Колядуємо у Львові! V Етнофестиваль «Рок–Коляда»
Святкування Різдва у Львові вже вчетверте буде доповнене унікальним для України етнофестивалем – «Рок–коляда». Особливість фестивалю – виконання народних колядок та щедрівок не у традиційному народному звучанні, а в етно–роковому стилі.
Що подивитися іноземцеві в Україні: поради світового путівника
Іноземним туристам в Україні радять побувати в Києво-Печерській Лаврі, побувати в Одесі та Львові, й обов’язково проїхатися в “плацкарті”.
У 2011-му році туристичний портал Lonely Planet зарахував Україну до десятки країн, які можна відвідати без великих витрат. Бідна країна, багата на яскраві традиції та щиросердних людей – так описує Україну lonelyplanet.com.
Києво-Печерська Лавра стоїть у списку “must see” під номером один. Туристам радять “відкрити для себе таємниці православ’я”, спустившись у печери та побачивши мощі святих. Також іноземців закликають відвідати тамтешні музеї, зокрема музей мініатюр.
За ландшафтом нашу країну порівнюють із млинцем, і це робить Карпати справжньою туристичною “родзинкою”. Шанувальникам пішого та велотуризму радять прогулянки лісистими пагорбами та квітучими полонинами й, звісно, підйом на найвищу гору, Говерлу.
Живим серцем України сайт називає місто Львів. Його ж серцем, у свою чергу – площу Ринок із ратушею, пахощами свіжозмеленої кави, столиками на вулиці коло кав’ярень, бруківкою габсбурзьких часів та старо-радянським дзеленчанням трамваїв.
Андріївський узвіз, що в Києві, порівнюють із Монмартром. У цьому місці іноземець має змогу відчути справжній “богемний шарм”, поспостерігати за людьми, придбати усілякий сувенірний непотріб та побачити дім Михайла Булгакова. Його ж “Білу гвардію” називають “чи не найкращим романом про Київ та його мешканців”.
Кам’янець-Подільський, на думку авторів, туристам варто відвідувати не в пік сезону, щоб усе – краєвиди, церкви та фортеці – “могло належати лише тобі”.
Місцем, де можна одразу побачити всю Україну, та де з Закарпаття можна пішки дійти до Полтавщини, називають київський Музей національної архітектури та побуту Пирогово. Звезені з усієї країни хатки, млини та церкви заразом слугують чудовим фоном для фольклорних фестивалів, які тут нерідко влаштовуються.
Денна Одеса з її пляжами, музеями, парками, славнозвісними Потьомкінськими сходами не дасть гостям нудьгувати. Одначе справжнє життя міста, з танцями на березі Чорного моря та музичним розмаїттям, розпочинається лише ввечері, зазначає сайт.
“Місто-сад” Бахчисарай туристам радять відвідати заради знайомства з культурою, кухнею та традиційними ремеслами кримських татар. У тамтешніх сімейних готелях можна знайти найкращий та найдешевший сервіс, упевнені автори.
У місті Коломия гостям слід обов’язково зазирнути в музей “Писанка”, збудований у формі яйця, та помилуватися архітектурними пам’ятками, що лишилися від часів Австро-Угорського панування.
Коли враження від України зводяться до непривітних адміністраторів та фарбованих продавчинь – хіпі-атмосфера липневого фестивалю в Шешорах стане для вас приємним сюрпризом. Якби звести докупи американські фестивалі Woodstock та Burning Man – ось що таке Шешори, запевняє сайт.
Іноземцям варто буде побачити й дендропарк “Софіївка”, що в Умані. Більше 150-ти гектарів із гротами та водоймами подарував своїй дружині Софії польський магнат ХVIII-го сторіччя замість банальних цукерок, букетів чи каблучок. Вона ж за це відплатила зрадою з його ж сином.
Судакська фортеця колись використовувалася генуезькими торгівцями. Піднявшись на руїни сьогодні, можна уявити себе в оточенні лицарів та чекати появи білих вітрил на горизонті.
Дунайський біосферний заповідник є найбільшим у Європі водно-болотистим комплексом. Мало хто з туристів дістається до цього місця, а той, хто таки приїде – зможе побачити дивовижно красиві пейзажі та розмаїття птаства, а затишний вечір провести в Вилковому – містечку, яке називають “українською Венецією”, завдяки його системі каналів.
Туристам неодмінно слід відвідати стародавні печерні міста Криму – Мангуп-Кале та “Сіон караїмів” Чуфут-Кале.
“Квінтесенцією вражень” про колишній СРСР сайт називає поїздку потягом, особливо в плацкартному вагоні. Усі сусіди швидко знайомляться, діляться їжею й напоями, розповідають історії. Як іноземець, ви одразу опинитеся в центрі уваги, тож приготуйтеся відповідати на купу запитань, попереджають автори.
Тому, хто хоче просто неба придбати 5-літрову банку корнішонів, або ж коробку передач для автівки Lada, або ж кілограм сала, або ж парфум-підробку, радять неодмінно зазирнути на один із неперевершених українських базарів. Вони є в кожному місті, проте найбільші знаходяться в Одесі, Харкові, Києві та Чернівцях.
Джерело
life.pravda.com.ua
Святкуємо Різдво у Львові на фестивалі “Спалах Різдвяної звізди”
Традиційне вертепне дійство на Різдво у Львові розпочинається у Музеї народної архітектури та побуту. Тут зможете потрапити в атмосферу давнього села, де хатки сповнені сімейним затишком, де у колі рідних по духу людей звучить дзвінка коляда у сяйві різдвяних звізд.
Протягом двох святкових днів можна побачити виступи вертепів, колядування творчих колективів міста, «Святкову ходу звіздарів» центральними вулицями Львова, представлення Різдвяних звізд, взяти участь у зимових іграх та конкурсах, українських забавах та традиційних народних танцях, а також прокататися на санях під час екскурсійної подорожі Музеєм.
