Мандрівки Закарпаттям
Закарпаття — одне з цікавих та незвичних місць. Воно велике і незвідане. Приїжджаючи сюди можна кожного разу відкривати для себе щось нове і захоплююче. Тут багато палаців, замків та фортець, привітні та колоритні люди, а також ні з чим незрівнянні краєвиди. Так, Закарпаття варто відвідати, адже тут безліч вражень та пригод, про які ми вам і розповімо.
Замок Сент-Міклош розташований у смт Чинадієво неподалік Мукачево. Один із незвичних та вражаючих замків завдяки багатій та насиченій історії, а також великій кількості легенд та оповідей, які оточують замок.
Перша згадка про це незвичне місце датується ще 1450 роком. Саме у цей час барок Імре Перені отримав дозвіл звести фортецю для захисту подорожніх. Фортеця так і не була добудована і її придбав князь Міхай Телегді. Саме він звів палац та мешкав у ньому. З часом власником замку став правитель Трансильванії Ференц Ракоці Перший, а після його смерті замок перейшов у власність його дружини, з якої і пов’язані історії кохання, відданості і жертовності, Ілони Зріні.
Звичайно, роки та події лишила на стінах замку свої відбитки, проте це те місце, де вам буде на що подивитись і точно не буде нудно.
Неподалік Чинадієво розташований ще один чудовий замок — замок Шенборнів. Колишній мисливський палац знаходиться на території мальовничого парку санаторію “Карпати”.
Цей замок перейшов до королівської казни після поразки визвольної війни 1703-1711рр. разом із іншими маєтками князя Ференца Ракоці Другого, а вже у 1728 році замок разом із всією Мукачівсько-Чинадієвською домінією був подарований цісарем архієпископу Лотару-Францу фон Шенборну у довічну власність.
На сьогодні музей відкритий для відвідувачів та всі бажаючі можуть подивитись на палац з такою цікавою історією. Для екскурсій у денний час відкриті камінний зал та бібліотека замку. В інтер’єрі можна побачити частково збережені парадні сходи та комини.
Саме у цьому замку проходили зйомки сцен культового фільму “Сімнадцять миттєвостей весни” та відомої казки “Снігова Королева”.
У Закарпатті розташоване прекрасне місто Мукачеве. Воно відоме багатьом подорожуючим і славиться своєю красою та культурою. Це місто відоме ще з 896 року і є одним з найбільших в області. Мукачеве дуже затишне і красиве…справжнє європейське місто!
У північно-західній частині міста Мукачево розташований один з самих загадкових і овіяних легендами замок “Паланок”. Цей замок один із найцінніших пам’яток історії та воєнної архітектури Закарпаття ХІV-ХVІІ століть. Паланок знаходиться на горі, яка має вулканічне походження на висоті 68м. і займає площу 13 930 кв.м. Дата заснування цього дивовижного замку не відома, але у документах за ХІ століття він уже зафіксований.
Сьогодні замок відкритий для відвідувачів. У ньому представлена відреставрована середньовічна фортифікаційна архітектура, середньовічні двори та галереї, виставки сучасної скульптури.
Експозиції музею мають площу понад 2500 кв.метрів. У них можна зустріти рідкісну зброю та знаряддя із заліза, предмети кам’яного віку та мідно-бронзової доби.
Замок має картинну галерею, в якій міститься колекція ікон ХVІ-ХІХ століть. На території замку можна випити запашну каву чи прохолодні напої.
Ще однією незвичною та цікавою зупинкою близько Мукачеве стане“Кельтський двір”. Що ж приховане за цією незвичною та колоритною назвою? “Кельтський двір під Ловачкою” – це старовинний підвал довжиною 45 метрів. Він розташований у підніжжі гори Ловачка яка знаходиться над містом Мукачево. Цікаве це місце тим, що колись тут у якості експерименту були висаджені плантації екзотичних плодових дерев та кущів. З усіх прижився лише чай, проте багато різних екзотичних рослин знайшли своє місце на території агросадиби “Кельтський двір під Ловачкою”. Тут вирощують європейську оливу, гранат, хурму, інжир, барбарис, бамбук, гінго і багато-багато інших. Агросадиба містить дегустаційний підвал, де вам запропонують три варіанти напоїв. Тут вам запропонують спробувати три види елю — імбирний, кельтський та кукурудзяний. Виготовлені напої виключно з натуральних продуктів без фільтрації чи пастеризації. Також можна спробувати сидр домашнього виробництва.
Ще однією цікавинкою є вермути. Виготовлені вони на основі 10 європейських сортів винограду і з додаванням понад 50 видів лікарських трав. Відомим та брендовим напоєм став червоний вермут “Священний гай”, а також білий вермут “Боудікка”.
Іншою групою напоїв є натуральні настоянки, котрі виготовлені з дикоростучих фруктів, плодів та коренів. Одними з найпопулярніших напоїв є кедрівка, кизилівка, хренівка, тернівка, дичківка, сливовиця та черешнівка.
Для любителів витриманих та ексклюзивних напоїв тут запропонують шнапс, джин, орухо, граппу та ракію. Всі напої виготовлені з сировини, вирощеної в цій агросадибі.
Є на Закарпатті ще одне містечко, котре варто відвідати — це Берегове. Про історію та легенди цього міста можна розповідати довго, але все ж це ніщо, в порівнянні з тими враженнями, які ви отримаєте, коли завітаєте сюди! Перше що дивує відвідувачів це те, що місцеві жителі досі називають його Берегсас, адже колись це місто мало саме таку назву. У місті є архітектурні та історичні пам’ятки, термальні басейни, дегустаційні зали з місцевим вином та ресторани справжньої угорської кухні.
Берегівський край славиться своїми винами та плантаціями винограду, адже такі великі засадження не зустрічаються більше ніде у Європі. Саме тому тут знаходяться винні підвали та дегустаційні зали, в яких можна скуштувати справжнє вино, виготовлене різними способами та з різних сортів винограду.
“Жайворонок” – один із досить відомих дегустаційних залів з винним льохом. Тут ви зможете спробувати місцеві вина, котрі відомі не тільки на місцевій території, а й далеко за її межами, а також покуштувати копчені закуски, які готуються тутешніми майстрами. Окрім винного залу усі бажаючі можуть відвідати винний погріб. Його вирубали в скелі гори ще у XVI столітті. Довжина цього погребу 50 метрів. У кінці льоху знаходиться джерело з кришталево чистою водою. Дегустація складатиметься з семи видів вин, а також ви матимете екскурсію льохом.
Ще одне місце, яке неодмінно варто відвідати в Берегове – “Старий підвал”. Тут
виготовляють чудові марочні сухі вина і виключно з історичних сортів винограду, які ростуть у цій місцевості.
Для виробництва вин використовують традиційні технології, а вино витримують у дубових бочках. Сам по собі підвал відносно не великого розміру, проте він дуже старовинний, його вік вже понад 300 років.
Якщо ви завітаєте на дегустацію у “Старий підвал”, то вам повідають таємниці виноробства, а також дадуть спробувати 5 сортів сухого вина. Ви зможете оцінити аромат, смак та всю величність справжнього закарпатського вина!
Пропонуємо вам відвідати дегустаційний підвал сім’ї Карла Шош. Цей винний зал приймає гостей з 2006 року, а до цього Карло Шош приймав участь у різноманітних фестивалях та виставках, збагачував свої знання на семінарах та форумах, вивчав усілякі новинки і вже після цього вирішив відкрити свої володіння для екскурсій та дегустацій. Карло Шош має безліч нагород, адже перемагав у великій кількості змагань пов’язаних із виноробством. Завдяки тому, що Карло багато часу приділив вивченню правил та культури виноробства та споживання даного напою, дегустації проходять у надзвичайній атмосфері з поясненнями та розповідями про цю цікаву та витончену справу. Винний зал сім’ї Карла Шош — це одне з самих незвичних та колоритних місць, яке ми радимо вам відвідати.
