II Гастрономический Фестиваль «Львов на тарелке»
Фестиваль “Львов на тарелке”
.jpg)
Дата фестиваля 28-30 июня 2013року
Львов соткан из легенд, преданий и мифов. В этих историях есть множество известных рассказов о традициях Львовской кухни, которая на протяжении многих веков создавалась жителями города – украинский, поляками, евреями, армянами, греками, русскими, итальянцами и т.д.. Местная кухня сохранилась и культивируется во львовских семьях, в ресторанах, а также на различных гастрономических событиях Львова.
Фестиваль «Львов на тарелке» предложит всем желающим познать особый вкус блюд Львовской кухни и приобщиться к возрождению кулинарных традиций города Льва.
В течение трех дней Фестиваля львовяне и гости города, эксперты, представители сферы HORECA и гурманиматимуть возможность посетить ярмарку-презентацию и продегустировать блюда львовской кухни, традиционные напитки и региональные сезонные продукты. Также гостям фестиваля будет предложена уникальная возможность принять участие Угале-ужина за большим столом под открытым небом, где лучшие шеф-повара Львова презентовать блюда и напитки, приготовленные по особым рецептам Львовской кухни с использованием продукции местных производителей.
.jpg)
Уникальность фестиваля в том, что для его проведения объединятся рестораторы, местные производители продуктов, эксперты и профессионалы гастрономии, гурманы, которые направят свои усилия на возрождение местной кухни, поиск новой рецептуры, популяризацию потребления качественной местной продукции и совершенствования сервиса.
Приглашаем Вас отведать весь Львов на тарелке!
http://www.lvivontheplate.com.ua/
Праздник “День Батяра во Львове”
Во Львове настоящий батярский уикенд! Если на фестивале пива с 8 по 12 мая Вы встретите стильных батяров в шляпах и жилетах, которые забавлять публику, будут петь танцевать, ухаживать за дамамы и безобразничать, то знайте – Вы попали на VI Городской праздник «День Батяра во Львове», которое отметят в рамках III Городского фестиваля Пива. Так вы еще не отрывались! -3b5c1465.jpg)
В этот день все гости праздника смогут познакомиться с настоящими батярами, попеть с ними батярских песен, научиться разговаривать батярский гвардии и принять участие в батярских дебошах и забавах. Так как, побатяруемо?
Непременно посетите батярский канцелярию, где Вы сможете пройти процесс посвящения и получить удостоверение настоящего батяра. Удостоверение батяра показывает, что Вы являетесь настоящим батяром, который любит красивую забаву, является настоящим ценителем хороших дам, ценит добрые Буцики (танцы), любит хороший остроту и умеет повеселить себя и свою компанию и является почетным гостем во всех кнайпах, а особенно, на праздник Батяра -0f3d7b16.jpg)
Также на празднике начнет свою работу батярский бетонный завод, где львовские скульпторы будут создавать настоящие батярские скульптуры. На глазах у гостей праздника будет происходить процесс изготовления бетонных батяров. На это стоит посмотреть – каждый сможет приобщиться к батярский бетонного завода, помочь в создании скульптур и сфотографироваться с ними. А еще для Вас изготовят индивидуальные слепки рук или ног. Уникальный сувенир настоящего Батяра!
Только на Празднике «День Батяра во Львове» Вы сможете мгновенно перевоплотиться в колоритного батяра и совершить незабываемое фото у батярському фотосектори.
За Дня Батяра пройдут мастер-классы батярских танцев, работать батярский тир, где можно научиться стрелять фасолью по жестяных, а настоящие батяры поделятся секретами обольщения дам -e5c8931a.jpg)
На Ярмарке батярских лягумин представят настоящие батярские блюда, которые прекрасно подойдут к пиву, которого на празднике будет невероятное количество! Ведь Праздник «День батяра во Львове» пройдет в рамках фестиваля пива, на который приедут представители самых известных «пивных стран» мира со своим главным атрибутом – пивом.
Не покидая Львова, Вы сможете побывать в Германии, Чехии, Бельгии, Польши, Голландии, Англии. И не только насладиться пивом этих стран, но и лучше познать их культуру и аутентичные пивные традиции.
На фестивале пива также работать Гастрономический Ярмарка «Пиво и к пиву», состоятся различные интерактивные развлечения, интересные пивные конкурсы, концертная шоу-программа, уникальные вечеринками open-air, и это далеко не все!
Настоящий водоворот галицких веселья и забав на Празднике «День Батяра во Львове»!
Фестиваль писанок во Львове
III городской фестиваль писанок во Львове 2013
Львов Пасхальный. IIІ Фестиваль писанок во Львове, состоится с 6 апреля по 6 мая, заполонит город атмосферой Пасхи. Этот семейный мероприятие прославлять тысячелетние традиции празднования светлого праздника в христианском мире.
