалася у туристичних цілях. У тогочасній пресі час від часу навіть з’являлися відповідні рекламні повідомлення. Лісоруби ж найчастіше виїжджали на лісозаготівлю в понеділок вранці, а поверталися додому в п’ятницю увечері. Цілий тиждень вони працювали. Проте кожної середи до них залізницею приїжджали їхні жінки.Перед Другою світовою війною «Сільвінія» хотіла будувати ширококолійну залізницю в продовження Карпатського трамваю через Торуньський перевал до Хуста. Проте цей проект не був реалізований через відсутність коштів.
Лінія вздовж Свічі
У 1913 році німецька компанія «Оренштейн і Коппель» (нім. Orenstein & Koppel) починає будівництво другої вузькоколійки в долині річки Свіча довжиною 21 км. Вона пролягла від Вигоди до Людвиківки. У 1914 році, у зв’язку із Першою світовою війною будівництво зупинилося. У 1936 році лінія була продовжена: вона розгалужилась і тепер закінчувалася станціями «Бескид» і «Свіча» (поблизу кордону Івано-Франківської і Закарпатської областей).У 1939 році лінія мала довжину 65 км. Потяг відправлявся з Вигоди о 8:45 ранку і прибував на станцію «Свіча» о 10:30; відправлявся зі «Свічі» о 16:30 і прибував у Вигоду о 18:00. Курсував лише у робочі дні. Швидкість становила близько 25 км/год.
Об’єднання ліній
Після Другої Світової війни починається відродження промисловості у СРСР. Задля відновлення Донбаських шахт потрібно було багато деревини, щорічно поблизу Вигоди її заготовлялося 700 тис. кубометрів. В цей час дві вузькоколійки об’єднуються в одну, розпочинається активне будівництво відгалужень. Довжина Карпатського трамваю сягнула 180 км. Використовувалися паровози типу «ГР» і вагони «Ваймер».
За часів правління Брежнєва обсяг лісозаготівель знижується і залізниця починає занепадати. На початок 1990-их довжина колій становила 135 км. Сильні повені, що відбулися у 1998 році знищили половину шляхів.
З 2000 року лінія вздовж Мизунки експлуатується за призначенням, нею регулярно курсують вантажний потяг та потяг, що перевозить лісорубів. Карпатський трамвай експлуатується фірмою «Уніплит». З 2004 року Карпатський трамвай використовується і в туристичних цілях.
Сучасний стан
Довжина рейки Карпатського трамваю становить 7 м і висотою 8 см; вага однієї рейки 85,4 кг. Ширина колії — 750 мм. На пару рейок припадає 11 шпал.Парк Карпатського трамваю сьогодні складається з автомотриси ТУ6П-0037, двох пасажирських вагонів і відкритої платформи. Сучасний маршрут пролягає від селища Вигода через лісоділянку та селище лісорубів Міндунок (Солотвинський) до урочища Сенечів (поблизу села Сенечів), проходячи понад річкою Мізунка.Поблизу виїзду з смт Вигода встановлено пам’ятник Карпатському трамваю — паротяг ВП-4 випуску 1948 року, що раніше експлуатувався на лінії
Відвідати цей цікавий туристичний об’єкт ви зможете у нашому турі Карпатский трамвайчик+ Гошівський монастир
Печери Тернопільщини
Одне з природних див, якими пишається Тернопільщина, – її печери. У світі поки що не відкрито інших таких же великих горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою…Розташовані вони на глибині від 10 до 50-60 метрів під землею. В області, яка територіально є однією з найменших в Україні, сьогодні їх налічується більше сотні. Але, на думку вчених, відкрито лише п’яту частину всіх печер Тернопілля.Також учені вважають, що якщо буде знайдено сполучення печери Оптимістична з печерою Голубі Озера, то Україна матиме найбільшу в світі печеру не лише у гіпсах, але й серед відомих печер взагалі. Атмосферу печер можливо порівняти хіба що з космосом. Вічна тиша, темрява, спокій. Це неможливо описати – це потрібно відчути. А щодо візуальних, світлових вражень, то, за словами очевидців, така краса можлива лише у казках. Багато печер славиться надзвичайною красою і розмірами. Їх зали і коридори прикрашені сталактитами і сталагмітами, які утворюють химерні колони, інші натічні форми створюють рельєфні прикраси на стінах, все вкрито різнокольоровими кристалами. У багатьох печерах є озера із прозорою, холодною водою. Кожна з них має свої особливості і красива по-своєму.