А ще Берегівський район окрім винних дегустацій славиться своїми фестивалями. Якщо ви вирушите у мандрівку у кінці літа, то можете потрапити на справжню феєрію фестивалю леквару. Фестиваль сливового леквару проходить у селі Геча і в цьому року він проходив уже восьмий раз. Жителі Закарпаття змагаються між собою у приготуванні леквару, що стає дуже цікавою розвагою для усіх хто вирішив сюди завітати. Що ж таке леквар? Це густе повидло, а оскільки у даній місцевості досить багато сливових дерев, тому і змагаються команди саме у приготуванні сливового повидла. Окрім того, що відвідувачі можуть спостерігати за всіми етапами приготування, від підготовки, до кінцевого результату, вони можуть навіть приймати участь, що перетворюється у справжню забаву. Не тільки леквар готують на фестивалі, тут можна спробувати різні національні та місцеві страви з використанням сливових плодів, а саме вареники, вертуни, млинці, калачі та сливянку.
Також відвідувачі зможуть спостерігати як готуються місцеві голубці та баграч-гуляш, якими славиться угорська кухня, а на завершення свята організатори готують безліч розваг. Фестиваль сливового леквару — справжнє традиційне кулінарне свято і ви не пошкодуєте, якщо хоч раз завітаєте на нього.
Важко побувати на Закарпатті і при цьому не відвідати Ужгород. Це прекрасне місто з насиченою та багатою історією, яке обов‘язково сподобається всім, хто сюди завітає. Ужгород розташований в передгір’ї Карпат, на річці Уж, на висоті близько 120 метрів. За площею місто не таке вже велике, і коли розповідають про його історію та події пов’язані з ним, то виникає відчуття що концентрація подій на один квадратний метр тут значно перевищує норму. Саме тому тут так цікаво! Ужгород надзвичайно зелене місто. Попри те, що з усіх сторін його оточує ліс, площа зелених насаджень у місті понад 1574 га! Завітайте в Ужгород — не пошкодуєте!
Замок Унгвар — те, що обов’язково варто відвідати в Ужгороді. Ця споруда — сама давня фортеця у Закарпатті. Така незвична для нас і загадкова назва як Унгвар має досить логічне пояснення — Унгвар це заком на річці. Ужгородський замок зазнав зміни багатьох правителів, а також піддався 4 руйнуванням, проте кожен раз його відновлювали, і він ставав все прекраснішим та загадковішим. Як і кожен замок, Унгвар має свою цікаву та захоплюючу легенду. Мешкав колись у фортеці відважний лицар Дрегент разом з донькою. Одного разу польський військовий, який мріяв стати власником та захопити замок, переодягнувся у буденний одяг та пробрався у фортецю. Так склалося, що донька Дрегента покохала польського шпигуна і розказала йому про всі таємниці батька. Після того, як батько довідався про зраду доньки, він замурував її в одну зі стін фортеці. Тепер завжди, коли на вулиці погана погода, у замку чується плач молодої дівчини, яка благає свободи…
У нинішній час у замок приїжджає багато туристів, тут відбуваються різноманітні фестивалі та лицарські турніри.
Багато вже було сказано про Закарпаття, але окрім усього, про що ми вам уже розповіли, варто згадати про колоритні та яскраві фестивалі, які тут відбуваються. Восени варто завітати на Закарпатті у село Рахів. Саме у цьому дивовижному і мальовничому місті відбувається один із найцікавіших гастрономічних фестивалів — фестиваль бринзи. Для того, щоб скуштувати справжній домашній сир, виготовлений по старовинним технологіям дбайливими руками місцевих господинь саме на цей фестиваль прагнуть завітати надзвичайно багато туристів з різних регіонів нашої держави, а також гостей України. Так, туристи з інших країн із задоволенням відвідують такі фестивалі, адже окрім смачних та екзотичних навіть для українців страв із овечого молока, тут можна почуту трембіти, побачити справжніх гуцулів і відчути всі барви місцевих святкувань. І дійсно, немає нічого вражаючого, ніж те, як люди, одягнені в національні костюми, з привітними посмішками на обличчі і неймовірними глибокими очима, готують на вогні місцеві страви і пригощають всіх охочих. Більшість турів, які розраховані на відвідання фестивалю бринзи розраховані на те, щоб відвідати село Ділове, у якому розташований географічний центр Європи. Тому такі тури виходять досить насиченими та пізнавальними.
У середині листопада варто завітати на фестиваль молодого вина “Божоле”. Це свято для усіх поціновувачів гарного закарпатського вина, виготовленого справжніми віртуозами цієї справи. Тут представляють свої напої, проводять дегустації та розповідають про свою майстерність найкращі та найвідоміші винороби. Цей фестиваль уже став традиційним, адже його святкування має давні корені. Відвідувачі, які приїхали на фестиваль вперше не можуть повірити, що молоде вино настільки відрізняється від усього , що вони куштували раніше, адже саме молоде Закарпатське вино має неповторний смак, аромат та легкість. Окрім запашних напоїв та смачних закусок, тут можна чудово провести час, адже на фестивалі проводяться чимало розваг та цікавих заходів. Тут сподобається всім, кому хоч раз пощастить сюди потрапити.
Ось таке воно — Закарпаття… Чарівне, загадкове і надзвичайно мальовниче…Про нього можна говорити дуже і дуже довго. Тут безліч цікавих місць, проходить багато різноманітних заходів та живуть чудові люди. Колорит і атмосфера Закарпаття ні з чим незрівнянна, тому воно манить повертатися сюди і пізнавати усі його таємниці.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНУ
- В Україні, в містечку Рахів, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.
- Населення України відноситься до найбільш освіченого. Кількість людей з вищою освітою на душу населення вища, ніж середньоєвропейський рівень. Україна займає 4 місце в світі за кількістю громадян з вищою освітою.
- На конкурсі краси мов в Парижі в 1934 році українська мова зайняла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняла друге місце, після італійської.
- Автор першої в світі Конституції – українець Пилип Орлик. 5 квітня 1710 його обрали гетьманом запорізького війська. У цей же день він оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі тільки в 1791 році.
- Лавра – це найбільші та найвпливовіші чоловічі монастирі. У світі статус Лаври мають тільки шість монастирів. Три з них знаходяться в Україні.
- Найдовший музичний інструмент у світі – це українська трембіта. Її довжина може досягати чотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за десять кілометрів.
- На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні грунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю. Під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили чорнозем на поїздах.
- Україна – одна із країн-засновниць ООН: у розробці статуту ООН, який був підписаний 26 червня 1945, активну участь взяли представники України (УРСР).
- Серед яскравих досягнень українського літакобудування – найбільший в світі літак АН-225 “Мрія”, а також найпотужніший літак АН-124 “Руслан”. У 2001 році, літак “Мрія”, взявши на борт вантаж у 253 тонни, за один політ встановив 124 рекорди.
- Протяжність найдовшого тролейбусного маршруту в світі складає 86 кілометрів, а проходить він у Криму – між Сімферополем та Ялтою.
- За кількістю сонячних днів такий курорт як Ялта не поступається Ніцці та іншим средземноморським курортам. Більша частина України розташована в межах помірно континентального клімату, проте для Південного берегу Криму характерний субтропічний клімат.
