Плануємо відпустку на осінь

Розміщене від: підтримка/ 904 0

Настали ті часи, коли перельоти і переїзди перестали лякати мандрівників і навіть далекі відстані здаються набагато ближче, адже з появою швидкісного транспорту і туристичних компаній перетнути кордон і подолати тисячі кілометрів не складає ніяких труднощів.

Якщо раніше ті, хто з якихось причин залишився без відпустки в літній період розуміли, що до наступного теплого сезону моря і сонця їм не бачити, то тепер чудово відпочити насолоджуючись сонячними променями і морською водою вони можуть у будь-який сезон. Та й не тільки відпочинок на пляжах манить відпочиваючих – є ще безліч місць де можна побувати і в інший сезон, і отримати від відпустки масу задоволення.

Ось наближається осінь. Все ще жарко гріє сонечко, але дні стають значно коротшими, а ночі довшими і холоднішими. Всі, у кого намічається довгоочікувана відпустка, живуть очікуванням вересня і всіх принад які він їм принесе. Так куди ж відправиться в цей прекрасний і золотий час?

Відпочинок у вересні

Вересень па праву завоював любов туристів, адже провести відпустку під час «оксамитового сезону» нітрохи не гірше ніж в літню спеку, а в деяких аспектах навіть краще. Спека спадає, сонечко стає ласкавіше, але при цьому вода в морі ще досить тепла щоб покупатися, а температура повітря дозволяє як не замерзнути, так і здійснювати спокійні прогулянки.

Море. На море у вересні можна вирушати як на території нашої країни, так і за її межі. Ідеально підійдуть для такого відпочинку Болгарія, Хорватія і Чорногорія. З більш дорогих, але цікавих і екзотичних місць можна розглядати Йорданію і Кіпр, а з дітьми варто відвідати Туніс. Щоб ви не обрали, відпочинок на морі у вересні обіцяє вам приголомшливу відпустку і приємні враження.

Екскурсії. Найбільш популярними країнами вересня виступають Франція, Німеччина та Чехія. Екскурсійні тури Європою можуть проходити як по всіх цих країнах, так і бути спрямовані на одну, але з вивченням її культури, традицій і особливостей. Провести кілька днів у Парижі, відвідати пивний фестиваль у Баварських Альпах або провести час у Празі, де можна погуляти по розкішним бульварам в середньовічному стилі. Що може бути краще? Не менш цікаві й захоплюючі екскурсії по Україні. У вересні саме час вирушити в Карпати або відвідати старовинні українські замки. У цей час проходить безліч фестивалів, один з яких ви можете відвідати.

Відпочинок у Жовтні

Жовтень прохолодніший і більш насичений дощами ніж початок осені, але все ж є місця, де цей місяць року найсприятливіший для подорожей.

Подорожі по Європі. Відмінний варіант проведення відпустки у жовтні – відправиться в тур по Європі. Тут можна насолодитися і останніми променями теплого сонечка і вже по справжньому осінньою прохолодою. Якщо ви вирушите до Італії, то днем ??вам буде по літньому тепло, а от вечора вже будуть по осінньому холодними. Цінується Італія в жовтні тим, що в цей час тут не так багато туристів, черг для відвідування музеїв практично немає і ви зможете насолодитися принадами цієї чудової країни. Так само прекрасні в цей час Іспанія і Греція, так що вибирати вам буде з чого.

Гірськолижні курорти. Не варто випускати з уваги те, що хоч у жовтні і можна поніжитися останнім перед зимою теплим сонечком, все ж в цей час відкриваються багато гірськолижних курортів, де можна покататися на початку сезону за вигідними цінами. Однією з найвідоміших країн яка так рано відкриває сезон для любителів активного відпочинку виступає Швейцарія. Французький курорт Тінь так само запрошує шанувальників гірськолижного спорту відкрити сезон у жовтні, так як знаходиться він високо в горах і сніг випадає дуже рано. Так само радісно зустрінуть тут любителів сноудорда, підлідного дайвінгу та тусовок, адже в цей час всі святкують початок сезону і нудьгувати тут не доведеться нікому.

Море. Якщо влітку вам не вдалося побувати на теплому морському березі, то зробити це в жовтні зовсім не пізно. Доведеться ретельно підбирати місце для проведення своєї відпустки, але і результат буде приголомшливим. Єдине з чим необхідно змиритися – це непередбачуваність погоди на більшості курортів. За кілька хвилин тут може похолодати і початися сильна злива, яка зникне так само швидко як і почнеться. Це стосується як відомих курортів Таїланду і Гоа, так і інших морських зон відпочинку. Кіпр та Італія так само вабить туристів в цей час, але якщо тут зіпсується погода то ви повинні будете бути готові до прогулянок і екскурсій, а не купанню в морі. Вже не такий модний, але все ж популярний Єгипет часто замінюють курортами Йорданії, Канарськими островами і Кубою. Так само в цей час відкриваються курорти ОАЕ і Домінікани, так що відпочити на морі вам точно вдасться.

Відпочинок в Листопаді

У Листопаді ще не хочеться думати про прихід зими, але холодна погода, а часом і перший сніг змушують усвідомити початок тривалої і холодної пори року. Як би сонечко не світило, але прогріти землю йому вже не вдається і доводиться лише насолоджуватися змінами примхливої ??природи. Якщо ваша відпустка випала саме на цей місяць. То подумайте як провести його самим цікавим способом, і, можливо, ця відпустка запам’ятається вам навіть більше ніж літня.

Екскурсії по Європі. Листопад – чудовий час для подорожей. Можна відправитися в екскурсійний тур по Риму, Барселоні, Празі чи Венеції. Тут вам точно не дозволять нудьгувати. Адже розважальна програма дуже обширна. Ви зможете відвідати найвідоміші місця, виставки та просто прогулятися по старовинних вуличках – це не просто цікаво, але дуже розслабляє і надихає.

Відпочинок з дітьми. З дітками варто вирушати в країни, які не вимагають тривалого перебування в дорозі. Це стосується як поїздок автобусами, так і авіа перельотів. Можна відвідати Фінляндію або Швецію, подорож на поромі сподобається діткам будь-якого віку. Чехія теж не залишить нікого байдужими, адже саме в Празі знаходиться зоопарк в якому представлені тварини занесені до Червоної книги, а ще величезний музей іграшок. Прекрасний у листопаді і Сінгапур. Тут в цей варто відвідати зоопарк, Національний Сад Орхідей або парк «Нічне сафарі».

Фестивалі. Листопад славиться проведенням величезної кількості різноманітних фестивалів у всіх куточках світу. Німеччина в листопаді відкриває карнавальний сезон, так що ви можете потрапити на початок цього захоплюючого дійства. У Парижі починається свято під таємничою назвою «нове божоле», дорослим такий захід точно припаде до смаку. У Великобританії проходить торжество Гая Фокса. Спалюють опудало і запускають феєрверки практично з усіх вікон будинків, так що без торжества ви не залишитеся. Наприкінці листопада розпочинається підготовка до різдвяних свят і можна зробити покупки до майбутніх радісних подій ще й за дуже доступними цінами.