Подаємо коротку характеристику лише кількох з них
Печера Кришталева (Кривченська) розташована біля с. Кривче Борщівського району. Вона одна із найбільш вивчених в області, її галереї електрифіковані і обладнані для відвідування туристами. Загальна протяжність розвіданих ходів становить 22 км, а електрифікований туристичний маршрут – 2800 метрів. За незвичайну красу Кришталеву називають підземною перлиною Поділля.
Спочатку склепіння та стіни печери миготять кристалами темно-коричневого гіпсу, відшліфованими водами древнього Сарматського моря. Далі хід розширюється. І в коридорі Див з’являються перші… дива. Складається враження, що все навколо покрито інеєм, фантастичним пальмовим гіллям, листям папороті і бурштином. У залі Скель знайти зручну для проходу стежину стає тяжче – бачимо нагромадження кам’яних глиб, хаотично розташованих кам’яних пірамід. У Зоологічному залі вас чекають незвичні зображення дельфіна, сови, миші, орла та інших істот. Підземний світ постійно балансує між реальністю і казкою. Зал Буйвола, грот Кам’яних Сліз , лабіринт Кам’яних Квітів, зали Завалів, Втрачених сподівань, Дружби (є навіть Преси!)– це лише деякі “етапи” підземних маршрутів Кришталевої, кожний з яких – неповторний і має свою історію.
Печера Вертеба розташована біля с. Більче-Золоте Борщівського району. Загальна довжина ходів 8 км. На відміну від інших печер Поділля у Вертебі зовсім немає кристалів вторинного гіпсу. Стінки її гладкі, темні. Утім, окремі лабіринти є унікальними. Так, у лабіринті Кам‘яна Соломка поверхня стелі вкрита густими “заростями” трубчастих кальцитових сталактитів, що мають вигляд стерні довжиною 10-12 см.Немає сумнівів, що через рік-другий печера Вертеба стане відомою всьому світу.
Завдяки талановитому і невтомному краєзнавцю, спелеологу Михайлові Сохацькому тут створено чи не перший на планеті музей у печері –археології, трипільської культури та епохи неоліту. Справа в тому, що за кількістю і багатством знахідок предметів матеріальної культури різних епох Вертеба не має рівних серед інших печер світу. Саме тому археологи називають її Наддністрянською Помпеєю. У цій печері виявлено численні сліди перебування давньої людини (різні предмети матеріальної культури, поховання), які відносяться до палеоліту, неоліту і більш пізнього часу.
Печера Оптимістична розташована біля с. Королівка Борщівського району (довжина розвіданих ходів становить 214 км) і занесена в книгу рекордів Гіннеса як найбільша у світі гіпсова печера і як друга за загальною довжиною печерних ходів, поступаючись лише печерній системі Флінт-Мамонтова у США. На дні ходів, крім суглинистого матеріалу, часто зустрічається річкова галька карпатських порід.
Печера Озерна розташована біля с. Стрілківці Борщівського району. Характерною її особливістю є підземні озера, які займають біля третини її площі. Довжина біля 120 км. Глибина озер 2-2.5 м. Вода слабомінералізована, сульфатна, магнієво-кальцієва. Печера має велике значення для геологічних і гідрогеологічних досліджень.
Печера Млинки розташована в околицях с. Залісся Чортківського району. Спелеологи назвали її “спелеологічною хрестоматією” гіпсового карсту. Загальна довжина ходів 27 км. Стіни печери майже суцільно покриті білосніжними, сірими, коричневими кристалами вторинного гіпсу. Цікава великими кристалами і масивними друзами пластинчастого гіпсу, сталактитами – «кам’яними хвилями». Особливістю печери є те, що в її межах можна прокласти маршрут будь-якої категорії складності (від простого до складнішого) проходження. Використовується у спортивно-туристичних цілях, для проведення регіональних і всеукраїнських змагань по спелеології.
Печера Перлина розташована в околицях с. Крутилова Гусятинського району. Назва печери пов’язана з тим, що в ній було знайдено печерні перлини – гарні кульки з кальциту діаметром 10-12 мм. Перлина на відміну від інших печер Поділля утворилася в товщі Неогенових рифових вапняків Товарової гряди. Крім цього, це єдина відома на Поділлі вертикальна печера.
