Кумедні закони )))

Розміщене від: підтримка/ 895 0

У місті Кіллі Девіль Хіллс  Північна Кароліна (США) вважається злочином знімати руки з керма коли ви їдете на велосипеді.

У Північній Кароліні (США) є закон, який говорить – «якщо неодружені чоловік і жінка як подружжя разом вписуються в один номер в готелі, вони оголошуються чоловіком і дружиною».

У Коннектикут (США) забороняється викидати використані бритви. У цьому ж штаті ніхто, крім сліпих, не може ходити з білою тростиною.

У Логан Каунті в штаті Колорадо (США) вважається злочином цілувати жінку, поки вона спить.

У Нью Йорку (США) тим, хто зістрибує з дахів будівель, загрожує смертна кара (самий вірний спосіб самогубства – якщо не разоб’ешься, спалять на електричні стільці.)

У Колорадо (США) заборонено їздити п’яним на коні.

У місті Барлінгейм (США) у тому ж штаті заборонено плюватися – якщо тільки ви не на бейсбольному стадіоні під час матчу.

У місті Блит в Каліфорнії (США) ви можете носити ковбойські чоботи тільки в тому випадку, якщо у вас є не менш двох корів

У Нью Гемпширі (США) забороняється продавати одяг, щоб заплатити борг казино.

У Небраска (США) власникам барів можна продавати пиво, тільки якщо в барі вариться для відвідувачів суп.

У Монтані (США) не можна показувати фільми зі сценами злочинів. (Що ж вони дивляться?)

У місті Ногалез в Арізоні (США) особливою ухвалою заборонено носити підтяжки.

У місті Файєтвіллі в Арканзас (США) вважається злочином вбивати «будь-яка жива істота».

В Арканзасі (США) чоловікам дозволяється бити дружин. Єдина умова-щоб вони займалися цим не частіше разу на місяць.

В Англії є дуже суворий закон, що забороняє вивішувати ліжко з вікна.

У Північній Дакоті (США) вважається злочином лягати спати, не знявши черевик.

У Флориді (США) жінці загрожує штраф, якщо вона засне під час сушіння волосся.

У Делавері (США) заборонено літати над будь-якими водними резервуарами і ресурсами, якщо тільки «в літаку немає достатніх запасів води і пиття».

У Денвері в Колородо (США) офіційно заборонено давати сусідам користуватися своїм пилососом

У Нью Арку штат Нью Джерсі (США) вважається злочином продавати морозиво після 6-ї вечора, якщо тільки покупець не має особливої довідки від лікаря.

У місті Крафорд в Нью Джерсі (США) забороняється паркувати катери і човни на галявинах.

У провінції Нова Скотія забороняється поливати галявини під час дощу.

У Неваді заборонено (США) їздити по шосе на верблюді

У місті Омаха в Небраска (США) чоловікам забороняється голити волосся на грудях.

У Нью Гемпширі (США) всяка худобина перехідна вулицю, повинна мати «засіб для збору гною».

В Арканзасі (США) є закон, який говорить-«Річка Арканзас Рівер не може підніматися вище мосту в місті Літтл Рок».

У Каліфорнії (США) ні один транспортний засіб не може перевищувати швидкість в сто кілометрів на годину, якщо воно їде без водія.

У Нью Гемпширі (США) вважається не тільки грішним, але і злочинним, полегшуючись в туалеті в неділю, дивитися вгору (тобто зводити очі до небес).

У Північній Кароліні вважається злочином насвистувати на дірці від ключа.

В Огайо особливим законом заборонено пропонувати рибам спиртні напої.
У цьому ж штаті поліція не має права проводити арешти по неділях і на День незалежності.

У Оклахомі вам загрожує тюрма, якщо ви будете дратувати собак. У цьому штаті також жінкам забороняється самим стригти собі волосся, якщо вони не мають ліцензії перукаря.

У місті Найана в Неваді в барах і ресторанах відвідувачі не мають
права пригощати напоями більш, ніж трьох осіб на день.

У Нью Гемпширі в ресторанах і кафе забороняється стукати ногою, гойдати головою або настуківать пальцями по столу в такт музиці.

У місті Кармел в Каліфорнії вважається злочином є морозиво стоячи на тротуарі.

У Лос Анжелесі чоловік не має права бити дружину ременем ширше двох дюймів, не отримавши від неї попередньої згоди.

На Гаваях забороняється вставляти у вуха монети.

У місті Крескілл в Нью Джерсі всі коти і кішки повинні носити три дзвоника, щоб “птахи завжди знали про їх естонахожденіі».

У Денвері ловці бродячих собак перед черговою облавою повинні «попередити собак, повісивши за три дня оголошення на дереві в міському парку».

У цьому ж місті забороняється їздити по неділях на машинах чорного кольору.

У місті Стерлінг в Колорадо забороняється випускати кішок гуляти, якщо вони не мають позаду світлових відбивачів.

Сан Франциско забороняється випускати на вулицю слонів, якщо тільки їх не ведуть
на повідку.

У місті Бекслі в Огайо заборонено встановлювати ігрові автомати в туалетах.

У Оклахомі собакам заборонено збиратися в групи, числом три і більше, якщо вони не мають спеціального дозволу, підписаного мером міста.

У Клінтон Каунті в цьому ж штаті під загрозою штрафу забороняється притулятися до стін будівель громадських установ.