Бора-Бора – оригінальний відпочинок!
Екзотичним туризмом зараз нікого не здивуєш. Практично ніхто не бажає відпочивати по звичним стандартам і всі бажають отримати максимум не просто позитивних вражень, а нових і незрівнянних емоцій. З кожним роком галузь туризму охоплює все більше нових
територій про які можна було лише прочитати в газетах або почути по телевізору , а от вже зараз, звернувшись до турфірми, ми з легкістю можемо відправитися підкорити ці простори . Тим більше що авіа перельоти стали доступними і візи відкривають досить швидко, так що від вас вимагається лише бажання чудово відпочити.
Сьогодні ми поговоримо про відомий та престижний островів Бора-Бора. Цей острів розташований в південній частині Тихого океану і входить до складу островів Французької Полінезії. На цьому унікальному невеликому острові проживає чотири тисячі щасливих мешканців. Цей райський куточок справжня туристична казка, яка дозволяє всім приїжджим відчути справжнє усамітнення і повну тишу. На Бора-Бора можна як відпочити душею і тілом, так і непогано розважитися.
Цей чудовий острівець розташований в тропічній зоні і середньорічна температура на ньому становить + 27 ° С, а температура води коливається в межах + 26 ° С.
Клімат на острові дуже м’який і він ідеальний для відпочинку як з маленькими дітьми, так і відповідає нормам відпочинку для людей похилого віку, так що відпочинок тут дуже популярний серед різних груп населення. Так як останнім часом туризм на Бора-Бора стрімко розвивається , тут побудовано багато комфортабельних готелів. Число готелів на острові перевищує загальну кількість готелів у всій Французькій Полінезії.
Популярний острів не тільки серед любителів туризму в екзотичних місцях , а й серед зірок зі світовими іменами, які теж хочуть на деякий час усамітнитися і трохи відпочити від публічності і надзвичайно динамічного образу свого повсякденного життя.
Наявність у острова лагуни з досить великою глибиною дозволяє заходити сюди навіть круїзним лайнерам, так що туристів тут привозять з комфортом.
На Бора-Бора існує можливість чудово відпочити наодинці з природою , яку ще не торкнулися перебудови людських рук, а у відокремлених бунгало , які розташовуються недалеко від готелів можна провести час як великою компанією, так і молодятам, бажаючим усамітнитися у медовий місяць.
Не варто вважати цей острів забутим Богом і людьми місцем – тут можна не тільки тихо відпочити на океанському березі , але й непогано розважитися. Познайомитися з природою острова ви зможете орендувавши транспорт у готелю. А ще тут курсує автобус, маршрут якого пролягає по узбережжю та забере у вас зовсім не багато часу – всього близько години .
Як ще можна розважитися на Бора-Бора ? Дуже незвично! Найколоритнішою і захоплюючою дух розвагою в якій бажають взяти участь практично всі туристи, вважається годування акул і скатів.
Весь захід є абсолютно безпечним, так як проводиться під повним наглядом досвідчених інструкторів.
Ще одна незвичайна і популярна розвага – занурення з аквалангом. При цьому ви зможете поспостерігати за скатами і побачити підводний світ своїми очима, що точно не залишить вас байдужими.
Бора-Бора – загадковий і популярний острів, відвідати який мріють багато мандрівників, і не даремно – це дійсно одне із самих ідеальних місць
для відпочинку.
Свято «День Батяра у Львові»
Свято «День Батяра у Львові» відзначать на фестивалі Пива!
Гайда до Львова на справжній батярськй вікенд! Якщо на фестивалі Пива з 8 по 12 травня Ви зустрінете стильних батярів у капелюхах та камізельках, які забавлятимуть публіку, співатимуть пісень, танцюватимуть, залицятимуться до кобіт та бешкетуватимуть, то знайте — Ви потрапили на VI Міське свято «День Батяра у Львові», яке відзначать в рамках ІІІ Міського фестивалю Пива. Так ви ще не відривались!
У цей день усі гості свята зможуть познайомитись зі справжніми батярами, поспівати з ними батярських пісень, навчитись розмовляти батярською гварою та взяти участь у батярських бешкетах і забавах. То як, побатяруємо?!
Неодмінно відвідайте Батярську канцелярію, де Ви зможете пройти процес посвячення та отримати посвідчення справжнього батяра. Посвідчення батяра засвідчує, що Ви є справжнім батяром, який любить файну забаву, є справжнім поціновувачем гарних кобіт, цінує добрі буцики (танці), любить гарний дотеп та вміє повеселити себе та свою компанію і є почесним гостем у всіх кнайпах, а особливо, на Святі Батяра.
Також на святі розпочне свою роботу Батярський бетонний завод, де львівські скульптори будуть створювати справжні батярські скульптури. На очах у гостей свята буде відбуватись процес виготовлення бетонних батярів. На це варто подивитись — кожен зможе долучитись до батярського бетонного заводу, допомогти у створенні скульптур та сфотографуватись з ними. А ще для Вас виготовлять індивідуальні зліпки рук або ніг. Унікальний сувенір справжнього Батяра
Тільки на Святі «День Батяра у Львові» Ви зможете миттєво перевтілитися у колоритного батяра та зробити незабутню знимку убатярському фотосекторі.
Упродовж Дня Батяра відбуватимуться майстер-класи батярських танців, працюватиме батярський тир, де можна навчитися стріляти фасолею по бляшанках, а справжні батяри поділяться секретами зваблення кобіт.
На Ярмарку батярських ляґумін представлять справжні батярські наїдки, які чудово пасуватимуть до пива, якого на святі буде неймовірна кількість! Адже Свято «День батяра у Львові» відбуватиметься у рамках фестивалю Пива, на який завітають представники найвідоміших «пивних країн» світу зі своїм головним атрибутом — пивом.
Не покидаючи Львова, Ви зможете побувати у Німеччині, Чехії, Бельгії, Польщі, Голландії, Англії. І не лише посмакувати пивом цих країн, але й краще пізнати їх культуру та автентичні пивні традиції.
На фестивалі Пива також працюватиме Гастрономічний Ярмарок «Пиво і до пива», відбудуться різноманітні інтерактивні розваги, цікаві пивні конкурси, концертна шоу-програма, унікальні вечірками open-air, і це далеко ще не все!
Справжній вир галицьких веселощів і забав на Святі «День Батяра у Львові»!
Сплави на Черемоші
Де можна сплавлятися
Верховна ділянка – від Дземброні до Верховини – 15 км. Це – 2,5-3 години сплаву. Якщо катамаранів кілька – додайте час на фотографування, підстраховку одна одного на порогах. (“страховка” – це фотографування на порогах одне одного). І якщо хтось випаде – страховщик інстинктивно вхопиться не за весло, а за конпку “play” на фотоапараті.
Доповнити можна сплавом з Топільчого – це ще 3 кілометри вище по течії.Інші ділянки придатні до сплаву тільки після опадів.
Катамарани швидкісніші за рафти – тому ділянка, проіндексова як три години рафтингу, для катамаранів є «коротшою».
Про пороги
Всього на Чорному Черемоші виділяються такі пороги:
Берди – вкілька великих плит, з яких стікає вода, і разом з нею катамаран. Якщо стікає мало води– ви просто зішкрябуєтеся
до долини. Цікавий тим, що він один такий на Черемоші. Нижче першого зливу є бочка – ніколи б не подумав. Від нього до основних порогів – 12 км річки без принципово виражених перешкод – їх всіх забрала повінь 2008 року. Ділянка цікава – тут менше садиб, але великою проблемою є вірогідний низький рівень води. Притоки Дземброня та Бистрець багато важать для Чорного Черемоша. Якщо подивитися об’єктивно на речі – вище Топільчого немає що робити, всі пороги трохи далі.
