Чому потрібно подорожувати саме зараз
У багатьох з вас після прочитання заголовку можуть виникнути деякі питання. Подорожувати? Для чого це робити саме в цей час, коли ситуація в країні не зовсім стабільна? Коли більшість інтернет-видань та ЗМІ, безліч постів у соціальних мережах присвячені подіям, що відбуваються в Україні. Коли головною темою розмов є сучасні перипетії та кулуарні ігри. Насправді, в цей непростий час для кожного з нас причин подорожувати є значно більше, ніж можна уявити. Спробую пояснити найбільш вагомі з них.
Психологічне перезавантаження
Більше трьох місяців кожен з нас спостерігав чи брав безпосередню участь у подіях, які відбувались в серці нашої країни. Звичайно будь-кому важко витримати все те, що відбувалось Києві, незалежно від того були чи не були ми там. Збільшують напруження інформаційні джерела, які рясніють від різноманітних заголовків, що викликають шквал емоцій у читачів. Спробуйте хоча б на день вимкнути ТБ, інтернет, радіо. Це дасть змогу заспокоїтись, обміркувати все, зробити правильні висновки. Більш тривала перерва, яку ви зможете зробити під час подорожі лише сприятиме емоційному відновленню.
Нове бачення світу
Зазвичай, перебування на одному місці та спілкування з одними і тими ж людьми призводять до формування вузького світогляду, який обмежується лише думками найближчого оточення. Під час подорожей мандрівники зустрічаються з постійними жителями тих місць, куди вони подорожують. Також частими є знайомства з іншими мандрівниками. Розмова з ними, обмін думками та ідеями дасть вам змогу сформувати нове бачення світу та подій, що відбуваються в ньому, дозволить розширити свій кругозір та подолати встановлені призми.
Досвід
Кожен наш день мало чим відрізняється від попередніх — ті самі люди, та ж робота, те ж оточення навколо. В буденній рутині ми не помічаємо всю красу нашого світу. Кожному з нас потрібні нові враження, свіжі емоції, досвід. Будь-яка подорож є джерелом цього досвіду, набути який ви не зможете у більш ніякий спосіб. Спробуйте знайти потрібне місце, перебуваючи вперше у незнайомому місті. Заблукайте та знайдіть вихід. Скуштуйте нові страви, поспілкуйтесь з людиною її мовою, якої ви досі не знали. Здобувайте нові вміння та навички – все це неодмінно пригодиться вам!
Хвороби та плинність часу
Всі ми знаємо, що з віком стан нашого здоров’я аж ніяк не покращується. Численні стреси, незадовільний стан екології, шкідливі звички – все це призводить до того, що у віці більше 50 років мало-хто може без проблем не те що подорожувати, а й навіть вийти з власного дому. Коли кожного дня доводиться приймати пачками різноманітні ліки, відвідувати медиків, ходити на лікувальні процедури, бажання подорожувати відпадає саме по собі.
Зайнятість та брак грошей
Багато з моїх знайомих ледь не кожного дня заявляють, що хочуть кудись поїхати. Коли я запитую, чому вони цього не роблять, відповіді зазвичай зводяться до двох тез: не вистачає часу чи грошей. Насправді час для всіх однаковий, але ми по-різному його використовуємо. Комусь вистачає 24 годин на абсолютно все, що він запланував, а хтось за цей же ж час не встигає зробити зовсім нічого. Проблема не в зайнятості, а в невмінні правильно організувати свій час! Питання браку коштів теж є доволі відносним. Є безліч способів, як можна подорожувати з мінімум грошей в кишені. Потрібно лише дійсно прагнути цього.
Ріст популярності туристичних об’єктів
З дня у день кількість людей, які відвідують відому всьому світу туристичні об’єкти росте в арифметичній прогресії. Вже зараз перебування поблизу них перетворюється у суцільну чергу. Маси туристів зі всіх куточків планети не дають змоги оцінити справжню унікальність відвідуваного місця. Задоволення від такої подорожі, як ви самі розумієте, незначне. Але крім всім відомих туристичних мекк існують об’єкти, які є не менш красивими та захопливими, хоча з тієї чи іншої причини не такими популярними. Тому поспішайте відвідати такі місця, поки вони не перетворилися на паломницькі туристичні центри.
