Фахівці NASA — Адміністрації з аеронавтики та космонавтики США — за допомогою супутникового сканування Земної кулі виявили на ній місця з найбільшим енергетичним впливом на людину.Список світових «лідерів» очолили американські Гранд Каньйон та національний парк Йеллоустоун. Серед інших — Старе місто в Празі, пагорб Монмартр у Парижі та площа навколо Собору Святого Петра у Ватикані.

На території України енергетично сприятливими виявилися дендропарк «Софіївка», озеро Синевир і заповідник Асканія–Нова. Однак їх за своїм енергетичним рівнем випереджає Коктебель у Криму. Це селище, розташоване біля підніжжя згаслого вулкана Кара–Даг, відоме своєю тисячолітньою історією, аж «світиться» на знімках iз супутника. Саме вулкан є джерелом випромінювання енергії, яка своїм позитивним впливом упродовж століть, очевидно, привертала в цю місцину численних поселенців.

Синевир є найбільшим озером Українських Карпат. Воно розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області.

Синевир вважається найцікавішим об’єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Закарпаття. Озеро розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера.

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом бл. 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140—160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око.

Джерело:

bojkosvit.com

На Львівщині поблизу Миколаєва і сіл Стільсько, Ілів і Діброва є одне дуже унікальне місце – історико-культурний комплекс Стільське городище, яке походить з VIII – середини ХІ століть. Незважаючи на свою грандіозність і історичне значення, ці території до сих пір є малодослідженими. Саме тут колись була столиця Великої (Білої) Хорватії. Місто на той час було просто велитенським: укріплена площа сягала понад 250 га, а довжина валів і оборонних стін близько 10 км. Для порівняння Київ на той час мав площу лише 9,8 га. Різниця вражає, а взагалі тоді жодне слов”янське поселення не могло похвалитись такими розмірами. Деякі вчені говорять про те що це було найбільше місто Європи того часу
 
Найбільшою проблемою у дослідженнях історії білих хорватів є майже повна відсутність писемних згадок про ці племена і їх державу, яка була розташована у передгір”ї Карпат на території сучасних Чернівецької, Івано-Франківської, південних частин Тернопільської та Львівської областей, а також частково на території Польщі і на Закарпатті в верхів”ях річок Латориці і Тиси. Білі хорвати тричі згадуються в “Повісті минулих літ”: перший раз в переліку інших східнослов’янських племен, вдруге як учасники походу князя Олега на Візантію у 907 році і втретє під час походу Володимира Великого на їхні землі у 992 році. Також білі хорвати згадуються в книзі Костянтина Багрянородного (імператор Візантії, історик, політичний і культурний діяч X ст.) “Про управління імперією”, в якій говориться, що хрещені хорвати (ті, що проживають на Балканах) походять від нехрещених хорватів, які живуть за горами Угорськими, тобто на території сучасного Прикарпаття. От по суті і всі писемні згадки про Велику (Білу) Хорватію.

Згідно переказів місто було зруйноване після довгої облоги. Штурмом місто ворогам взяти не вдалось, а от хитрість дала свої плоди. Одного вечора нападники зобразили відступ війська. Жителі міста, побачивши як в сутінках віддаляються смолоскипи ворога, відчинили браму. В той же час замаскований гарнізон із засідки увірвався в місто і підпалив його, а військо, що відступало, побачивши сигнал – заграву палаючого міста, швидко повернулось і спалило його до тла. Нечисленні жителі, яким вдалось вижити після цього нападу, місто не відбудовували, а поселились поруч в долині річки Колодниці. Тепер тут село Стільсько, в назві якого проглядається етимологічний зв”язок зі словом “столиця”.

Цікаво, що до наших днів місцеве населення для позначення місцевості чи певного об”єкту вживає такі слова, як “Золоті ворота”, “Княжа криниця”, “Коморище”, “Вежа”, “Гребля”, “Біла дорога” і т.д. А ще більш цікавим є те, що під час розкопок дослідники переконались, що більшість з них описує реальні об”єкти. Яскравий приклад цьому є “Біла дорога”. Також на берегах Колодниці чітко проглядаються залишки від набору шлюзів, які використовувались для заходу суден з Дністра до міста – звідси і назва “Гребля”.
Цікаву історію на цю тему розказав археолог Орест Корчинський, який понад 25 років проводить дослідження і розкопки в Стільському. Так от, під час розкопування чергового місця до них підійшов місцевий житель, який сказав, що вони тут розкопають кузню. Яким же ж було здивування дослідників, коли на третій день вони дійсно відкопали там давню майстерню по обробці металу. Коли ж спитали в того пана звідки він знав про кузню, то той відповів, що йому дід таке розказав, а тому його дід. Таким чином бачимо, як через сотні років від покоління до покоління передавалась інформація про давнє місто.