Печера Жолоби розташована біля с. Скоморохи Бучацького району. Печера утворилася в травертині (вапняковому туфі), довжина 7 м. Стіни покриті гарними натічними утвореннями з кальциту білого і кремового кольору.
Печера Язичницька розташована біля с. Міжгір’я Борщівського району. Вимита у скелі (камінь Довбуша), складеній верхньокрейдовими вапняками. Довжина 42 м. Названа по виявленому язичницькому храмі.
Печера Славка розташована біля с. Кривче Борщівського району. Загальна довжина досліджених ходів печери – 9 км. Висота залів їх місцями досягає 10-12 м.
Сім нових природніх чудес світу
Нещодавно було оголошено підсумки всесвітнього конкурсу на визначення семи нових див світу, в якому брали участь більше 220 країн протягом останніх чотирьох років. Про це повідомляє офіційний сайт конкурсу new7wonders.com.
До 7 нових чудес світу увійшли:
Джунглі Амазонії
Амазонія розташована у Бразилії, Перу, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Болівії, Гаяні, Сурінамі та французькій Гвіані. Тропічні ліси Амазонки, або Амазонія, займають площу 7 млн. кв. км. В Амазонії більше половини тропічних лісів планети. Річка Амазонка – найдовша і найбільш повноводна ріка планети. Вона має найбільший басейн у світі.
Бухта Халонг у В’єтнамі
В’єтнамська затока Халонг включає тисячі карстових вапняків, скель, круч, печер і островів різних розмірів і форм. Бухта має 120-кілометрову берегову лінію з 1969 острівцями. Деякі порожні, з величезними печерами. На інших існують плавучі села, рибалки яких полюють на мілководді на 200 видів риб і 450 видів молюсків. Ще однією особливістю затоки є велика кількість озер посеред вапнякових островів. Галонг перекладається – “там, де дракон занурився в море”. З цією місцевістю пов’язано багато легенд.
Водоспади Ігуасу на кордоні Аргентини і Бразилії
Водоспади Ігуасу розташовані на кордоні Аргентини і Бразилії. Комплекс водоспадів на річці Ігуасу – один з найбільших у світі. Вони простягаються на 2700 м, утворюючи півколо з 275 каскадів. Навколо – субтропічні ліси з сотнями рідкісних і таких, що зникають, видів флори і фауни.
Південнокорейський острів Чеджу
Південнокорейський вулканічний острів Чеджу розташований за 130 км від узбережжя Кореї. Його площа – 1846 кв. км. Головною особливістю острова є гора Галласан і згаслий вулкан, який підіймається на 1950 м над рівнем моря. Головний вулкан оточують 360 “супутникових” вулканів.
Національний парк Комодо в Індонезії
Індонезійський національний парк Комодо складається з трьох великих островів – Комодо, Ринка і Падар та безлічі дрібних острівців – на площі 1817 кв. км. Парк засновано в 1980 році для захисту комодських варанів (на фото внизу). Це єдине місце на Землі, де живуть унікальні нащадки динозаврів – варани або дракони, найбільші ящірки земної фауни.
Підземна річка Пуерто Принцеса на Філіппінах
Філіппінський парк “Підземна річка Пуерто Принцеса” розташований на острові Палаван. Парк має зону гірських карстових ландшафтів. Підземна річка розташована в печері на острові. Вона судноплавна. Впадає в Південно-Китайське море. Печера має велику кількість гротів. Цю річку вважають найдовшою підземною річкою у світі.
Столова гора у ПАР
Столова гора – гора, розташована на південний захід від Кейптауна на південному березі Столової бухти, одна з візитних карток міста (її силует зображено на прапорі Кейптауна). Поруч зі Столовою горою розташовані відомі піки Дванадцяти Апостолів, Диявола і Левиної Голови. Перший запис про неї європейцями датується 1503 роком. Висота гори 1087 м над рівнем моря. Платоподібна вершина послужила назвою не тільки для самої гори, а й для їй подібних, а також на її честь названо сузір’я південної півкулі. Столова гора складена з грубозернистих пісковиків, має круті схили, що вкриті вічнозеленими лісами і чагарниками. Флора і фауна схилів охороняється, там зустрічаються рідкісні види, деякі з них ендемічні.
Interesting Facts about the Carpathian Mountains
The highest situated village in Ukraine is Vypchyna, Chernivtsi Oblast, located at an altitude of 1100 meters above sea level.