Дземброня – поріг, локалізованй впадінням в Чорний Черемош однойменної притоки. Починається шиверою, яку ліпше проходити під правим берегом. В головному зливі присутній елемент стрибка. Це найфотогенічніший поріг, який весь влізається в ракурс звичайного об’єктиву. Трохи вище нього починається головна сплавна ділянка.
Дідів лікоть – Гук, Гучки, Дземброня, Сиза кобила – наживок мало, тому й існує Дідів Лікоть – продукт піар-технологій.
Трошки гицкання, і все – весь Лікоть. На Чорному Черемоші багато не менш цікавих, проте nameless місць.
Серед туристичних спільнот існують також інші локальні назви, але тільки проект “Дідів лікоть” має широке вживання.
Сиза кобила – поріг фактично знищила повінь 2008 року – і зараз основне , ліве русло настільки захаращено каміннями, що стало фактично непрохідним. А правий канал, хоч й має кілька цікавих валів, все таки порогом може вважатися хіба умовно.
Цікаво спостерігати, як недосвічений екіпаж йде за основним стуменем – в ліву протоку і довго там борсається на каменях.
Правильно поріг називався Білою -до повені, зараз же кобила посизіла. Хоча мої знайомі з екскаватором носять ідею відновити
історичну справедливість.
Гучок – не робіть вигляд «усі пусі». Дуже хороший поріг – комплекс зливів, де один ліпший іншого. Найбільшої вправності
потребує перший злив, де потрібно провести складне маневрування. Не вийде – сядеш на камінь і довга вовча пісня. Чорний хід – під правим берегом. Якщо команда на підсвідомому рівні не розрізнить лівий табань від правого підтяга – ліпше йти туди. Одразу після цього зливу починається найцікавіше. Одна захоплююча миттєвість змінюється іншою – і так до впадіння Бистреця.
Далі в повітрі починає пахнути смаженим – Гук близько.
Домінанта всього маршруту. Сам поріг – потужний злив, де будь що потрібно утримувати катамаран прямо. Якщо при звичному рівні води Черемош – друга категорія складності для катамарану, то тут можна додати плюсика. Від правильних швидкості, кута, інерції, мотивації учасників залежить успішне проходження. Як на мене, це єдиний поріг, що може перевернути догори пузом нашого великого катамарана – без свідомих зусиль команди.
Нижче Гука – до Верховини Черемош має кілька цікавих поріжечків, тут достатньо місць для маневрування, є мости з вузькими проходами між опорами. Ця ділянка поступається цікавістю; можна сказати, вона несе більше небезпеку не для учасників, а для катамарану – можуть стирчати арматури, русло річки ширше, місцями шкрябалки.
Сплавляємося просто до нашої бази, що на березі Черемошу. Одразу можна переодягнутися в сухий одяг, залізти в теплий спальник і сказати, що був на сплаві два рази – перший та останній. Транспорт потрібно замовляти тільки туди –назад повертаєшся водним треком.
Про чемпіонат
На травневі свята на Чорному Черемоші традиційно проводиться чемпіонат України з гребного слалому. Водники (H2) кучкуються по два, по чотири – і на малих катамаранах чимдуж гребуть з точки А в точку Б. Це гонка. Інша дисципліна – слалом. Через річку натягуються шнурки, на яких висять довгі важкі палиці. Той, хто менше вдариться об них головою – виграє. Окрема тема – змагання на каюках. Маленькі, спритні, мов качечки, вони чимдуж втікають від великого жовтого катамарана.
Якщо серйозно – для того, щоб на каЯках проходити черемошанські пороги, потрібні постійні тренування, досвід, удача. Кількох днів «на травневі» на все це не вистарчить.
Минулого року Черемош був поділений між водниками та туристами по Рубікон –Дземброню. Вище по течії проходили змагання, нижче – сплави, і всіх те влаштовувало. Тому в період проведення змагань сплави з Топільчого не є можливими.
Про посудини
Для проведення сплавів використовують рафти, катамарани, рафт-байдарки та каркасні байдарки. Кількість інших суден адекватна національним меншинам греків серед населення України.
Каркасні байдарки
Каркасна байдарка на Черемоші – відгомін радянської епохи
Потребують навичок канатохідця -посудина має вмонтовану опцію “оверкиль”. Підтатлива до пошкоджень – дюралевий каркас позбавлений еластичності.
Цікаво, що на Дніпрі в межах Києва каркасна байдарка класифікується як судно, що можна конфісковувавти і з накладанням великорго штрафу однією із численних державних служб. Тому байдарочники переходять на
рафт-байдарки
Низенька посуда, з її борту пороги ближчі і страшніші. Найменш примхлива – серед інших посудин – до рівня води в річці. Через цю якість останніми роками набуває масової популярності серед комерційних структур, які прагнуть провадити “рафтинг” цілий рік. Рафт-байдарки мають невелику ємність – два-три чоловіки, на кожну з посудин капітанів не настачишся. Учасники отримують більшу свободу. Це породжує певну небезпеку з рубрики «а що буде, якщо я зроблю ось так..»
Рафтинг
Рафтинг – термін, які всі чули, хоч і не кожен пояснить його змістовніше за “ото тако з веслами”. В час, коли на безмежних просторах широкого і необятного розвивалися сплави на катамаранах – за залізною завісою процвітав рафтинг.
На рафті поняття помічника відсутнє – особливості конструкції дозволяють керувати капітану автономно. Головне завдання команди – піднести весло над головою і крикнути в обєктив «юху». В рафта немає жорсткого каркасу (в катамарану в кожному балоні дві труби), при справді великих валах може скластися вдвоє.
Романтична картина – капітан на кормі, його дівчинка – на носі рафту. Між двома великими валами рафт плющить вдвоє -і вони сплітаються в обіймах. Десь внизу зажована команда.
Менші вали рафт гасить дном зверху – їх і не відчутно.
Тобто -в мене є катамарани і нема і не планується рафтів, кожна жаба своє болото хвалить і квакає суб’єктивно.
Катамарани. Вони жовті, гарні, позитивні. . А ще – на катамарані є поняття, відсутнє в рафта – можна брати камінь між балонами – команда, що збільшує маневреність і можливості судна. Іноді цей камінь виявляється надто великим, кількість динаміки зашкалює.
Габарити катамарану – 2 на 6,5 м.
Чому саме 2 метри? Це ще габарит в потягах. Ніяких тобі 2, 01 – все в рамках закону.
На спокійних річках завантаженість наших катамаранів по паспорту – 8+2 чоловік. На Черемоші нам потрібна вища посадка і підвищена маневреність – тому використовується схема 1 капітан + 5 чоловік команди.
Про капітана
Капітан прагне керувати так, щоб у воду злізати не довелося. Там мокро, холодно, слизько і лячно. Тим не менше, буває по всілякому. Якщо бяка таки трапилася -в першу чергу у воді опиняються брехун та підбрехач – самі вчудили, самим і розгрібатися. Катамаран, позбувшись півтори центнерів зайвого багажу, здіймається з каміння. Якщо ж катамаран і зовсім влаштувався на обідню фієсту – злазять і передні. До місць в ложі справа доходить тоді, коли антракт по часу може зайняти весь час дії другої.