Главной идеей фестиваля является популяризация пасхальных традиций и украшения города Льва с помощью неотъемлемого символа Пасхи – Писанки. В этот период весь Львов превратится в «Музей Писанки» под открытым небом, где из различных материалов будут создаваться и оздоблюватися писанкы. Все больше львовян и гостей города готовы выходить на улицы и переносить настроение празднований из своих домов Львова.
К фестивалю писанок может приобщиться каждый желающий, создав собственную писанку и выставив ее для всеобщего обозрения.
На протяжении фестиваля писанок во Львове участников будут изготавливать писанки из шоколада, воздушных шаров, дерева, цветов и много других интересных и неожиданных материалов классического символа Пасхи и устанавливать на улицах и в заведениях, которые впоследствии объединятся в одну большую выставку писанок.
-864447bf.jpg)
Таким образом, объединившись, все участники фестиваля создадут новый оригинальный «Пасхальный туристический маршрут» на период празднования одного из крупнейших христианских праздников.
Также во время фестиваля состоится мастер-класс по раскрашивания писанок. Для изготовления писанок будут использоваться пластиковые заготовки, участники мастер-класса раскрашивать акриловыми красками. После того, как писанки будут готовы, их розвишають на деревьях в центре города, где они будут висеть на протяжении всех пасхальных праздников.
Писанка как символ Воскресения Христова является одной из древних форм украинских народной росписи, в котором наши предки воплощали свои стремления, веру. Эксклюзивные писанки могут стать украшением города и создать неповторимую весеннюю атмосферу Великодня.Писанкы все разные, они не похожи между собой, отличаются нанесенными элементами и символами, но такие особенные, и каждая из них имеет свое значение.
Писанка – это один из лучших старинных символов Украины, маленькое чудо, которое каждый может сделать сам!
VI Міське Свято Шоколаду
Дата проведення: 14-17 лютого 2013 року
Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 15)
Документальный фильм “Наш Львов”
Прекрасный документальный фильм, в котором рассказывается о различных этапах жизни города Львова. Основнаяисторическая летопись, выдающиеся личности, места, музеи, дома и многое другое.
Особым событием для вас станет уникальный тур– “Театрализованная экскурсия ночным Львовом”
Топ 10 місць, які треба відвідати у Львові
Якщо Ви зупинились у Львові транзитом, чи з якихось інших причин у вас немає часу побачити усю красу Львова, сайт Lviv.Travel рекомендує Топ 10 архітектурних перлин Льовова, які повинен побачити кожен, хто побував у Львові.
Усі вони знаходяться в компактній центральній частині міста і щоб побачити їх усіх Вам знадобиться не більше 3-х годин.
Якшо у вас є трохи часу і ви хочете поринути у неймовірну атмосферу- приєднуйтесь до наших турів до Львова
1. Площа Ринок
Львівська Площа Ринок зберегла свою назву від ХІV століття. Вона походить від німецького «der Ring» (коло, кільце), власне за таким принципом будувалися центральні площі німецьких середньовічних міст.
Саме тут, у долині ріки Полтви в середині ХІV століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира ІІІ започаткували класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників та будівельників з Німеччини. У наступні століття архітектурну досконалість Ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.
Площа Ринок у її сучасному вигляді – це нашарування архітектурних ідей багатьох творців і багатьох століть, які утім мають одну єдину особливість – незмінну узгодженість і гармонію. Тут від усіх будівель віє спокоєм, упевненістю, оптимізмом і людяністю епохи європейського ренесансу. Усі кам’яниці площі різні й неповторні, але у той самий час наче споріднені між собою однією ідеєю. Кожна кам’яниця – окремий і завершений образ. Тут феноменально зіставлено величину будинків з людиною, і ми почуваємо себе ніби в оточенні дуже затишного інтер’єру. Будинки не надто високі й не надто малі, жоден з них не виривається із загального ансамблю своїми розмірами, висотою чи стилем. У львівських ренесансних будинках відчувається справжня музика. Несиметрично розміщені вікна – два поруч і одне ніби осторонь –мають утилітарне призначення: два вікна припадають на головну залу-світлицю, а третє – на бокову, господарську кімнату. Але в цій асиметрії відчувається ритм – ніби спочатку звучать дві половинки ноти, а потім одна ціла нота. Звучання Площі Ринок є неповторним.
Львівські середньовічні патриції замовляли проекти своїх будинків здебільшого італійським архітекторам, вихідцям з північної Ломбардії та південної Швейцарії. Але італійський ренесанс не зміг у Львові зберегти свою чистоту і непорушність стилю, він був доповнений і збагачений місцевими традиціями, зокрема рисами східного українського зодчества. Таким чином протягом майже п’яти століть творився єдиний в Україні неповторний ансамбль житлових будинків на Площі Ринок. Майже всі будинки площі і до сьогодні використовуються за своїм основним призначенням – у них мешкають львів’яни.
2. Оперний театр
Збудований на початку минулого століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш всепоглинаючу потугу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
Форми фасаду дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями. Над головним карнизом фасаду височать статуї восьми муз, над ними горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей Генія драми і комедії, трагедії і у центрі – Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч, Війтович.