Ось така ось цікава осінь може у вас видатись, якщо ви все ж ризикнете і вирушите у відпустку в цю непередбачену казкову пору!

Топ 10 місць, які треба відвідати у Львові

Розміщене від: підтримка/ 1087 0

Якщо Ви зупинились у Львові транзитом, чи з якихось інших причин у вас немає часу побачити усю красу Львова, сайт Lviv.Travel рекомендує Топ 10 архітектурних перлин Льовова, які повинен побачити кожен, хто побував у Львові.

Усі вони знаходяться в компактній центральній частині міста і щоб побачити їх усіх Вам знадобиться не більше 3-х годин.

Якшо у вас є трохи часу і ви хочете поринути у неймовірну атмосферу- приєднуйтесь до наших турів до Львова

1. Площа Ринок

Площа ринок

Львівська Площа Ринок зберегла свою назву від ХІV століття. Вона походить від німецького «der Ring» (коло, кільце), власне за таким принципом будувалися центральні площі німецьких середньовічних міст.

Саме тут, у долині ріки Полтви в середині ХІV століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира ІІІ започаткували класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників та будівельників з Німеччини. У наступні століття архітектурну досконалість Ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.

Площа Ринок у її сучасному вигляді – це нашарування архітектурних ідей багатьох творців і багатьох століть, які утім мають одну єдину особливість – незмінну узгодженість і гармонію. Тут від усіх будівель віє спокоєм, упевненістю, оптимізмом і людяністю епохи європейського ренесансу. Усі кам’яниці площі різні й неповторні, але у той самий час наче споріднені між собою однією ідеєю. Кожна кам’яниця – окремий і завершений образ. Тут феноменально зіставлено величину будинків з людиною, і ми почуваємо себе ніби  в оточенні дуже затишного інтер’єру. Будинки не надто високі й не надто малі, жоден з них не виривається із загального ансамблю своїми розмірами, висотою чи стилем. У львівських ренесансних будинках відчувається справжня музика. Несиметрично розміщені вікна – два поруч і одне ніби осторонь –мають утилітарне призначення: два вікна припадають на головну залу-світлицю, а третє – на бокову, господарську кімнату. Але в цій асиметрії відчувається ритм – ніби спочатку звучать дві половинки ноти, а потім одна ціла нота. Звучання Площі Ринок є неповторним.

Львівські середньовічні патриції замовляли проекти своїх будинків здебільшого італійським архітекторам, вихідцям з північної Ломбардії та південної Швейцарії. Але італійський ренесанс не зміг у Львові зберегти свою чистоту і непорушність стилю, він був доповнений і збагачений місцевими традиціями, зокрема рисами східного українського зодчества. Таким чином протягом майже п’яти століть творився єдиний в Україні неповторний ансамбль житлових будинків на Площі Ринок. Майже всі будинки площі і до сьогодні використовуються за своїм основним призначенням – у них мешкають львів’яни.

2. Оперний театр

Оперний театр

Збудований на початку минулого століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш всепоглинаючу потугу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
Форми фасаду дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями. Над головним карнизом фасаду височать статуї восьми муз, над ними горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей Генія драми і комедії, трагедії і у центрі – Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч, Війтович.

Інтер’єр львівської опери вражає не менше, ніж зовнішній вигляд. Внутрішнє убранство споруди оздоблене позолотою (на неї витратили декілька кілограмів золота), різнокольоровим мармуром, декоративними розписами і скульптурою. Чотириярусний глядацький зал має форму ліри і вміщує понад тисячу людей. Окрасою сцени є декоративна завіса «Парнас» (1900 рік) відомого у Європі живописця Генрика Семирадського – алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу.

Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів з інших країн. У львівській опері проводять нещодавно відроджені Віденські бали.

3. Вірменський квартал

Вірменський квартал

Одна з найстаріших громад Львова – вірменська – віками створювала у місті осередок свого національного життя з унікальною архітектурою і неповторним духом найдревнішої східної християнської культури.

Вірмени, вигнані з батьківщини монголо-татарською навалою середини XIII століття і позбавлені державності, знайшли гостинний прихисток на галицькій землі. Одна з найдревніших східних християнських націй (вірмени прийняли християнство на декілька століть раніше, аніж це зробили народи Європи) – принесла до Львова разом зі своїми капіталами творчий пошук і бездоганну ремісничу вправність ювелірів, шкіряників і гаптувальників. Та найкраще вірмени від віків освоїли купецький фах. Торговельні каравани зі східних країн до Європи були майже цілковито вірменською монополією. Вірмени не лише торгували самі, а й постійно обіймали посади торгових перекладачів, через яких здійснювалися контакти усіх іноземних купців у Львові.

Національні громади у стародавньому Львові займали кожна свою територію. Вірмени селилися за мурами міста у північній частині, неподалік центральної Ринкової площі. Тут містився осередок григоріанського єпископства, який підпорядковувався лише голові вірменської церкви – Католикосові усіх вірмен. Світським життям громади керував війт і рада старійшин. Вірмени для залагодження внутрішніх проблем громади користувалися власним звичаєвим законодавством, наприклад, якщо палія ловили на місці підпалу, його мали право беззастережно кинути у вогонь. Вірмени мали власну школу, шпиталі, бібліотеку, театр, а 1616 року заснували навіть першу вірменську друкарню. Забудова Вірменського кварталу була своєрідною, з урахуванням тогочасних тенденцій, зокрема багато будинків до другої половини XVIII століття мали широкі в’їздові брами, у деяких вони збереглися й до сьогодні.

Міцні економічні позиції протягом тривалого часу давали вірменській колонії почувати себе впевнено і протистояти тискові й обмеженням міських властей. Та міська рада, до якої здебільшого входили багаті купці- римокатолики, не бажала миритися з конкуренцією вірмен, заздрила їхньому багатству і зв’язкам на Сході.

Вірмени, відірвані від батьківщини, як люди торгові і бізнесові, не змогли довго зберігати своєї ідентичності. Лише асиміляція була шляхом збереження статків і соціального становища львівських вірмен. 1630 року вірменський архієпископ Миколай Торосович прийняв католицизм, але на користь цьому народові цей акт не пішов: якщо у середині XVII століття у Львові мешкало понад дві тисячі вірмен, то на початку XX століття їх у Львові практично не було, залишилися хіба поляки з полонізованими вірменськими прізвищами. Нова хвиля вірмен у Львові почалася після 1939 року з приходом російської тоталітарної влади. Зараз цю громаду складають вірмени, вихідці з різних куточків колишньої радянської імперії – СРСР.