Не відкладайте на завтра те, куди можна поїхати вже сьогодні! Гарних вам подорожей 
Як обрати санаторій у Трускавці
Є у нас в країні місце, де можна вдосталь насолодитись природою, свіжим повітрям, мальовничими краєвидами та чудово оздоровитись. Звісно ж, мова йде про невелике, проте дивовижне місто Трускавець. Хоча його площа досить мала, у ньому зосереджена велика кількість вілл, готелів, пансіонатів та санаторіїв, тому якщо вас не направили на лікування кудись конкретно, вибір місця відпочинку та лікування вам доведеться обирати самостійно. Як не розгубитись у такій кількості пропозицій та залишитись задоволеним власним вибором? Про це і поговоримо.
Розташування.
Завдяки вдалому географічному розміщенню бюветів та природному озелененню місцевості, помилитись з вибором розташування комплексу досить складно, проте є в житті речі, які змушують нас задуматись і над таким пунктом. Не всі бажають, та мають можливість проходити в день декілька кілометрів щоб попити води з центральних бюветів, тому варто знати, що є санаторії, які розташовані поруч з бюветами, а є і такі, які доставляють на свою територію воду в бочках. Користь від такої води не менша, проте сам процес по душі не кожному.
Якщо ви бажаєте щодня пити воду з першоджерела, то вам підійдуть такі санаторії як Алмаз, Янтар, Рубін, Кристал, Міротель, Маріот, Женева, Шале Грааль, Аркада, Свитязь.
Віддалене від бюветів місцерозташування мають санаторії: Карпати, Ріксос, Перлина прикарпаття,Молдова, Шахтар, Дніпро-Бескид, Вернигора.
Лікувальна база.
Основний профіль курорту — урологія, гастроентерологія та загальне оздоровлення. Більшість санаторіїв має свою лікувальну базу, а інші пропонують лікування в міських поліклініках (БОЛ-1, БОЛ-2), або в діагностичному центрі “Мед-Палас”.
Варто зазначити, що оскільки Трускавець дуже відвідуваний курорт як мешканцями нашої країни, так і приїжджими туристами з далеких країв — тут працюють висококласні спеціалісти.
Власну лікувальну базу мають санаторії: Ріксос, Міротель, Женева, Маріот, Вернигора, Свитязь, Віктор,Дніпро-Бескид, Карпати, Арніка, Аркада, Шале Грааль, Кришталевий Палац, Перлина Прикарпаття, Лісова Пісня.
Лікування у міській поліклініці вам запропонують санаторії: Алмаз, Янтар, Рубін, Кристал, Весна.
Лікування у діагностичному центрі “Мед-Палас” вам запропонують у санаторії “Весна”.
Цінова політика.
Трускавець — курорт з досить гнучкою ціновою політикою у широкому діапазоні. Обрати відпочинок, який задовольнить вас як у ціні, так і за рівнем комфорту та лікування, досить не просто, проте можливо. Ціни на перебування коливаються від 230 грн до 2000 грн за номер за добу.
Підбираючи бюджетний варіант зверніть увагу на санаторії: Алмаз, Янтар, Рубін, Кристал, Весна, Дніпро-Бескид, Арніка, Аркада, Молдова, Південний.
Санаторії які пропонують відносно середні ціни: Вернигора, Карпати, Шахтар, Кришталевий Палац, Перлина Прикарпаття.
Якщо ви вирішили відпочити у санаторії VIP-класу, то вам підійдуть: Міротель, Свитязь, Маріот, Ріксос, Женева, Шале Грааль.
Розваги.
У якому б санаторії ви не розмітились, ви завжди зможете відвідати один з розважальних комплексів та нічних клубів, які розташовані у центральній частині міста. Проте можна розміститись у санаторіях, які мають власну чудову розважальну базу.
Санаторії, у яких є власні СПА центри: Ріксос-Прикарпаття, Женева, Міротель, Венигора, Карпати, Дніпро-Бескид, Кришталевий Палац, Свитязь.
Якщо вас цікавить більярд, кафе та інші розваги, завітайте у такі санаторії: Свитязь, Карпати, Вернигора, Ріксос-Прикарпаття, Молдова, Шале Грааль, Міротель.
Звичайно, це далеко не всі поради, які можна дати при виборі відпочинково-лікувального комплексу у Трускавці. Такий відпочинок та лікування варто підбирати індивідуально, адже саме тоді можна обрати ідеальне місце для оздоровлення, яке принесе вам чудовий результат.