Інтер’єр львівської опери вражає не менше, ніж зовнішній вигляд. Внутрішнє убранство споруди оздоблене позолотою (на неї витратили декілька кілограмів золота), різнокольоровим мармуром, декоративними розписами і скульптурою. Чотириярусний глядацький зал має форму ліри і вміщує понад тисячу людей. Окрасою сцени є декоративна завіса «Парнас» (1900 рік) відомого у Європі живописця Генрика Семирадського – алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу.
Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів з інших країн. У львівській опері проводять нещодавно відроджені Віденські бали.
3. Вірменський квартал
Одна з найстаріших громад Львова – вірменська – віками створювала у місті осередок свого національного життя з унікальною архітектурою і неповторним духом найдревнішої східної християнської культури.
Вірмени, вигнані з батьківщини монголо-татарською навалою середини XIII століття і позбавлені державності, знайшли гостинний прихисток на галицькій землі. Одна з найдревніших східних християнських націй (вірмени прийняли християнство на декілька століть раніше, аніж це зробили народи Європи) – принесла до Львова разом зі своїми капіталами творчий пошук і бездоганну ремісничу вправність ювелірів, шкіряників і гаптувальників. Та найкраще вірмени від віків освоїли купецький фах. Торговельні каравани зі східних країн до Європи були майже цілковито вірменською монополією. Вірмени не лише торгували самі, а й постійно обіймали посади торгових перекладачів, через яких здійснювалися контакти усіх іноземних купців у Львові.
Національні громади у стародавньому Львові займали кожна свою територію. Вірмени селилися за мурами міста у північній частині, неподалік центральної Ринкової площі. Тут містився осередок григоріанського єпископства, який підпорядковувався лише голові вірменської церкви – Католикосові усіх вірмен. Світським життям громади керував війт і рада старійшин. Вірмени для залагодження внутрішніх проблем громади користувалися власним звичаєвим законодавством, наприклад, якщо палія ловили на місці підпалу, його мали право беззастережно кинути у вогонь. Вірмени мали власну школу, шпиталі, бібліотеку, театр, а 1616 року заснували навіть першу вірменську друкарню. Забудова Вірменського кварталу була своєрідною, з урахуванням тогочасних тенденцій, зокрема багато будинків до другої половини XVIII століття мали широкі в’їздові брами, у деяких вони збереглися й до сьогодні.
Міцні економічні позиції протягом тривалого часу давали вірменській колонії почувати себе впевнено і протистояти тискові й обмеженням міських властей. Та міська рада, до якої здебільшого входили багаті купці- римокатолики, не бажала миритися з конкуренцією вірмен, заздрила їхньому багатству і зв’язкам на Сході.
Вірмени, відірвані від батьківщини, як люди торгові і бізнесові, не змогли довго зберігати своєї ідентичності. Лише асиміляція була шляхом збереження статків і соціального становища львівських вірмен. 1630 року вірменський архієпископ Миколай Торосович прийняв католицизм, але на користь цьому народові цей акт не пішов: якщо у середині XVII століття у Львові мешкало понад дві тисячі вірмен, то на початку XX століття їх у Львові практично не було, залишилися хіба поляки з полонізованими вірменськими прізвищами. Нова хвиля вірмен у Львові почалася після 1939 року з приходом російської тоталітарної влади. Зараз цю громаду складають вірмени, вихідці з різних куточків колишньої радянської імперії – СРСР.
4. Палац Потоцьких
За огорожею з орнаментальною металевою брамою бачимо величну і водночас витончену споруду. Імпозантний палац прикрашений рельєфами, ліпниною, настінним живописом і вітражами. Палац Потоцьких – яскравий зразок архiтектури зрiлого iсторизму, одна з найцiкавiших архiтектурних пам’яток Львова. Запроектував його французький архiтектор Луї д’Оверню на замовлення намiсника королiвства Галичини і Лодомерiї графа Альфреда II Юзефа Потоцького (1817-1889). Будівництво тривало від 1888 до 1890 року пiд наглядом та деякою коректурою львівського архiтектора Юліана Цибульського.
Інтер’єри палацу на першому поверсi вирiшенi здебільшого у стилi короля Луї XVI. Зали (Червона, Дзеркальна, Голуба, Кабiнет Ордината) оздоблені штучним мармуром i позолотою, ліпниною та дзеркалами. Рiзьбленi з мармуру каміни прикрашені золоченою бронзою.
На першому поверсі міститься каплиця з чудотворною іконою Львівської Богородиці (XV ст.). Експозицiя Львiвської галереї мистецтв розгорнута на другому поверсi. Її вiдкриває зал античного мистецтва. Європейське мистецтво XIV-XVIII ст. представлене найкращими творами збірки: українською іконою XV ст. «Св. Параскевою», полотнами М. Базаїтi, Я. Цуккi, С. Рiччi, Ж.-Е. Лiотара, Ж. Герена, Ф. Гойї. Часто у палаці відбуваються конференції, презентації, камерні концерти, зустрічі політиків.