Тепер трохи про те, що зображено на фото. На першій фотографії можна побачити один з давніх храмів цілого релігійного комплексу, який розташований на великій території і налічує 7 храмів, кожен з яких має від одного до семи входів. Зображений на фото храм є найбільшим і має 7 входів (останній вхід ховається за кущем праворуч). Найбільша печера сягає в глибину 39 метрів, а всі “тунелі” з”єднані між собою проходами (четверте і п”яте фото). На другому третьому фото можна побачити келії монахів, які “окупували” ці печери з приходом християнства.

На шостому і сьомому фото зображено ритуальний камінь, на якому можна побачити три витесані полоси, що символізували три стихії: вогонь, повітря і воду, а землю символізує канімь сферистої форми, який лежить трохи нижче. Також існує гіпотеза, що білі хорвати знали, що наша планета має форму приплюснутої кулі, тому саме такий вигляд мав символ землі.

На двох останніх фото зображено старі монаші келії, які місцеве населення зараз успішно використовує в якості комор.

Дуже хотілося б, щоб нашу історію ми знали зі своїх джерел, а не чужих. Особливо ту, що стосується дохристиянських часів. Бо до недавнього часу нам нав’язували думку, що до християнства в нас взагалі не було ніякої історії, а суцільна дикість та ідолопоклонство. Що своє – це поганське, а чуже – добре. Славлення Предків, Матері Природи, своєї Землі, героїчного минулого нашої історії було найважливішим в язичницькій проукраїнській духовності. Духовні цінності наших забутих предків треба шанувати і оберігати, вони нададуть нам ту силу духу і силу волі, яка так  потрібна нам сьогодні.

Джерело:

ukrainaincognita.com

• В містечку Заліщики (Тернопільська область), після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році, деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі…

• В селі Лемеші (Чернігівська область) на початку XVIII століття народився хлопчик Олексій Розум. У вільний від випасу корів час, він співав у сільскому церковному хорі, де був помічений, відправлений до Петербургу й згодом став графом Розумовським й вінчаним чоловіком імператриці Елизавети (щоправда без права престолонаслідування). Брат графа Кирило у 18 років (!) очолив петербургську академію наук, а згодом ще й став гетьманом Лівобережної України…

• В містечку Бердичів (Житомирська область) в костелі Святої Варвари 14 березня 1850 року місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. В цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, крім написання музики він також керував роботами по реставраціїї тамтешнього органу…

• В селищі Гоща (Рівненська область) вотчині князів Острозських в місцевій арианській школі в 1601 році зявляється новий учень Григорий (Юрий) Отреп’єв. Через деякий час, чи то з власної амбітності, чи то з авантюрства своїх польських покровителів він стає царем Всея Руси – Лжедмитрием І. Заради об’єктивности потрібно відзначити – досить прогресивним царем, але…

• В містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, рознеслася вістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини його згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонніх справ в уряді О. Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російської армії в І світовій війні…

• Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 роках, командир одного з загонів бурів українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Ю. Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 році Ю. Будяк працює в уряді Української Народної Республіки. В 1943 році Юрій Будяк помирає в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали… Уїнстон Черчілль…

• Гетьман Петро Дорошенко останні двадцять років свого довгого й бурхливого життя прожив у почесному засланні в Росії. Був Вятським воєводою. Отримав від російського царя в маленькому містечку Яропольче (Волоколамський повіт біля Москви) помістя, 1000 дворів і пенсію в 1000 карбованців. Там же він і помер 9 листопада 1698 року. Там же і був похований. Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була …. дружина Олександра Пушкіна – Наталя Гончарова.