Капітан зацікавлений в тому, щоб найефектніше пройти поріг. Це дає ті враження, за якими приїхали люди; потенційно це додає йому плюсиків в очах команди. Героєм хоче виглядати кожен. Стосовно збереження спорядження – ніхто не вестиме судно в фаталістичному екстазі на гостре каміння, але боком чи кормою проходитиметься поріг – кількість потенційних подряпин від того не залежить.
На порогах на прийняття рішень є лічені секунди –і навіть якщо капітан вибрав не найліпше – все відбувається надто швидко, щоб шукати
істину. Ну й реальність довкола видозмінюються так, що рішення, що
спочатку здавалося не найліпшим, таки спрацювало. І поріг, хай і через
задню ліву п’ятку, таки пройдено.
Про помічника капітана
Найважливішим після капітана чоловіком є його помічник. Вербується переважно з неформальних лідерів колективу – з живих, із конструктивним типом характеру людей, соціоністично сумісних із самим капітаном. Так як капітан, звичайно, врождений психологом і в нього на діагностику є хвилин три – то переважно помічником призначається той, хто лементує
найбільше і буде продовжувати, поки його туди не посадять.
Навчання на Черемоші за рахунок більшої очевидності прикладів відбувається ефективніше, ніж на Дністрі. Дія від маневрів наочно спостерігається на хорошому струмені – скеля попереду тебе дуже мотивує.
Іноді помічник починає займатися дрібним шкодництвом – антипництвом. А що буде, якщо замість лівого табаня поставити праву дугу? Ухти, як класно нас впоперек порогу розвернуло! Ух ти, ледь не пробилися! Відбувається класичний конфлікт поколінь “батьки (капітан)-діти (помічник). Капітан забуває про те, що ще недавно сам таким був і що безхарактерний помічник ніколи не стане капітаном. Помічник один в один відтворює поведінку бунтівливого підлітка.
Головне – збалансувати амбіції та реальний рівень майстерності. Поки цього не сталося – капітан ігноруватиме надмірні ініціативи помічника – сплав це ж не урок дидактики. Злагодженість дій полягає в тому, що капітан дає вказівки, а всі інші їх виконують. Хіба б мав місце надмірний потяг до педагогічної діяльності. І зашкалювала впевненість у власних силах.
Про передніх
Сидіти переднім цікаво – приймаєш на себе головний удар валів; заливає водою, до тіла порогу ближче. Разом з тим, передні беруть активну участь в керуванні катамараном – виконують специфічні гребки -підтяги, дуги, чалять катамаран, при потребі злалять з нього у воду. Безоплатний сир – тільки в мишолапці, і з цим потрібно рахуватися при розподіленні учасників по місцях.
Про мотивацію
Чогось так є, що команда виконує потрібну дію тільки під дією слів з підвищеним вмістом тестостерону. На воді кричиш – вода клекоче, інакше не чути, і дуже швидко крик вже не сприймають за серйозне. Не девальвованими у системі цінностей залишаються тільки сердечні висловлювання. Запорука успіху в проходженні порогів – мобілізація
зусиль всіх учасників в один імпульс. Я пишу багато слів, пояснюю, вникаю в нюанси. Часто відхиляюся в
побічні партії. На Черемоші подібне недопустиме – все має бути чітким і зрозумілим. Я не прихильник надто коротких висловлювань, але часто люди – не напрошуються, а самі просять бути таким. В цьому можна вбачати вплив письменника, скульптура якого встановлена у Львові на вулиці Сербській, або що завгодно.
Про проходження порогів
Перед проходженням порогу зберігайте розумну дистанцію з іншими суднами, що або ще туди, або майже звідти. Судна можуть застрягати не тільки на порогах – а й перед ними. Мов риба-кит, лежить на черевці за кілька десятків метрів від океану. Там
сплавляються інші кити, грайливо бабахкаючись об воду, а нашому туди все ніяк до нього не дійти. Просто він лежить не на тому березі ріки, де..
Якщо русло вузьке і оминути судно, що трафило, немає куди – інші сплавляльники засрягатимуть вже не на камені, а на ньому. З кожною новою бульбашкою відкоркувати пляшку все важче.
Штопор забули. Ліпше б, як завжди, купляли горілку
Потрібна нам залізна круцька – розуміння того, що якщо хтось хвацько підсікає вас перед порогом – не вестися. Побажайте удачі – і схрестіть пальці навмисним методом.
Якщо ж штопору немає – замість пружненької пробки залишається дерев’яний фус.
Про гідрокостюми
Гідрокостюм на сплаві – це добре. Є кілька способів його заполучити – купити або ж отримати в дар. Зупинимося на тривіальнішому. Купити. Вітчизняна неопренова промисловість відсутня як клас. Або замовити. Просто, але вартує близько 800 грн. І бажано зробити це завчасно – всі ж, як і ви, згадують про гідрокостюм вже коли майже майже і родиш.
Люди починають утеплювати стіни будинків – до великої радості промальпіністів – 1 грудня.
Знайти гідрак на секонді – з першого разу – щастить тільки Обраним. Переважно на пошук йде купа часу – і тільки тоді блисне в купі мотлоху шматок акулячої шкіри-неопрену, відкриється таємниця священного Граалю. Якщо ж блисне більше, чим за 200 грн. – не брати.
Варто застерегти від костюмів для дайвінгу. Вони пошиті зі значно грубшого, чим треба, неопрену; рухаєшся, як в сповільненому часі. Може призвести до нападу клаустрофобії. Не спокушайтеся на «грубше-ліпше».
Варто зазначити – гідрак не захищає від води аки скафандр. В гідраку таки мокро, але тепло.
Якщо у вас алергія на синтетику – відкрита шкіра може так законтачити з неопреном, що почнеться ефект ковалівського мурашника. І чим активніше мотиляєш веслом, тим мурахи зліші.
Я вважаю, що гідрак має бути свій – це гігієнічно. А може, комусь з тих, хто вже брав той же костюм напрокат, в ньому було лячно?
Чи обов’язкий гідрак? Ні. Достатньо водовідштовхуючого прогумованого одягу і благої свитинки та штанят під ним. На порогах мерзнути не доводиться.
Добре, коли є гідрошкарпетки та гідрочеревики. Але вони дорогі з чортиками – тому “яке-небудь зручне взуття” з шерстяними шкарпетками може послужити хай нерівноцінною, але заміною.
Про страховку
Страховка здійснюється стропами, що перекидаються через стегно або гомілку. Ні в якому разі не можна заплутувати туди ногу «для надьожності». У випадку абортування з катамарану мокрою куркою випорпуєшся на берег. Якщо ж нога намертво зафіксована на катамарані,попереду каміння, а човен взяв і перевернувся.. Людину на борту постійно качає, як на конику. Стропова страховка є по справжньому надійному при нахилянні назовні – а от при крені всередину рівновага втрачається. Тоді роль страховки бере на себе каркас катамарану, діагональний шнурок, інші учасники, та ж стропа.
Що робити, якщо ви все таки випали? На рівному місці впасти досить складно – має бути привід. Поки він має бути – вибратися на берег досить складно – бурхлива течія, слизьке каміння. Якщо вибратися на берег одразу не виходить – доводиться проходити поріг самосплавом. На голові – гельма, тіло в рятувальному жилеті, що захищає від ударів, крім
утримання на поверхні води .
В руках – весло, ним можна стернувати. Оберігайтесь його ручки, як потенційного носія нокаутуючого удару по щелепі, коли лопасть вперлася в камінь. Застібки на гельмі заклацнуті. Жилет – підтягнутий по саме нехочу, інакше злізе і рятуватиме самого себе. Обов’язково рухатися вперід ногами і на спині. Річка переважно неглибока, ширина русла метрів 15, вибратися на берег можна досить швидко.