4. Палац Потоцьких

Палац Потоцьких

За огорожею з орнаментальною металевою брамою бачимо величну і водночас витончену споруду. Імпозантний палац прикрашений рельєфами, ліпниною, настінним живописом і вітражами. Палац Потоцьких – яскравий зразок архiтектури зрiлого iсторизму, одна з найцiкавiших архiтектурних пам’яток Львова. Запроектував його французький архiтектор Луї д’Оверню на замовлення намiсника королiвства Галичини і Лодомерiї графа Альфреда II Юзефа Потоцького (1817-1889). Будівництво тривало від 1888 до 1890 року пiд наглядом та деякою коректурою львівського архiтектора Юліана Цибульського.

Інтер’єри палацу на першому поверсi вирiшенi здебільшого у стилi короля Луї XVI. Зали (Червона, Дзеркальна, Голуба, Кабiнет Ордината) оздоблені штучним мармуром i позолотою, ліпниною та дзеркалами. Рiзьбленi з мармуру каміни прикрашені золоченою бронзою.

На першому поверсі міститься каплиця з чудотворною іконою Львівської Богородиці (XV ст.). Експозицiя Львiвської галереї мистецтв розгорнута на другому поверсi. Її вiдкриває зал античного мистецтва. Європейське мистецтво XIV-XVIII ст. представлене найкращими творами збірки: українською іконою XV ст. «Св. Параскевою», полотнами М. Базаїтi, Я. Цуккi, С. Рiччi, Ж.-Е. Лiотара, Ж. Герена, Ф. Гойї. Часто у палаці відбуваються конференції, презентації, камерні концерти, зустрічі політиків.

5. Каплиця Боїмів

Каплиця Боїмів

Ця унікальна пам’ятка є окрасою Катедральної площі, з цього провулка відкривається один з найкращих краєвидів Львова на Площу Ринок і міську Ратушу. Львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм розбагатів на торгівлі вином та отримавши громадянство Львова разом з посадою бургомістра вирішив збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели за проектом вроцлавського будівничого Андрія Бемера і освятили 1615 року.

На іншому фасаді від боку вулиці Галицької під склом старовинні оригінальні портрети Боїма і його дружини. Третій фасад має чудовий рельєф, що зображає Георгія Змієборця.

Купол каплиці завершує статуя скорбного Христа у Гетсиманському саду, де він просить Отця, щоб Його оминули страждання на хресті. Сюжет, досить часто репрезентований у малярстві, у скульптурі є справді унікальним. Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.

Каплиця Боїмів славна цікавою енергетикою: працівниця музею розповідала, що якось забула у закутку каплиці кошик з яблуками; більше аніж через півтора року вона несподівано на нього наштовхнулася і виявила, що яблука за цей час абсолютно не втратили своєї соковитості та аромату.
Каплиця Боїмів відкрита для відвідувачів лише в літні місяці.

6. Домініканський собор

Домініканський собор

Монастир домініканів на цьому місці заснували ще у XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.

У цьому костелі і на площі перед ним 1559 року розігралася справжня війна за наречену з використанням артилерії і всіх тонкощів військової стратегії. Магнат Лукаш Ґурка добивався видачі з монастиря своєї, які він уважав, законної дружини – найбагатшої спадкоємиці Речі Посполитої, Гальшки Острозької, яка заховалася за стінами домініканського монастиря. Під час військових дій на декілька тижнів припинилася вся торгівля у Львові, а роздратований король наказав припинити війну. Врешті було перерізано водотяг, що вів до монастиря, і таким чином облога закінчилася: Гальшку видали Лукашеві.

Через аварійний стан готичний домініканський костел розібрали 1748 року. Новий храм, який нагадує костел святого Карла у Відні, у 1748-1764 роках спорудили за проектом військового інженера, генерала артилерії Яна де Вітта у пізньобароковому стилі. У ті часи існувала добра традиція зберігати від попередньої знищеної споруди усе цінне, що тільки можна було зберегти. До наших часів у південній частині храму можна оглянути алебастровий надгробок XVI століття – пам’ять про старовинний готичний костел, який зник ще 260 років тому.

Всередині храму низка надгробків, найцінніший з яких – надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньовідомого данського скульптора Бертеля Торвальдсена (1816 рік). Львівську школу скульпторів репрезентує пам’ятник губернаторові Галичини Гауеру роботи Шімзера (1824 рік). 1880 року тут поставлено пам’ятник знаменитому польському художникові Артурові Ґротґеру  роботи скульптора Гадомського.

За радянських часів храм Божого Тіла закрили і тут, як у багатьох інших львівських церквах, влаштували склад, а 1970 року відкрили Музей релігії та атеїзму і встановили у середині храму підвішений під куполом маятник Фуко, який своїм відхиленням підтверджував процес обертання Землі. У музеї працював кінолекторій, де читали лекції на атеїстичні теми і демонстрували атеїстичні науково-популярні фільми.

З 90-х років Домініканський собор став греко-католицьким храмом Святої Євхаристії, особливо популярним серед львівської інтелігентної і національно свідомої молоді.

7. Бернардинський монастир

Бернардинський монастир

Пройшовши з боку площі Митної через фортифікаційну браму монастиря – Глинянську вежу нечутними кроками (бо йтимете  унікальною дерев’яною бруківкою), ви потрапляєте на монастирське подвір’я, де кожен з багатьох його закутків дихає старовиною. Все тут завмерло так, ніби й не було останніх чотирьохсот років світової історії.

Монастир бернардинів (це польський варіант ордену францисканців) збудовано за міськими мурами, тому ви побачите тут міцні і високі фортечні укріплення, які добре збереглися з північного і східного боку. Історія монастиря сягає середині XV століття, утім власне цю пам’ятку збудували на початку XVII століття. Це була епоха надзвичайно швидкої зміни архітектурних стилів. Найславетніший будівничий Львова італієць Павло Римлянин 1600 року розпочав будівництво костелу у стилі звичного для нього ренесансу, але майстер, не завершивши справи, помер 1618 року. Польському королеві Сигізмунду, який прибув на оглядини будівництва, первісний задум здався надто скромним. Тож вже учень і наступник Римлянина, швейцарець Амброзій Прихильний, будував споруду так, що захоплювало дух. Розкішний маньєристичний скульптурний декор, який проте не порушує мистецького почуття міри, є найціннішим спадком цієї пам’ятки: більше двадцятьох довершених скульптур становлять живу галерею колоритних постатей XVII століття. Вроцлавський архітектор Андрій Бемер завершив ансамбль монастиря бароковою вежею і оздобленням фасаду. Інтер’єр храму прикрашають численні різьблені вівтарі XVIII століття, стіни вкриті оригінальним фресковим розписом того ж періоду.