Цікаві факти Карпатських гір
Найвище розташований населений пункт – село Випчина Чернівецької області розташований на висоті 1100 м над р.м.
Найбільш високогірне місто – Рахів. Середня його висота становить 820 м над р.м. Цьому місту належить ще один рекорд –
найбільший перепад висоти між вулицями – 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої 1000 м.
Найвисокогірніше місце праці та наукова споруда – біостаціонар Львівського відділення інституту ботаніки НАН України, який розташований на полонині Пожижевській (1429 м над р.м.). Включає метеостанцію та сніголавинну станцію. Збудований в 1899р.
Найглибше розташована лікарня – в селі Солотвин Закарпатської області понад 200 років видобувають сіль вищої категорії. В 1968 р. співробітники Ужгородської філії Одеського НДІ курортології вирішили використовувати мікроклімат солотвинських копалень для лікування хворих бронхіальною астмою. Тут було відкрито алергологічну лікарню на 250 ліжок. Підземні палати, насичені високодисперсним аерозолем кухонної солі, розташовані на глибині 206 і 282 м від поверхні землі у товщі соляного пласта. Тривалість одного сеансу, на який хворі опускаються за допомогою ліфта, становить приблизно дві години протягом 30 днів. Створити на поверхні землі такі умови, як у цій лікарні, неможливо: тут завжди стала температура (+23 градусів) і вологість повітря (до 40%), висока насиченість атмосфери кухонною сіллю (10 мг на 1 см кубічний), абсолютна тиша, повністю безалергічне середовище, а кількість мікроорганізмів в повітрі в 5 разів менше, ніж у найстерильнішій операційній.
Найвище розташований санаторій – в смт. Ворохта Івано-Франківської області на висоті 850 м над р.м. розташовані два санаторії туберкульозного профілю “Гірське повітря” і “Ворохта”.
Першою геологічною картою в Україні була геологічна карта Карпат, складена С. Сташицем в 1809 р.
Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпатії – це, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (тепер в Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл.), яке стало відоме на весь світ. В 1907 р. тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби. Біля потоку Лукавець Великий в озокеритній шахті на глибині 12,5 м було знайдено мамонта, а трохи глибше – волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів та земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації старунських тварин. Радіобіологічним способом було встановлено, що носоріг пролежав тут 23 255 ± 775 років. Щодо того, як тварини тут опинилися, то цілком імовірно, що пізньопалеотична людина в околицях Старуні полювала на них, заганяла в болото і там вони гинули. Результати всебічного вивчення старунських знахідок, здійснені в 1907 та 1929 рр. Е. Незабитовським-Любичем, М. Ломницьким та іншими дослідниками, друкувалися в кількох монографіях та в спеціальному часописі, що мав назву “Старуня”.
Найвище розташована конструкція – в 1996 р. було встановлено 5-метрову стелу на г. Говерла, на якій розміщено державні символи – жовтоблакитний прапор і тризуб.
Найвисокогірніша споруда – на вершині Піп Іван височить кам’яна коробка, що була метеоролого-астрономічною обсерваторією. Урочисте відкриття відбулося влітку 1938 р. Головним астрономічним інструментом був астрограф з діаметром об’єктива 33 см.
Під час ІІ світової війни цей будинок, відомий як “Білий слон”, занепав і чекає на воскресіння.
Найвище розташований готель – готель “Беркут”, розташований на Яблуницькому перевалі на висоті 931 м над р.м. і збудований в 1968 р.
Найдовший тунель – залізничний на відрізку Скотарське – Бескид довжиною 1747 м, споруджений в 1887 р.
Найдовший віадук – залізничний міст на відтинку Воловець – Бескид, споруджений в середині 1880-х рр., має висоту 33 м і довжиною 270 м.
Найбільший кам’яний залізничний міст – міст у смт. Ворохта, збудований в 1895 р. При загальній довжині 130 м проліт становить 65 м. Це один з найбільших кам’яних мостів у світі.
Найвище розташована спортивна споруда – неподалік с. Ясиня на висоті 1450 м розташовано спортивно-тренувальну базу Драгобрат. Це унікальна карпатська полонина, багатство якої – достаток снігу. Майже завжди тренувальний сезон тут починається в грудні, а закінчується в квітні. А ось в 1993 р. лижна підготовка продовжувалася рекордний термін – до 15 липня (!)
Найбільша з високогірних спортивних споруд – комфортабельна спортивно-тренувальна база “Тисовець”, що знаходиться неподалік м.Сколе на Львівщині і розташована на висоті 1000 м й розрахована на 450 чол.
Найвисокогірніший вокзал – станція “Бескид”, що збудована на висоті 790 м над р.м.
Найбільший духовий музичний інструмент – трембіта, яка становить собою конічну дерев’яну трубу без бокових отворів, сягає 4 м в довжині. Поширена здебільшого на Гуцульщині, Буковині, а на Бойківщині й досі використовується для подачі сигналів про важливу подію в селі. Діапазон трембіти – до 2,5 октав, чутність звуку – понад 10 км.
Музей лісу діє в закарпатському селі Усть-Чорна. Зібрані експонати розказують про важку, небезпечну і разом з тим найбільш масову в цьому краї гір та лісів професію. Тут, зокрема, зібрано цікаву колекцію транспортних засобів всіх часів для лісових робіт – від підвод до трактора ТДТ-40 та естакади для навантаження лісу. Серед експонатів – розсадники молодих ялин, явора, бука, цікаві своїми формами розколи дерев, знайдених після громовиць і буреломів.
Найбільше плоскогір’я розташоване в Чивчинських горах на висоті 1750 м над р.м. у вигляді плоскої вершини гори Палениця.
Найвисокогірніше озеро – Бребенескул, що розташоване на схилі г. Гутин-Томнатик на висоті 1801 м, завдовжки 134 і завширшки 44 м, площа – 4000 кв м, максимальна глибина – 2,8 м.