The highest mountains in Ukraine can be found in Rakhiv. The average altitude of the city is 820 meters above sea level. Rakhiv holds another record; it has the biggest vertical drop between the streets that makes 600 meters: 400 meters from the lowest one, 1000 meters to the highest one.
The highest situatedworking place is a research facility –a biostationarof Lviv department of the Institute of Botany of National Academy of Science of Ukraine, located inPozhyzhevskavalley (1429 meters above sea level). It includes a weather station and an avalanche research station. The institution was built in 1899.
The deepest situated hospital is in Solotvyno village, Transcarpathian Oblast. Over 200 years, salt of superior quality has been minedthere. In 1968, the members of Uzhhorod department of Odessa Scientific-Research Institute of Balneologydecided to use the microclimate of Solotvyno mines for treating bronchial asthma. The allegro logical hospital that accommodates 250 people was opened there. The underground wardsfilled with highly dispersed salt aerosol are located at a depth of 206 and 282 meters in a thick salt layer. The duration of one treatment session is about two hours for 30 days. Patients descend to the salt wards via the elevator. The conditions, which are impossible to create on the ground, are the following: constant temperature (23 degrees), humidity (up to 40%), salt-saturated atmosphere(10 mg per 1 cubic cm), absolute silence, completely non-allergic environment, and the number of microorganisms in the air is 5 times lesser than in the most sterile operating room.
The highest situated resort is in the village Vorokhta, Ivano-Frankivsk Oblast. Its altitude makes 850 meters above sea level. There are two tuberculosis sanatoria “Hirske Povitrya” (“Mountain Air”) and “Vorokhta”.
The first geological map of Ukraine was the map of the Carpathiansdrawn by S. Stashyts in 1809.
The most significant paleontological finding in the territory of the Carpathian Mountains is the remains of fossil fauna in the village Starunya (now in Bohorodchany district, Ivano-Frankivsk Oblast). In 1907, there were accidentally found the remains of animals of the late glacial period. Near the stream Lukavets Velykyi, in ozocerite mine, at the depth of 12.5 meters, there were found the remains of a mammoth, a hairy rhinoceros, a giant deer, and different species of fossil birds and amphibians. Apparently, salt, ozocerite, oil solution, and oxygen-free conditions of the ground helped to preserve the ancient animals. With the help of radiobiology, it was determined that the rhinoceros had been buried there for about 23 255 ± 775 years. Speaking about the way the animals appeared there, it is most likely that theUpper Paleolithic people inhabiting the current Starunyaarea were hunting them. Theytricked the animals into the swamp where they died. The results of a thorough study of the findings made in 1907 and 1929 by E. Nezabytovskyi-Liubych, M. Lomnytskyi, and other researchers were published in several monographs and special periodical, titled “Starunya.”
The highest situated construction is a 5 meter high monument on Hoverl a mountain erected in 1996. It features the state symbols:
ablue and yellow flag and a trident.
The highest situated constructioncan be found on the top of Pip Ivan mountain. It is a stone building that once used to be a meteorological-astronomical observatory. Its grand opening took place in the summer of 1938. The astrograph with a 33 cm lens diameter was the main astronomical tool used in the observatory.
During World War II, this building, also known as the “White Elephant”, fell into disrepair and is waiting to be repaired one day.
The highest situated hotel is “Berkut”, which can be found on Yablunytsya mountain pass. It is located at an altitude of 931 meters above sea level. The hotel was built in 1968.
The longest railway tunnel is situated between Skotarskeand Beskyd. Its length is 1747 meters. The tunnel was built in 1887.
The longest viaduct is a railway bridge between Volovets and Beskyd. It was built in the mid 1880’s.It is 33 meters high and 270 meters long.
The world’s largest stone railway bridge can be found in Vorokhta village. It was built in 1895. It is 130 meters long and 65 meters wide.
The highest situated sports facility is located nearby village Yasynya at an altitude of 1450 meters. It is a sports-training center Drahobrat. This village is a unique Carpathian valley rich in snow. The training season here begins in December and ends in April. Interestingly, in 1993, ski training season lasted until July 15!
The largest among high situated sports facilities is a comfortable training center Tysovets which is located near Skole town, Lviv Oblast, at an altitude of 1000 meters above sea level. It is designed to accommodate 450 people.
The highest situated railway station is “Beskyd” built at an altitude of 790 meters above sea level.