Історія, яка творилася між цими похмурими і величними мурами є надзвичайно захопливою. Тут настільки злилися воєдино реальні факти міських хронік з легендами, що розділити їх тепер неможливо. Цілюще джерело, яке вдарило після поховання 1484 року на подвір’ї монастиря святого Яна з Дуклі, захисника Львова від численних облог, канонізованого Папою Іваном Павлом Другим 1997 року… Барокова ротонда над криницею, куди скидали тіла вбитих українців, які 1648 року хотіли відчинити браму міста гетьманові Богдану Хмельницькому… Нарешті годинник на вежі костелу, який завжди випереджав час на п’ять хвилин на згадку про те, що монах-бернардинець перевів стрілку годинника вперед: міська брама зачинилися перед самим носом загарбників і таким чином було врятовано Львів від знищення… Багато легенд та реальних історичних подій бережуть і підземелля монастиря бернардинів.

8. Чорна кам’яниця

Чорна кам'яниця

Свою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря й світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами. Хоча у 60-і роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів.

Таємничість цієї кам’яниці полягає в тім, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковика внаслідок багаторічного опалення кам’яниці.

Проблема обігріву будинків зимою у середньовіччі стояла досить гостро. Для збереження тепла навіть килими вішали на певній відстані від стіни для того, щоб створити повітряний прошарок. А для опалення будинку у його підвалі розпалювали двокамерну піч. Палаючі дрова нагрівали каміння і гаряче повітря від розпечених каменів йшло трубами на всі поверхи. Пористий камінь-пісковик, з якого побудована кам’яниця, протягом століть активно поглинав пил і сажу, і таким чином з білого перетворився на чорний.

Першим власником цієї кам’яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва, тому її називали Київською. У кінці ХVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського, тож вже у XVII столітті кам’яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лава, на якій сидів охоронець.

Зараз тут знаходиться відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, де висвітлено окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX – кін. ХХ ст. Пам’ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть поза межами України є вагомою гілкою українського народу, яка поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури і мистецтва.

9. Парк “Високий Замок”

Парк Високий Замок

Найвища гора Львова (413 метрів над рівнем моря і близько 130 метрів над рівнем середмістя) була штучно насипана наприкінці XIX століття на честь річниці Люблінської унії. Таким чином Львів одержав незрівнянний з іншими містами Європи оглядовий майданчик, краєвиди з якого не можуть залишити байдужим жодного, хто наважився сюди піднятися.

Біля підніжжя штучного кургану чатує кам’яний лев, який колись стояв біля міської Ратуші, і якому вже  понад чотириста років. Неподалік – фрагмент стіни замку, що стояв на цій горі з XIV століття.

На нижній терасі парку Високий Замок велична алея старезних каштанів, на ній – пам’ятний камінь, поставлений на честь перемоги польського короля Яна III Собєського над турецьким військом 1675 року на Лесиницьких полях, які видно з цього місця.

Каштанова алея завершується будиночком садівника (1892 рік), а навколо нього росте багато екзотичних рослин. Для прикраси парку тут, в середині XIX століття, встановили штучну печеру з написом «15 серпня 1841 року», вхід до якої охороняють два кам’яні леви XVII століття зі старої Ратуші. Вони тримають щити з гербами львівських патриціанських родин. Колись цю печеру назвали «печерою смогубців», бо тут накладали на себе руки закохані, яким життєві обставини перешкоджали поєднатися.

Парк Високий Замок є осбливий тим, що він розташований на високій лісистій горі у самому центрі великого міста. І практично за 10-15 хвилин пішої ходи з будь-якого напрямку з гамірних вулиць можна потрапити у прохолоду і затишок віковічних дерев, де ніщо не нагадує про суєтність урбаністичного життя.

10. Музей “Личаківський цвинтар”

Музей Личаківський цвинтар

Кладовище було офіційно засноване у 1786 р. з ініціативи нової австрійської влади у тодішній столиці Королівства Галіції і Лодомерії.

Найстарша надгробна плита на його території датована 1675 р. Окрасою Личаківського некрополю є 23 каплиці-гробниці, що були власністю заможних львівських родин.

Своєрідним  ноу-хау в Україні та Європі є недавно введені нічні екскурсії  на Личакові.

Що подивитися іноземцеві в Україні: поради світового путівника

Розміщене від: підтримка/ 1063 0

Іноземним туристам в Україні радять побувати в Києво-Печерській Лаврі, побувати в Одесі та Львові, й обов’язково проїхатися в “плацкарті”.

У 2011-му році туристичний портал Lonely Planet зарахував Україну до десятки країн, які можна відвідати без великих витрат. Бідна країна, багата на яскраві традиції та щиросердних людей – так описує Україну lonelyplanet.com.

Києво-Печерська Лавра стоїть у списку “must see” під номером один. Туристам радять “відкрити для себе таємниці православ’я”, спустившись у печери та побачивши мощі святих. Також іноземців закликають відвідати тамтешні музеї, зокрема музей мініатюр.

За ландшафтом нашу країну порівнюють із млинцем, і це робить Карпати справжньою туристичною “родзинкою”. Шанувальникам пішого та велотуризму радять прогулянки лісистими пагорбами та квітучими полонинами й, звісно, підйом на найвищу гору, Говерлу.

Живим серцем України сайт називає місто Львів.  Його ж серцем, у свою чергу – площу Ринок із ратушею, пахощами свіжозмеленої кави, столиками на вулиці коло кав’ярень, бруківкою габсбурзьких часів та старо-радянським дзеленчанням трамваїв.

Андріївський узвіз, що в Києві, порівнюють із Монмартром. У цьому місці іноземець має змогу відчути справжній “богемний шарм”, поспостерігати за людьми, придбати усілякий сувенірний непотріб та побачити дім Михайла Булгакова. Його ж “Білу гвардію” називають “чи не найкращим романом про Київ та його мешканців”.

Кам’янець-Подільський, на думку авторів, туристам варто відвідувати не в пік сезону, щоб усе – краєвиди, церкви та фортеці – “могло належати лише тобі”.

Місцем, де можна одразу побачити всю Україну, та де з Закарпаття можна пішки дійти до Полтавщини, називають київський Музей національної архітектури та побуту Пирогово. Звезені з усієї країни хатки, млини та церкви заразом слугують чудовим фоном для фольклорних фестивалів, які тут нерідко влаштовуються.

Денна Одеса з її пляжами, музеями, парками, славнозвісними Потьомкінськими сходами не дасть гостям нудьгувати. Одначе справжнє життя міста, з танцями на березі Чорного моря та музичним розмаїттям, розпочинається лише ввечері, зазначає сайт.

“Місто-сад” Бахчисарай туристам радять відвідати заради знайомства з культурою, кухнею та традиційними ремеслами кримських татар. У тамтешніх сімейних готелях можна знайти найкращий та найдешевший сервіс, упевнені автори.

У місті Коломия гостям слід обов’язково зазирнути в музей “Писанка”, збудований у формі яйця, та помилуватися архітектурними пам’ятками, що лишилися від часів Австро-Угорського панування.