Якщо у вас виникли питання, то ми з радістю допоможемо вам підібрати санаторій, у якому ви проведете незабутню відпустку. Докладну інформацію по санаторіях Трускавця мона переглянути тут
7 найзахоплючих печер України
Печери завжди вабили і навіть трохи лякали людей своїми таємницями і красою.
В Україні найбільше печер у Криму та на Західній Україні.
1) Солдатська печера
Найглибша печера України. ЇЇ глибина сягає 500 м та 2100 м протяжністю. Вона розташована Кримському півострові, масив Карабі-Яйли. Назву свою отримала на честь безіменних воїнів, які полягли в роки Великої Вітчизняної війни.
2) Червоні печери або Кизил-Коба
Червоні печери – це цілий комплекс печер неподалік 3,5 км від села Перевальне у вузькій гірській ущелені серед однойменного урочища Кизил-Коба. печери утворені річкою Субаткан і поділяються на дві частини підземним озером.
Всередині печера нагадує шестиповерховий лабіринт і без провідника знайти вихід новачку буде дуже важко.
Кизил-Коба – найбільша печера Кримського півострова загальною протяжність близько 2,5 кілометрів.
3) Мармурова печера
Ця печера – найгарніша та і є однією з найбільш відвідуваних у Європі.
Печеру відкрили не так вже й давно – у 1987 році на нижньому плато гірського масиву Чатир-Даг неподалік села Мармурове Сімферопольського району. На вході до неї споруджено штучний 10-метровий тунель. Перша галерея – це «Галерея казок», тут сталагміти нагадують відомих усім героїв. До кінця важко повірити, що усе це – створила природа. На протязі всієї екскурсії печера має чим вас дивувати.
Загалом довжина обладнаних екскурсійних маршрутів складає понад 1 км.
4) Печерне місто Чуфут-Кале
Чуфут-Кале – це ціле місто. З кримськотатарської мови його назва перекладається як «європейська фортеця».
Місто заснували у V-VІ столітті як укріплення на кордоні Візантійської імперії. Більша частина фортеці зараз в руїнах. Між тим, дуже добре збереглися приміщення, що були вирубані в печерах, зокрема і мавзолей доньки золотоординського хана Джанике, зведений у 1437 році.
5) Печера Атлантида (Хмельницька область)
Печера Атлантида відома спелеологам всього світу, завдяки тому, що в ній чітко виділено три яруси (поверхи).
Її відкрили у 1969 року неподалік села Завалля, Кам’янець-Подільського району, а досліджувати почали аж через 6 років.
Загальна довжина печери складає 2400 м. Атлантида більша, від найглибшої Солдатської печерпи на 300 м.
Уся печера прикрашена сталактитами та сталагмітами, які на світлі виблискують усіма можливими кольорами. Обладнаних маршрутів в печері немає. Так що для прогулянки тут не обійтися без спеціального спорядження та доброї спортивної форми.
6) Печера Романія або Дружба (Закарпаття)
Печера захована в лісі на околиці села Мала Уголька, що знаходиться в Тячівському районі Закарпатської області. Загальна довжина печери 1 км, а глибина – 46 метрів Щоб потрапити в середину потрібно пролізти через природній кам’яний колодязь, з задопомогою спеціального спорядження, навичків альпінізму та з дозволу адміністрації Карпатського заповідника.
Але повірте, те, побачите всередині, варте таких зусиль.
Романія вважається найбільшою печерою Українських Карпат.
7) Кришталева печера (с.Кривче, Тернопільщина)
Особливістю цієї печери є те, що в ній підвищена іонізація повітря та води, абсолютна відсутність патогенних організмів (віруси). А зовсім нещодавно тут виявили мінеральний болотний мул та воду. Тобто в найближчий час печеру можуть перетворити в лікувальний центр.
Окремі ділянки печери – закриті для туристів для збереження унікального мікроклімату та «комфорту» кристалів.
На тернопільщині знахоодиться ще декілька унікальних печер які варто відвідати: Оптимістична, Озерна та Музейна
9 маловідомих місць Західної України, які варто відвідати
Старовинний центр Львова, Кам’нець-Подільська фортеця, Хотинський замок, Чернівецький Будинок митрополитів (тепер Чернівецький національний університет), Скелі Довбуша, Шацькі озера – всі ці об’єкти вже давно відомі кожному українському мандрівнику. Більшість з подорожуючих, які прагнуть кудись поїхати частіше за все вибирають саме захід нашої країни. Але мало хто з нас чув про не такі відомі місця на Заході, які є не менш прекрасними ти милують око кожного, кому вдалось їх побачити. Пропонуємо до вашої уваги список маловідомих місць Західної України, які варто відвідати.