Найбільше гірське озеро – Синевир в Межигірському районі Закарпатської області (басейн Тереблі). Площа 7 га, глибина – до 24 м. В народі називають “синім оком”, “карпатською Ріцею”. Сильний землетрус, а можливо багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які і загатили долину гірського потоку й утворили озеро на висоті 989 м над р.м.
Найвище гірське болото розташоване в сідловині між полонинами Брескул і Пожижевська на висоті 1800 м. Це субальпійське улоговинне болото у льодовикових карах виникло внаслідок заболочування озер. До таких боліт також належать болота в урочищі Озерному (1750 м) і під г. Бребенескул (1700 м).
“Висяче болото”. Найбільш незвичайним серед боліт вважаються висячі, або схилові, які “туляться” на гірських схилах. Найбільше серед них – Глистове, розташоване на південному схилі однойменної полонини у Гринявських горах на висоті 1450 м. Воно відрізняється досить багатою флорою – тут, наприклад, зустрічаються 17 видів осик. Це болото – пам’ятка природи державного значення з 1975 р.
Печера прозорих стін. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського району на Закарпатті недалеко від височини Погар розташована карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і створена двома перпендикулярними камерами завдовжки 5 і 20 м. Стіни їх вкриті молочно-білим прозорим кальцитом із зеленуватими натьоками, які нагадують за формою чудові казкові кам’яні квіти. Має наукове та естетичне значення.
“Перлинова печера”. У 2,5 км від Малої Угольки на водорозділі річок Малої та Великої Угольок знаходиться карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і є прикладом дії тріщинуватих вод на слаборозчинні карбонатні породи. Крім сталактитів на стінах утворилися численні кальцитові кульки, які блиском і красою нагадують перлини, звідки й назва.
“Зачарована долина”. У верхів’ях струмка Смерекового в Іршавському районі Закарпаття розкинулось напрочуд мальовниче міжгір’я – Зачарована долина, або Смереків Камінь. Численним скелям заввишки 20 м, що складені світло-сірими кальцитами і залягають серед гідротермально змінених вулканічних туфів, вивітрювання надало дивовижного вигляду. Цей державний заказник площею 150 га приваблює багатьох туристів.
“Долина нарцисів”, що біля м. Хуст на Закарпатті, є єдиним місцем в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. На вигляд вони дуже нагадують садові, але квітки більші й досягають іноді 10 см у діаметрі. Живописна долина площею 80 га вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами, є пам’яткою природи.
“Протяте каміння” височить поблизу перевалу Німчич на кордоні Путивльського та Вижницького районів на Буковині. Складена вона з розбитих пластів ямненського пісковика, мальовничо насунутих один на одного і сягає 30 м. В ній створилася рідка форма вивітрювання – брама близько 2 м заввишки, яка й дала назву цій групі скель.
“Кам’яна брама”. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського району на Закарпатті, в долині Малої Угольки, є незвичайна скеля, яка становить собою своєрідний карстовий міст у мармуризованих вапняках юрського періоду, де карстові процеси проклали прохід завширшки 10 і заввишки 3 м. Ця геологічна пам’ятка має не тільки пізнавальне, але наукове значення як оригінальна форма карсту.
“Скелі закоханих”. На околиці с. Костилівка Рахівського району Закарпаття на протилежних берегах Тиси височіють дві обривчасті скелі заввишки до 20 м з хрестами на височинах. Легенда оповідає, що хрести на скелях встановлені в пам’ять про трагічну загибель молодят Івана і Марічку, батьки яких заважали сватанню закоханих. У відчаї Марічка кинулася зі скелі й загинула. Приголомшений лихом Іван пішов слідом, кинувшись зі скелі протилежного берега Тиси.
Скелі з “ієрогліфами” можна побачити поблизу с. Середнього Водяного Рахівського району на Закарпатті. На східному схилі гори Бужора виходять відкладення міоценового віку, представлені шарами пісковиків, аргілітів та алевролітів. На поверхні пісковиків збереглися численні хвилеприбійні знаки, що свідчать про хвилювання стародавнього моря, а на вигляд нагадують ієрогліфи.
Найбільш вітряне місце в Карпатах – полонина Пожижевська. Вітер зі швидкістю понад 15 м/с (54 км/год) дує тут в середньому 120 разів щорічно.
Полонина Пожижевська є також і найвологішим місцем України – 1593 мм рт. ст. річних опадів.
Найбільш сніжний населений пункт – с. Руська Мокра на Закарпатті – стійкий сніговий покрив лежить тут в середньому 110 днів на рік. Це зумовлено специфікою розташуванням села серед гірських хребтів, які суттєво затіняють територію села від прямих сонячних променів.
Найбільшу кількість сонячної радіації в Українських Карпатах отримує с. Міжгір’я – 2145 МДж/м2, в той час як півострів Крим – 5165.
Село Старуня знову дивує своїми природними несподіванками. Цього разу вона посідає почесне місце найбільш сейсмоактивної місцевості. Поблизу цього села на місці старого озокеритового промислу є невелика ділянка площею близько 1,5 км2, назва якої – Чудо-Старуня – нагадує про дивовижне поєднання різноманітних стратиграфічних, мінерально-петрографічних, гідрологічних та неотектонічних особливостей. Висока сейсмочутливість проявляється у появі тріщин, провалів, рості порогів й невеликих водопадів, грязевому вулканізмі (див. далі), активній динаміці газовиділення, а також у нерівномірному піднесенні – близько 1 м за сім років (!). Чудо-Старуня реагує на землетруси, що відбуваються в радіусі 3-6 тис. км в Румунії, Італії, Німеччині, Іраці, на Кавказі і навіть у середній Азії. Цей постійно діючий підземний “барометр” – унікальне місце для вивчення особливостей динаміки землі, закономірностей формування корисних копалин, прогнозування землетрусів.