Коли враження від України зводяться до непривітних адміністраторів та фарбованих продавчинь – хіпі-атмосфера липневого фестивалю в Шешорах стане для вас приємним сюрпризом. Якби звести докупи американські фестивалі Woodstock та Burning Man – ось що таке Шешори, запевняє сайт.

Іноземцям варто буде побачити й дендропарк “Софіївка”, що в Умані. Більше 150-ти гектарів із гротами та водоймами подарував своїй дружині Софії польський магнат ХVIII-го сторіччя замість банальних цукерок, букетів чи каблучок. Вона ж за це відплатила зрадою з його ж сином.

Судакська фортеця колись використовувалася генуезькими торгівцями. Піднявшись на руїни сьогодні, можна уявити себе в оточенні лицарів та чекати появи білих вітрил на горизонті.

Дунайський біосферний заповідник є найбільшим у Європі водно-болотистим комплексом. Мало хто з туристів дістається до цього місця, а той, хто таки приїде – зможе побачити дивовижно красиві пейзажі та розмаїття птаства, а затишний вечір провести в Вилковому – містечку, яке називають “українською Венецією”, завдяки його системі каналів.

Туристам неодмінно слід відвідати стародавні печерні міста Криму – Мангуп-Кале та “Сіон караїмів” Чуфут-Кале.

“Квінтесенцією вражень” про колишній СРСР сайт називає поїздку потягом, особливо в плацкартному вагоні. Усі сусіди швидко знайомляться, діляться їжею й напоями, розповідають історії. Як іноземець, ви одразу опинитеся в центрі уваги, тож приготуйтеся відповідати на купу запитань, попереджають автори.

Тому, хто хоче просто неба придбати 5-літрову банку корнішонів, або ж коробку передач для автівки Lada, або ж кілограм сала, або ж парфум-підробку, радять неодмінно зазирнути на один із неперевершених українських базарів. Вони є в кожному місті, проте найбільші знаходяться в Одесі, Харкові, Києві та Чернівцях.

Джерело
life.pravda.com.ua

Як правильно пакувати рюкзак?

Розміщене від: підтримка/ 1193 0

Щоб відповісти на вічне питання  “Як правильно пакувати рюкзак?”, критично обговоримо думку авторитетів, які пишуть різні туристичні книги, типу “Спортивний туризм”.

Оскільки критикувати завжди легше, ніж придумати текст з нуля – ми з однієї сторони підемо по шляху найменшого спротиву, а з іншої – покажемо здобутки туристичної практики та розмаїття думок про методи пакування рюкзака.

Який спосіб пакування рюкзака обрати для себе – вибирати лише вам. Головне, ходити в походи 🙂 А там ваша спина сама підкаже, що для неї краще.
Проте, якщо Ви полюбляєте вчитися на чужих помилках – рекомендую прочитати цей пост.

“Ширина дна повинна бути 25-35 см, що забезпечить більшу стійкість системи людина-рюкзак, бо центр ваги спакованого рюкзаку і людини знаходяться не на великій відстані.[все правильно: рюкзак повинен щільно прилягати до спини, а не стирчати позаду як хвіст динозавра, для цього при складанні розподіляйте речі більш по боках наплічника]

Рис. Центр ваги туриста і рюкзаків різної конструкції та пакування
Якщо рюкзак правильно спакований, то його центр ваги знаходиться низько, що теж додає стійкості[УВАГА: це поширений міф серед туристів-новачків! Центр ваги повинен бути не знизу, а ПОСЕРЕДИНІ, БЛИЖЧЕ ДО СПИНИ]. Пакування рюкзака – дуже відповідальна та непроста справа. Перш за все треба пам’ятати, що всі речі повинні бути у рюкзаку. Руки повинні бути вільними, що забезпечує безпеку руху.
Є різні підходи до того, як краще запакувати рюкзак. Головне – дотримуватися принципу: скласти рюкзак так, щоб він був плоским і високим, щоби притискувався до спини і не відтягував плечі назад. Одним словом, рюкзак повинен бути частиною тіла туриста і не викликати ніяких незручностей.
Пакування рюкзака починається з розподілу речей: м’які речі, важкі, об’ємні, незручної форми тощо. Заповнюючи рюкзак, треба запам’ятовувати, що де лежить.
Речі, які можуть знадобитися незабаром, кладуть зверху.

Для зручності пакування і розпаковування рюкзака, для швидкого знаходження потрібних предметів, роблять так: в один великий поліетиленовий пакет кладуть спальний мішок та всі спальні предмети, в другий – весь одяг, в третій – продукти харчування, дрібні речі кладуться окремо. Доцільно дотримуватися системи при пакуванні рюкзака і при його розпаковуванні: кожна річ як в рюкзаку, так і в наметі повинна мати своє певне місце.

 

 

Рис. Правильне пакування рюкзака

Пакування доцільно виконувати, розстеливши рюкзак на підлогу вверх кишенями.[іншими словами, кладемо рюкзак горизонтально на лямки]
Вздовж спинки кладуть теплозахисний килимок, на який розстелюють спальний мішок. [в сучасних жостких конструкціях рюкзаків – це зайва дія, оскільки треба добре постаратись, щоб речі муляли в спину через металеву конструкцію. Теплозахисний килимок, тобто каримат, більшість туристів прикріплюють збоку зовні рюкзака. Якщо є вільний об’єм – можна каримат простелити вздовж усіх стінок – таким чином, ви не подряпаєте килимок об чагарники]

Важкі речі: запасне взуття, картопля, цукор, консерви (крім скляних) [???!!!!], мішечки з крупами тощо укладають на дно рюкзака.[як ми вище казали – важкі речі кладемо не на дно, а по стінці, що прилягає до спини, найважчі речі – в центр спини. не вірите – спробуйте. вчу на своїх помилках]

Намет прив’язують знизу.[логічно замість намета прив’язати каримат, а палатці місце всередині рюкзака: все-таки важлива річ, яку варто берегти в надійності та сухості]

Хліб, сухарі, печиво упаковують зверху: вони менше зімнуться і покришаться.

Аптечку, флягу з водою, туристичну сокиру, ніж, запасні шнурки тощо пакують у кишені рюкзака.

Якщо є консерви в скляних банках, то їх доцільно пакувати в середину рюкзака поміж одягом, попередньо поклавши в декілька поліетиленових пакетів або в “чохли” – кружку, миску, котли.[скляним банкам взагалі не місце в багатоденному поході, а у серйозні походи, де потрібно брати альп-спорядження люди не беруть навіть консерви, полегшуючи собі життя сушеним м’ясом]

Під клапан рюкзака кладуть штормівку, легку курточку та накидку.
Коли пакування завершено, треба перевірити форму рюкзака та довжину лямок. Не треба дуже сильно затягувати лямки: добре запакований і збалансований рюкзак сам буде добре прилягати до спини, а з затягнутими лямками йти буде важко. [з розпущеними лямками іти ще важче, ІМХО. Так що краще, все-таки, позатягувати усі лямки як слід і слідкувати за ними під час руху]
Від себе додам, що після того, як рюкзак спаковано і ви вийшли на маршрут, необхідно через 15-30хв. на першому привалі організувати “утряску рюкзака”: перевірити лямки, симетричність навантаження, поправити всі речі, які створюють дискомфорт.