Весло з рук ні в якому разі випускати не можна – поки воно у вас в руках – ви можете з ним вибратися на борт, знову стати повноцінним учасником колективу. Зрештою, воно коштує грошей і поки воно у вас в руках – вас рятуватимуть завзятіше.
Про високу воду
Категорично не рекомендується сплавлятися у верхів’ях під час справді високої води. Складність порогів зростає, мов на польських дріжджах; вода несе пеньки, колоди; якщо все зовсім погано..
У філософському творі письменника зі Східної Європи – от не пригадаю зараз – ситуативно використана повінь ..
..Чоловік дивиться на ріку, що клекоче від повені. Дивиться, як з води вигулькують експонати з колекції його товариша, що жив над річкою вище по течії. Він все життя збирав старовинні речі – а зараз воно незворотньо швидко, разом з непотребом, несеться до забуття -а ось і сам власник – вчепившись за дах власного будинку…
Кажуть, коли МНС передає повідомлення про повінь на Черемоші, ті жителі, що живуть на горбочках, накривають банкетний стіл, і зирять на русло бурхливої ріки. Як у телевізор. Там цікаво – стільки всього несеться!
Вода підхоплює все, що погано лежить. Залежаними можуть бути і фрагменти садиб. Подейкують, що бачили пса, прив’язаного за буду. Таким макаром він проходив всі найскладніші пороги Черемошу.
Насправді, це не може бути правдою. В селах понад Чорним Черемошем собаки за хатку мають залізну клітку, підняту на палях високо над землею. Залазиють вони туди по драбині. Захист від вовків, що інакше перегризли б дерев’яну долівку, але, на відміну від навченої собаки, лазити по драбинах не вміють, так само як і сплавлятися на буді по порогах.
На кожну весну русло ручки змінюється – як от коси дівчинки, що ніяк не визначиться, якою їй бути. Перші кілька сплавів – антологія проб і “все таки варто було брати вліво”. Рухаємося по навігації, як кажан в печері -за тим то каменем табань, а за іншим підтяг переднього лівого.
Помилкова, підхоплена мейнстрімом є думка про те, що кажани при польотах для навігації в польотах використовують ехолокацію. Слово файнецьке – ехолокація. Насправді все не зовсім так – кажани ходять “по приборах”‘, коли на незнайомому треку. Як по JPS – “за 50 метров свернуть влево” . І якщо людина опинилася на цій накресленій кажаном кривій – він бахнеться туди, мов катамаран об камінь.
Так от. Під час повені знання фарватеру нормальної води втрачає зміст – катамаран, як кажан, заплутаний у волоссі, швидко закінчує. Білі починають, але їм від того не ліпше. За високої води сплавлятися ліпше вниз від Верховини. За звичайного рівня води там, як від сердешних переживань кота, а так тут утворюються вали, пороги. Річка змінюється до невпізнання. Рівень складності, рівнозначний верхів’ям нормальному рівню води.
Цікаве і дивовижне Закарпаття
Закарпатська область єдина в Україні, яка має кордони та контрольно-пропускні пункти одразу з чотирма країнами Європи. Всі вони входять до лав європейського Союзу. Це Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія.
Закарпатська область найменша по кількості населення серед всіх інших областей нашої держави.
Проте незважаючи на цей факт, Закарпаття за територією більше ніж 40 країн світу. Серед них такі відомі держави, як: Андора, Ватикан, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Сан-Маріно, Бахрейн, Бруней, Катар, Кіпр, Ліван,Сингапур, Гамбія, Ямайка, Багами.
На території Закарпаття проживають представники близько 70 національностей.
Географічний центр Європи знаходиться саме у Закарпатті. Поблизу селища Ділове Закарпатської області. Про це тут свідчить яскраво виражений кам’яний стовпчик з інформаційним надписом про це.
Тячівський район Закарпатської області є найбільшим районом України за населенням. Його населення складає близько 165 тисяч осіб.
Найдовшим селом Закарпаття є Нижній Студений, що на Міжгірщині. Його довжина складає близько 18 км.
Крайні точки Закарпатської області.
Захід: 22°9′ східної довготи; 48°27′ північної широти. с. Соломоново (1,5 км від с. Соломоново, Ужгородського району).
Схід: 24°37′ східної довготи; 48°4′ північної широти. г. Чорна Гора, хребет Чорногора (12 км від с. Луги, Рахівського району)
Північ: 22°35’східної довготи; 495’північної широти. с. Стужиця, Великоберезнянського району, хребет Східні Бескиди (біосферний заповідник.)
Південь: 24°18′ східної довготи; 47°53′ північної широти. район Довгорунської мармурової копальні (6 км від с.Ділове Рахівського району).
Найбільша ширина (по прямій лінії) з півночі на південь — до 100 кілометрів. Найбільша довжина (по прямій лінії) зі сходу на захід — близько 200 кілометрів.
Село Соломоново є крайньою Західною точкою всієї України.
Геометричний географічний центр Закарпаття розташований поблизу гори Кук, у Свалявському районі
Село Велика Копаня, що на Виноградівщині є столицею близнюків. В цьому селі, нараховується більше шести десятків пар близнюків, хоча населення села складає менше, ніж 4 тисячі жителів.
Понад 150 тисяч угорців проживає на території Закарпаття. Це більше 12% всього населення області. Угорці – найбільша іноземна діаспора нашого краю.
Найбільш високогірне місто в Україні – Рахів. Він розташований на висоті 820 метрів над рівнем моря. Рахову належить ще один рекорд – найбільший перепад висоти між вулицями – 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої (1000 м).
Найдовший залізничний тунель на Україні був збудований та розташований на відрізку Скотарське – Бескид.Його довжина складає 1747 м. Цей тунель був споруджений ще в далекому в 1887 році і неодноразово реконструйований.
Найвисокогірніший залізничний вокзал України – станція «Бескид». Знаходиться неподалік села Верхній Студений Міжгірського району. Вокзал був збудований на висоті 790 м над р.м.
Найбільш сніжний населений пункт – с. Руська Мокра на Закарпатті – стійкий сніговий покрив лежить тут в середньому 110 днів на рік. Це зумовлено специфікою розташуванням села серед гірських хребтів, які суттєво затіняють територію села від прямих сонячних променів.
Найбільше гірське озеро – в Україні – Синевир. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря і знаходиться в
Міжгірському районі. Площа Синевирського озера 7 га, глибина – до 24 м. В народі та легендах його ще називають “синім оком”.
“Долина нарцисів”, що біля села Кіреші Хустського району є єдиним місцем в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. На вигляд вони дуже нагадують садові, але квітки більші й досягають іноді 10 см у діаметрі. Живописна долина площею 80 га вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами, є пам’яткою природи. Цвітуть нарциси один раз на рік, зазвичай в травні місяці, протягом 2-3 тижнів.
Липова алея в Ужгороді має довжину 2200 метрів і є найдовшою не лише в Україні ,а й в усій Європі.
“Перлинова печера”. У 2,5 км від Малої Угольки на водорозділі річок Малої та Великої Угольок знаходиться карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і є прикладом дії тріщинуватих вод на слаборозчинні карбонатні породи. Крім сталактитів на стінах утворилися численні кальцитові кульки, які блиском і красою нагадують перлини, звідки й назва.