У Оклахома Сіті не можна ходити по вулицях задом, поїдаючи на ходу гамбургер.

У Гонолулу на Гаваях вважається злочином “приставати до птахів” у міських парках.

У Монтані заборонено перевозити в кабіні вантажівки овець. Єдине
виключення-якщо вівці їдуть у супроводі пастуха.

У Нью Гемпширі заборонено збирати на пляжах викинуту морем зелень.

У Голлівуді є особлива ухвала, що забороняє проганяти по вулицях більше двох тисяч овець.

У місті Пенсакола у Флориді жителям пропонується завжди мати при собі не меньше10-ти доларів.

У місті Лафаєт в Каліфроніі вважається злочином плюватися в межах метра від інших людей.

У місті Менвілл в Нью Джерсі особливою ухвалою заборонено пропонувати
сигарети і алкоголь тваринам в зоопарку.

У місті Пуебло кульбаби вважаються забороненою рослиною.

У Айдахо заборонено рибалити, сидячи на верблюді.

У Балтіморі не дозволяється приходити в театр з левами.

У місті Провіденсі, Род Айланд, в магазинах заборонено по неділях продавати зубну щітку і пасту одному і тому ж покупцеві.

В Арізоні під загрозою штрафу заборонено класти спати осла у ванні.

У місті Чіко в Каліфорнії штраф до 500 доларів, загрожує всякому, хто висадить в межах міста ядерний пристрій. Цікаво, хто це штраф буде брати?

Якщо ви в Техасі, навіть не думайте стріляти по бізона з другого поверху готелю.

У Канзасі всі пішоходи, що перетинають дорогу вночі, повинні носити світлові відбивачі.

В Алабамі заборонено водити машину із зав’язаними очима.

У Міннесоті вам загрожує потрапити у в’язницю за те, що ви спите голим.

В Алясці забороняється (додамо-і не рекомендується) будити ведмедів, щоб їх сфотографувати, а також, викидати живих лосів з літака.

В Оклахомі під загрозою тюремного ув’язнення заборонено відкушувати шматки від чужого гамбургера.

У місті Юрика в Іллінойсі, чоловікам, що носять вуса, забороняється цілувати жінок.

У Північній Кароліні забороняється використовувати слонів для оранки полів.

У цьому ж штаті оральний секс вважається злочином.

У місті Анністон в Алабамі заборонено з’являтися в джинсах на головній вулиці.

На Алясці не можна розглядати лосів з літака

У Монтані вважається незаконним займатися сексом в якій або позиції, окрім “місіонерської”.

У цьому ж штаті жінці загрожує в’язниця, якщо вона розкриє пошту чоловіка

В Арканзасі є закон, який говорить-“Річка Арканзас Рівер не може
підніматися вище мосту в місті Літтл Рок “.

В Арканзасі вважається злочином неправильно вимовити назву цього штату.

У Нью Джерзі водіям не можна самим заправляти машину. На всіх заправках цим має займатися обслуговуючий персонал.

У Колорадо заборонено їздити п’яним на коні.

У штаті Нью Йорк вам загрожує штраф, якщо ви будете розмовляти в ліфті, навіть зі знайомими людьми.

У місті Дюранго в Колорадо вважається злочином з’явитися на вулиці в одязі, властивої іншій статі.

У місті Леха в Небрасці видано блискуче по ідіотизму розпорядження, офіційно забороняє продавати дірки від бубликів.

У місті Гілфорд в Коннектікуті можна прикрашати ялинку на різдво тільки вогнями білого кольору.

У Нью Джерсі під загрозою штрафу забороняється робити пики поліцейським.

В Арізоні забороняється тримати вдома більше одного вібратора або інших подібних предметів.

У місті Прескотт в цьому ж штаті суворо заборонено в’їжджати на коні по сходинках перед будівлею суду.

У місті Елко в Неваді вулицями можна ходити тільки в масці.

У гроде Літтл Рок в Арканзасі забороняється вигулювати корів на головній вулиці після години дня в неділю.

У місті Белмедір в Каліфорнії муніципалітет виніс постанову, яка говорить “Собак забороняється пускати в громадські заклади, окрім як з власниками на повідку.” (хто повинен бути на повідку не пояснюється)

У місті Льюїс забороняється з’являтися на вулиці в штанях, “черезчур” облігающіх ноги й талію.

В Огайо особливим законом заборонено пропонувати рибам спиртні напої.

У місті Нью Брітен в цьому ж штаті пожежні машини не можуть їздити швидше, ніж зі швидкістю в 25 миль на годину, навіть якщо вони їдуть на пожежу.

У Північній Кароліні що зупиняються в готелях пари повинні жити в номерах з двома ліжками, поставленими на відстані не менше півметра один від одного.
Займатися сексом на підлозі між ліжками суворо заборонено.

У Флоріді закон забороняє митися під душем голим. У цьому ж штаті вважається злочином займатися оральним сексом або цілувати груди дружини.

В Атланті особливою ухвалою забороняється прив’язувати жирафів до телефонних стовпів або вуличних ліхтарях.

У Джоржіо дозволяється бити будь-кого, хто ображає вас лайкою виразами.

У місті Гейнсвілл в цьому ж штаті видано спеціальне розпорядження,
що пропонує їсти курку руками.

У Делавері також заборонено літати над будь-якими водними резервуарами і ресурсами, якщо тільки “в літаку немає достатніх запасів води і пиття”.