І ще одне: ідеально складений рюкзак, якщо його поставити вертикально, не повинен падати вбік або назад, а РІВНО ВПЕРЕД.
Гарних Вам походів!

 

Джерело:

geoclub-ua.blogspot.com

Аптечка туриста

Розміщене від: підтримка/ 989 0
     Перед поїздкою обов’язково необхідно сформувати «Аптечку ТУРИСТА». Таким чином ви зможете під час подорожі надати собі першу допомогу при легких нездужаннях. Також в незнайомій країні Вам не доведеться витрачати час на пошуки аптек та пояснювати продавцеві «на пальцях» назву ліків, адже вона в різних країнах може мати іншу назву.
     При виборі медикаментів до аптечки краще звернутися до свого лікаря за рекомендаціями. Вибирайте препарати тільки з діючим терміном придатності, з інструкцією та з заводською упаковкою.

 

Рекомендуємо взяти такі лікарські засоби:

• Жарознижуючі: Аспірин, Амідопірин, Парацетамол.

• При розладі шлунка: Активоване вугілля, Левоміцетин, Фестал, Мезим-форте, Смекта, Імодіум.

• При головному болю: Пенталгін, Темпалгін, Анальгін, Цитрамон.

• Болезаспокійливі: Солпадеїн, спазган, Баралгін.

• При хворобах органів дихання: Фарингосепт, Бромгексин, коделак; краплі в ніс Піносол, Галазолін.

• У разі алергії: Супрастин, Тавегіл, Кларитин.

• Серцево-судинні засоби: Валокордин, Корвалол, Валідол.

• Заспокійливі засоби: настій Валеріани або Пустирника, Ново-пассит.

• Антисептики зовнішньої дії: Йод, Зеленка, Перекис водню, Мірамістин.

• Засоби, застосовувані при ураженні очей і вух: Альбуцид, Софрадекс.

• Засоби для зняття втоми і набряклості ніг: Троксевазин гель, Гірудовен.

• Від «морської хвороби» і заколисування в транспорті: Бонін, авіаморе.

• При сонячних опіках і шкірних алергічних реакціях на сонці: Пантенол-спрей, Тавегіл.

• Сонцезахисні креми і засоби для догляду за шкірою після перебування на сонці.

• Перев’язочний матеріал: водонепроникний лейкопластир, бинт, ватяні кульки.

• Засоби від укусів комах.

• Термометр (не ртутний).

• Невеликі ножиці, пінцет (Дані інструменти перевозити в ручній поклажі при авіаперельоті не можна).

Як почати кататись на лижах?

Розміщене від: підтримка/ 1386 0

Гірські лижі – захоплюючий і цікавий вид спорту. Багато хто хотів би спробувати свої сили в ньому, але більшість не знає з чого почати. Багато книг з гірських лиж «напхані» термінологією, а новачкові розібратися в термінах вельми і вельми важко. Тому постараємося зрозуміло і доступно пояснити, як правильно почати кататися на гірських лижах.

Перше, що необхідно зробити, – це розминку. Розминка важлива в будь-якому виді спорту, і зневага розминкою чревато отриманням розтягувань і важких травм. Необхідно розім’яти ноги, а саме стегна і коліна. Зробіть кілька присідань і нахилів, зробіть обертальні рухи колінними суглобами. Плечовий пояс розминаються шляхом обертальних рухів руками. Зробіть декілька нахилів вправо і вліво, а також зробіть скручування тіла.

Отже, розминка закінчена. Наступний пункт, який нас цікавить – це падіння. Так-так, ви не помилилися. Потрібно навчитися падати правильно! Запам’ятайте – під час падіння ви не повинні розслаблятися, а навпаки, повинні бути гранично зібрані. Як тільки ви відчуєте що втрачаєте рівновагу, то можете падати в будь-яку сторону, але намагайтеся не котиться по схилу, а швидше зупинитися. Після того як ви зупинили падіння, необхідно встати. Якщо ви зупинилися головою вниз по схилу, то встати буде проблематично, тому потрібно перевернутися так, щоб ноги дивилися вниз по схилу. У такому положенні встати буде значно простіше і легше.
Буває, що при падінні лижі переплітаються. Перш ніж встати їх потрібно розплутати лежачи на боці. Потім руками підтягти лижі під себе і встати. Якщо цього не зробити, то при спробах встати, лижі будуть їхати під вас, і ви будете знов падати.

Щоб почати кататися в горах, необхідно спочатку навчитися кататися на рівнині і запам’ятати правильну гірськолижну стійку: стопи, коліна і плечі повинні бути на одній вертикальній осі. Така стійка забезпечить стійке положення при катанні на гірських лижах.


Для підйому по деяких схилах вам буде потрібен такий прийом, як «драбинка». Вам буде легше робити цей прийом, якщо ви будете допомагати собі лижними палицями.

Ми навчилися падати і підніматися, пора навчитися правильно спускатися. Цей спосіб катання називається «спуск юзом». Перед тим як почати рух встаньте в правильну стійку. Лижі повинні бути перпендикулярні схилу. Тепер щоб почати рух просто відхиліть коліна «від схилу». Ви почнете рух боком і вниз. Щоб набрати швидкість допомагайте собі палицями. Для того, щоб зупинитися ви повинні навпаки відхилити коліна «до схилу».

Фотопоради для туристів

Розміщене від: підтримка/ 975 0
Перед тим, як вирушити в дорогу.

Переконайтеся, що ви вмієте поводитися зі своєю фотокамерою: знаєте, на що потрібно натиснути, щоб зробити фотографію, як включати спалах, як змінити ISO та інше. Якщо ви ще не читали інструкцію для свого фотоапарата, обов’язково зробіть це. Іноді власник і не підозрює про можливості своєї техніки, поки не прочитає документацію.

Якщо у вас ще немає футляра або сумки для фотоапарата (кофр), обзаведіться цим. Постарайтеся, щоб це була скромна річ, яка не кидається в очі. Не така, на якій читається: “Я коштую купу грошей, а фотоапарат всередині ще дорожче! Вкради мене, і буде тобі щастя!”. Сумка дуже стане в нагоді в подорожі, тому що вона, по-перше, захищає фотоапарат, а по-друге, звільняє вам руки.