5. Каплиця Боїмів
Ця унікальна пам’ятка є окрасою Катедральної площі, з цього провулка відкривається один з найкращих краєвидів Львова на Площу Ринок і міську Ратушу. Львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм розбагатів на торгівлі вином та отримавши громадянство Львова разом з посадою бургомістра вирішив збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели за проектом вроцлавського будівничого Андрія Бемера і освятили 1615 року.
На іншому фасаді від боку вулиці Галицької під склом старовинні оригінальні портрети Боїма і його дружини. Третій фасад має чудовий рельєф, що зображає Георгія Змієборця.
Купол каплиці завершує статуя скорбного Христа у Гетсиманському саду, де він просить Отця, щоб Його оминули страждання на хресті. Сюжет, досить часто репрезентований у малярстві, у скульптурі є справді унікальним. Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.
Каплиця Боїмів славна цікавою енергетикою: працівниця музею розповідала, що якось забула у закутку каплиці кошик з яблуками; більше аніж через півтора року вона несподівано на нього наштовхнулася і виявила, що яблука за цей час абсолютно не втратили своєї соковитості та аромату.
Каплиця Боїмів відкрита для відвідувачів лише в літні місяці.
6. Домініканський собор
Монастир домініканів на цьому місці заснували ще у XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.
У цьому костелі і на площі перед ним 1559 року розігралася справжня війна за наречену з використанням артилерії і всіх тонкощів військової стратегії. Магнат Лукаш Ґурка добивався видачі з монастиря своєї, які він уважав, законної дружини – найбагатшої спадкоємиці Речі Посполитої, Гальшки Острозької, яка заховалася за стінами домініканського монастиря. Під час військових дій на декілька тижнів припинилася вся торгівля у Львові, а роздратований король наказав припинити війну. Врешті було перерізано водотяг, що вів до монастиря, і таким чином облога закінчилася: Гальшку видали Лукашеві.
Через аварійний стан готичний домініканський костел розібрали 1748 року. Новий храм, який нагадує костел святого Карла у Відні, у 1748-1764 роках спорудили за проектом військового інженера, генерала артилерії Яна де Вітта у пізньобароковому стилі. У ті часи існувала добра традиція зберігати від попередньої знищеної споруди усе цінне, що тільки можна було зберегти. До наших часів у південній частині храму можна оглянути алебастровий надгробок XVI століття – пам’ять про старовинний готичний костел, який зник ще 260 років тому.
Всередині храму низка надгробків, найцінніший з яких – надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньовідомого данського скульптора Бертеля Торвальдсена (1816 рік). Львівську школу скульпторів репрезентує пам’ятник губернаторові Галичини Гауеру роботи Шімзера (1824 рік). 1880 року тут поставлено пам’ятник знаменитому польському художникові Артурові Ґротґеру роботи скульптора Гадомського.
За радянських часів храм Божого Тіла закрили і тут, як у багатьох інших львівських церквах, влаштували склад, а 1970 року відкрили Музей релігії та атеїзму і встановили у середині храму підвішений під куполом маятник Фуко, який своїм відхиленням підтверджував процес обертання Землі. У музеї працював кінолекторій, де читали лекції на атеїстичні теми і демонстрували атеїстичні науково-популярні фільми.
З 90-х років Домініканський собор став греко-католицьким храмом Святої Євхаристії, особливо популярним серед львівської інтелігентної і національно свідомої молоді.
7. Бернардинський монастир
Пройшовши з боку площі Митної через фортифікаційну браму монастиря – Глинянську вежу нечутними кроками (бо йтимете унікальною дерев’яною бруківкою), ви потрапляєте на монастирське подвір’я, де кожен з багатьох його закутків дихає старовиною. Все тут завмерло так, ніби й не було останніх чотирьохсот років світової історії.
Монастир бернардинів (це польський варіант ордену францисканців) збудовано за міськими мурами, тому ви побачите тут міцні і високі фортечні укріплення, які добре збереглися з північного і східного боку. Історія монастиря сягає середині XV століття, утім власне цю пам’ятку збудували на початку XVII століття. Це була епоха надзвичайно швидкої зміни архітектурних стилів. Найславетніший будівничий Львова італієць Павло Римлянин 1600 року розпочав будівництво костелу у стилі звичного для нього ренесансу, але майстер, не завершивши справи, помер 1618 року. Польському королеві Сигізмунду, який прибув на оглядини будівництва, первісний задум здався надто скромним. Тож вже учень і наступник Римлянина, швейцарець Амброзій Прихильний, будував споруду так, що захоплювало дух. Розкішний маньєристичний скульптурний декор, який проте не порушує мистецького почуття міри, є найціннішим спадком цієї пам’ятки: більше двадцятьох довершених скульптур становлять живу галерею колоритних постатей XVII століття. Вроцлавський архітектор Андрій Бемер завершив ансамбль монастиря бароковою вежею і оздобленням фасаду. Інтер’єр храму прикрашають численні різьблені вівтарі XVIII століття, стіни вкриті оригінальним фресковим розписом того ж періоду.