У Монтані сім індійців, що зібралися разом, вважаються бандою, що загрожує мирним жителям. В них можна стріляти без попередження.

в Небрасці, де моря і в помині немає, забороняється ловити китів.

У місті Уайтхолл в Арізоні забороняється їздити на машині, на колесах якої висять бурульки. (прим. звідки бурульки в Арізоні-там і зимою жарко!)

У Неваді ви маєте право власноручно повісити будь-кого, хто застрелить собаку на вашій земельній ділянці.

В Алабамі заборонено водити машину необутим. Закон, однак, дозволяє їздити по зустрічній смузі, якщо включити фари ..

У Коннектикуті забороняється викидати використані бритви. У цьому ж штаті ніхто, крім сліпих, не може ходити з білою тростиною.

Навколо світу на мотоциклі!

Розміщене від: підтримка/ 868 0

Валерій – звичайний український хлопець із села під Полтавою. Але, розповідає, ще в молодшій школі у нього з`явилася мрія – об`їхати весь світ. У 16 років він вирішив, що зробить це на мотоциклі, а у 29 втілив свою мрію у життя. Валерій став першим мототуристом з України, який перетнув лінію екватора. За 10 місяців він проїхав усю Євразію, Північну та Південну Америку. Свою мандрівку розпочав у 2010-му, а завершив наступного року. Зараз вирушив у іншу подорож – Україною, аби показати людям, що навіть найнеймовірніші мрії збуваються.

Тепер Валерій їздить від міста до міста зі своєю фотовиставкою та читає лекції школярам. Минулого тижня його «Обличчя світу» побачили у Тернополі. Мандрівник розповів, що для виставки обрав портрети, аби кожен міг зазирнути в очі людей із різних куточків планети та зрозуміти, що всі ми – одна велика родина…

Ночував у наметі, а їжу готував на вогні

Ще коли Валерія на світі не було, його батько їздив на побачення до майбутньої дружини на мотоциклі. У колясці «залізного коня» повезли жінку і в пологовий перед народженням сина. У третьому класі хлопець вперше взяв до рук глобус і вирішив, що обов’язково перевірить, чи справді Земля кругла. Згодом мрія дитинства не давала йому спокою, і Валерій, покинувши перспективну роботу в банку, у 2009 році вирушив у першу велику подорож: з Києва, де тепер мешкає, до Владивостока і назад. Повернувшись, почав готуватися до навколосвітньої мандрівки. Батьки Валерія, побачивши візи в паспорті сина, спершу злякалися не на жарт, та повірили в нього і підтримали.

Завдяки Федерації мотоспорту України та кільком приватним фірмам міжконтинентальні мандри коштували приблизно 30 тисяч доларів. Правда, головним «готелем» для нашого співвітчизника залишався крихітний намет, який доводилося напинати і в джунглях, і біля мегаполісів. Їжу Валерій готував на вогнищі, але саме в цих екстремальних умовах по-особливому відчував колорит країн, крізь які пролягав його шлях.

Світові водні «перепони» долав на літаку: з Південної Кореї до США і з Бразилії до Португалії. Був і досить складний перехід із Панами в Колумбію на морському судні. Труднощі не лякали Валерія, адже таким чином, вважає він, доля випробовує нас і робить сильнішими. Ще на початку навколосвітньої подорожі в Казахстані мандрівник зламав ногу й змушений був зупинитися там на два тижні. Після того купив кросовий мотобот, натягнув його просто на гіпс і поїхав далі… За таких обставин уже сущими «дрібницями» видавалися проблеми з візою в Колумбії, де через них ледь не загримів до в’язниці як нелегал, страхітливе ревище мавп під час наметової ночівлі у джунглях Гватемали чи шість днів без води й бензину в чилійській пустелі Атакама, коли доводилося сподіватися лише на чуйність поодиноких подорожніх.

У Перу хлопці закидували камінням

Розповідати про найяскравіші епізоди з навколосвітньої мандрівки Валерій може годинами. У дорозі, зауважує, зруйнував дуже багато стереотипів і міфів. Йому, наприклад, категорично не рекомендували їхати в Колумбію. Та згодом навіть візові проблеми не змогли зіпсувати вражень від цієї країни.

– Я мав нагоду поспілкуватися з місцевою бабусею, яка дещо чула про Україну. Вона запитала мене, як ми тут живемо після Чорнобиля. Навіть побоювалася, чи, бува, не світимося уночі. Та коли я розповів їй про уявлення українців, начебто кожен другий колумбієць тримає вдома автомат та мішок кокаїну, ми обоє посміялися. Насправді в Колумбії щирі, відкриті люди, – усміхається Валерій.

А ще в Латинській Америці знають Україну через футбол. У Бразилії є містечко, куди приїжджає Ринат Ахметов вибирати спортсменів для «Шахтаря». Хоча у багатьох державах про Україну не чули, чимало людей пам’ятають «советіко юніон», тобто Радянський Союз.

А найекстремальнішою країною, мабуть, виявилася Перу. За словами мандрівника, там немає особливої приязні до білих людей. І байдуже, звідки вони приїхали: з Європи чи Америки. Для місцевих усі білі – «грінго», як американські солдати, які багато років тому намагалися завоювати їх поселення. У перуанських селах діти закидали мотоцикл Валерія камінням, а підлітки, які при дорозі рубали дрова, навіть замахувалися сокирами, аби перевірити, злякається подорожній чи ні.