Поруч Чудо-Старуні є також і найбільший постійно діючий вулкан. На західному березі р. Луковиця, що поблизу цього села, геологічні породи утворюють складний тектонічний перегин, на вершині якого розташований вулкан з висотою конуса коло 3 м й довжиною глинистих потоків 10-60 м. З’явився він у 1977 р. внаслідок землетрусу в Румунії й нараховує нині 8 кратерів і 12 непостійних мікрократерів, які виділяють газ, воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її диференціали. Віддалені землетруси іноді приводять до появи тріщин в землі завширшки 0,5-3 см, які закриваються через 3-5 діб.
Однією з найбільших повеней у Карпатському регіоні була повінь 1947-48 рр. Наприкінці грудня 1947 р. в горах накопичився сніговий покрив заввишки 30-50 см, різко потепліло, випали зливи. В результаті на Тисі, Тереблі, Тересві та інших ріках регіону відбулися катастрофічні повені, були затоплені Хуст, селище Вилок та багато інших, на великих площах знищені озимі посіви.
Найбільша повінь, викликана дощами і зливами, сталася 30-31 серпня 1927 р. в Карпатах. Очевидці розповідали, що зливи йшли одна за одною й супроводжувалися грозою, а в епіцентрі дощового фронту випало 315 мм опадів. Підйом рівня води у річках Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська та інших був катастрофічно великим, пік настав вже через 3-4 год. Було затоплено багато населених пунктів у долинах рік (Самбір, Миколаїв, Стрий), бурхливі потоки знесли сіно і зібраний врожай.
Найтрагічніша повінь нашого часу. В грудні 1992 р. на Закарпатті, на р. Уж сталася повінь, якої не пам’ятають старожили. Високі гори, круті схили гірських річок, часті інтенсивні дощі, різке потепління, форсоване танення першого снігу, безжалісна вирубка лісів – от фактори, що стали збитки 5 млн. крб. за тогочасними цінами. А найсумніше, що загинуло 17 чоловік, 200 закарпатських сімей позбулися даху над головою, 4 тис. будинків підлягали ремонту, було затоплено 30 тис. га орних земель. Примітка упорядника: Книжка видана у 1997 р., тому тут не враховані жахливі повені 1998 р. (500 млн. грн збитків та 17 життів) та 2001 рр. (10 млн. грн. збитків, максимальний рівень води в ріці сягнув 13 м).
Карпати природньо є найбільш селенебезпечним районом – 271 селевий осередок в басейнах Тиси, Дністра і Пруту, а також…
… найбільш лавинонебезпечним. Тут зареєстровано близько 1 тис. лавинних осередків. Снігові маси долають від кількох десятків метрів до 2-3 км зі швидкістю від 1-10 до 80-100 м/с. Об’єми снігу в лавинах в окремих районах становлять від кількох десятків і сотень 1м3 до 1 млн. і мають величезну руйнівну силу. За даними лавинолога В.Ф. Гриценка найчастіше лавини трапляються в березні (зафіксовано 254) та лютому (104), а найменше в листопаді (5).
Найбільші карпатські лавини із зафіксованих за останнє століття зійшли в 1968 р. на Свидовці з г. Стіг – 300 тис. м3. У 1988 р. на Боржаві об’єм снігу кількох лавин перевищив 500 тис. м3, а двох – 800 тис. м3. Одна з них знищила ліс площею 16 га. Відстань пробігу лавин сягала 3,5 км.
Найщедрішою на град в котрий раз відзначилась полонина Пожижевська – 13 градових днів на рік.
Найбільш грозове місце України – Селятин на Буковині. 45 днів року – грозові. Великий Березний – 43, Рахів – 41 день на рік. Селятин також відомий найтривалішою грозою. В 1948 р. вона почалася 10 червня о 15:30 і закінчилася 12 червня о 4:30, тобто тривала 37 год (!).
Рекорд швидкості росту серед рослин належить навіть не бамбуку, а представнику грибів – веселці смердючій, яка зустрічається в карпатських лісах. За 1 хв шапка піднімається на 5 мм – вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук.
Найплодовитішим грибом по кількості насіння є порхавка гігантська (дощовик), яка містить до 7e+12 спор (сім трильйонів).
Найдавніше дерево в карпатських лісах – ялина (смерека). Її походження пов’язане з крейдяним періодом мезозойської ери. І вже на світанку виникнення людства вона використовувалась як рослина-цілитель через свої фітонцидно-бактерицидні властивості. В Україні відомо два дикорослих види ялин – звичайна та гірська.
Найдовговічніше дерево в Україні – тис ягідний. Вік цього релікта може досягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину –недарма його називають “королівським” або “негній-деревом”. Найбільший осередок тису – Княждвірський резерват в околицях Коломиї Івано-Франківської області площею 206 га. До рекордсменів-довгожителів належить також кедр європейський – до 3 тис. років.
Найвисокогірніше дерево – сосна гірська, її виявлено на схилі гори Піп Іван Чорногорський на висоті 2010 м над р.м. Вона невибаглива, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’янистих сухих скелях і розсипищах з нерозвиненим шаром ґрунту. Дерево має вигляд криволісся висотою 2-4 м або дрібних карликових екземплярів заввишки 20-30 см.
Рекордсменом за висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри.
Найменше дерево з тих, що ростуть в Україні – верба туполиста. Висота її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському поясі Карпат, зокрема на г. Близниця.
Джерело: cikavo.com.ua
Як правильно пакувати рюкзак?
Щоб відповісти на вічне питання “Як правильно пакувати рюкзак?”, критично обговоримо думку авторитетів, які пишуть різні туристичні книги, типу “Спортивний туризм”.
Оскільки критикувати завжди легше, ніж придумати текст з нуля – ми з однієї сторони підемо по шляху найменшого спротиву, а з іншої – покажемо здобутки туристичної практики та розмаїття думок про методи пакування рюкзака.
Який спосіб пакування рюкзака обрати для себе – вибирати лише вам. Головне, ходити в походи 🙂 А там ваша спина сама підкаже, що для неї краще.
Проте, якщо Ви полюбляєте вчитися на чужих помилках – рекомендую прочитати цей пост.