“Зачарована долина”. У верхів’ях струмка Смерекового в Іршавському районі Закарпаття розкинулось напрочуд мальовниче міжгір’я – Зачарована долина, або Смереків Камінь. Численним скелям заввишки 20 м, що складені світло-сірими кальцитами і залягають серед гідротермально змінених вулканічних туфів, вивітрювання надало дивовижного вигляду. Цей державний заказник площею 150 га приваблює багатьох туристів.
“Скелі закоханих”. На околиці с. Костилівка Рахівського району Закарпаття на протилежних берегах Тиси височіють дві обривчасті скелі заввишки до 20 м з хрестами на височинах. Легенда оповідає, що хрести на скелях встановлені в пам’ять про трагічну загибель молодят Івана і Марічку, батьки яких заважали сватанню закоханих. У відчаї Марічка кинулася зі скелі й загинула. Приголомшений лихом Іван пішов слідом, кинувшись зі скелі протилежного берега Тиси.
Найбільша кількість різновидів голубців – 25 була зафіксована на гастрономічному фестивалі у селищі Великий Бичків.
Найменший голубець скрутила на фестивалі цієї смачної страви у селі Четово Берегівського району Єва Нодь. Її кулінарний виріб мав лише 2 сантиметри
Річка “Іршавка” спочатку тече на захід, тоді поступово повертає на південь і південний схід, а потім знову поступово на захід, утворюючи велетенську літеру “S”.
У 1770 р. відбулася офіційна поява картоплi на Закарпаттi. Було видiлено великі площi під картоплю та шовковицю
Найвища людина Закарпаття – проживає у селищі Великий Бичків, що на Рахівщині. Василь Кравчук має зріст 2 метри та 13 сантиметрів.
Дністровський каньйон
Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу…
звивів – меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслоненість гірських порід.
гирлі спадає до 0.7 м/сек. Русло звивисте. У верхній частині (до міста Самбір) це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Ширина русла в верхів’ї – не більш, ніж 40 м, в низів’ї – 100-240 м, а ширина пройми в низів’ї досягає 8-16 км. Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою, рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір’ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. В районі с. Журавно підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам’янистим, течія посилюється.
Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела.
В середній течії Дністра на поверхню виходять кристалічні породи – граніти, гнейси, сієніти, утворюючи подекуди невеликі пороги і перевали. На ріці Дністер гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Потоки в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись в живописні водоспади.
Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь в дірках від виходів печер і гротів. На берегах ріки, в навколишніх селах зустрічаються пам’ятники культури різних народів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів для життя і відправи служб.
Долина ріки була заселена людьми ще з давніх-давен. В заводі лівого берега Дністра біля села Лука Врублевецька збереглися залишки однієї із найдавніших в Україні стоянок раннього палеоліту (300 тис. років тому).
Документальний фільм «Наш Львів»
Прекрасний документальний фільм, у якому розповідається про різні етапи життя міста Львова. Основний історичний літопис, львівські кам’яниці, видатні постаті, місця, музеї, будинки та багато іншого.
Щоб краще “засвоїти” побачене пропонуємо приєднатись до одного з наших турів по Львову. Особливою подією для вас стане унікальний тур- “Театралізована екскурсія нічним Львовом”
Обсерваторія на горі Піп Іван
Білий Слон — астрономо-метеорологічна обсерваторія на горі Піп-Іван; найвище розташована споруда в Україні, в якій постійно жили й працювали люди (2028 м над рівнем моря). Діяла в 1938–1941 рр.
Розташована на території Верховинського району Івано-Франківської області.
Історія
Після Першої світової війни у Польщі постало питання про будівництво нової обсерваторії, бо існуюча Варшавська обсерваторія ставала все менш придатною для астрономічних спостережень.
У 1935 р. інженер, генерал Леон Бербецький від імені Ліги протиповітряної оборони держави (LOPP) запропонував директорові астрономічної обсерваторії Варшавського університету М. Каменському організувати астрономічний відділ у метеорологічній обсерваторії, яку планували збудувати у Карпатах, на вершині гори Піп-Іван. Того ж року командування протиповітряної оборони Польщі за результатами оголошеного ним конкурсу схвалило проект будівництва обсерваторії архітекторів К. Марчевського та Й. Погоського.
Будівництво розпочалося влітку 1936 року.
Обсерваторія зводилася переважно з використанням місцевого будівельного матеріалу — каменю-пісковика, що здешевлювало і спрощувало будівництво. Робочу силу складали теж переважно місцеві мешканці сіл. Камінь на гору підвозили кіньми чи несли в руках, на спині. Так само транспортували інші будівельні матеріали, обладнання, доставлені залізницею до найближчої станції Ворохта (70 км від будівельного майданчика). Багато зусиль було витрачено на перенесення до вершини гори Піп-Іван 33 скринь із елементами купола та іншими деталями. Найбільша з них важила 950 кг.
Стіни обсерваторії, що побудована у стилі конструктивізму, складені із вапнякових блоків і сягають 1,5 м товщини на рівні цокольного поверху та 1 м — на рівні верхніх поверхів. Для утеплення приміщення з внутрішньої сторони між тиньком і кам’яною кладкою закладено прошарок просмоленого корку. Споруда має два поверхи зі східної сторони, і п’ять — із західної. Її двосхилий дах був покритий мідними листами. З південної сторони розташована ротонда, де розміщувався телескоп.
Урочисте відкриття обсерваторії відбулося 29 липня 1938 р. Вона складалася із 43 кімнат і має 57 вікон. Серед них — конференц-зал, помешкання керівника обсерваторії, інші житлові приміщення, їдальня, кабінети, зал для метеоінструментів тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню.
В обсерваторії працював виходець із села Микуличина Владислав Мідович. Тут же він і жив разом із дружиною та сином. Ще кілька осіб допоміжного технічного та наукового персоналу забезпечували постійні астрономічні та метеоспостереження. В обсерваторії постійно перебував загін польських прикордонників.
Наукові дослідження 1937–1939 рр.
Перше обсерваційне фотографування новим апаратом виконав 1937 року Мацей Бєліцький. Йому вдалося отримати 4 фотографії планетоїда Інтерамня. Кількома місяцями пізніше було зроблено дві фотографії комети Юрофф-Ахмаров-Гассель. Отримані таким чином дані були опубліковані у журналі Варшавської обсерваторії у 1938–1939 рр.
Навесні 1939 року до роботи в обсерваторії приступив доктор Володимир Зон. Він фотографував зірки у двох кольорах, які вирізнялися інтенсивністю свічення на чорно-білих фотознімках. Робота проводилася з зорями, що населяють Чумацький Шлях. Недопрацьований матеріал доктора Зона, що зберігався у Варшаві, загинув під час Варшавського повстання 1944 року.
У квітні 1939 року до обсерваторії прибув магістр Стефан Щирбак для проведення астрономічної роботи (за дорученням професора Камінського). Тоді він здійснив близько 70 візуальних оцінок яскравості змінних зірок, виконав серію малюнків з обертання Марса, визначив 6 позицій комети Брукса. Він витратив близько 20 годин на пошук нових комет за допомогою 80-міліметрового телескопа. Стефан Щирбак виконував спостереження в обсерваторії, де й загинув у період воєнних дій.
Після початку Другої Світової війни
Після початку Другої Світової війни працівники обсерваторії евакуювали найцінніше обладнання, яке потрапило до Будапештської астрономічної обсерваторії, потім до Відня, звідки повернулися до Польщі після війни. Змонтований трилінзовий об’єктив перебуває в Сілезькому планетарії.
Будинок обсерваторії та залишки обладнання в кінці 1939 р. перейшли у власність радянської влади. До червня 1941 р. тут проводились метеорологічні спостереження. Згодом німці вивезли металеві частини астрографа до Львова, де до останнього часу вони зберігалися у фізичному корпусі Львівського університету.
Надалі приміщення було покинуте, і місцеві мешканці розтягли з неї все, що являло якусь цінність, зокрема, мідні листи з куполу та даху обсерваторії. Із них вони зробили великі чани, в яких варять сир на навколишніх полонинах.
Після цього діяльність обсерваторії більше не відновлювалася.
Сучасний стан
У жовтні 1996 року в м. Яремче відбулася науково-практична нарада «Метеоролого-астрономічна обсерваторія на горі Піп-Іван», в якій взяли участь представники різних установ України і Польщі. На нараді обговорювалася можливість відбудови та відновлення діяльності обсерваторії. Протокол намірів наради було направлено до урядів України і Польщі.
Івано-Франківська філія інституту «Укрзахідпроектреставрація» виконала архітектурно-археологічні обміри, інженерні обстеження, технологічна лабораторія — роботи з обстеження складу будівельних матеріалів та розчинів, які використовувались при спорудженні будівлі. На замовлення Головного управління будівництва і архітектури обласної держадміністрації виконані робочі креслення ремонту та реставрації обсерваторії. Але досі не визначено функціональне використання обсерваторії.
Дехто запевняє, що тут вигідно було б заснувати інститут природничих наук; професор О. Адаменко пропонував створити туристичний центр. Була пропозиція у відреставрованому будинку обсерваторії розмістити інститут лікарських рослин (у тутешній флорі налічується понад 1000 видів рослин, в тому числі лікарських). Астрономічна обсерваторія Львівського університету вважає за необхідне відновити високогірну станцію для проведення метеорологічних, астрономічних, екологічних, біологічних і сейсмічних досліджень.
За участю провідних науковців України та Польщі, представників органів місцевої влади та проектно-будівельних організацій у 2002 році було проведено три науково-практичні семінари-наради з питань вироблення концепції відновлення та діяльності вищезгаданої обсерваторії. На першій науково-практичній конференції, яка відбулася у Яремчі 24 січня 2002 року, була створена Наукова рада з питань відновлення обсерваторії. Ця споруда одночасно могла б використовуватися не тільки як науковий, але й як екскурсійно-туристичний об’єкт. Польські науковці звернулися з відповідним запитом до органів влади Республіки Польща та отримали схвалення щодо продовження роботи над проектом.
На початку жовтня 2002 року голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Михайло Вишиванюк надіслав Президентові Л. Кучмі листа про необхідність підтримати ідею відбудови і відновлення роботи обсерваторії. Наприкінці листопада 2002 року на адресу Вишиванюка надійшов лист від першого заступника глави Адміністрації Президента України Валерія Хорошковського про те, що «розглянуто та визнано слушними пропозиції ОДА щодо необхідності винесення на рівень міжурядових переговорів питання відновлення астрономо-метеорологічної обсерваторії, розташованої на вершині гори Піп Іван у Верховинському районі Івано-Франківської області». З цього приводу Міністерству закордонних справ України було дано відповідне доручення.
Незважаючи на 50 років запустіння і руйнації, фундаменти та стіни будівлі збереглися у задовільному стані. Необхідно поновити дерев’яні перекриття, столярні вироби, дах, виконати заново все інженерне забезпечення. Але перш за все потрібно відновити дорогу від лісництва у присілку Явірник до обсерваторії.
10 вражаючих лабіринтів
Лабіринти вкорінені в людській культурі значно глибше, ніж багато хто вважає. Своєю появою європейські лабіринти зобов’язані Стародавній Греції. Вони часто фігурують у грецькій міфології, як і загалом у язичницьких легендах. Лабіринти вважали дивовижними, містичними,таємничими, загадковими і небезпечними.
Від занепаду античної Греції минули століття, і люди почали відроджувати мистецтво створення лабіринтів. Але вже не із сакральною метою, а задля розваги. Дуже скоро лабіринти стали таємним місцем зустрічі закоханих або хитрих інтриганів при королівських палацах.
Сайт Environmental Graffiti підібрав 10 найбільших, найпрекрасніших лабіринтів, ходи-переходи яких можуть заплутати навіть досвідчених шукачів пригод. Ці творіння паркового мистецтва приголомшливі.
1. Ashcombe Maze розташований на півострові Морнінгтон, що неподалік від австралійського міста Мельбурн. Цей лабіринт
– найстаріший та найбільший в Австралії. Стіни його ходів сягають 3 м,
товщина – 2 м. він особливий ще й тим, що тут є трояндовий лабіринт, де квітнуть 217 різновидів троянд на 1200 кущах.
2. Richardson Farm у штаті Іллінойс – це не лабіринт. Це місце, де лабіринти регулярно з’являються і зникають. Вони щоразу різні, проте однаково дивовижні. Щороку майстри створюють новий лабіринт, аби всі охочі могли зануритися у зелену головоломку. Цей лабіринт у стилі ацтеків – найменший з усіх, які були створені у Richardson Farm.
3. Уявляєте собі гру зелених змій? А от Майкл Блі (Michael Blee) – яскраво і чітко це собі уявив і натхненно створив цей витвір мистецтва. Надзвичайний Зміїний лабіринт став окрасою Великобританії, а його творець містер Блі сподівається, що лабіринт з висотою стін 3,5 м зацікавить не лише британців, а й представників Книги рекордів Гіннеса.
4. Чи хотіли ви коли-небудь поблукати старовинним замком? Якщо так, то садівники Richardson Farm із задоволенням нададуть вам таку нагоду. Обирайте найкращі казкові сукні та лицарські обладунки і вирушайте до замку. В цьому лабіринті є лише один вхід і лише один вихід, зате дорогою можна знайти багато потаємних схованок.
5. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса 2001 року, найбільшим лабіринтом у світі є Pineapple Garden Maze. Відвідувачам він пропонує близько 5 км заплутаних ходів на двох гектарах. Pineapple Garden Maze розташований на ананасовій плантації
компанії Dole на Гаваях. Тих, хто дістанеться до центру лабіринту, чекає фреш і ананасовий шербет.
6. Один з найгарніших і найбільших лабіринтів світу – Reignac-sur-Indre у французькій історичній провінції Турень – займає площу понад 20 га. Щороку цей лабіринт змінює форму та образи завдяки копіткій і натхненній роботі дизайнерів, садівників та агрономів.
7. Цей шматочок гігантського пазлу – маленька частинка Cherry Crest Adventure Farm, Пенсильванія. Щоб уникнути прикрих інцидентів і не заблукати на 4 км стежок, які вкривають 2 га землі, на кожному етапі лабіринту є наглядачі, які допоможуть відвідувачам у разі необхідності.
8. Певно, багатьох вже мучить питання: а де ж славетний Гемптон-Кортський лабіринт ? Ось він, на 8 позиції. Лабіринт створили на початку XVII ст. Його площа сягає 26 га.
9. The Georgeson Botanical Garden, Фербенкс, Аляска – це лабіринт, який постійно розростається, створюючи дивовижні узори. На фотографії зображена лише маленька частка цього парку.
10. Лабіринт Вілли Пізані (Італія) створили на початку XVIII ст. Його часто називають одним із найзаплутаніших у світі. Розкішний сад був улюбленим лабіринтом Наполеона і місцем зустрічей Муссоліні та Гітлера. Уявіть, як змінився б хід історичних подій, якби вони заблукали на стежках лабіринту.