• В місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейський нагород. В 1747 році Г. Орликодружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”…

Коментар

1. Хотин і Кам’янець- Подільський: найбільш кіногенічні

 Цієї зіркової пари конкурентам не наздогнати: дві чудово збережені твердині, розташовані на відстані у 24 км одна від одної. Сполучення між містами чудове: через Хотин ідуть усі автобуси і маршрутки у чернівецькому напрямку.

 Кам’янецький замок більш масштабний, хотинський, проте, мав значно більше ролей у кіно (наприклад, Ла-Рошель у “Трьох мушкетерах”).

2. Дубно: справжній тарасо-бульбівський

Замковий палац (XVIII ст.) прикрашає майже декоративна вежа Беатка. З вежею пов’язаний переказ. На початку березня 1577 року в замку готувалися до весілля племінниці власника міста князя Острозького, Беати. Та до Дубно Злодійською долиною підійшли татари – і гостям вже було не до весілля, вони тікали в паніці.

Здивована шумом, дівчина запитала у служниці, що трапилося – і почула про напад татар. Беата була хоч і гарнісінька, та не надто освічена, про татар не чула – і почала випитувати, що то за одні. Служниці, які були не набагато розумніші, розказали, що чули: татари – це люди, як народжуються сліпими, як собачата, а на голові мають роги. Дияволи, одним словом. Песиголовці.

Втриматися від спокуси побачити людей з рогами Беата не змогла. Побачивши під стінами Дубно ворожий табір, наречена так розізлилася, що влучила з гармати в ханський намет. Здивовані такими подіями татари зняли облогу Дубно.

Саме ця фортеця фігурує у повісті Гоголя. Мешканці міста фактом пишаються – тут проводиться щорічний рок-фестиваль “Тарас Бульба”.

3. Свірж: найбільш пацифістський

Недаремно у мушкетерській сазі Г. Юнгвальда-Хількевича Свіржу (Львівщина) дісталася роль Бетюнського монастиря: образ фортеці, що піднімається на пагорбі над велетенським плесом ставків, надзвичайно м’який.

З 1453 року і до початку XVII століття містечко Свірж належало роду Свірзьких, які й звели на березі ставу твердиню. З трьох боків вода захищає ренесансну споруду, а з четвертого за оборону відповідають міцні стіни і самотня оборонна башта (можливо, каплиця).

Око кіноманіяка її впізнає: це бастіон Сен-Жермен, де чотири мушкетери снідали під ворожими кулями в прикінцевій сцені кінофільму.

4. Червоногруд: найбільш загадковий

 Це місце треба наполегливо шукати: населеного пункту з такою назвою немає на карті України. Одні називають кратер із замком Нирковим – за назвою одного з сусідніх сіл. Інші величають неіснуюче вже понад півстоліття польське село на давньоруський манер – Червоногородом. Є ще латинська назва з літописів: castrum rubrum. Вона, як і всі інші, яскраво забарвлена: червоний замок. В усьому винні брунатні подільські пісковики, які надають і землі, і камінню червонястого кольору.

На початку ХVІІ сторіччя магнати Даниловичі замість старої дерев’яної фортеці зводять тут мурований замок, пізніше пошкоджений турецькими військами.

У 1820-1840 роках князі Понінські на мурах напіврозваленої твердині зводять неоготичний палац. Над каньйоном височіють дві башти. Їхні верхні частини-“корони” везли на підводах аж зі Львова. Всередині однієї з веж облаштовано таємний хід – він зберігся й до сьогодні. У палацовому парку чути гуркіт 16-метрового водоспаду на річечці Джурин.

5. Білгород-Дністровський: наймасштабніший

Найбільша з українських фортець розташована саме тут, на високому скелястому березі Дністровського лиману на залишках античного міста Тіри.

Два з половиною кілометри оборонних стін – це серйозно. Шкода, не всі з 34 башт дожили до наших днів. Будували форпост протягом двохсот років і молдавани, і генуезці, і турки. Найстаріша частина (ХІІІ ст.), Цитадель – своєрідна фортеця у фортеці.

Екскурсоводи розказують про скарби, залишені тут турками, про дивовижний водогін, про перебування тут О. Пушкіна, Лесі Українки, І. Нечуй-Левицького, К. Паустовського, А. Міцкевича та В. Катаєва. А одна з башт носить ім’я великого вигнанця античності – Овідія.