Історія, яка творилася між цими похмурими і величними мурами є надзвичайно захопливою. Тут настільки злилися воєдино реальні факти міських хронік з легендами, що розділити їх тепер неможливо. Цілюще джерело, яке вдарило після поховання 1484 року на подвір’ї монастиря святого Яна з Дуклі, захисника Львова від численних облог, канонізованого Папою Іваном Павлом Другим 1997 року… Барокова ротонда над криницею, куди скидали тіла вбитих українців, які 1648 року хотіли відчинити браму міста гетьманові Богдану Хмельницькому… Нарешті годинник на вежі костелу, який завжди випереджав час на п’ять хвилин на згадку про те, що монах-бернардинець перевів стрілку годинника вперед: міська брама зачинилися перед самим носом загарбників і таким чином було врятовано Львів від знищення… Багато легенд та реальних історичних подій бережуть і підземелля монастиря бернардинів.
8. Чорна кам’яниця
Свою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря й світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами. Хоча у 60-і роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів.
Таємничість цієї кам’яниці полягає в тім, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковика внаслідок багаторічного опалення кам’яниці.
Проблема обігріву будинків зимою у середньовіччі стояла досить гостро. Для збереження тепла навіть килими вішали на певній відстані від стіни для того, щоб створити повітряний прошарок. А для опалення будинку у його підвалі розпалювали двокамерну піч. Палаючі дрова нагрівали каміння і гаряче повітря від розпечених каменів йшло трубами на всі поверхи. Пористий камінь-пісковик, з якого побудована кам’яниця, протягом століть активно поглинав пил і сажу, і таким чином з білого перетворився на чорний.
Першим власником цієї кам’яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва, тому її називали Київською. У кінці ХVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського, тож вже у XVII столітті кам’яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лава, на якій сидів охоронець.
Зараз тут знаходиться відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, де висвітлено окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX – кін. ХХ ст. Пам’ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть поза межами України є вагомою гілкою українського народу, яка поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури і мистецтва.
9. Парк “Високий Замок”
Найвища гора Львова (413 метрів над рівнем моря і близько 130 метрів над рівнем середмістя) була штучно насипана наприкінці XIX століття на честь річниці Люблінської унії. Таким чином Львів одержав незрівнянний з іншими містами Європи оглядовий майданчик, краєвиди з якого не можуть залишити байдужим жодного, хто наважився сюди піднятися.
Біля підніжжя штучного кургану чатує кам’яний лев, який колись стояв біля міської Ратуші, і якому вже понад чотириста років. Неподалік – фрагмент стіни замку, що стояв на цій горі з XIV століття.
На нижній терасі парку Високий Замок велична алея старезних каштанів, на ній – пам’ятний камінь, поставлений на честь перемоги польського короля Яна III Собєського над турецьким військом 1675 року на Лесиницьких полях, які видно з цього місця.
Каштанова алея завершується будиночком садівника (1892 рік), а навколо нього росте багато екзотичних рослин. Для прикраси парку тут, в середині XIX століття, встановили штучну печеру з написом «15 серпня 1841 року», вхід до якої охороняють два кам’яні леви XVII століття зі старої Ратуші. Вони тримають щити з гербами львівських патриціанських родин. Колись цю печеру назвали «печерою смогубців», бо тут накладали на себе руки закохані, яким життєві обставини перешкоджали поєднатися.
Парк Високий Замок є осбливий тим, що він розташований на високій лісистій горі у самому центрі великого міста. І практично за 10-15 хвилин пішої ходи з будь-якого напрямку з гамірних вулиць можна потрапити у прохолоду і затишок віковічних дерев, де ніщо не нагадує про суєтність урбаністичного життя.
10. Музей “Личаківський цвинтар”
Кладовище було офіційно засноване у 1786 р. з ініціативи нової австрійської влади у тодішній столиці Королівства Галіції і Лодомерії.
Найстарша надгробна плита на його території датована 1675 р. Окрасою Личаківського некрополю є 23 каплиці-гробниці, що були власністю заможних львівських родин.
Своєрідним ноу-хау в Україні та Європі є недавно введені нічні екскурсії на Личакові.
10 впечатляющих лабиринтов
Лабиринты укоренились в человеческой культуре значительно глубже, чем многие считают. Своим появлением европейские лабиринты обязаны Древней Греции. Они часто фигурируют в греческой мифологии, как и вообще в языческих легендах. Лабиринты считали удивительными, мистическими,таинственными, загадочными и опасными.