В Аргентині є гурт «Коломия»

У всьому світі Валерій зустрічав українців, і не лише у Європі чи США. Багато наших співвітчизників є у Парагваї, Аргентині та Бразилії, куди вони мігрували ще на початку минулого століття. Приємно, що внуки та правнуки переселенців, які ніколи не були на історичній Батьківщині, бережуть українську культуру.

– Я був вражений, коли побачив, як на іншому кінці світу хлопчики та дівчатка виконували наші традиційні танці, – зауважує Валерій. – Один з перших українських переселенців до Парагваю Стефан Худик, з яким мені пощастило спілкуватися, згадував: мав три роки, коли батько продав маєток і худобу, щоб спробувати щастя в іншому кінці світу. Це було в 1923-му. Стефан майже не пам’ятає Україну, але навчав своїх дітей і внуків поважати свою історичну Батьківщину. А в Аргентині навіть є гурт «Коломия», куди входить майже тридцять дітей. Тепер вони хочуть приїхати до нас із концертом, аби показати одноліткам, що навіть за океаном плекають українські традиції.

А найбільше запам’яталася Валерію зустріч у прикордонному селі між Аргентиною та Парагваєм. Він запитав у перехожого дорогу. Побачивши, що на шиї мотоцикліста синьо-жовтий прапорець, та й на байку скрізь написано «Україна», місцевий чоловік запитав «солов’їною»: «Хлопче, ти звідки?». За словами Валерія, він втратив дар мови від несподіванки, коли ж оговтався, з’ясувалося, що зустрів співвітчизника, який колись переїхав сюди із сім’єю.

А от діти теперішніх заробітчан, яких мандрівник зустрічав у Європі, справили на нього інше враження. На думку Валерія, батьки надто мало часу приділяють своїм синам і донькам, забуваючи, що, крім гарного одягу, нових телефонів, їм потрібна увага старшого покоління. Наразі мотоцикліст займається створенням молодіжної громадської організації. У розмові з журналістами в Тернополі Валерій наголосив, що, здійснивши свою мрію, тепер хоче допомагати в реалізації найзаповітніших бажань іншим.

На запитання, у якій частині світу найкраще, Валерій відповів:

– Об’їхавши світ, я зрозумів: найщасливіші люди ті, які живуть у себе вдома. А щодо українців, то ми мешкаємо на унікальній землі – маємо моря,  річки, озера, гори, чорноземи, можемо споглядати чотири пори року. Просто за побутовими проблемами забуваємо основне: є сонце,  вода, усі ми живі-здорові… Щастя не залежить від грошей – воно вимірюється усмішками рідних людей навколо.

Найбільш ізольовані й найменш асимільовані

Розміщене від: підтримка/ 1051 0

 

Найбільш ізольованими й найменш асимільованими з існуючих людських популяцій є сентінельці завдяки відмові від будь-яких контактів із зовнішнім світом та звичаю вбивати усіх, хто не належить до їх племені.

Сентінельці — один із туземних народів Андаманських островів, що населяє острів Норт-Сентінел, що розташований на південному заході від основної групи островів архіпелагу.
Сентінельці — одне з неконтактних племен, вони відомі своєю рішучістю у збереженні незалежності свого острова і свого суверенітету над ним, що виявляється у підтримці власної ізоляції, відмові від будь-яких контактів із зовнішнім світом. Про звичай андаманців вбивати усіх, хто не належить до їх племені, відомо ще за давніх часів, коли мимо островів пролягав морський торгівельний шлях із Індії до Малакки і Китаю. Внаслідок такого ставлення до іноземців сентінельці залишаються найбільш ізольованою і найменш асимільованою з існуючих людських популяцій, що зазнала найменшого впливу, як генетичного, так і культурного, з боку решти людства і світової цивілізації.
Хоч яка точна кількість сентінельців невідома, за різними оцінками вона сягає від 40 до 500 осіб. В індійському перепису населення 2001 року зафіксована кількість 39 осіб[1] (21 чоловік і 18 жінок), однак за особливих обставин цей перепис проводився опосередковано шляхом спостереження за островом з моря[2] і, звичайно, не був спроможний охопити все населення острова площею 72 км?. Також залишається невідомим, яких втрат зазнало населення острова внаслідок землетрусу в Індійському океані в 2004 році і спричиненого ним цунамі, однак відомо, що принаймні частина сентінельців його пережила.
Сентінельців, як і інших аборигенів Андаманських островів, традиційно відносять до негритосів, не досить добре визначеної антропологічної групи, до якої залучають декілька не пов’язаних один з одним тубільних народів, що живуть по всієї південно-східній Азії, таких як семангі з Малайзії і аєта з Філіппін, а іноді також деякі племена Австралії і навіть Південної Америки. Спільними рисами всіх негритосів є порівняно низький ріст, темна шкіра і жорстке волосся. Втім, сентінельці дещо вищі за решту андаманських аборигенів.
Суспільство сентінельців первіснообщинне, вони живуть винятково полюванням і збиранням диких рослин; не відомо жодних свідоцтв наявності у них рільництва у будь-якій формі. Єдиним видом зброї є лук; їм користуються як для полювання на диких свиней, так і для рибальства, оскільки пастки і риболовні гачки також невідомі. Черепах, дюгонів та рибу ловлять мережами і забивають гарпунами.
Часто стверджується, що сентінельці не уміють здобувати вогонь і користуються тільки вогнем, що виник природним способом, наприклад, внаслідок удару блискавки, але насправді достовірних даних з цього приводу немає. Втім, вже перші спостерігачі повідомляли про практику підтримки вогню у вогнищах протягом всієї ночі; вночі багаття горять по всьому острові.
Обробка металів серед сентинельців також невідома, як невідомі на острові і будь-які джерела сировини для неї. Проте спостереження свідчать про те, що сентінельці винахідливо користуються металевими виробами, що їх викидає морем чи залишають на березі відвідувачі.
Практично нічого не відомо про мову сентінельців. Вважається, що вона належить до андаманської сім’ї, але наскільки вона близька до решти мов сім’ї, залишається загадкою.
Номінально острів входить до складу індійської союзної території Андаманські і Нікобарські острови; на практиці сентинельці користуються повною автономією у внутрішніх справах. Втручання індійських урядовців зведено до мінімуму і полягає лише в рідких спостереженнях за островом з моря, ще рідших короткотривалих візитах і забезпеченні охоронної зони довкола острова — висадка на острові чи перебування у його прибережних водах заборонені.
На початку 1990-х років місцеві урядовці у Порт-Блері розпочали програму обмежених контактів з сентінельцями під наглядом урядового агентства з соціального розвитку племінних народів. Була запланована серія «контактних експедицій», які повинні були залишати на березі «подарунки», такі, як кокосові горіхи, з метою привчити сентінельців до відвідувачів і дещо послабити їхнє звичайне вкрай вороже ставлення до пришельців. Якийсь час здавалося, що програма контактів починає повільно просуватися, однак наприкінці 1990-х років програму було припинено після того, як декілька співпрацівників схожих програм загинуло під час контактів з племенем ярава на островах Середній і Південний Андаман.
Сентінельці продовжують вороже ставитись до будь-яких відвідувачів острова. У 2006 році вони вбили двох рибалок, що нелегально ловили крабів в прибережних водах, і зустріли градом стріл гелікоптер, що прилетів забрати тіла. Тіла рибалок так і не було вивезено з острова.