“Ширина дна повинна бути 25-35 см, що забезпечить більшу стійкість системи людина-рюкзак, бо центр ваги спакованого рюкзаку і людини знаходяться не на великій відстані.[все правильно: рюкзак повинен щільно прилягати до спини, а не стирчати позаду як хвіст динозавра, для цього при складанні розподіляйте речі більш по боках наплічника]
Рис. Центр ваги туриста і рюкзаків різної конструкції та пакування
Якщо рюкзак правильно спакований, то його центр ваги знаходиться низько, що теж додає стійкості[УВАГА: це поширений міф серед туристів-новачків! Центр ваги повинен бути не знизу, а ПОСЕРЕДИНІ, БЛИЖЧЕ ДО СПИНИ]. Пакування рюкзака – дуже відповідальна та непроста справа. Перш за все треба пам’ятати, що всі речі повинні бути у рюкзаку. Руки повинні бути вільними, що забезпечує безпеку руху.
Є різні підходи до того, як краще запакувати рюкзак. Головне – дотримуватися принципу: скласти рюкзак так, щоб він був плоским і високим, щоби притискувався до спини і не відтягував плечі назад. Одним словом, рюкзак повинен бути частиною тіла туриста і не викликати ніяких незручностей.
Пакування рюкзака починається з розподілу речей: м’які речі, важкі, об’ємні, незручної форми тощо. Заповнюючи рюкзак, треба запам’ятовувати, що де лежить.
Речі, які можуть знадобитися незабаром, кладуть зверху.
Для зручності пакування і розпаковування рюкзака, для швидкого знаходження потрібних предметів, роблять так: в один великий поліетиленовий пакет кладуть спальний мішок та всі спальні предмети, в другий – весь одяг, в третій – продукти харчування, дрібні речі кладуться окремо. Доцільно дотримуватися системи при пакуванні рюкзака і при його розпаковуванні: кожна річ як в рюкзаку, так і в наметі повинна мати своє певне місце.
Рис. Правильне пакування рюкзака
Пакування доцільно виконувати, розстеливши рюкзак на підлогу вверх кишенями.[іншими словами, кладемо рюкзак горизонтально на лямки]
Вздовж спинки кладуть теплозахисний килимок, на який розстелюють спальний мішок. [в сучасних жостких конструкціях рюкзаків – це зайва дія, оскільки треба добре постаратись, щоб речі муляли в спину через металеву конструкцію. Теплозахисний килимок, тобто каримат, більшість туристів прикріплюють збоку зовні рюкзака. Якщо є вільний об’єм – можна каримат простелити вздовж усіх стінок – таким чином, ви не подряпаєте килимок об чагарники]
Важкі речі: запасне взуття, картопля, цукор, консерви (крім скляних) [???!!!!], мішечки з крупами тощо укладають на дно рюкзака.[як ми вище казали – важкі речі кладемо не на дно, а по стінці, що прилягає до спини, найважчі речі – в центр спини. не вірите – спробуйте. вчу на своїх помилках]
Намет прив’язують знизу.[логічно замість намета прив’язати каримат, а палатці місце всередині рюкзака: все-таки важлива річ, яку варто берегти в надійності та сухості]
Хліб, сухарі, печиво упаковують зверху: вони менше зімнуться і покришаться.
Аптечку, флягу з водою, туристичну сокиру, ніж, запасні шнурки тощо пакують у кишені рюкзака.
Якщо є консерви в скляних банках, то їх доцільно пакувати в середину рюкзака поміж одягом, попередньо поклавши в декілька поліетиленових пакетів або в “чохли” – кружку, миску, котли.[скляним банкам взагалі не місце в багатоденному поході, а у серйозні походи, де потрібно брати альп-спорядження люди не беруть навіть консерви, полегшуючи собі життя сушеним м’ясом]
Під клапан рюкзака кладуть штормівку, легку курточку та накидку.
Коли пакування завершено, треба перевірити форму рюкзака та довжину лямок. Не треба дуже сильно затягувати лямки: добре запакований і збалансований рюкзак сам буде добре прилягати до спини, а з затягнутими лямками йти буде важко. [з розпущеними лямками іти ще важче, ІМХО. Так що краще, все-таки, позатягувати усі лямки як слід і слідкувати за ними під час руху]
Від себе додам, що після того, як рюкзак спаковано і ви вийшли на маршрут, необхідно через 15-30хв. на першому привалі організувати “утряску рюкзака”: перевірити лямки, симетричність навантаження, поправити всі речі, які створюють дискомфорт.
І ще одне: ідеально складений рюкзак, якщо його поставити вертикально, не повинен падати вбік або назад, а РІВНО ВПЕРЕД.
Гарних Вам походів!
Джерело:
Аптечка туриста
Рекомендуємо взяти такі лікарські засоби:
• Жарознижуючі: Аспірин, Амідопірин, Парацетамол.
• При розладі шлунка: Активоване вугілля, Левоміцетин, Фестал, Мезим-форте, Смекта, Імодіум.
• При головному болю: Пенталгін, Темпалгін, Анальгін, Цитрамон.
• Болезаспокійливі: Солпадеїн, спазган, Баралгін.
• При хворобах органів дихання: Фарингосепт, Бромгексин, коделак; краплі в ніс Піносол, Галазолін.
• У разі алергії: Супрастин, Тавегіл, Кларитин.
• Серцево-судинні засоби: Валокордин, Корвалол, Валідол.
• Заспокійливі засоби: настій Валеріани або Пустирника, Ново-пассит.
• Антисептики зовнішньої дії: Йод, Зеленка, Перекис водню, Мірамістин.
• Засоби, застосовувані при ураженні очей і вух: Альбуцид, Софрадекс.
• Засоби для зняття втоми і набряклості ніг: Троксевазин гель, Гірудовен.
• Від «морської хвороби» і заколисування в транспорті: Бонін, авіаморе.
• При сонячних опіках і шкірних алергічних реакціях на сонці: Пантенол-спрей, Тавегіл.