Збираючи валізи в Францію, Італію, Чехію або в інші країни обов’язково візьміть з собою інструкцію до фотокамери, додатковий комплект акумуляторів та зарядний пристрій. Якщо ви не впевнені, що під час поїздки у вас буде можливість опинитися біля комп’ютера і скопіювати відзняті кадри на носій, забезпечте себе резервними картами пам’яті або спеціальними пристроями для зберігання фотографій (такі пристрої називаються фотобанками).

 

Установки фотоапарата.

Настройками вашої камери контролюється f-стоп (значення шкали діафрагми), швидкість затвора та ISO. F-стоп визначає, наскільки розмитим буде фон у фотографії. Чим менше число, тим більше розмитий фон, чим воно більше – тим більше чіткими будуть деталі фону. Не можна сказати, які числа краще встановлювати. Все залежить від того ефекту, який ви захочете отримати на знімку.

Настройка швидкості затвора визначає, як швидко затвор вашої фотокамери відкривається і закривається. Чим швидкість швидше, тим швидше відбувається процес фотографування об’єкту. Врахуйте, що якщо виставляєте її нижче 60, то вам швидше за все знадобиться штатив, інакше тремтіння рук позначиться на знімку і він буде розмитим.

Можливо, що ваш фотоапарат не дозволяє самостійно робити деякі налаштування. Але розуміння того, на що вони впливають, допоможе вам поліпшити вигляд майбутнього знімка. Зробивши попередні знімки з різними налаштуваннями, ви краще зрозумієте, на що вони впливають.

Деякі камери мають напівавтоматичний режим, в якому користувач може встановити або f-стоп, або швидкість затвора. А фотоапарат сам підбирає другу характеристику. Це в більшості випадків є ідеальним рішенням.

ISO визначає, яку кількість світла необхідно для отримання зображення. Менші числа (80-100) працюють для яскравого денного освітлення, більш високі – для похмурої погоди, західного освітлення або зйомки усередині приміщень.

 

Композиція і предмет зйомки.

Засіб №1, який допоможе зробити ваші фотографії цікавіше, – це хороша композиція. В інструкціях до фотоапаратів зазвичай рекомендують знімати так, щоб об’єкт знаходився в центрі кадру. Ця рекомендація заснована на тому, що в видошукачах деяких моделей камер видно більше, ніж вміщається в кадр. Але їй можна слідувати не завжди.

Уявіть собі три рівновіддалені лінії, що розділяють ваш кадр по горизонталі і три по вертикалі. Точки перетину цих ліній – і є найвигідніші місця для розміщення об’єкта зйомки. Це правило називається ще правилом третин.

Не треба намагатися малювати на видошукачі такі смужки і розміщувати об’єкти строго в зазначених позиціях. Просто поекспериментуйте з позиціями не в центрі кадру і різними кутами зйомки.

 

Хорошою практикою було б захоплювати в кадр трохи більше простору, ніж ви плануєте. Тому що при друку фотографії частина може бути обрізана у зв’язку з невідповідністю розміру формату, який ви обрали, і дозволу, в якому ви знімали. Якщо ви володієте програмами редагування зображень (Photoshop або інші), то ви зможете вдома самостійно виконати приведення фотографій до заданого друкованого формату шляхом зрізання фрагментів, які не вміщаються (це називається кроп, від англ. Crop – зрізати). У цьому випадку ви будете застраховані від “приємних” несподіванок на відбитках: руки, зачіски та інші важливі частини вдасться зберегти, а зрізати можна буде фон або несуттєві деталі.

 

Якщо ви збираєтеся знімати пейзажі, то будьте готові до одного неприємного моменту: красиві види на фотографії можуть виглядати плоско. У цьому випадку добре б мати який-небудь об’єкт на передньому плані. Наприклад, якщо ви знімаєте гірське озеро, добре б зловити в кадр і рибальський човен, що пливе по водній гладі. Це покаже, наскільки величні і високі навколишні гори і зробить кадр більш цікавим.

 

Не бійтеся банальності. Немає нічого поганого в тому, що ви знімаєте друзів або близьких на тлі визначних пам’яток і пам’ятників. Адже саме це (а не макрофотографії бабки) буде потім вам хорошою пам’яттю про проведені відпустки. Можете спробувати зробити кадри цікавіше, поліпшивши композицію або знімаючи тоді, коли ваші друзі про це не знають.

 

Фотографуючи місцеве населення, пам’ятайте про те, що не всі це люблять. Іноді людей дратують камери, спрямовані на них. У цьому випадку не варто насідати і робити це проти їхньої волі. Можливостей для цікавих фото вистачить завжди. Трохи практики – і ваші знімки будуть виглядати як листівки.

9 порад мандрівникам від Пауло Коельо

Розміщене від: підтримка/ 1035 0

Я дуже рано зрозумів, що для мене подорож була кращим способом навчання. Я досі паломник душі, і я хотів би вести цей блог, щоб передати деякі з уроків, які я дізнався, в надії, що вони можуть стати корисними для інших, таких же паломників як я.

1. Уникайте музеїв. Ця порада може здатися абсурдною, але давайте просто трохи замислимося. Якщо ви знаходитесь в чужому місті, чи не цікавіше відправитися на пошуки теперішнього, ніж минулого? Просто, люди відчувають себе зобов’язаними ходити до музеїв, бо їх ще дітьми привчили, що подорож саме в цьому і полягає. Звичайно ж музеї важливі, але їх відвідування вимагає часу і об’єктивності — ви маєте знати, що ви хочете там побачити, в іншому випадку ви вийдете з відчуттям, що бачили декілька дійсно фундаментальних речей, але ви не зможете згадати, які саме.

2. Заходьте в бари. Саме бари — місця, де життя в місті розкриває себе, а не музеї. Під барами я маю на увазі не нічні клуби, а ті місця, де звичайні люди, випивають, роздумують про погоду, і завжди готові до спілкування. Купіть газету і насолоджуйтеся спостереженням за людьми, що приходять та ідуть геть. Якщо хтось зав’язує розмову, навіть незрозумілу, приєднуйтесь — ви не можете судити про красу дороги, просто глянувши на ворота.

3. Будьте відкриті. Кращий екскурсовод це той, хто живе в цьому місці, все знає про нього, пишається своїм містом, а не працює для агентства. Вийдіть на вулицю, виберіть людину, з якою ви хочете поговорити, і запитайте її про щось (де собор? Де знаходиться пошта?). Якщо нічого не виходить, спробуйте ще з кимось — я гарантую, що наприкінці дня ви знайдете для себе прекрасного компаньйона.

4. Спробуйте подорожувати самі, або — якщо ви у шлюбі — з вашим чоловіком. Це буде важка робота, ніхто не буде там піклуватися про вас, але тільки таким чином можна дійсно залишити свою країну позаду. Подорожуючи в чужій країні з групою, розмовляючи вашою рідною мовою, виконуючи те, що говорить вам керівник групи, ви будете приділяти більше уваги пліткам в групі, ніж тому місцю, яке ви відвідуєте.