The longest wind instrument is trembita, which is a conical wooden tube without side openings thatreaches 4 meters in length. It is mostly popularin Hutsul, Bukovyna, and Boikivshchyna regions and is still used in the villages for signaling or information exchange. The range of trembita is 2.5 octaves; its sound can be heard for more than 10 kilometers.
The Forest Museum can be found in the Transcarpathian village Ust – Chorna. The collected exhibitsgive information about the difficult, dangerous, and yet the most popular occupation in this land of mountains and forests. Here, one can find an interesting collection of vehicles of all times designed for forest works. There are drays, tractors TDT-40, and trestles for wood loading. Among the exhibits, there are nursery gardens of young fir trees, maple, and beech. Besides, one can find trees of unusual shapes formedby lightning strike or strong winds.
The biggest plateau is situated in Chyvchyny mountains at an altitude of 1750 meters above sea level. It is a flat top of the mountain Palenytsya.
The highest situated lake is Brebeneskul, located on the slope of the mountain Hutyn-Tomnatyk at an altitude of 1801 meters above sea level. It is 134 meters long and 44 meters wide; its area covers 4000 square meters, and its maximum depth is 2.8 meters.
The largest mountain lake is Synevyr in Mezhyhirya district of Transcarpathian Oblast (Tereblya basin). Its area covers 7 hectares, and it is 24 meters deep. People also call it the “Blue Eye” or “Carpathian Ritsya.” A strong earthquake or, perhaps,many centuries of weathering caused a landslide of rocks that dammed up themountain stream and formed a lake at an altitude of 989 meters above sea level.
The highest situated mountain swamp is located in the anticline between Breskul and Pozhyzhevska valleys at an altitude of 1800 meters above sea level. This subalpine hollow mud incirque glacier was formedas a result of lake swamp. These swamps also include the ones in Ozerne grotto (1750 meters) and at the foot of Brebeneskul mountain (1700 meters).
Hanging swamps are considered to be the most unusual swampsthat are situated on the slopes of the mountains. The biggest among them is Hlystove swamp located on the southern slope of Hrynyavy mountains at an altitude of 1450 meters above sea level. It is very rich in flora: there are, for example, 17 species of aspen. This swamp has been a natural landmarkof national importance since 1975.
A cave with transparent walls. Nearby Mala Uholka village in Tyachivregion, Transcarpathia, close to Pohar mountain, there is a karst cave. It was formed in Jurassic marble limestones and created by two perpendicular cameras 5 and 20 meters long. The walls are covered with a milky-white transparent calcite with greenish drop stones that look like beautiful flowers. The cave has a great scientific and aesthetic value.
Pearl Cave.2.5 kilometers from Mala Uholka village, at the watershed of the two rivers Mala and Velyka Uholka, there is a karst cave formed in Jurassic marble limestones. It is an example of interstitial waters influence on slightly soluble carbonaceous rocks. Apart from stalactites, numerous calcite balls, resembling pearls,have appeared on the walls, hence the name.
The Enchanted Valley. In Irshava region of Transcarpathia, in the upper course of Smerekiv stream, there is a surprisingly picturesque place – the Enchanted Valley or Smerekiv Stone. The weathering has given a wonderful look to its numerous 20 meters high cliffs, composed of light-gray calcites lying among hydrothermally altered volcanic tuff. This state reserve of 150 hectares attracts many tourists annually.
The Narcissus Valley nearby Kireshi village, Khust district, is the only place in Ukraine with the wild growing narrow-leaves white narcissi. They resemble garden narcissi, but the flowers are larger sometimes reaching 10 cm in diameter. The picturesque valley of 80 hectares, covered with a carpet of flowers and surrounded with mountain slopes, is a natural landmark.
The Cut Stones tower above the mountain pass Nimchych at the boundary of Putyla and Vyzhnytsyaregions in Bukovyna. The stones are formed from broken layers of Yamne sandstone put over one another, and reach 30 meters in height. A rare form of weathering has been formed in this group of caves. It created a gate, about 2 meters high, which gave the name to these rocks.
The Stone Gate. Near Mala Uholka village, Tyachiv region, Transcarpathia, in the valley of Mala Uholka, there is an unusual rock, which makes a type of karst bridge in marble limestones of the Jurassic period, where karst processes created a passage 10 meters wide and3 meters high. This geological landmark has not only educational but also scientific value,being the original form of karst.