• Сонцезахисні креми і засоби для догляду за шкірою після перебування на сонці.
• Перев’язочний матеріал: водонепроникний лейкопластир, бинт, ватяні кульки.
• Засоби від укусів комах.
• Термометр (не ртутний).
• Невеликі ножиці, пінцет (Дані інструменти перевозити в ручній поклажі при авіаперельоті не можна).
Як почати кататись на лижах?
Гірські лижі – захоплюючий і цікавий вид спорту. Багато хто хотів би спробувати свої сили в ньому, але більшість не знає з чого почати. Багато книг з гірських лиж «напхані» термінологією, а новачкові розібратися в термінах вельми і вельми важко. Тому постараємося зрозуміло і доступно пояснити, як правильно почати кататися на гірських лижах.
Перше, що необхідно зробити, – це розминку. Розминка важлива в будь-якому виді спорту, і зневага розминкою чревато отриманням розтягувань і важких травм. Необхідно розім’яти ноги, а саме стегна і коліна. Зробіть кілька присідань і нахилів, зробіть обертальні рухи колінними суглобами. Плечовий пояс розминаються шляхом обертальних рухів руками. Зробіть декілька нахилів вправо і вліво, а також зробіть скручування тіла.
Отже, розминка закінчена. Наступний пункт, який нас цікавить – це падіння. Так-так, ви не помилилися. Потрібно навчитися падати правильно! Запам’ятайте – під час падіння ви не повинні розслаблятися, а навпаки, повинні бути гранично зібрані. Як тільки ви відчуєте що втрачаєте рівновагу, то можете падати в будь-яку сторону, але намагайтеся не котиться по схилу, а швидше зупинитися. Після того як ви зупинили падіння, необхідно встати. Якщо ви зупинилися головою вниз по схилу, то встати буде проблематично, тому потрібно перевернутися так, щоб ноги дивилися вниз по схилу. У такому положенні встати буде значно простіше і легше.
Буває, що при падінні лижі переплітаються. Перш ніж встати їх потрібно розплутати лежачи на боці. Потім руками підтягти лижі під себе і встати. Якщо цього не зробити, то при спробах встати, лижі будуть їхати під вас, і ви будете знов падати.
Щоб почати кататися в горах, необхідно спочатку навчитися кататися на рівнині і запам’ятати правильну гірськолижну стійку: стопи, коліна і плечі повинні бути на одній вертикальній осі. Така стійка забезпечить стійке положення при катанні на гірських лижах.
Для підйому по деяких схилах вам буде потрібен такий прийом, як «драбинка». Вам буде легше робити цей прийом, якщо ви будете допомагати собі лижними палицями.
Ми навчилися падати і підніматися, пора навчитися правильно спускатися. Цей спосіб катання називається «спуск юзом». Перед тим як почати рух встаньте в правильну стійку. Лижі повинні бути перпендикулярні схилу. Тепер щоб почати рух просто відхиліть коліна «від схилу». Ви почнете рух боком і вниз. Щоб набрати швидкість допомагайте собі палицями. Для того, щоб зупинитися ви повинні навпаки відхилити коліна «до схилу».
Фотопоради для туристів
Переконайтеся, що ви вмієте поводитися зі своєю фотокамерою: знаєте, на що потрібно натиснути, щоб зробити фотографію, як включати спалах, як змінити ISO та інше. Якщо ви ще не читали інструкцію для свого фотоапарата, обов’язково зробіть це. Іноді власник і не підозрює про можливості своєї техніки, поки не прочитає документацію.
Якщо у вас ще немає футляра або сумки для фотоапарата (кофр), обзаведіться цим. Постарайтеся, щоб це була скромна річ, яка не кидається в очі. Не така, на якій читається: “Я коштую купу грошей, а фотоапарат всередині ще дорожче! Вкради мене, і буде тобі щастя!”. Сумка дуже стане в нагоді в подорожі, тому що вона, по-перше, захищає фотоапарат, а по-друге, звільняє вам руки.
Збираючи валізи в Францію, Італію, Чехію або в інші країни обов’язково візьміть з собою інструкцію до фотокамери, додатковий комплект акумуляторів та зарядний пристрій. Якщо ви не впевнені, що під час поїздки у вас буде можливість опинитися біля комп’ютера і скопіювати відзняті кадри на носій, забезпечте себе резервними картами пам’яті або спеціальними пристроями для зберігання фотографій (такі пристрої називаються фотобанками).
Установки фотоапарата.
Настройками вашої камери контролюється f-стоп (значення шкали діафрагми), швидкість затвора та ISO. F-стоп визначає, наскільки розмитим буде фон у фотографії. Чим менше число, тим більше розмитий фон, чим воно більше – тим більше чіткими будуть деталі фону. Не можна сказати, які числа краще встановлювати. Все залежить від того ефекту, який ви захочете отримати на знімку.
Настройка швидкості затвора визначає, як швидко затвор вашої фотокамери відкривається і закривається. Чим швидкість швидше, тим швидше відбувається процес фотографування об’єкту. Врахуйте, що якщо виставляєте її нижче 60, то вам швидше за все знадобиться штатив, інакше тремтіння рук позначиться на знімку і він буде розмитим.
Можливо, що ваш фотоапарат не дозволяє самостійно робити деякі налаштування. Але розуміння того, на що вони впливають, допоможе вам поліпшити вигляд майбутнього знімка. Зробивши попередні знімки з різними налаштуваннями, ви краще зрозумієте, на що вони впливають.
Деякі камери мають напівавтоматичний режим, в якому користувач може встановити або f-стоп, або швидкість затвора. А фотоапарат сам підбирає другу характеристику. Це в більшості випадків є ідеальним рішенням.
ISO визначає, яку кількість світла необхідно для отримання зображення. Менші числа (80-100) працюють для яскравого денного освітлення, більш високі – для похмурої погоди, західного освітлення або зйомки усередині приміщень.
Композиція і предмет зйомки.