5. Не порівнюйте. Не порівнюйте нічого — ціни, стандарти гігієни, якість життя, транспортні засоби, нічого! Ви подорожуєте не для того, щоб довести, що ви кращі за інших людей, ваша мета — з’ясувати, як живуть інші люди, чому вони можуть навчити вас, як вони поводяться в реальних і екстраординарних ситуаціях.

6. Зрозумійте, що всі вас розуміють , навіть якщо ви не розмовляєте на іноземній мові, не бійтеся. Я був у багатьох місцях, де я не міг спілкуватися словами взагалі, і я завжди знаходив підтримку, корисні поради, і навіть подруг. Деякі люди думають, що якщо вони подорожують самі і вони вирушили далі по вулиці, то можуть загубитися. Просто переконайтеся, що у вас є візитка готелю в кишені і — на худий кінець — піймайте таксі і покажіть її водієві.

7. Не купуйте занадто багато. Витрачайте свої гроші на речі, які ви не маєте нести: квитки на хорошу гру, ресторани, екскурсії. Сьогодні, зі світовою економікою та Інтернет, ви можете купити все, що завгодно без оплати додаткового багажу.

8. Не намагайтеся побачити світ за місяць. Набагато краще залишатися в місті протягом чотирьох або п’яти днів, ніж відвідати п’ять міст за тиждень. Місто, як примхлива жінка, якій потрібен час, щоб її спокусити і дозволити розкрити себе повністю.

9. Подорож — це пригода. Генрі Міллер казав, що важливіше відшукати церкву, про яку ніхто ніколи не чув, ніж відправитися до Риму і відчувати себе зобов’язаним відвідати Сикстинську капелу з двома сотнями тисяч інших туристів, що ревуть вам у вуха. Відвідайте Сикстинську капелу, але не забудьте також походити по вулицях, дослідити провулки, відчути свободу в пошуку чогось — того, що ви не знаєте, — але, якщо ви це відшукаєте, — ви можете бути впевнені — воно змінить Ваше життя.

Збираємося в похід: абетка туриста

Розміщене від: підтримка/ 1364 0

Літо – саме час вирватися з наполегливих обіймів курного міста й відправитися в ліси, гори, печери – так куди завгодно!

І нехай тепер таких проблем, як у радянські часи, з виїздом за кордон нема, і цілком можна досить комфортно відпочити в різних куточках нашої планети, багато туристів не можуть  уявити собі іншого відпочинку, крім як подорож з рюкзаком за спиною й ночівлями в наметі.

Зараз зовсім необов’язково тягти все на собі – благо, у найвіддаленіші й безлюдніші куточки нашої країни можна проїхати на автомобілі, якими обзавелися багато українців.

А спорядження стало таким – любо-дорого глянути! Найлегші пінки, зручні й компактні похідні інструменти, компресійні мішки, зрештою, у які можна упихнути найоб’ємніший спальний мішок і одяг…

 

 А вже намети – палаци, а не намети! Не те, що раніше!

І, проте, туризм – це ціла наука, і без досвіду наявність сучасних пристосувань і модного спорядження аж ніяк не зробить кращим ваше перебування на природі.

Отже, починаємо збори в похід.

Про їжу

Про це написано багато книг, але залишилося чимало нюансів, відомих тільки досвідченим мандрівникам. Так, багато туристів помилково вважають, що в похід треба брати із собою тушонку й додавати її в розварену крупу, ріжки, у найкращому разі – картоплю.

Справжній турист бере із собою курочку, любовно загорне її в газети, упакує в спальний мішок або теплу куртку – і через добу вона буде ще крижана. А курячий супчик на природі – саме те! Так само можна впакувати м’ясо, а замість круп і ріжків варто брати з собою капусту й інші овочі – і приготувати відмінні щі або борщ! Якщо овочі заздалегідь помити – менше буде турбот при їхньому готуванні. Поки готується основна їжа – можна насмажити на багатті коржів – тісто цілком підійде готове, куплене в магазині. Якщо ви подорожуєте з дітьми – то такий «десерт» або млинці, наприклад, викличуть гарантований захват.

Якщо брати із собою вудки – то можна наловити риби, назбирати гриби і ягоди й улаштувати справжній бенкет! Єдина умова: у потенційній їжі треба розбиратися – і сумнівні плоди, а також незнайомі гриби – не брати.

Аптечка

Природно, у кожного в поході обов’язково повинна бути аптечка.

Головний принцип її комплектації полягає в тому, щоб, знаючи свій організм, брати саме ті медикаменти, які можуть придатися. Плюс обов’язковий набір – йод, спирт, бинти, вата – на природі чомусь дуже легко утворюються різні подряпини…

Крім того, в аптечці обов’язково повинні бути жарознижуючі засоби, антигістамінні – мало чи на що може трапитись алергія, а також препарати від шлункових розладів. Решта – на ваш розсуд, виходите з міркувань доцільності кожного засобу.

Взуття

Із собою завжди повинно бути змінне взуття, непогано, якщо ви поберете собою й взуття для купання – наприклад, старі кеди – дно в гірських річках часто кам’янисте, а плин швидкий, і щоб не поранитися й не відчувати дискомфорт, краще купатися у взутті.

Розпалюємо багаття

Якщо у вас немає певних сакральних знань про дрова, то у вас можуть не скластись відносини з багаттям: а «фішка» у тому, що березові дрова в поході не горять. Березові дрова горять лише тоді, коли вони ретельно напиляні, нарубані й висушені. У природі ж береза не сохне – цьому заважає кора. Якщо ви знайдете в лісі упалу березу або її гілки, не поспішайте радіти – для багаття згодиться тільки берест, а деревина буде або сира, або гнила.

Ідеальні дрова виходять із в’яза, підходять і інші листяні дерева – головне, щоб вони не були сирими.

Непогано горять ялина і ялиця, але дають багато іскор і більш їдкий дим, із хвойних дерев  найприємнішою є сосна.

А взагалі, для багаття підійде торішня трава й навіть старий реп’ях…

Небагато про культуру

І ще один момент – культура подорожуючих, яка в багатьох українців, на жаль, кульгає.

Багато туристів виїжджають за місто на машинах – невже складно зібрати сміття в пакет, скласти його в багажник і відвезти із собою? Буває, люди беруть із собою пневматичну зброю й починають стріляти по горобцях, по порожніх пляшках, а якщо стрілянина підігрівається розпиттям спиртного, то можуть бути й жертви…

До речі, про жертв – до походу треба ретельно готуватися, уміти розраховувати свої сили й не допускати непотрібний ризик. Тут цілком доречні всі ті прислів’я і приказки, у яких зафіксований багаторічний природний добір, тобто: не варто, не знаючи броду, переходити ріку, брати в рот незнайомі ягоди, пити воду із сумнівних джерел, і інше, і інше.

І останнє, якщо до походу підійти творчо – він обернеться незабутнім відпочинком, враження про який залишаться з вами на довгі роки.