The Lovers Rocks. On the outskirts of Kostylivka village, Rakhiv region, two steep cliffs up to 20 meters high rise above the opposite banks of the Tysa River. There are two crosses on the tops which, according to the legend, were put in memory of the tragic death of two lovers, Ivan and Marichka, whose parents were against their marriage. Desperate Marichka threw herself down from the cliff and died. Overwhelmed with grief, Ivan also threw himself from the top of the cliff on the opposite bank of the Tysa.
Rocks with “hieroglyphs” can be found nearby Serednie Vodyane village, Rakhiv region, Transcarpathia. On the eastern slope of Buzhora mountain, there are sediments of Miocene age presented by the layers of sandstone, argillite,and siltstone. On the sandstone surface, there remained numerous wave marks resembling hieroglyphs that indicate heaving of the ancient sea.
The windiest place in the Carpathians is Pozhyzhevska valley. The wind speed here reaches 15 meters per second (54 km/h), and blows, on the average, 120 times a year.
Pozhyzhevska valley is also the wettest place in Ukraine: its annual precipitation reaches 1593 mmHg.
The most snow-clad village is Ruska Mokra in Transcarpathia. A long-lasting snow cover lies here 110 days a year, averagely. It is caused by specifics of a village location between mountain ranges that significantly hide its territory from direct sunlight.
Village Mizhhirya receives the biggest amount of solar radiation in the Ukrainian Carpathians. It is 2 145 mJ/m2, while in Crimea it is 5 165 mJ/m2.
Starunyavillage is full of natural surprises. Besides other attractions, it is the most seismically active zone. Near this village,there is a small plot of land (1.5 km2) called Chudo-Starunya, whichpresents a wonderful combination of different stratigraphic, mineral and petrological, hydrological and neotectonic features. High seismic sensitivity is obvious from the appearance of cracks, gaps, rifts and small waterfalls, mud volcanoes, active gassing dynamics, as well as uneven growth – about 1meter in seven years. Chudo-Starunya reacts to earthquakes that occur within a radius of 3-6 thousand kilometers in Romania, Italy, Germany, Iraq, the Caucasus, and even Central Asia. This underground “barometer” is a unique place to study the features of earth dynamics, the regularity of mineral resources, and earthquakes predictions.
Nearby Chudo-Starunya, there is the biggest active volcano. On the western bank of the river Lukovytsya, close to this village, geological rocks form a complex tectonic trough, on top of which there is a volcano with a 3 meters long neck and 10-60 meters long loam sediments. It appeared in 1977 as a result of the earthquake in Romania, and counts 8 craters and 12 non-permanent micro-craters that emit gas, water, loam pulp, as well as oil or its differentials. Distant earthquakes sometimes cause cracks in the ground 0.5-3 cm wide, which close in 3-5 days.
One of the biggest floods in the Carpathian region was the one in 1947-1948. At the end of December 1947, the snow layer accumulated in the mountains reached 30-50 cm; sudden warming and rains caused the disaster. As a result, the rivers Tysa, Tereblya, Teresva and others overflew the banks flooding nearby villages Hust, Vylok and many others.The big areas of winter crops were destroyed.
The biggest flood caused by rains and downpours occurred on August 30-31, 1927, in the Carpathians. The eyewitnesses told that the incessant downpours reached 315 mm of precipitation. The water rise in rivers Stryi, Svicha, Limnytsya, Bystrytsya Solotvynska and others was catastrophic; it reached its peak already in 3-4 hours. Many villages were flooded in the valleys of the rivers (Sambir, Mykolayiv, Stryi); turbulent streams demolished hay and reaped harvest.
One of the most tragic floods of our time occurred in December 1992 in Transcarpathia, at the river Uzh. High mountains, steep river slopes, frequent intense rains, sudden warming, fast snow melting, ruthless deforestation – these and other factors caused 5 million karbovanets damage at that time. Sadly, 17 people died in the flood, 200 families lost their shelter, 4 thousand houses were subjected to repair, and 30 thousand hectares of arable land were deluged. Among other terrible floods, the one that occurred in 1998 caused 500 million UAH damage and 17 deaths,while the flood in 2001 caused 10 million UAHdamage and the maximum water level in the river reached 13 meters.
The Carpathians are naturally the most dangerous living area in terms of debris flow; it counts 271 debris sites in the basins of the rivers Tysa, Dniesterm and Prut.