 

9 порад мандрівникам від Пауло Коельо

Розміщене від: підтримка/ 1066 0

Я дуже рано зрозумів, що для мене подорож була кращим способом навчання. Я досі паломник душі, і я хотів би вести цей блог, щоб передати деякі з уроків, які я дізнався, в надії, що вони можуть стати корисними для інших, таких же паломників як я.

1. Уникайте музеїв. Ця порада може здатися абсурдною, але давайте просто трохи замислимося. Якщо ви знаходитесь в чужому місті, чи не цікавіше відправитися на пошуки теперішнього, ніж минулого? Просто, люди відчувають себе зобов’язаними ходити до музеїв, бо їх ще дітьми привчили, що подорож саме в цьому і полягає. Звичайно ж музеї важливі, але їх відвідування вимагає часу і об’єктивності — ви маєте знати, що ви хочете там побачити, в іншому випадку ви вийдете з відчуттям, що бачили декілька дійсно фундаментальних речей, але ви не зможете згадати, які саме.

2. Заходьте в бари. Саме бари — місця, де життя в місті розкриває себе, а не музеї. Під барами я маю на увазі не нічні клуби, а ті місця, де звичайні люди, випивають, роздумують про погоду, і завжди готові до спілкування. Купіть газету і насолоджуйтеся спостереженням за людьми, що приходять та ідуть геть. Якщо хтось зав’язує розмову, навіть незрозумілу, приєднуйтесь — ви не можете судити про красу дороги, просто глянувши на ворота.

3. Будьте відкриті. Кращий екскурсовод це той, хто живе в цьому місці, все знає про нього, пишається своїм містом, а не працює для агентства. Вийдіть на вулицю, виберіть людину, з якою ви хочете поговорити, і запитайте її про щось (де собор? Де знаходиться пошта?). Якщо нічого не виходить, спробуйте ще з кимось — я гарантую, що наприкінці дня ви знайдете для себе прекрасного компаньйона.

4. Спробуйте подорожувати самі, або — якщо ви у шлюбі — з вашим чоловіком. Це буде важка робота, ніхто не буде там піклуватися про вас, але тільки таким чином можна дійсно залишити свою країну позаду. Подорожуючи в чужій країні з групою, розмовляючи вашою рідною мовою, виконуючи те, що говорить вам керівник групи, ви будете приділяти більше уваги пліткам в групі, ніж тому місцю, яке ви відвідуєте.

5. Не порівнюйте. Не порівнюйте нічого — ціни, стандарти гігієни, якість життя, транспортні засоби, нічого! Ви подорожуєте не для того, щоб довести, що ви кращі за інших людей, ваша мета — з’ясувати, як живуть інші люди, чому вони можуть навчити вас, як вони поводяться в реальних і екстраординарних ситуаціях.

6. Зрозумійте, що всі вас розуміють , навіть якщо ви не розмовляєте на іноземній мові, не бійтеся. Я був у багатьох місцях, де я не міг спілкуватися словами взагалі, і я завжди знаходив підтримку, корисні поради, і навіть подруг. Деякі люди думають, що якщо вони подорожують самі і вони вирушили далі по вулиці, то можуть загубитися. Просто переконайтеся, що у вас є візитка готелю в кишені і — на худий кінець — піймайте таксі і покажіть її водієві.

7. Не купуйте занадто багато. Витрачайте свої гроші на речі, які ви не маєте нести: квитки на хорошу гру, ресторани, екскурсії. Сьогодні, зі світовою економікою та Інтернет, ви можете купити все, що завгодно без оплати додаткового багажу.

8. Не намагайтеся побачити світ за місяць. Набагато краще залишатися в місті протягом чотирьох або п’яти днів, ніж відвідати п’ять міст за тиждень. Місто, як примхлива жінка, якій потрібен час, щоб її спокусити і дозволити розкрити себе повністю.

9. Подорож — це пригода. Генрі Міллер казав, що важливіше відшукати церкву, про яку ніхто ніколи не чув, ніж відправитися до Риму і відчувати себе зобов’язаним відвідати Сикстинську капелу з двома сотнями тисяч інших туристів, що ревуть вам у вуха. Відвідайте Сикстинську капелу, але не забудьте також походити по вулицях, дослідити провулки, відчути свободу в пошуку чогось — того, що ви не знаєте, — але, якщо ви це відшукаєте, — ви можете бути впевнені — воно змінить Ваше життя.

Збираємося в похід: абетка туриста

Розміщене від: підтримка/ 1395 0

Літо – саме час вирватися з наполегливих обіймів курного міста й відправитися в ліси, гори, печери – так куди завгодно!

І нехай тепер таких проблем, як у радянські часи, з виїздом за кордон нема, і цілком можна досить комфортно відпочити в різних куточках нашої планети, багато туристів не можуть  уявити собі іншого відпочинку, крім як подорож з рюкзаком за спиною й ночівлями в наметі.

Зараз зовсім необов’язково тягти все на собі – благо, у найвіддаленіші й безлюдніші куточки нашої країни можна проїхати на автомобілі, якими обзавелися багато українців.

А спорядження стало таким – любо-дорого глянути! Найлегші пінки, зручні й компактні похідні інструменти, компресійні мішки, зрештою, у які можна упихнути найоб’ємніший спальний мішок і одяг…

 

 А вже намети – палаци, а не намети! Не те, що раніше!

І, проте, туризм – це ціла наука, і без досвіду наявність сучасних пристосувань і модного спорядження аж ніяк не зробить кращим ваше перебування на природі.

Отже, починаємо збори в похід.

Про їжу

Про це написано багато книг, але залишилося чимало нюансів, відомих тільки досвідченим мандрівникам. Так, багато туристів помилково вважають, що в похід треба брати із собою тушонку й додавати її в розварену крупу, ріжки, у найкращому разі – картоплю.

Справжній турист бере із собою курочку, любовно загорне її в газети, упакує в спальний мішок або теплу куртку – і через добу вона буде ще крижана. А курячий супчик на природі – саме те! Так само можна впакувати м’ясо, а замість круп і ріжків варто брати з собою капусту й інші овочі – і приготувати відмінні щі або борщ! Якщо овочі заздалегідь помити – менше буде турбот при їхньому готуванні. Поки готується основна їжа – можна насмажити на багатті коржів – тісто цілком підійде готове, куплене в магазині. Якщо ви подорожуєте з дітьми – то такий «десерт» або млинці, наприклад, викличуть гарантований захват.

Якщо брати із собою вудки – то можна наловити риби, назбирати гриби і ягоди й улаштувати справжній бенкет! Єдина умова: у потенційній їжі треба розбиратися – і сумнівні плоди, а також незнайомі гриби – не брати.

Аптечка

Природно, у кожного в поході обов’язково повинна бути аптечка.

Головний принцип її комплектації полягає в тому, щоб, знаючи свій організм, брати саме ті медикаменти, які можуть придатися. Плюс обов’язковий набір – йод, спирт, бинти, вата – на природі чомусь дуже легко утворюються різні подряпини…

Крім того, в аптечці обов’язково повинні бути жарознижуючі засоби, антигістамінні – мало чи на що може трапитись алергія, а також препарати від шлункових розладів. Решта – на ваш розсуд, виходите з міркувань доцільності кожного засобу.

Взуття

Із собою завжди повинно бути змінне взуття, непогано, якщо ви поберете собою й взуття для купання – наприклад, старі кеди – дно в гірських річках часто кам’янисте, а плин швидкий, і щоб не поранитися й не відчувати дискомфорт, краще купатися у взутті.

Розпалюємо багаття

Якщо у вас немає певних сакральних знань про дрова, то у вас можуть не скластись відносини з багаттям: а «фішка» у тому, що березові дрова в поході не горять. Березові дрова горять лише тоді, коли вони ретельно напиляні, нарубані й висушені. У природі ж береза не сохне – цьому заважає кора. Якщо ви знайдете в лісі упалу березу або її гілки, не поспішайте радіти – для багаття згодиться тільки берест, а деревина буде або сира, або гнила.

Ідеальні дрова виходять із в’яза, підходять і інші листяні дерева – головне, щоб вони не були сирими.

Непогано горять ялина і ялиця, але дають багато іскор і більш їдкий дим, із хвойних дерев  найприємнішою є сосна.

А взагалі, для багаття підійде торішня трава й навіть старий реп’ях…

Небагато про культуру

І ще один момент – культура подорожуючих, яка в багатьох українців, на жаль, кульгає.

Багато туристів виїжджають за місто на машинах – невже складно зібрати сміття в пакет, скласти його в багажник і відвезти із собою? Буває, люди беруть із собою пневматичну зброю й починають стріляти по горобцях, по порожніх пляшках, а якщо стрілянина підігрівається розпиттям спиртного, то можуть бути й жертви…

До речі, про жертв – до походу треба ретельно готуватися, уміти розраховувати свої сили й не допускати непотрібний ризик. Тут цілком доречні всі ті прислів’я і приказки, у яких зафіксований багаторічний природний добір, тобто: не варто, не знаючи броду, переходити ріку, брати в рот незнайомі ягоди, пити воду із сумнівних джерел, і інше, і інше.

І останнє, якщо до походу підійти творчо – він обернеться незабутнім відпочинком, враження про який залишаться з вами на довгі роки.

Різдво у Львові

Розміщене від: підтримка/ 719 0

07-08.01.2013 р. Традиційне вертепне дійство на Різдво у Львові розпочинається у Музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський Гай». Тут зможете потрапити в атмосферу давнього села, де хатки сповнені сімейним затишком, де у колі рідних по духу людей звучить дзвінка коляда у сяйві різдвяних звізд.

Протягом двох святкових днів можна побачити виступи вертепів, колядування творчих колективів міста, «Святкову ходу звіздарів» центральними вулицями Львова, представлення Різдвяних звізд, взяти участь у зимових іграх та конкурсах, українських забавах та традиційних народних танцях, а також прокататися на санях під час екскурсійної подорожі Музеєм.

А щоб українське Різдво справді стало незабутнім, фірма «Вир Мандрів» пропонує скористатися усім спектром туристичних послуг. Зокрема, що стосується резервування помешкань, харчування, квитків і т.п.

Космічний туризм: скільки коштує побачити Галактику?

Розміщене від: підтримка/ 843 0

Здійсніть найекстравагантнішу подорож у своєму житті.

Мабуть, багато хто з вас мріяв у дитинстві про неосяжні простори, а ще краще – про професію космонавта. Якщо з якихось причин ви все-таки не опанували ази цієї складної, проте романтичної професії, не хвилюйтеся.

Ми живемо у XXI столітті – у вік сучасних технологій і досягнень.Поспішаємо вас обрадувати, що незабаром полетіти в космос на космольоті буде так само легко, як і здійснити подорож літаком у Долину Смерті чи флоридський Діснейленд.

Космічний туризм – історія

Сьогодні приватними польотами в космос займається компанія Virgin Galactic, яка входить у групу Virgin Group Річарда Бренсона – перша компанія, яка сконструювала власні космічні літаки. Завдяки цьому кожна людина найближчим часом зможе здійснити приватну подорож у космос.

Розробкою першого космічного літака зайнявся найвпливовіший конструктор літаків та ракет другої половини ХХ століття Берт Рутан. Він був автором першого корабля SpaceShipOne та сучасного SpaceShipTwo.

Завдання цих космічних літаків – перевозити в космос пасажирів компанії Virign Galactic, а їх будівництвом займається компанія Scaled Composites у Мохаві в Каліфорнії. Корабель SpaceShipOne став прототипом корабля SpaceShipTwo.

Останній перебуває у стані розробки, протягом 12-18 місяців проходитимуть випробування, а після цього компанія Virign Galactic відправлятиме пасажирів у космос.

Планується, що спочатку польоти будуть щотижня, а потім літати в космос будуть щодня, а то й по два рази на день. Поки триває завершення будівництва сучасного космічного корабля SpaceShipTwo, SpaceShipOne розміщується у  Вашингтоні у Смітсонівському музеї.

На честь таких досягнень у космобудівництві цей корабель розташувався між літаком “Дух Сент-Луїса” (на якому був виконаний перший трансатлантичний безпосадковий переліт) та літаком Bell X1 “Неперевершений Дленніс” (на ньому вперше подолали звуковий бар’єр).

На кораблі SpaceShipOne 2004 року здійснили три успішні польоти в космос на висоті більш ніж 100 кілометрів. Визначний політ відбувся 4 жовтня. Ці польоти показали, що нова конструкція – ефективна та дієва.

Таким чином, компанія Virgin Galactic довела, що комерційні й туристичні польоти в космос – зовсім не міф, а реальність, яка ось-ось стане доступною багатьом.

Космічний туризм – система польотів

Перші запуски космічних кораблів будуть виконані з космодрому “Мохаве”. Розташований він в однойменній пустелі в Каліфорнії. Однак найближчим часом космодром “Америка” та штаб-квартира компанії Virgin Galactic будуть побудовані у Нью-Мексико.

Крім того, компанія шукатиме шляхи для будівництва космодромів по всьому світові. А поки що обирайте найзручніший авіамаршрут в Америку та вирушайте туди. Адже неймовірна мандрівка в космос чекає на вас.

Безпосередньо на космодромі перед польотом ви пройдете триденне тренування. І вже тоді відчуєте, що найбільша пригода у вашому житті почалася.

Всі тренування й навантаження будуть максимально схожими до того, що з вами відбуватиметься безпосередньо під час польоту в космос. Під час польоту з вами будуть іще 6 астронавтів та два пілоти.

Як відбувається сам політ?

Із космодрому “Мохаве” космічний корабель доставляють на висоту 15 км спеціальним літаком-носієм. На цій висоті корабель відділяється від носія, і вмикається його гібридний двигун.

Починається підйом на висоту понад 110 км. На замітку, за міжнародними правилами космос починається на висоті 100 км над поверхнею землі. Космічний корабель рухається зі швидкістю 4000 км/год, це в 4 рази більше, ніж швидкість звуку.

Незадовго перед досягненням максимальної висоти починає діяти унікальна система складних крил. Крила космічного корабля складаються для кращого входу в атмосферу під дією земного тяжіння.

Складені крила діють як повітряні гальма, космічний корабель вирівнюється й уповільнюється, щоб спокійніше увійти в атмосферу.

Важко повірити, що все це ви бачите не по телевізору чи в журналі, а на власні очі. Як протягом нетривалого часу небо з блакитного стає темно-синім, пурпуровим, а потім узагалі чорним. І тоді ви, власною персоною, опиняєтеся в космосі.

Варто зауважити, що після такого польоту ви офіційно отримаєте звання “астронавт”. Цікаво, що у США астронавтом вважається людина, яка здійснила політ у космос на висоту 80 км.

Згідно з визначеннями Міжнародної федерації повітроплавання, космічними вважаються польоти на висоті 100 км. Пасажири корабля Virgin Galactic отримають однойменний значок компанії, а також значок астронавта Федерального управління цивільної авіації США.

Космічний туризм – ціна

Космічний політ – емоції, які неможливо описати. Мабуть, найбільша авантюра в житті. Проте таке задоволення зовсім недешеве.

Із постійним запровадженням нових технологій передбачається, що польоти в космос стануть доступні не лише багатим, а ціни знижуватимуться.

Забронювати квиток для польоту можна за допомогою Акредитованих Космічних Агенцій по всьому світу. Уявіть собі, що вам не доведеться їхати за кордон, якщо все-таки надумали полетіти в космос.

VI Міське Свято Пампуха

Розміщене від: підтримка/ 738 0

З 7 до 9 січня Львів запрошує гостей з цілої України, щоб відсвяткувати головну подію Різдва – п’яте міське Свято Пампуха

Протягом Свята на Вас чекають:

  • “Конкурс за звання «Кращий вертеп 2013»”

Виступи найкращих вертепів Галичини.

Вертепні сценки, які хоча й міняються з часом, у своїй суті передають містерію Різдва та залишаються одними з найкращих оздоб найвеличнішого християнського Свята. Протягом трьох днів Свята Пампуха кожен зможе побачити декілька різдвяних вистав та обрати найкращу для себе.

  • “Конкурс господинь”

До участі у цьому конкурсі запрошуються усі господині, що мають “фірмовий” рецепт Різдвяного пампушка. З давніх-давен випікання різдвяного смаколика мало містичний характер та вимагало неабиякої майстерності.  На Святі Пампуха Ви зможете усією родиною долучитися до випікання Пампушка простонеба та проявити усі свої кулінарні здібності.

  • “Конкурс пампухоїдів”

Цікаве дійство, в якому беруть участь люди,які полюбляють поласувати різдвяними пампушками.

У кожен день Свята на головній сцені відбуватимуться відбіркові тури серед претендентів на звання «Пампухоїд 2012» , а  в останній день буде обрано переможця!

Цікава та насичена розважальна програма, конкурси для дітей та дорослих, Різдвяний ярмарок, Коляда та Різдвяні танці – це все Свято Пампуха – 2013

Свято Нового Року у Львові

Розміщене від: підтримка/ 1034 0

31.12.2012-02.01.2013р. Новий рік – це свято, яке дарує задоволення та насолоду, а Новий рік 2013 у Львові – це ще й яскраві враження, гарний відпочинок, безліч сюрпризів і лише справжні позитивні емоції у стилі старовинного європейського міста. У Львові Вам не доведеться сумувати чи шукати чим зайнятись. Достатньо вийти на головну площу міста – Площу Ринок і розваги самі знайдуть Вас. У період новорічно-різдвяних свят у Львові проводиться Ярмарок, де Ви зможете придбати рукодільні вироби, цікаві сувеніри, посмакувати різноманітні ласощі. Також взимку у Львові відкривається каток на центральній площі, куди приходять усі, хто бажає взяти участь у веселому катанні. Якщо ж Ви віддаєте перевагу закритій атмосфері, то кращого місця ніж львівські кнайпи Вам не знайти. Тут ви можете зігрітися, випити горнятко кави (або чогось міцнішого), послухати місцеві плітки і добре попоїсти. Після новорічного туру львівськими кнайпами та кав’ярнями прямуйте до Головної Ялинки міста.

Міжнародний джазовий фестиваль Jazz Bez

Розміщене від: підтримка/ 813 0

(07-17.12.2012) «Jazz Bez – 2012» це найбільший та найдосвідченіший міжнародний фестиваль, який своєю енергією джазу щорічно вже протягом більше 10 років об’єднує десятки міст України та Польщі.

Щороку “Jazz Bez” переміщує через кордони Євросоюзу десятки гуртів з різних країн світу, сотні виконавців та слухачів джазової музики, щоб багатоденним джазовим марафоном приносити радість меломанам, об’єднувати організаторів та стимулювати до творчості музикантів, не зважаючи на територіальні розмежування та умовності.

Від народження фестивалю у 2001 році кількома концертами у Львові та Перемишлі, джазові імпрези відбувалися у двох десятках міст, на фестивалі утворилися десятки міжнародних проектів, а кількість музикантів, що грали на «ДжазБезі» перевершує тисячу осіб.

Місце проведення – Львів, концертні зали міста, а також міста України та Польщі. Вхід за квитками.