От упадка античной Греции прошли века, и люди начали возрождать искусство создания лабиринтов. Но уже не с сакральной целью, а ради развлечения. Очень скоро лабиринты стали тайным местом встречи влюбленных или хитрых интриганов при королевских дворцах. Сайт Environmental Graffiti подобрал 10 крупнейших лабиринтов, ходы-переходы которых могут запутать даже опытных искателей приключений. Эти произведения паркового искусства потрясающие.
1. Ashcombe Maze расположен на полуострове Морнингтон, что неподалеку от австралийского городаМельбурн. Этот лабиринт – старейший и крупнейший в Австралии. Стены ходов достигают 3 м, толщина – 2 м. он особенный еще и тем, что здесь есть розовый лабиринт, где цветут 217 разновидностей роз на 1200 кустах.
2. Richardson Farm в штате Иллинойс – это не лабиринт. Это место, где лабиринты регулярнопоявляются и исчезают. Они каждый раз разные, но одинаково удивительны. Ежегодно мастера создают новый лабиринт, чтобы все желающие могли окунуться в зеленую головоломку. Этот лабиринт в стилеацтеков – самый маленький из всех, которые были созданы в Richardson Farm.
3. Представляете себе игру зеленых змей? А вот Майкл Бли (Michael Blee) – ярко и отчетливо этопредставил себе и вдохновенно создал это произведение искусства. Чрезвычайный Змеиный лабиринтстал украшением Великобритании, а его создатель мистер Бли надеется, что лабиринт с высотой стен 3,5 м заинтересует не только британцев, но и представителей Книги рекордов Гиннеса.
4. Хотели ли вы когда-нибудь побродить старинным замком? Если так, то садоводы Richardson Farm с удовольствием предоставят вам такую ??возможность. Выбирайте лучшие сказочные платья и рыцарские доспехи и отправляйтесь к замку. В этом лабиринте есть только один вход и только один выход, зато на дороге можно найти много сокровенных тайников.
5. Согласно Книге рекордов Гиннеса 2001 года, крупнейшим лабиринтом в мире является Pineapple Garden Maze. Посетителям он предлагает около 5 км запутанных ходов на двух гектарах. Pineapple Garden Maze расположен на Ананасовый плантации компании Dole на Гавайях. Тех, кто доберется доцентра лабиринта, ждет фреш и ананасовый шербет.
6. Один из красивейших и крупнейших лабиринтов мира – Reignac–sur–Indre во французскойисторической провинции Турень – занимает площадь более 20 га. Ежегодно этот лабиринт меняет формуи образы благодаря кропотливой и вдохновенной работе дизайнеров, садовников и агрономов.
7. Этот кусочек гигантского пазла – маленькая частичка Cherry Crest Adventure Farm, Пенсильвания.Чтобы избежать досадных инцидентов и не заблудиться на 4 км троп, которые покрывают 2 га земли, на каждом этапе лабиринта есть надзиратели, которые помогут посетителям в случае необходимости.
8. Вероятно, многих уже мучает вопрос: а где же знаменитый Хэмптон–Кортський лабиринт ? Вот он,на 8 позиции. Лабиринт создали в начале XVII в. Его площадь достигает 26 га.
9. The Georgeson Botanical Garden, Фербенкс, Аляска – это лабиринт, который постоянно разрастается,создавая удивительные узоры. На фотографии изображена лишь маленькая часть этого парка.
10. Лабиринт Виллы Пизани (Италия) создали в начале XVIII в. Его часто называют одним из самых запутанных в мире. Роскошный сад был любимым лабиринтом Наполеона и местом встреч Муссолини и Гитлера. Представьте, как изменился бы ход исторических событий, если они заблудились на тропахлабиринта.
Источник:
http://cikavo.com.ua
Пещеры Тернопольщины
Одно из природных чудес, которыми гордится Тернопольская область, – ее пещеры. В мире пока не открыто других таких же больших горизонтальных гипсовых пещер со специфическим строением … Расположены они на глубине от 10 до 50-60 метров под землей. В области, какая территориально является одной из наименьших в Украине, сегодня их насчитывается более сотни. Но, по мнению ученых, открыто лишь пятую часть всех пещер области. Ученые считают, что если будет найдено соединение пещеры Оптимистическая с пещерой Голубые Озера, то Украина будет иметь самую большую в мире пещеру не только в гипсах, но и среди известных пещер вообще . Атмосферу пещер можно сравнить разве что с космосом. Вечная тишина, темнота, покой. Это невозможно описать – это нужно почувствовать. А по визуальных, световых впечатлениях, по словам очевидцев, такая красота возможна лишь в сказках. Многие пещеры славится необычайной красотой и размерами. Их залы и коридоры украшены сталактитами и сталагмитами, которые образуют причудливые колонны, другие натечные формы создают рельефные украшения на стенах, все покрыто разноцветными кристаллами. Во многих пещерах есть озера с прозрачной, холодной водой. Каждая из них имеет свои особенности и красива по-своему.
Подаем краткую характеристику лишь нескольких из них
Пещера Хрустальная (Кривченська) расположена возле с. Кривче Борщевского района. Она одна из наиболее изученных в области, ее галереи электрифицированные и оборудованы для посещения туристами. Общая протяженность разведанных ходов составляет 22 км, а электрифицированный туристический маршрут – 2800 метров.
За необыкновенную красоту Хрустальную называют подземной жемчужиной Украины.Сначала свод и стены пещеры мелькают кристаллами темно-коричневого гипса, отшлифованными водами древнего Сарматского моря. Далее ход расширяется. И в коридоре Чудес появляются первые … чудеса. Создается впечатление, что все вокруг покрыто инеем, фантастическими пальмовыми ветвями, листьями папоротника и янтарем. В зале Скал найти удобную для прохода тропинку становится тяжелее – видим нагромождение каменных глыб, хаотично расположенных каменных пирамид. В Зоологическом зале вас ждут необычные изображения дельфина, совы, мыши, орла и других существ. Подземный мир постоянно балансирует между реальностью и сказкой. Зал Буйвола, грот Каменных Слез, лабиринт Каменных Цветов, залы Завалов, Потерянных надежд, Дружбы (есть даже Прессы!) – Это лишь некоторые “этапы” подземных маршрутов Хрустальной, каждый из которых – неповторим и имеет свою историю.
Пещера Вертеба расположена возле с. Бильче-Золотое Борщевского района. Общая длина ходов 8 км. В отличие от других пещер Подолья в Вертебе совсем нет кристаллов вторичного гипса. Стенки ее гладкие, темные. Впрочем, отдельные лабиринты являются уникальными. Так, в лабиринте Каменная Соломка поверхность потолка покрыта густыми “зарослями” трубчатых кальцитовых сталактитов, которые имеют вид стерни длиной 10-12 см.Нет сомнений, что через год-другой пещера Вертеба станет известна всему миру.
Благодаря талантливому и неутомимому краеведу, спелеологу Михаилу Сохацкому здесь был создан не первый ли на планете музей в пещере-археологии, трипольской культуры и эпохи неолита. Дело в том, что по количеству и богатству находок предметов материальной культуры разных эпох Вертеба не имеет равных среди других пещер мира. Именно поэтому археологи называют ее Надднестрянской Помпеей. В этой пещере обнаружены многочисленные следы пребывания древнего человека (различные предметы материальной культуры, погребение), которые относятся к добе палеолита, неолита и более позднего времени.
Пещера Оптимистическая расположена возле с. Королевка Борщевского района (длина разведанных ходов составляет 214 км) и занесена в книгу рекордов Гиннеса как самая большая в мире гипсовая пещера и как вторая по общей длине пещерных ходов, уступая лишь пещерной системе Флинт-Мамонтова в США. На дне ходов, кроме суглинистого материала, часто встречается речная галька карпатских пород.
Пещера Озерная расположена возле с. Стрелковцы Борщевского района. Характерной ее особенностью являются подземные озера, которые занимают около трети ее площади. Длина около 120 км. Глубина озер 2-2.5 м. Вода слабоминерализованная, сульфатная, магниево-кальциевая. Пещера имеет большое значение для геологических и гидрогеологических исследований.
Пещера Млынки расположена в окрестностях с. Залесье Чертковского района. Спелеологи назвали ее “спелеологической хрестоматией” гипсового карста. Общая длина ходов 27 км. Стены пещеры почти сплошь покрыты белоснежными, серыми, коричневыми кристаллами вторичного гипса.
Интересна большими кристаллами и массивными друзами пластинчатого гипса, сталактитами – «каменными волнами». Особенностью пещеры является то, что в ее пределах можно проложить маршрут любой категории сложности (от простого к сложному) прохождения. Используется в спортивно-туристических целях, для проведения региональных и всеукраинских соревнований по спелеологии.
Пещера Жемчужина расположена в окрестностях с. Крутилова Гусятинского района. Название пещеры связано с тем, что в ней было найдено пещерный жемчуг – хорошие шарики из кальцита диаметром 10-12 мм. Жемчужина в отличие от других пещер Подолья образовалась в толще неогеновых рифовых известняков товаров гряды. Кроме того, это единственная известная на Подолье вертикальная пещера.
Пещера Желоба расположена возле с. Скоморохи Бучацкого района. Пещера образовалась в травертине (известняковом туфе), длина 7 м. Стены покрыты красивыми натечными образованиями из кальцита белого и кремового цвета.
Пещера Языческая расположена возле с. Межгорье Борщевского района. Вымыта в скале (камень Довбуша), составленной верхнемеловыми известняками. Длина 42 м. Названа по обнаруженному языческому храму.
Пещера Славка расположена возле с. Кривче Борщевского района. Общая длина исследованных ходов пещеры – 9 км. Высота залов их местами достигает 10-12 м.
Колядуємо у Львові! V Етнофестиваль «Рок–Коляда»
Святкування Різдва у Львові вже вчетверте буде доповнене унікальним для України етнофестивалем – «Рок–коляда». Особливість фестивалю – виконання народних колядок та щедрівок не у традиційному народному звучанні, а в етно–роковому стилі.
Що подивитися іноземцеві в Україні: поради світового путівника
Іноземним туристам в Україні радять побувати в Києво-Печерській Лаврі, побувати в Одесі та Львові, й обов’язково проїхатися в “плацкарті”.
У 2011-му році туристичний портал Lonely Planet зарахував Україну до десятки країн, які можна відвідати без великих витрат. Бідна країна, багата на яскраві традиції та щиросердних людей – так описує Україну lonelyplanet.com.
Києво-Печерська Лавра стоїть у списку “must see” під номером один. Туристам радять “відкрити для себе таємниці православ’я”, спустившись у печери та побачивши мощі святих. Також іноземців закликають відвідати тамтешні музеї, зокрема музей мініатюр.
За ландшафтом нашу країну порівнюють із млинцем, і це робить Карпати справжньою туристичною “родзинкою”. Шанувальникам пішого та велотуризму радять прогулянки лісистими пагорбами та квітучими полонинами й, звісно, підйом на найвищу гору, Говерлу.
Живим серцем України сайт називає місто Львів. Його ж серцем, у свою чергу – площу Ринок із ратушею, пахощами свіжозмеленої кави, столиками на вулиці коло кав’ярень, бруківкою габсбурзьких часів та старо-радянським дзеленчанням трамваїв.
Андріївський узвіз, що в Києві, порівнюють із Монмартром. У цьому місці іноземець має змогу відчути справжній “богемний шарм”, поспостерігати за людьми, придбати усілякий сувенірний непотріб та побачити дім Михайла Булгакова. Його ж “Білу гвардію” називають “чи не найкращим романом про Київ та його мешканців”.
Кам’янець-Подільський, на думку авторів, туристам варто відвідувати не в пік сезону, щоб усе – краєвиди, церкви та фортеці – “могло належати лише тобі”.
Місцем, де можна одразу побачити всю Україну, та де з Закарпаття можна пішки дійти до Полтавщини, називають київський Музей національної архітектури та побуту Пирогово. Звезені з усієї країни хатки, млини та церкви заразом слугують чудовим фоном для фольклорних фестивалів, які тут нерідко влаштовуються.
Денна Одеса з її пляжами, музеями, парками, славнозвісними Потьомкінськими сходами не дасть гостям нудьгувати. Одначе справжнє життя міста, з танцями на березі Чорного моря та музичним розмаїттям, розпочинається лише ввечері, зазначає сайт.
“Місто-сад” Бахчисарай туристам радять відвідати заради знайомства з культурою, кухнею та традиційними ремеслами кримських татар. У тамтешніх сімейних готелях можна знайти найкращий та найдешевший сервіс, упевнені автори.
У місті Коломия гостям слід обов’язково зазирнути в музей “Писанка”, збудований у формі яйця, та помилуватися архітектурними пам’ятками, що лишилися від часів Австро-Угорського панування.
Коли враження від України зводяться до непривітних адміністраторів та фарбованих продавчинь – хіпі-атмосфера липневого фестивалю в Шешорах стане для вас приємним сюрпризом. Якби звести докупи американські фестивалі Woodstock та Burning Man – ось що таке Шешори, запевняє сайт.
Іноземцям варто буде побачити й дендропарк “Софіївка”, що в Умані. Більше 150-ти гектарів із гротами та водоймами подарував своїй дружині Софії польський магнат ХVIII-го сторіччя замість банальних цукерок, букетів чи каблучок. Вона ж за це відплатила зрадою з його ж сином.
Судакська фортеця колись використовувалася генуезькими торгівцями. Піднявшись на руїни сьогодні, можна уявити себе в оточенні лицарів та чекати появи білих вітрил на горизонті.
Дунайський біосферний заповідник є найбільшим у Європі водно-болотистим комплексом. Мало хто з туристів дістається до цього місця, а той, хто таки приїде – зможе побачити дивовижно красиві пейзажі та розмаїття птаства, а затишний вечір провести в Вилковому – містечку, яке називають “українською Венецією”, завдяки його системі каналів.
Туристам неодмінно слід відвідати стародавні печерні міста Криму – Мангуп-Кале та “Сіон караїмів” Чуфут-Кале.
“Квінтесенцією вражень” про колишній СРСР сайт називає поїздку потягом, особливо в плацкартному вагоні. Усі сусіди швидко знайомляться, діляться їжею й напоями, розповідають історії. Як іноземець, ви одразу опинитеся в центрі уваги, тож приготуйтеся відповідати на купу запитань, попереджають автори.
Тому, хто хоче просто неба придбати 5-літрову банку корнішонів, або ж коробку передач для автівки Lada, або ж кілограм сала, або ж парфум-підробку, радять неодмінно зазирнути на один із неперевершених українських базарів. Вони є в кожному місті, проте найбільші знаходяться в Одесі, Харкові, Києві та Чернівцях.
Джерело
life.pravda.com.ua