6. Середнє: найзагадковіший

Якраз посередині марафонської дистанції між Ужгородом і Мукачевим – Середнє, а посередині Середнього – залишки донжону тамплієрського замку (ХІІІ ст.). У східній твердині колись могутнього ордену зберігали не міфічне срібло, а банальні сіль і зерно.

7. Судак: найбільш курортний

 Найвідоміша з кримських фортець зведена генуезцями в 1371-1469 роках на конусоподібній горі Киз-Куле-Бурун. Гора мільйони років тому була кораловим рифом, а зараз ефектно здіймається над морем.

Судацька фортеця ідеальна саме навесні, коли тисячі втомлених сонцем курортників ще не товчуться між численними баштами і гарматами. Хоча площа в укріплень така, що вистачить на армію відпочивальників: 30 га.

Ще у 1365 році Солдайю-Судак захопили генуезці, саме звідси почалася їх експансія на південний берег Криму. Звідси й неслов’янські імена у назвах башт.

Легенди оповідають, що турки в 1475 році були змушені вдатися до хитрощів, щоб заволодіти генуезькою твердинею, котра вважалася неприступною: катапультами закидали на фортечний двір трупи, замасковані під тіла померлих від чуми.

Паніка, що розпочалась у фортеці, зіграла османам на руку: генуезький консул відплив з міста, а міщани здалися на милість переможцям. Турки ж не пожаліли нікого, вирізавши все населення того ж дня.

8. Кременець: найлегендарніший

Замок багато чим зобов’язаний дружині Сигізмунда І, який у 1536 році подарував їй Кременець і околиці. Вона укріпила високі замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівні. Від’їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вдова вивезла з Кременця 70 возів різного добра.

А замок продовжував нести свою варту. У вересні 1648 року полковник Филон Джалалій взяв фортецю в облогу. Півтора місяця тривали запеклі бої, нарешті в жовтні твердиню було здобуто і зруйновано. Вперше і востаннє. Відтоді фортецю вже не відбудовували.

9. Кудринці: автентика як вона є

Ось вам замок для фанатів та екстремалів. Дорога у це село на межі Тернопільської і Хмельницької області – ворогу не побажаєш. Рейсовий транспорт ходить із великими часовими проміжками. Інфраструктури – нуль. Але краса така, що пробачаєш цим надзбручанським пагорбам і розбитий асфальт, і довгий підйом до замку.

Сірі рештки башт тризубом відбиваються у збручанській воді, короною увінчують високу гору Стрілку.

Фортецю збудували в 1615 році магнати Гербурти, та замок особливим героєм себе не показав: то козаки Максима Кривоноса разом з повсталими селянами виганяють польський гарнізон влітку 1648 року, то турки здобувають твердиню в 1672 і 1694 роках.

На початку XVIII століття кудринецька фортеця перетворилася на родове гніздо Гуменецьких. З часом резиденція перейшла до наступних власників, Козібродських, які перетворили її на своєрідний музей, прикрасивши покої портретами і старовинними меблями.

Побачити фрагменти колекції кудринецького замку можна зараз у Тернопільському краєзнавчому музеї. Підземний хід, неодмінний атрибут будь-якого романтичного релікту середньовіччя, починався у південній башті, але зараз засипаний.

10. Замок Шемборна : найбільш казковий

Навіть залізнична станція тут схожа на мініатюрний замок, а у розкішному парку ховається справжнє казкове диво. Спочатку з-за крон дерев з’являється висока башта, прикрашена годинником та родинними гербами.

Все починалося 1840 року з дерев’яної хатинки, куди володарі домінії графи Шенборни навідувалися на полювання. В 1890 році для Шенборнів зводять мурований замок, за яким можна вивчати календар: 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів.

Всередині можна помилуватися вітражами в каплиці, камінною залою, старими дерев’яними сходами, які охороняє геральдичний лев. На стелі люстра: жіноча фігурка, зроблена з оленячих рогів.

Коментар

Найбільша гірська система в Україні — Українські Карпати, які є частиною східних Карпат. Підносяться вони на заході, у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, і простягаються смугою завдовжки понад 270 км і завширшки 100-110 км. Українські Карпати — середньовисокі гори, їхня пересічна висота 1000м.

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

Джерело: cikavo.com.ua