The Carpathian Mountains are also a dangerous avalanche trigger zone. About 1 thousand avalanche sites have been recorded there. Snow masses move from a couple of meters to 2-3 kilometers at a speed of 1-10 to 80-100 meters per second. The amount of snow avalanches in some areas makes up to tens and hundreds cubic metersto 1 million, and hasan enormous destructive power. According to avalanche researcher V.F. Hrytsenko, the most often, the avalanches occur in March (254 registered) and February (104), and the most rear in November (5).
The largest avalanches in the Carpathian Mountains, recorded in the last century,occurred in 1968 in Svydovets, mountain Stih: 300 000 m3. In 1988, in Borzhava, the amount of snow of several avalanches exceeded 500 000 m3, while two of them made 800 000 m3. One of them destroyed 16 hectares of the forest. The avalanches traveled3.5 km distance.
Pozhyzhevska mountain valley is very rich in hail. It hails here 13 days a year.
The stormiest place in Ukraine is Selyatyn village in Bukovyna. Storms occur here 45 days in a year. In Velykyi Bereznyi, it makes 43 days, in Rakhiv–41 days per year. Selyatynis also known as the village where the most long-lasting storm occurred. In 1948, it began raining on June 10 at 15:30 and ended on June 12 at 4:30; it lasted for 37 hours in total.
The fastest growing plant is not a bamboo but a mushroom Phallus impudicus (also known as the common stinkhorn) which can be found in the Carpathian forests.It grows by leaps and bounds: 5 mm in 1 minute which is twice faster than bamboo.
The mushroom with the highest seed count is Calvatiagigantea (also known as the giant puffball) which contains up toseven trillion spores.
The oldest tree in the Carpathian forests is fir (spruce). It originates from the Cretaceous period of the Mesozoic era. Yet, at the dawn of humanity, it was used as a healing plant due to its phytoncide-antibacterial properties. In Ukraine, there are two species of wild spruce–common spruce and mountain spruce.
A tree with the longest life span in Ukraine is Taxusbaccata (also known as yew). This plant can reach the age of 4 thousand years. In the past, it was widespread throughout the whole forest zone of Europe, however, it was cut down because of its fine wood: for this reason it is called “royal” or “non-decaying” tree. Yew trees grow in Knyazhdvir reserve nearby Kolomyya village, Ivano-Frankivsk Oblast, which covers the area of 206 hectares. Among the most long-lastin trees, there is European cedar: it lives up to 3 thousand years.
The tallest tree is Pinusmugo (also known as mountain pine) which can be found on the slope of Pip Ivan mountain, at an altitude of 2010 meters above sea level. This tree is unpretentious;it has wide ecological amplitude, can grow on dry rocky cliffs and wild land with poor soil layer. The tree height varies from 20-30 cm to 2-4 meters.
The tallest tree record goes to Larix decidua (also known as European larch) in Rakhiv. When it was cut down at the age of 140 years, it was 54 meters high.
The smallest tree growing in Ukraine is Salix retusa (or retuse-leaved willow). It is 12-15 cm high and can be found in wet limestone rocks in the alpine zone of the Carpathians, in particular, on Blyznytsya mountain.
Джерело: cikavo.com.ua
Синевир – одне з енергетично найсприятливіших місць в Україні
Фахівці NASA — Адміністрації з аеронавтики та космонавтики США — за допомогою супутникового сканування Земної кулі виявили на ній місця з найбільшим енергетичним впливом на людину.Список світових «лідерів» очолили американські Гранд Каньйон та національний парк Йеллоустоун. Серед інших — Старе місто в Празі, пагорб Монмартр у Парижі та площа навколо Собору Святого Петра у Ватикані.
На території України енергетично сприятливими виявилися дендропарк «Софіївка», озеро Синевир і заповідник Асканія–Нова. Однак їх за своїм енергетичним рівнем випереджає Коктебель у Криму. Це селище, розташоване біля підніжжя згаслого вулкана Кара–Даг, відоме своєю тисячолітньою історією, аж «світиться» на знімках iз супутника. Саме вулкан є джерелом випромінювання енергії, яка своїм позитивним впливом упродовж століть, очевидно, привертала в цю місцину численних поселенців.
Синевир є найбільшим озером Українських Карпат. Воно розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області.
Синевир вважається найцікавішим об’єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Закарпаття. Озеро розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера.
Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом бл. 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.
Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140—160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око.
Джерело: