Тунель Кохання

Розміщене від: підтримка/ 772 0

Тунель на Рівненщині є ботанічним феноменом, який знаходиться на певному відрізку (понад 1 км) залізничних колій між селищами Клевань та Оржів. Це зарості дерев, кущів, які сплелися між собою, та утворили дивовижний щільний тунель точної арочної форми. Влітку Тунель кохання має особливу красу, від якої перехоплює подих. Складається враження, що працював
ландшафтний дизайнер, настільки ювелірно зведені “зелені стіни”, особливо на деяких ділянках. Листя у поєднанні з квітучими рослинами утворюють природний мальовничий куточок, і ніби килимом вкривають тунель, яким щодня рухається старенький вантажний потяг. На цій ділянці є залізнична стрілка, яка розводить колії на два напрямки: одна гілка веде до деревообробного комбінату, інша – до військової частини. Назовні довкола території тунелю знаходяться болотисті водойми. До Тунелю приїздять туристи, також тут іноді організовуються святкові фотосесії молодят. Сюди ж традиційно на романтичні прогулянки приходять закохані пари, багато хто приїздить навіть із далеких міст України. Є кілька любовних повір’їв, пов’язаних із цією чарівною місциною, наприклад, найвідоміші з них такі. Закохані мають поцілуватися у той час, як тунелем проїде потяг, та обов’язково цієї миті загадати одне бажання на двох. Також дехто з молодят саджає тут квіти, які символізують їх почуття.

Відвідати це неповторне місце ви можете у нашому турі “Тунель кохання та Тараканів форт”

Тунель кохання1

Тунель кохання2

Тунель кохання3

Список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

Розміщене від: підтримка/ 524 0

У списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні налічується шість найменувань (станом на 2011 рік): п’ять культурних об’єктів та один природний. Із них – Собор Святої Софії у Києві та Києво-Печерська лавра визнані шедевром творчого людського генія . В даному списку об’єкти розташовані в порядку їх додавання до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

1.Київський Софійський собор

Kiev Sofiakathedraal

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури та монументального живопису 11—18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.

2.Києво-Печерська лавра

Kijow lawra pieczerska

Успенська Києво-Печерська лавра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам’ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври. З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році Києво-Печерська лавра була постійним центром православ’я на Русі. Разом із Софіївським собором вона занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому було надано статус національного у 1996 році. Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів. Києво-Печерську лавру занесено до Семи Чудес України у 2007 році за результатами голосування експертів та користувачів Інтернету.

3. Ансамбль історичного центру Львова

Панорама центра Львова

Історичний центр Львова  — перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова. Найдавніша частина Старого міста занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Ви маєте змогу ознайомитись з цим неповторним містом в одному з наших турів.

4.Пункти геодезичної дуги Струве

Hammerfest Meridianstein

Дуга Струве («Російсько-Скандинавська дуга») — мережа з 265 тріангуляційних вимірювальних пунктів, які утворювали 258 тріангуляційних трикутників, а також 60 додаткових пунктів. Служила для визначення параметрів Землі, її форми та розміру.

5. Букові праліси Карпат

Beskidy Bieszczady

Букові праліси Карпат — транснаціональний серійний природний об’єкт, що складається з десяти окремих масивів, які розташовані вздовж осі завдовжки 185 км. Простягається від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Врхи (Bukovsk? vrchy) та Вигорлат (Vihorlatsk? vrchy) у Словаччині.

6.Резиденція Буковинських митрополитів

University of Chernivtsi

Побудована на місці старого єпископського палацу в 1864–1882 рр. Нині тут розташувались центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Митрополича резиденція з’явилася завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана.

Найхолодніші місця на Землі

Розміщене від: підтримка/ 627 0

1. Станція «Восток»

У південній півкулі Землі найхолоднішим
місцем, безсумнівно, є ця антарктична дослідницька станція. 21 липня
1983 року на радянській станції «Восток», що на материковій частині
Антарктиди, зареєстрували найнижчу температуру -89,2 °C. Люди працюють у
таких суворих умовах впродовж року.

2. Оймякон

Оймякон – селище, яке претендує на
звання найхолоднішого місця у північній півкулі. Воно розташоване в
російській Якутії. Дивна назва населеного пункту перекладається як
«незамерзаюча вода», оскільки тут б’є гаряче джерело серед вічної
мерзлоти. 26 січня 1926 року тут зафіксували рекордно низьку температуру
-71,2 °C. Оймякон лежить у долині серед гір, які слугують природним
бар’єром для холодного повітря. Температура взимку часто падає нижче за
-45 °С.

3. Верхоянськ

Верхоянськ, також розташований у
Якутії, лежить далеко за Полярним колом. У поселенні живуть лише 1300
людей, основними заняттями яких, як і сотні років тому, є полювання на
хутряних звірів та оленярство. Найнижчою температурою, яку було
зареєстровано Верхоянською метеостанцією, була -72 °С, а середньомісячна
температура у січні -49 °С. Оймякон перевершив Верхоянськ своїм
неофіційним рекордом низької температури -78 °С.

4.  Якутськ

Виявляється, що Якутськ, столиця
республіки Якутія, є найхолоднішим містом на Землі. У січні середня
температура протягом дня – близько -50 °C. Місцеві мешканці, котрих тут
не більше 200 тис., не носять окулярів на вулиці (вони можуть просто
примерзнути до обличчя) і ніколи не глушать моторів автомобілів (навіть
на тривалих зупинках).

5. Станція «Норсайс»  

Найхолоднішим місцем у західній півкулі
Землі є дослідницька станція «Норсайс», котра побудована на крижаному
щиті острова Гренландія. На цій станції 9 січня 1954 року була
зареєстрована найнижча температура -66 °C.

6. Снег

 Місто Снег (Snag), що на Алясці,
вважається найхолоднішим місцем у Північній Америці. 3 лютого 1947 року
черговий метеоролог був змушений зробити зарубку на термометрі, оскільки
ртуть опустилася на нижчий рівень, ніж вистачало позначок. Пізніше
вирахували, скільки градусів показував прилад того дня. Виявилось, що
температура становила -63 °C. Морози тут настільки сильні, що можна чути
голоси людей, які лунають на багато кілометрів. Слід від замерзлого
дихання лишається у повітрі на 15 хвилин, і по ньому зручно відстежувати
маршрути перехожих.

7.  Уміат  

Уміат, який також розташований на
Алясці, – найхолодніше місце у США, де середня річна температура
становить +11 °С. Температури тут дуже контрастні, і влітку ви можете
потерпати від спеки. Місцеве населення звикло до такого стану справ і
має пересувні помешкання.

Знаєте, де в Україні найхолодніше місце? На Луганщині. Тут була зафіксована найнижча
температура за весь час метеорологічних спостережень на наших теренах -42 С.

Карпатська дивовузькоколійка

Розміщене від: підтримка/ 790 0

Вигодська вузькоколійна залізниця (сучасна рекламна назва — Карпатський трамвай) — мережа гірських вузькоколійних залізниць (ширина колії — 750 мм) в Українських Карпатах в Долинському районі Івано-Франківської області поблизу смт Вигода. Побудована в XIX столітті для вивозу деревини з гір. Сьогодні діє як за призначенням, так і як туристичний маршрут.

Історія

У другій половні XIX століття починається бурхливий розвиток промисловості у Австро-Угорщині. Оскільки Галичина входила до цієї держави, її цей процес також не обійшов стороною. Українські Карпати — це не лише гори, але й густі ліси. Тому тут зростає вирубування дерев і постачаня деревини по всій Імперії. Обсяги вирубленої деревини постійно зростали, тому потрібно було доставляти її новими, потужнішими методами.

Лінія вздовж Мизунки

У 1890-х роках власник місцевих лісопилень барон Леопольд Поппер фон Подгарі почав будувати в Карпатах залізницю. У 1890 році було збудовано першу ділянку довжиною 3 км з Вигоди до тартаку у Старому Мізуні. Громада села Старий Мізунь не дозволила будувати залізницю лівим берегом, адже там знаходилися сільські городи. Тому колію проклали по правому берегу. Спочатку використовувалася кінна тяга, проте на початку ХХ століття перейшли на парову.

На початку Першої світової війни барон Поппер продав вузькоколійку британському акціонерному товариству «Сільвінія». 19 лютого 1918 року краківська фірма «Фальтер і Даттнер» починає проектування продовження залізниці зі Старого Мізуня далі долиною Мізуньки. Роботи закінчилися у 1920 році. Головна лінія продовжилася до урочища Соболь; були також збудовані відгалуження. Окрім основного призначення — перевезення деревини, лінія використовувалася у туристичних цілях. У тогочасній пресі час від часу навіть з’являлися відповідні рекламні повідомлення. Лісоруби ж найчастіше виїжджали на лісозаготівлю в понеділок вранці, а поверталися додому в п’ятницю увечері. Цілий тиждень вони працювали. Проте кожної середи до них залізницею приїжджали їхні жінки.Перед Другою світовою війною «Сільвінія» хотіла будувати ширококолійну залізницю в продовження Карпатського трамваю через Торуньський перевал до Хуста. Проте цей проект не був реалізований через відсутність коштів.

Лінія вздовж Свічі

У 1913 році німецька компанія «Оренштейн і Коппель» (нім. Orenstein & Koppel) починає будівництво другої вузькоколійки в долині річки Свіча довжиною 21 км. Вона пролягла від Вигоди до Людвиківки. У 1914 році, у зв’язку із Першою світовою війною будівництво зупинилося. У 1936 році лінія була продовжена: вона розгалужилась і тепер закінчувалася станціями «Бескид» і «Свіча» (поблизу кордону Івано-Франківської і Закарпатської областей).У 1939 році лінія мала довжину 65 км. Потяг відправлявся з Вигоди о 8:45 ранку і прибував на станцію «Свіча» о 10:30; відправлявся зі «Свічі» о 16:30 і прибував у Вигоду о 18:00. Курсував лише у робочі дні. Швидкість становила близько 25 км/год.

Об’єднання ліній

Після Другої Світової війни починається відродження промисловості у СРСР. Задля відновлення Донбаських шахт потрібно було багато деревини, щорічно поблизу Вигоди її заготовлялося 700 тис. кубометрів. В цей час дві вузькоколійки об’єднуються в одну, розпочинається активне будівництво відгалужень. Довжина Карпатського трамваю сягнула 180 км. Використовувалися паровози типу «ГР» і вагони «Ваймер».
За часів правління Брежнєва обсяг лісозаготівель знижується і залізниця починає занепадати. На початок 1990-их довжина колій становила 135 км. Сильні повені, що відбулися у 1998 році знищили половину шляхів.
З 2000 року лінія вздовж Мизунки експлуатується за призначенням, нею регулярно курсують вантажний потяг та потяг, що перевозить лісорубів. Карпатський трамвай експлуатується фірмою «Уніплит». З 2004 року Карпатський трамвай використовується і в туристичних цілях.

Файл:Streckennetz Waldbahn Wyhoda.png

Сучасний стан

Довжина рейки Карпатського трамваю становить 7 м і висотою 8 см; вага однієї рейки 85,4 кг. Ширина колії — 750 мм. На пару рейок припадає 11 шпал.Парк Карпатського трамваю сьогодні складається з автомотриси ТУ6П-0037, двох пасажирських вагонів і відкритої платформи. Сучасний маршрут пролягає від селища Вигода через лісоділянку та селище лісорубів Міндунок (Солотвинський) до урочища Сенечів (поблизу села Сенечів), проходячи понад річкою Мізунка.Поблизу виїзду з смт Вигода встановлено пам’ятник Карпатському трамваю — паротяг ВП-4 випуску 1948 року, що раніше експлуатувався на лінії

Відвідати цей цікавий туристичний об’єкт ви зможете у нашому турі   Карпатский трамвайчик+ Гошівський монастир

 

Печери Тернопільщини

Розміщене від: підтримка/ 717 0

Одне з природних див, якими пишається Тернопільщина, – її печери. У світі поки що не відкрито інших таких же великих горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою…Розташовані вони на глибині від 10 до 50-60 метрів під землею. В області, яка територіально є однією з найменших в Україні, сьогодні їх налічується більше сотні. Але, на думку вчених, відкрито лише п’яту частину всіх печер Тернопілля.Також учені вважають, що якщо буде знайдено сполучення печери Оптимістична з печерою Голубі Озера, то Україна матиме найбільшу в світі печеру не лише у гіпсах, але й серед відомих печер взагалі. Атмосферу печер можливо порівняти хіба що з космосом. Вічна тиша, темрява, спокій. Це неможливо описати – це потрібно відчути. А щодо візуальних, світлових вражень, то, за словами очевидців, така краса можлива лише у казках. Багато печер славиться надзвичайною красою і розмірами. Їх зали і коридори прикрашені сталактитами і сталагмітами, які утворюють химерні колони, інші натічні форми створюють рельєфні прикраси на стінах, все вкрито різнокольоровими кристалами. У багатьох печерах є озера із прозорою, холодною водою. Кожна з них має свої особливості і красива по-своєму.
Подаємо коротку характеристику лише кількох з них

Печера Кришталева (Кривченська) розташована біля с. Кривче Борщівського району. Вона одна із найбільш вивчених в області, її галереї електрифіковані і обладнані для відвідування туристами. Загальна протяжність розвіданих ходів становить 22 км, а електрифікований туристичний маршрут – 2800 метрів. За незвичайну красу Кришталеву називають підземною перлиною Поділля.

Спочатку склепіння та стіни печери миготять кристалами темно-коричневого гіпсу, відшліфованими водами древнього Сарматського моря. Далі хід розширюється. І в коридорі Див з’являються перші… дива. Складається враження, що все навколо покрито інеєм, фантастичним пальмовим гіллям, листям папороті і бурштином. У залі Скель знайти зручну для проходу стежину стає тяжче – бачимо нагромадження кам’яних глиб, хаотично розташованих кам’яних пірамід. У Зоологічному залі вас чекають незвичні зображення дельфіна, сови, миші, орла та інших істот. Підземний світ постійно балансує між реальністю і казкою. Зал Буйвола, грот Кам’яних Сліз , лабіринт Кам’яних Квітів, зали Завалів, Втрачених сподівань, Дружби (є навіть Преси!)– це лише деякі “етапи” підземних маршрутів Кришталевої, кожний з яких – неповторний і має свою історію.

Печера Вертеба розташована біля с. Більче-Золоте Борщівського району. Загальна довжина ходів 8 км. На відміну від інших печер Поділля у Вертебі зовсім немає кристалів вторинного гіпсу. Стінки її гладкі, темні. Утім, окремі лабіринти є унікальними. Так, у лабіринті Кам‘яна Соломка поверхня стелі вкрита густими “заростями” трубчастих кальцитових сталактитів, що мають вигляд стерні довжиною 10-12 см.Немає сумнівів, що через рік-другий печера Вертеба стане відомою всьому світу.

Завдяки талановитому і невтомному краєзнавцю, спелеологу Михайлові Сохацькому тут створено чи не перший на планеті музей у печері –археології, трипільської культури та епохи неоліту. Справа в тому, що за кількістю і багатством знахідок предметів матеріальної культури різних епох Вертеба не має рівних серед інших печер світу. Саме тому археологи називають її Наддністрянською Помпеєю. У цій печері виявлено численні сліди перебування давньої людини (різні предмети матеріальної культури, поховання), які відносяться до палеоліту, неоліту і більш пізнього часу.

Печера Оптимістична розташована біля с. Королівка Борщівського району (довжина розвіданих ходів становить 214 км) і занесена в книгу рекордів Гіннеса як найбільша у світі гіпсова печера і як друга за загальною довжиною печерних ходів, поступаючись лише печерній системі Флінт-Мамонтова у США. На дні ходів, крім суглинистого матеріалу, часто зустрічається річкова галька карпатських порід.
Печера Озерна розташована біля с. Стрілківці Борщівського району. Характерною її особливістю є підземні озера, які займають біля третини її площі. Довжина біля 120 км. Глибина озер 2-2.5 м. Вода слабомінералізована, сульфатна, магнієво-кальцієва. Печера має велике значення для геологічних і гідрогеологічних досліджень.

Печера Млинки розташована в околицях с. Залісся Чортківського району. Спелеологи назвали її “спелеологічною хрестоматією” гіпсового карсту. Загальна довжина ходів 27 км. Стіни печери майже суцільно покриті білосніжними, сірими, коричневими кристалами вторинного гіпсу. Цікава великими кристалами і масивними друзами пластинчастого гіпсу, сталактитами – «кам’яними хвилями». Особливістю печери є те, що в її межах можна прокласти маршрут будь-якої категорії складності (від простого до складнішого) проходження. Використовується у спортивно-туристичних цілях, для проведення регіональних і всеукраїнських змагань по спелеології.

Печера Перлина розташована в околицях с. Крутилова Гусятинського району. Назва печери пов’язана з тим, що в ній було знайдено печерні перлини – гарні кульки з кальциту діаметром 10-12 мм. Перлина на відміну від інших печер Поділля утворилася в товщі Неогенових рифових вапняків Товарової гряди. Крім цього, це єдина відома на Поділлі вертикальна печера.

Печера Жолоби розташована біля с. Скоморохи Бучацького району. Печера утворилася в травертині (вапняковому туфі), довжина 7 м. Стіни покриті гарними натічними утвореннями з кальциту білого і кремового кольору.

Печера Язичницька розташована біля с. Міжгір’я Борщівського району. Вимита у скелі (камінь Довбуша), складеній верхньокрейдовими вапняками. Довжина 42 м. Названа по виявленому язичницькому храмі.

Печера Славка розташована біля с. Кривче Борщівського району. Загальна довжина досліджених ходів печери – 9 км. Висота залів їх місцями досягає 10-12 м.

Сім нових природніх чудес світу

Розміщене від: підтримка/ 721 0

Нещодавно було оголошено підсумки всесвітнього конкурсу на визначення семи нових див світу, в якому брали участь більше 220 країн протягом останніх чотирьох років. Про це повідомляє офіційний сайт конкурсу new7wonders.com.

До 7 нових чудес світу увійшли:

Джунглі Амазонії

Джунглі Амазонії

Амазонія розташована у Бразилії, Перу, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Болівії, Гаяні, Сурінамі та французькій Гвіані. Тропічні ліси Амазонки, або Амазонія, займають площу 7 млн. кв. км. В Амазонії більше половини тропічних лісів планети. Річка Амазонка – найдовша і найбільш повноводна ріка планети. Вона має найбільший басейн у світі.

Бухта Халонг у В’єтнамі

Бухта Халонг

В’єтнамська затока Халонг включає тисячі карстових вапняків, скель, круч, печер і островів різних розмірів і форм. Бухта має 120-кілометрову берегову лінію з 1969 острівцями. Деякі порожні, з величезними печерами. На інших існують плавучі села, рибалки яких полюють на мілководді на 200 видів риб і 450 видів молюсків. Ще однією особливістю затоки є велика кількість озер посеред вапнякових островів. Галонг перекладається – “там, де дракон занурився в море”. З цією місцевістю пов’язано багато легенд.

Водоспади Ігуасу на кордоні Аргентини і Бразилії

Водопади Ігуасу

Водоспади Ігуасу розташовані на кордоні Аргентини і Бразилії. Комплекс водоспадів на річці Ігуасу – один з найбільших у світі. Вони простягаються на 2700 м, утворюючи півколо з 275 каскадів. Навколо – субтропічні ліси з сотнями рідкісних і таких, що зникають, видів флори і фауни.

Південнокорейський острів Чеджу

Острів Чеджу

Південнокорейський вулканічний острів Чеджу розташований за 130 км від узбережжя Кореї. Його площа – 1846 кв. км. Головною особливістю острова є гора Галласан і згаслий вулкан, який підіймається на 1950 м над рівнем моря. Головний вулкан оточують 360 “супутникових” вулканів.

Національний парк Комодо в Індонезії

Національний парк Комодо

Індонезійський національний парк Комодо складається з трьох великих островів – Комодо, Ринка і Падар та безлічі дрібних острівців – на площі 1817 кв. км. Парк засновано в 1980 році для захисту комодських варанів (на фото внизу). Це єдине місце на Землі, де живуть унікальні нащадки динозаврів – варани або дракони, найбільші ящірки земної фауни.

Підземна річка Пуерто Принцеса на Філіппінах

Підземна річка Пуерто Принцеса

Філіппінський парк “Підземна річка Пуерто Принцеса” розташований на острові Палаван. Парк має зону гірських карстових ландшафтів. Підземна річка розташована в печері на острові. Вона судноплавна. Впадає в Південно-Китайське море. Печера має велику кількість гротів. Цю річку вважають найдовшою підземною річкою у світі.

Столова гора у ПАР

Столова гора

Столова гора – гора, розташована на південний захід від Кейптауна на південному березі Столової бухти, одна з візитних карток міста (її силует зображено на прапорі Кейптауна). Поруч зі Столовою горою розташовані відомі піки Дванадцяти Апостолів, Диявола і Левиної Голови. Перший запис про неї європейцями датується 1503 роком. Висота гори 1087 м над рівнем моря. Платоподібна вершина послужила назвою не тільки для самої гори, а й для їй подібних, а також на її честь названо сузір’я південної півкулі. Столова гора складена з грубозернистих пісковиків, має круті схили, що вкриті вічнозеленими лісами і чагарниками. Флора і фауна схилів охороняється, там зустрічаються рідкісні види, деякі з них ендемічні.

Цікаві факти Карпатських гір

Розміщене від: підтримка/ 541 0

Найвище розташований населений пункт – село Випчина Чернівецької області розташований на висоті 1100 м над р.м.

Найбільш високогірне місто – Рахів. Середня його висота становить 820 м над р.м. Цьому місту належить ще один рекорд – 

найбільший перепад висоти між вулицями – 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої 1000 м.

Найвисокогірніше місце праці та наукова споруда – біостаціонар Львівського відділення інституту ботаніки НАН України, який розташований на полонині Пожижевській (1429 м над р.м.). Включає метеостанцію та сніголавинну станцію. Збудований в 1899р.

Найглибше розташована лікарня – в селі Солотвин Закарпатської області понад 200 років видобувають сіль вищої категорії. В 1968 р. співробітники Ужгородської філії Одеського НДІ курортології вирішили використовувати мікроклімат солотвинських копалень для лікування хворих бронхіальною астмою. Тут було відкрито алергологічну лікарню на 250 ліжок. Підземні палати, насичені високодисперсним аерозолем кухонної солі, розташовані на глибині 206 і 282 м від поверхні землі у товщі соляного пласта. Тривалість одного сеансу, на який хворі опускаються за допомогою ліфта, становить приблизно дві години протягом 30 днів. Створити на поверхні землі такі умови, як у цій лікарні, неможливо: тут завжди стала температура (+23 градусів) і вологість повітря (до 40%), висока насиченість атмосфери кухонною сіллю (10 мг на 1 см кубічний), абсолютна тиша, повністю безалергічне середовище, а кількість мікроорганізмів в повітрі в 5 разів менше, ніж у найстерильнішій операційній.

Найвище розташований санаторій – в смт. Ворохта Івано-Франківської області на висоті 850 м над р.м. розташовані два санаторії туберкульозного профілю “Гірське повітря” і “Ворохта”.

Першою геологічною картою в Україні була геологічна карта Карпат, складена С. Сташицем в 1809 р.

Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпатії – це, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (тепер в Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл.), яке стало відоме на весь світ. В 1907 р. тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби. Біля потоку Лукавець Великий в озокеритній шахті на глибині 12,5 м було знайдено мамонта, а трохи глибше – волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів та земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації старунських тварин. Радіобіологічним способом було встановлено, що носоріг пролежав тут 23 255 ± 775 років. Щодо того, як тварини тут опинилися, то цілком імовірно, що пізньопалеотична людина в околицях Старуні полювала на них, заганяла в болото і там вони гинули. Результати всебічного вивчення старунських знахідок, здійснені в 1907 та 1929 рр. Е. Незабитовським-Любичем, М. Ломницьким та іншими дослідниками, друкувалися в кількох монографіях та в спеціальному часописі, що мав назву “Старуня”.

Найвище розташована конструкція – в 1996 р. було встановлено 5-метрову стелу на г. Говерла, на якій розміщено державні символи – жовтоблакитний прапор і тризуб.

Найвисокогірніша споруда – на вершині Піп Іван височить кам’яна коробка, що була метеоролого-астрономічною обсерваторією. Урочисте відкриття відбулося влітку 1938 р. Головним астрономічним інструментом був астрограф з діаметром об’єктива 33 см.

Під час ІІ світової війни цей будинок, відомий як “Білий слон”, занепав і чекає на воскресіння.

Найвище розташований готель – готель “Беркут”, розташований на Яблуницькому перевалі на висоті 931 м над р.м. і збудований в 1968 р.

Найдовший тунель – залізничний на відрізку Скотарське – Бескид довжиною 1747 м, споруджений в 1887 р.

Найдовший віадук – залізничний міст на відтинку Воловець – Бескид, споруджений в середині 1880-х рр., має висоту 33 м і довжиною 270 м.

Найбільший кам’яний залізничний міст – міст у смт. Ворохта, збудований в 1895 р. При загальній довжині 130 м проліт становить 65 м. Це один з найбільших кам’яних мостів у світі.

Найвище розташована спортивна споруда – неподалік с. Ясиня на висоті 1450 м розташовано спортивно-тренувальну базу Драгобрат. Це унікальна карпатська полонина, багатство якої – достаток снігу. Майже завжди тренувальний сезон тут починається в грудні, а закінчується в квітні. А ось в 1993 р. лижна підготовка продовжувалася рекордний термін – до 15 липня (!)

Найбільша з високогірних спортивних споруд – комфортабельна спортивно-тренувальна база “Тисовець”, що знаходиться неподалік м.Сколе на Львівщині і розташована на висоті 1000 м й розрахована на 450 чол.

Найвисокогірніший вокзал – станція “Бескид”, що збудована на висоті 790 м над р.м.

Найбільший духовий музичний інструмент – трембіта, яка становить собою конічну дерев’яну трубу без бокових отворів, сягає 4 м в довжині. Поширена здебільшого на Гуцульщині, Буковині, а на Бойківщині й досі використовується для подачі сигналів про важливу подію в селі. Діапазон трембіти – до 2,5 октав, чутність звуку – понад 10 км.

Музей лісу діє в закарпатському селі Усть-Чорна. Зібрані експонати розказують про важку, небезпечну і разом з тим найбільш масову в цьому краї гір та лісів професію. Тут, зокрема, зібрано цікаву колекцію транспортних засобів всіх часів для лісових робіт – від підвод до трактора ТДТ-40 та естакади для навантаження лісу. Серед експонатів – розсадники молодих ялин, явора, бука, цікаві своїми формами розколи дерев, знайдених після громовиць і буреломів.

Найбільше плоскогір’я розташоване в Чивчинських горах на висоті 1750 м над р.м. у вигляді плоскої вершини гори Палениця.

Найвисокогірніше озеро – Бребенескул, що розташоване на схилі г. Гутин-Томнатик на висоті 1801 м, завдовжки 134 і завширшки 44 м, площа – 4000 кв м, максимальна глибина – 2,8 м.

Найбільше гірське озеро – Синевир в Межигірському районі Закарпатської області (басейн Тереблі). Площа 7 га, глибина – до 24 м. В народі називають “синім оком”, “карпатською Ріцею”. Сильний землетрус, а можливо багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які і загатили долину гірського потоку й утворили озеро на висоті 989 м над р.м.

Найвище гірське болото розташоване в сідловині між полонинами Брескул і Пожижевська на висоті 1800 м. Це субальпійське улоговинне болото у льодовикових карах виникло внаслідок заболочування озер. До таких боліт також належать болота в урочищі Озерному (1750 м) і під г. Бребенескул (1700 м).

“Висяче болото”. Найбільш незвичайним серед боліт вважаються висячі, або схилові, які “туляться” на гірських схилах. Найбільше серед них – Глистове, розташоване на південному схилі однойменної полонини у Гринявських горах на висоті 1450 м. Воно відрізняється досить багатою флорою – тут, наприклад, зустрічаються 17 видів осик. Це болото – пам’ятка природи державного значення з 1975 р.

Печера прозорих стін. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського району на Закарпатті недалеко від височини Погар розташована карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і створена двома перпендикулярними камерами завдовжки 5 і 20 м. Стіни їх вкриті молочно-білим прозорим кальцитом із зеленуватими натьоками, які нагадують за формою чудові казкові кам’яні квіти. Має наукове та естетичне значення.

“Перлинова печера”. У 2,5 км від Малої Угольки на водорозділі річок Малої та Великої Угольок знаходиться карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і є прикладом дії тріщинуватих вод на слаборозчинні карбонатні породи. Крім сталактитів на стінах утворилися численні кальцитові кульки, які блиском і красою нагадують перлини, звідки й назва.

“Зачарована долина”. У верхів’ях струмка Смерекового в Іршавському районі Закарпаття розкинулось напрочуд мальовниче міжгір’я – Зачарована долина, або Смереків Камінь. Численним скелям заввишки 20 м, що складені світло-сірими кальцитами і залягають серед гідротермально змінених вулканічних туфів, вивітрювання надало дивовижного вигляду. Цей державний заказник площею 150 га приваблює багатьох туристів.

“Долина нарцисів”, що біля м. Хуст на Закарпатті, є єдиним місцем в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. На вигляд вони дуже нагадують садові, але квітки більші й досягають іноді 10 см у діаметрі. Живописна долина площею 80 га вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами, є пам’яткою природи.

“Протяте каміння” височить поблизу перевалу Німчич на кордоні Путивльського та Вижницького районів на Буковині. Складена вона з розбитих пластів ямненського пісковика, мальовничо насунутих один на одного і сягає 30 м. В ній створилася рідка форма вивітрювання – брама близько 2 м заввишки, яка й дала назву цій групі скель.

“Кам’яна брама”. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського району на Закарпатті, в долині Малої Угольки, є незвичайна скеля, яка становить собою своєрідний карстовий міст у мармуризованих вапняках юрського періоду, де карстові процеси проклали прохід завширшки 10 і заввишки 3 м. Ця геологічна пам’ятка має не тільки пізнавальне, але наукове значення як оригінальна форма карсту.

“Скелі закоханих”. На околиці с. Костилівка Рахівського району Закарпаття на протилежних берегах Тиси височіють дві обривчасті скелі заввишки до 20 м з хрестами на височинах. Легенда оповідає, що хрести на скелях встановлені в пам’ять про трагічну загибель молодят Івана і Марічку, батьки яких заважали сватанню закоханих. У відчаї Марічка кинулася зі скелі й загинула. Приголомшений лихом Іван пішов слідом, кинувшись зі скелі протилежного берега Тиси.

Скелі з “ієрогліфами” можна побачити поблизу с. Середнього Водяного Рахівського району на Закарпатті. На східному схилі гори Бужора виходять відкладення міоценового віку, представлені шарами пісковиків, аргілітів та алевролітів. На поверхні пісковиків збереглися численні хвилеприбійні знаки, що свідчать про хвилювання стародавнього моря, а на вигляд нагадують ієрогліфи.

Найбільш вітряне місце в Карпатах – полонина Пожижевська. Вітер зі швидкістю понад 15 м/с (54 км/год) дує тут в середньому 120 разів щорічно.

Полонина Пожижевська є також і найвологішим місцем України – 1593 мм рт. ст. річних опадів.

Найбільш сніжний населений пункт – с. Руська Мокра на Закарпатті – стійкий сніговий покрив лежить тут в середньому 110 днів на рік. Це зумовлено специфікою розташуванням села серед гірських хребтів, які суттєво затіняють територію села від прямих сонячних променів.

Найбільшу кількість сонячної радіації в Українських Карпатах отримує с. Міжгір’я – 2145 МДж/м2, в той час як півострів Крим – 5165.

Село Старуня знову дивує своїми природними несподіванками. Цього разу вона посідає почесне місце найбільш сейсмоактивної місцевості. Поблизу цього села на місці старого озокеритового промислу є невелика ділянка площею близько 1,5 км2, назва якої – Чудо-Старуня – нагадує про дивовижне поєднання різноманітних стратиграфічних, мінерально-петрографічних, гідрологічних та неотектонічних особливостей. Висока сейсмочутливість проявляється у появі тріщин, провалів, рості порогів й невеликих водопадів, грязевому вулканізмі (див. далі), активній динаміці газовиділення, а також у нерівномірному піднесенні – близько 1 м за сім років (!). Чудо-Старуня реагує на землетруси, що відбуваються в радіусі 3-6 тис. км в Румунії, Італії, Німеччині, Іраці, на Кавказі і навіть у середній Азії. Цей постійно діючий підземний “барометр” – унікальне місце для вивчення особливостей динаміки землі, закономірностей формування корисних копалин, прогнозування землетрусів.

Поруч Чудо-Старуні є також і найбільший постійно діючий вулкан. На західному березі р. Луковиця, що поблизу цього села, геологічні породи утворюють складний тектонічний перегин, на вершині якого розташований вулкан з висотою конуса коло 3 м й довжиною глинистих потоків 10-60 м. З’явився він у 1977 р. внаслідок землетрусу в Румунії й нараховує нині 8 кратерів і 12 непостійних мікрократерів, які виділяють газ, воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її диференціали. Віддалені землетруси іноді приводять до появи тріщин в землі завширшки 0,5-3 см, які закриваються через 3-5 діб.

Однією з найбільших повеней у Карпатському регіоні була повінь 1947-48 рр. Наприкінці грудня 1947 р. в горах накопичився сніговий покрив заввишки 30-50 см, різко потепліло, випали зливи. В результаті на Тисі, Тереблі, Тересві та інших ріках регіону відбулися катастрофічні повені, були затоплені Хуст, селище Вилок та багато інших, на великих площах знищені озимі посіви.

Найбільша повінь, викликана дощами і зливами, сталася 30-31 серпня 1927 р. в Карпатах. Очевидці розповідали, що зливи йшли одна за одною й супроводжувалися грозою, а в епіцентрі дощового фронту випало 315 мм опадів. Підйом рівня води у річках Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська та інших був катастрофічно великим, пік настав вже через 3-4 год. Було затоплено багато населених пунктів у долинах рік (Самбір, Миколаїв, Стрий), бурхливі потоки знесли сіно і зібраний врожай.

Найтрагічніша повінь нашого часу. В грудні 1992 р. на Закарпатті, на р. Уж сталася повінь, якої не пам’ятають старожили. Високі гори, круті схили гірських річок, часті інтенсивні дощі, різке потепління, форсоване танення першого снігу, безжалісна вирубка лісів – от фактори, що стали збитки 5 млн. крб. за тогочасними цінами. А найсумніше, що загинуло 17 чоловік, 200 закарпатських сімей позбулися даху над головою, 4 тис. будинків підлягали ремонту, було затоплено 30 тис. га орних земель. Примітка упорядника: Книжка видана у 1997 р., тому тут не враховані жахливі повені 1998 р. (500 млн. грн збитків та 17 життів) та 2001 рр. (10 млн. грн. збитків, максимальний рівень води в ріці сягнув 13 м).

Карпати природньо є найбільш селенебезпечним районом – 271 селевий осередок в басейнах Тиси, Дністра і Пруту, а також…

… найбільш лавинонебезпечним. Тут зареєстровано близько 1 тис. лавинних осередків. Снігові маси долають від кількох десятків метрів до 2-3 км зі швидкістю від 1-10 до 80-100 м/с. Об’єми снігу в лавинах в окремих районах становлять від кількох десятків і сотень 1м3 до 1 млн. і мають величезну руйнівну силу. За даними лавинолога В.Ф. Гриценка найчастіше лавини трапляються в березні (зафіксовано 254) та лютому (104), а найменше в листопаді (5).

Найбільші карпатські лавини із зафіксованих за останнє століття зійшли в 1968 р. на Свидовці з г. Стіг – 300 тис. м3. У 1988 р. на Боржаві об’єм снігу кількох лавин перевищив 500 тис. м3, а двох – 800 тис. м3. Одна з них знищила ліс площею 16 га. Відстань пробігу лавин сягала 3,5 км.

Найщедрішою на град в котрий раз відзначилась полонина Пожижевська – 13 градових днів на рік.

Найбільш грозове місце України – Селятин на Буковині. 45 днів року – грозові. Великий Березний – 43, Рахів – 41 день на рік. Селятин також відомий найтривалішою грозою. В 1948 р. вона почалася 10 червня о 15:30 і закінчилася 12 червня о 4:30, тобто тривала 37 год (!).

Рекорд швидкості росту серед рослин належить навіть не бамбуку, а представнику грибів – веселці смердючій, яка зустрічається в карпатських лісах. За 1 хв шапка піднімається на 5 мм – вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук.

Найплодовитішим грибом по кількості насіння є порхавка гігантська (дощовик), яка містить до 7e+12 спор (сім трильйонів).

Найдавніше дерево в карпатських лісах – ялина (смерека). Її походження пов’язане з крейдяним періодом мезозойської ери. І вже на світанку виникнення людства вона використовувалась як рослина-цілитель через свої фітонцидно-бактерицидні властивості. В Україні відомо два дикорослих види ялин – звичайна та гірська.

Найдовговічніше дерево в Україні – тис ягідний. Вік цього релікта може досягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину –недарма його називають “королівським” або “негній-деревом”. Найбільший осередок тису – Княждвірський резерват в околицях Коломиї Івано-Франківської області площею 206 га. До рекордсменів-довгожителів належить також кедр європейський – до 3 тис. років.

Найвисокогірніше дерево – сосна гірська, її виявлено на схилі гори Піп Іван Чорногорський на висоті 2010 м над р.м. Вона невибаглива, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’янистих сухих скелях і розсипищах з нерозвиненим шаром ґрунту. Дерево має вигляд криволісся висотою 2-4 м або дрібних карликових екземплярів заввишки 20-30 см.

Рекордсменом за висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри.

Найменше дерево з тих, що ростуть в Україні – верба туполиста. Висота її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському поясі Карпат, зокрема на г. Близниця.

Джерело: cikavo.com.ua


Синевир – одне з енергетично найсприятливіших місць в Україні

Розміщене від: підтримка/ 605 0

Фахівці NASA — Адміністрації з аеронавтики та космонавтики США — за допомогою супутникового сканування Земної кулі виявили на ній місця з найбільшим енергетичним впливом на людину.Список світових «лідерів» очолили американські Гранд Каньйон та національний парк Йеллоустоун. Серед інших — Старе місто в Празі, пагорб Монмартр у Парижі та площа навколо Собору Святого Петра у Ватикані.

На території України енергетично сприятливими виявилися дендропарк «Софіївка», озеро Синевир і заповідник Асканія–Нова. Однак їх за своїм енергетичним рівнем випереджає Коктебель у Криму. Це селище, розташоване біля підніжжя згаслого вулкана Кара–Даг, відоме своєю тисячолітньою історією, аж «світиться» на знімках iз супутника. Саме вулкан є джерелом випромінювання енергії, яка своїм позитивним впливом упродовж століть, очевидно, привертала в цю місцину численних поселенців.

Синевир є найбільшим озером Українських Карпат. Воно розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області.

Синевир вважається найцікавішим об’єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Закарпаття. Озеро розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера.

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом бл. 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140—160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око.

Джерело:

bojkosvit.com

Найбільше місто Європи за часів Київської Русі

Розміщене від: підтримка/ 588 0

На Львівщині поблизу Миколаєва і сіл Стільсько, Ілів і Діброва є одне дуже унікальне місце – історико-культурний комплекс Стільське городище, яке походить з VIII – середини ХІ століть. Незважаючи на свою грандіозність і історичне значення, ці території до сих пір є малодослідженими. Саме тут колись була столиця Великої (Білої) Хорватії. Місто на той час було просто велитенським: укріплена площа сягала понад 250 га, а довжина валів і оборонних стін близько 10 км. Для порівняння Київ на той час мав площу лише 9,8 га. Різниця вражає, а взагалі тоді жодне слов”янське поселення не могло похвалитись такими розмірами. Деякі вчені говорять про те що це було найбільше місто Європи того часу
 
Найбільшою проблемою у дослідженнях історії білих хорватів є майже повна відсутність писемних згадок про ці племена і їх державу, яка була розташована у передгір”ї Карпат на території сучасних Чернівецької, Івано-Франківської, південних частин Тернопільської та Львівської областей, а також частково на території Польщі і на Закарпатті в верхів”ях річок Латориці і Тиси. Білі хорвати тричі згадуються в “Повісті минулих літ”: перший раз в переліку інших східнослов’янських племен, вдруге як учасники походу князя Олега на Візантію у 907 році і втретє під час походу Володимира Великого на їхні землі у 992 році. Також білі хорвати згадуються в книзі Костянтина Багрянородного (імператор Візантії, історик, політичний і культурний діяч X ст.) “Про управління імперією”, в якій говориться, що хрещені хорвати (ті, що проживають на Балканах) походять від нехрещених хорватів, які живуть за горами Угорськими, тобто на території сучасного Прикарпаття. От по суті і всі писемні згадки про Велику (Білу) Хорватію.

Згідно переказів місто було зруйноване після довгої облоги. Штурмом місто ворогам взяти не вдалось, а от хитрість дала свої плоди. Одного вечора нападники зобразили відступ війська. Жителі міста, побачивши як в сутінках віддаляються смолоскипи ворога, відчинили браму. В той же час замаскований гарнізон із засідки увірвався в місто і підпалив його, а військо, що відступало, побачивши сигнал – заграву палаючого міста, швидко повернулось і спалило його до тла. Нечисленні жителі, яким вдалось вижити після цього нападу, місто не відбудовували, а поселились поруч в долині річки Колодниці. Тепер тут село Стільсько, в назві якого проглядається етимологічний зв”язок зі словом “столиця”.

Цікаво, що до наших днів місцеве населення для позначення місцевості чи певного об”єкту вживає такі слова, як “Золоті ворота”, “Княжа криниця”, “Коморище”, “Вежа”, “Гребля”, “Біла дорога” і т.д. А ще більш цікавим є те, що під час розкопок дослідники переконались, що більшість з них описує реальні об”єкти. Яскравий приклад цьому є “Біла дорога”. Також на берегах Колодниці чітко проглядаються залишки від набору шлюзів, які використовувались для заходу суден з Дністра до міста – звідси і назва “Гребля”.
Цікаву історію на цю тему розказав археолог Орест Корчинський, який понад 25 років проводить дослідження і розкопки в Стільському. Так от, під час розкопування чергового місця до них підійшов місцевий житель, який сказав, що вони тут розкопають кузню. Яким же ж було здивування дослідників, коли на третій день вони дійсно відкопали там давню майстерню по обробці металу. Коли ж спитали в того пана звідки він знав про кузню, то той відповів, що йому дід таке розказав, а тому його дід. Таким чином бачимо, як через сотні років від покоління до покоління передавалась інформація про давнє місто.

Тепер трохи про те, що зображено на фото. На першій фотографії можна побачити один з давніх храмів цілого релігійного комплексу, який розташований на великій території і налічує 7 храмів, кожен з яких має від одного до семи входів. Зображений на фото храм є найбільшим і має 7 входів (останній вхід ховається за кущем праворуч). Найбільша печера сягає в глибину 39 метрів, а всі “тунелі” з”єднані між собою проходами (четверте і п”яте фото). На другому третьому фото можна побачити келії монахів, які “окупували” ці печери з приходом християнства.

На шостому і сьомому фото зображено ритуальний камінь, на якому можна побачити три витесані полоси, що символізували три стихії: вогонь, повітря і воду, а землю символізує канімь сферистої форми, який лежить трохи нижче. Також існує гіпотеза, що білі хорвати знали, що наша планета має форму приплюснутої кулі, тому саме такий вигляд мав символ землі.

На двох останніх фото зображено старі монаші келії, які місцеве населення зараз успішно використовує в якості комор.

Дуже хотілося б, щоб нашу історію ми знали зі своїх джерел, а не чужих. Особливо ту, що стосується дохристиянських часів. Бо до недавнього часу нам нав’язували думку, що до християнства в нас взагалі не було ніякої історії, а суцільна дикість та ідолопоклонство. Що своє – це поганське, а чуже – добре. Славлення Предків, Матері Природи, своєї Землі, героїчного минулого нашої історії було найважливішим в язичницькій проукраїнській духовності. Духовні цінності наших забутих предків треба шанувати і оберігати, вони нададуть нам ту силу духу і силу волі, яка так  потрібна нам сьогодні.

Джерело:

ukrainaincognita.com

 

Цікаві факти історії України

Розміщене від: підтримка/ 589 0
  • В містечку Заліщики (Тернопільська область), після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році, деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі…

 

  • В селі Лемеші (Чернігівська область) на початку XVIII століття народився хлопчик Олексій Розум. У вільний від випасу корів час, він співав у сільскому церковному хорі, де був помічений, відправлений до Петербургу й згодом став графом Розумовським й вінчаним чоловіком імператриці Елизавети (щоправда без права престолонаслідування). Брат графа Кирило у 18 років (!) очолив петербургську академію наук, а згодом ще й став гетьманом Лівобережної України…

 

  • В містечку Бердичів (Житомирська область) в костелі Святої Варвари 14 березня 1850 року місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. В цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, крім написання музики він також керував роботами по реставраціїї тамтешнього органу…

 

  • В селищі Гоща (Рівненська область) вотчині князів Острозських в місцевій арианській школі в 1601 році зявляється новий учень Григорий (Юрий) Отреп’єв. Через деякий час, чи то з власної амбітності, чи то з авантюрства своїх польських покровителів він стає царем Всея Руси – Лжедмитрием І. Заради об’єктивности потрібно відзначити – досить прогресивним царем, але…

 

  • В містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, рознеслася вістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини його згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонніх справ в уряді О. Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російської армії в І світовій війні…

 

  • Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 роках, командир одного з загонів бурів українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Ю. Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 році Ю. Будяк працює в уряді Української Народної Республіки. В 1943 році Юрій Будяк помирає в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали… Уїнстон Черчілль…

 

  • Гетьман Петро Дорошенко останні двадцять років свого довгого й бурхливого життя прожив у почесному засланні в Росії. Був Вятським воєводою. Отримав від російського царя в маленькому містечку Яропольче (Волоколамський повіт біля Москви) помістя, 1000 дворів і пенсію в 1000 карбованців. Там же він і помер 9 листопада 1698 року. Там же і був похований. Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була …. дружина Олександра Пушкіна – Наталя Гончарова.

 

  • В місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейський нагород. В 1747 році Г. Орликодружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”…