Засіб №1, який допоможе зробити ваші фотографії цікавіше, – це хороша композиція. В інструкціях до фотоапаратів зазвичай рекомендують знімати так, щоб об’єкт знаходився в центрі кадру. Ця рекомендація заснована на тому, що в видошукачах деяких моделей камер видно більше, ніж вміщається в кадр. Але їй можна слідувати не завжди.
Уявіть собі три рівновіддалені лінії, що розділяють ваш кадр по горизонталі і три по вертикалі. Точки перетину цих ліній – і є найвигідніші місця для розміщення об’єкта зйомки. Це правило називається ще правилом третин.
Не треба намагатися малювати на видошукачі такі смужки і розміщувати об’єкти строго в зазначених позиціях. Просто поекспериментуйте з позиціями не в центрі кадру і різними кутами зйомки.
Хорошою практикою було б захоплювати в кадр трохи більше простору, ніж ви плануєте. Тому що при друку фотографії частина може бути обрізана у зв’язку з невідповідністю розміру формату, який ви обрали, і дозволу, в якому ви знімали. Якщо ви володієте програмами редагування зображень (Photoshop або інші), то ви зможете вдома самостійно виконати приведення фотографій до заданого друкованого формату шляхом зрізання фрагментів, які не вміщаються (це називається кроп, від англ. Crop – зрізати). У цьому випадку ви будете застраховані від “приємних” несподіванок на відбитках: руки, зачіски та інші важливі частини вдасться зберегти, а зрізати можна буде фон або несуттєві деталі.
Якщо ви збираєтеся знімати пейзажі, то будьте готові до одного неприємного моменту: красиві види на фотографії можуть виглядати плоско. У цьому випадку добре б мати який-небудь об’єкт на передньому плані. Наприклад, якщо ви знімаєте гірське озеро, добре б зловити в кадр і рибальський човен, що пливе по водній гладі. Це покаже, наскільки величні і високі навколишні гори і зробить кадр більш цікавим.
Не бійтеся банальності. Немає нічого поганого в тому, що ви знімаєте друзів або близьких на тлі визначних пам’яток і пам’ятників. Адже саме це (а не макрофотографії бабки) буде потім вам хорошою пам’яттю про проведені відпустки. Можете спробувати зробити кадри цікавіше, поліпшивши композицію або знімаючи тоді, коли ваші друзі про це не знають.
Фотографуючи місцеве населення, пам’ятайте про те, що не всі це люблять. Іноді людей дратують камери, спрямовані на них. У цьому випадку не варто насідати і робити це проти їхньої волі. Можливостей для цікавих фото вистачить завжди. Трохи практики – і ваші знімки будуть виглядати як листівки.
9 порад мандрівникам від Пауло Коельо
Я дуже рано зрозумів, що для мене подорож була кращим способом навчання. Я досі паломник душі, і я хотів би вести цей блог, щоб передати деякі з уроків, які я дізнався, в надії, що вони можуть стати корисними для інших, таких же паломників як я.
1. Уникайте музеїв. Ця порада може здатися абсурдною, але давайте просто трохи замислимося. Якщо ви знаходитесь в чужому місті, чи не цікавіше відправитися на пошуки теперішнього, ніж минулого? Просто, люди відчувають себе зобов’язаними ходити до музеїв, бо їх ще дітьми привчили, що подорож саме в цьому і полягає. Звичайно ж музеї важливі, але їх відвідування вимагає часу і об’єктивності — ви маєте знати, що ви хочете там побачити, в іншому випадку ви вийдете з відчуттям, що бачили декілька дійсно фундаментальних речей, але ви не зможете згадати, які саме.
2. Заходьте в бари. Саме бари — місця, де життя в місті розкриває себе, а не музеї. Під барами я маю на увазі не нічні клуби, а ті місця, де звичайні люди, випивають, роздумують про погоду, і завжди готові до спілкування. Купіть газету і насолоджуйтеся спостереженням за людьми, що приходять та ідуть геть. Якщо хтось зав’язує розмову, навіть незрозумілу, приєднуйтесь — ви не можете судити про красу дороги, просто глянувши на ворота.
3. Будьте відкриті. Кращий екскурсовод це той, хто живе в цьому місці, все знає про нього, пишається своїм містом, а не працює для агентства. Вийдіть на вулицю, виберіть людину, з якою ви хочете поговорити, і запитайте її про щось (де собор? Де знаходиться пошта?). Якщо нічого не виходить, спробуйте ще з кимось — я гарантую, що наприкінці дня ви знайдете для себе прекрасного компаньйона.
4. Спробуйте подорожувати самі, або — якщо ви у шлюбі — з вашим чоловіком. Це буде важка робота, ніхто не буде там піклуватися про вас, але тільки таким чином можна дійсно залишити свою країну позаду. Подорожуючи в чужій країні з групою, розмовляючи вашою рідною мовою, виконуючи те, що говорить вам керівник групи, ви будете приділяти більше уваги пліткам в групі, ніж тому місцю, яке ви відвідуєте.
5. Не порівнюйте. Не порівнюйте нічого — ціни, стандарти гігієни, якість життя, транспортні засоби, нічого! Ви подорожуєте не для того, щоб довести, що ви кращі за інших людей, ваша мета — з’ясувати, як живуть інші люди, чому вони можуть навчити вас, як вони поводяться в реальних і екстраординарних ситуаціях.
6. Зрозумійте, що всі вас розуміють , навіть якщо ви не розмовляєте на іноземній мові, не бійтеся. Я був у багатьох місцях, де я не міг спілкуватися словами взагалі, і я завжди знаходив підтримку, корисні поради, і навіть подруг. Деякі люди думають, що якщо вони подорожують самі і вони вирушили далі по вулиці, то можуть загубитися. Просто переконайтеся, що у вас є візитка готелю в кишені і — на худий кінець — піймайте таксі і покажіть її водієві.
7. Не купуйте занадто багато. Витрачайте свої гроші на речі, які ви не маєте нести: квитки на хорошу гру, ресторани, екскурсії. Сьогодні, зі світовою економікою та Інтернет, ви можете купити все, що завгодно без оплати додаткового багажу.
8. Не намагайтеся побачити світ за місяць. Набагато краще залишатися в місті протягом чотирьох або п’яти днів, ніж відвідати п’ять міст за тиждень. Місто, як примхлива жінка, якій потрібен час, щоб її спокусити і дозволити розкрити себе повністю.
9. Подорож — це пригода. Генрі Міллер казав, що важливіше відшукати церкву, про яку ніхто ніколи не чув, ніж відправитися до Риму і відчувати себе зобов’язаним відвідати Сикстинську капелу з двома сотнями тисяч інших туристів, що ревуть вам у вуха. Відвідайте Сикстинську капелу, але не забудьте також походити по вулицях, дослідити провулки, відчути свободу в пошуку чогось — того, що ви не знаєте, — але, якщо ви це відшукаєте, — ви можете бути впевнені — воно змінить Ваше життя.
Збираємося в похід: абетка туриста
Літо – саме час вирватися з наполегливих обіймів курного міста й відправитися в ліси, гори, печери – так куди завгодно!
І нехай тепер таких проблем, як у радянські часи, з виїздом за кордон нема, і цілком можна досить комфортно відпочити в різних куточках нашої планети, багато туристів не можуть уявити собі іншого відпочинку, крім як подорож з рюкзаком за спиною й ночівлями в наметі.
Зараз зовсім необов’язково тягти все на собі – благо, у найвіддаленіші й безлюдніші куточки нашої країни можна проїхати на автомобілі, якими обзавелися багато українців.
А спорядження стало таким – любо-дорого глянути! Найлегші пінки, зручні й компактні похідні інструменти, компресійні мішки, зрештою, у які можна упихнути найоб’ємніший спальний мішок і одяг…
А вже намети – палаци, а не намети! Не те, що раніше!
І, проте, туризм – це ціла наука, і без досвіду наявність сучасних пристосувань і модного спорядження аж ніяк не зробить кращим ваше перебування на природі.
Отже, починаємо збори в похід.
Про їжу
Про це написано багато книг, але залишилося чимало нюансів, відомих тільки досвідченим мандрівникам. Так, багато туристів помилково вважають, що в похід треба брати із собою тушонку й додавати її в розварену крупу, ріжки, у найкращому разі – картоплю.
Справжній турист бере із собою курочку, любовно загорне її в газети, упакує в спальний мішок або теплу куртку – і через добу вона буде ще крижана. А курячий супчик на природі – саме те! Так само можна впакувати м’ясо, а замість круп і ріжків варто брати з собою капусту й інші овочі – і приготувати відмінні щі або борщ! Якщо овочі заздалегідь помити – менше буде турбот при їхньому готуванні. Поки готується основна їжа – можна насмажити на багатті коржів – тісто цілком підійде готове, куплене в магазині. Якщо ви подорожуєте з дітьми – то такий «десерт» або млинці, наприклад, викличуть гарантований захват.
Якщо брати із собою вудки – то можна наловити риби, назбирати гриби і ягоди й улаштувати справжній бенкет! Єдина умова: у потенційній їжі треба розбиратися – і сумнівні плоди, а також незнайомі гриби – не брати.
Аптечка
Природно, у кожного в поході обов’язково повинна бути аптечка.
Головний принцип її комплектації полягає в тому, щоб, знаючи свій організм, брати саме ті медикаменти, які можуть придатися. Плюс обов’язковий набір – йод, спирт, бинти, вата – на природі чомусь дуже легко утворюються різні подряпини…
Крім того, в аптечці обов’язково повинні бути жарознижуючі засоби, антигістамінні – мало чи на що може трапитись алергія, а також препарати від шлункових розладів. Решта – на ваш розсуд, виходите з міркувань доцільності кожного засобу.
Взуття
Із собою завжди повинно бути змінне взуття, непогано, якщо ви поберете собою й взуття для купання – наприклад, старі кеди – дно в гірських річках часто кам’янисте, а плин швидкий, і щоб не поранитися й не відчувати дискомфорт, краще купатися у взутті.
Розпалюємо багаття
Якщо у вас немає певних сакральних знань про дрова, то у вас можуть не скластись відносини з багаттям: а «фішка» у тому, що березові дрова в поході не горять. Березові дрова горять лише тоді, коли вони ретельно напиляні, нарубані й висушені. У природі ж береза не сохне – цьому заважає кора. Якщо ви знайдете в лісі упалу березу або її гілки, не поспішайте радіти – для багаття згодиться тільки берест, а деревина буде або сира, або гнила.
Ідеальні дрова виходять із в’яза, підходять і інші листяні дерева – головне, щоб вони не були сирими.
Непогано горять ялина і ялиця, але дають багато іскор і більш їдкий дим, із хвойних дерев найприємнішою є сосна.
А взагалі, для багаття підійде торішня трава й навіть старий реп’ях…
Небагато про культуру
І ще один момент – культура подорожуючих, яка в багатьох українців, на жаль, кульгає.
Багато туристів виїжджають за місто на машинах – невже складно зібрати сміття в пакет, скласти його в багажник і відвезти із собою? Буває, люди беруть із собою пневматичну зброю й починають стріляти по горобцях, по порожніх пляшках, а якщо стрілянина підігрівається розпиттям спиртного, то можуть бути й жертви…
До речі, про жертв – до походу треба ретельно готуватися, уміти розраховувати свої сили й не допускати непотрібний ризик. Тут цілком доречні всі ті прислів’я і приказки, у яких зафіксований багаторічний природний добір, тобто: не варто, не знаючи броду, переходити ріку, брати в рот незнайомі ягоди, пити воду із сумнівних джерел, і інше, і інше.
І останнє, якщо до походу підійти творчо – він обернеться незабутнім відпочинком, враження про який залишаться з вами на довгі роки.