1.Тунель кохання (поблизу с.Клевань, Рівненська обл.)
Тунель утворили зарості дерев, кущів, які сплелися між собою у конструкцію арочної форми. Побачивши це вражаюче зелене диво вперше, важко повірити, що створила його сама природа, а не якийсь ландшафтний дизайнер. Починаючи з травня, листя дерев та кущів у поєднанні з квітучими рослинами утворюють навколо залізничної колії наче вкритий шовковистим зеленим килимом тунель. Одна з легенд стверджує, що таке чудо природи з’явитися після трагічної смерті однієї місцевої пари закоханих. Проте, швидше за все, природа змогла створити Тунель кохання після того, як колію трохи занедбали і припинили вчасно обрізати гілля. Дерева та кущі розрослися, товарний потяг, який ходив тут щодня, скеровував напрям їхнього росту – так і утворилася природня арочна конструкція, котра тепер стала улюбленим місцем туристів та молодят.
2.Тараканівський форт (поблизу с. Тараканів, Рівненська обл.)
Неподалік від Дубно знаходиться перлина фортифікаційного мистецтва – Тараканівський форт, котрий був збудований для укріплення західних кордонів Російської імперії у ХІХ ст. і був цілком самостійною військовою одиницею. Займаючи площу понад 4 га та маючи 7 підземних рівнів, він уміщав на своїй території хлібопекарню, пральню, церкву, морг, телефонний зв’язок і 3 колодязі з водою та інші споруди, необхідні для життя гарнізону. У наш час Тараканівський форт зустрічає відвідувачів складною системою підземних ходів, тунелів, приміщень, ДОТів, сходів. До форту можна потрапити через входи у чотирьох ровах, які оточують будівлю. В одній з наших мандрівок ми відвідуємо ці неймовірні місця лише за один день.
3. Джуринський (Червоногородський) водоспад (с. Нирків, Тернопільська обл.)
Джуринський водоспад вважається найвищим рівнинним водоспадом, хоча про нього знає не так багато людей поза Тернопільщиною. Висота найвищого з трьох каскадів – аж 16 м. Джуринський каньйон, де і знаходиться Червоногородський водоспад, входить в десятку найкрасивіших місць України. За переказами старих людей, водоспад штучно утворено турецько–татарськими полчищами, які в 1620 році після перемоги польських і козацьких військ все руйнували на своєму шляху від м. Кам’янець-Подільського до Львова і Перемишля. Справа в тому, що річка Джурин, колись була досить повноводна. Вона робить у Червоногороді кількакілометрову петлю, омиваючи своїми водами червоногородське поселення. Для того, щоб здобути замок, від якого до сьогодні залишились тільки башти, туркам довелося перерубати кам’яний кряж і пустити води до повноводного Джурина на водоспад, звільнивши таким чином собі шлях до замку. Але то легенда, а водоспад існує.
4. Заліщики (Тернопільська обл.)
Заліщики – невеличке курортне містечко лежать у мальовничій долині на лівому березі Дністра в південно-західному Поділлі, немов би на півострові. Дністер витанцьовує навколо цього райцентру на півдні Тернопільщини такі вихиляси, що, здається, от-от задушить невелике місто в своїх глибоких обіймах. Заліщики від обіймів не пручаються, адже саме завдяки височенним берегам Дністра це подільське місто може похвалитися середземноморським кліматом. Протилежний буковинський берег Дністра, що оточує Заліщики з трьох сторін, а зокрема з півдня і сходу, підноситься над рікою 70-120 метрів високою і стрімкою стіною. Саме з цієї сторони відкривається запаморочливий вид на все місто та на Дністрову меандру. Побачити на власні очі це неймовірне місце можна під час мандрівки Тернопільщиною.
5.Бакота (поблизу смт. Стара Ушиця, Хмельницька обл.)
Бакота – це місце, якого немає на карті, такий собі неіснуючий рай. Зараз так називають території вздовж берегів Дністра поблизу залишків одного з найстаріших монастирів України. Тут над кришталевою водою витає дух вікової історії. Бакота – село, Колодіївської сільської ради Кам’янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних. Тепер – частина національного природного парку «Подільські Товтри».
6. Манявський водоспад (с. Манява, Івано-Франківська обл.)
Це один з найвищих і найкрасивіших карпатських водоспадів. Розташований він у мальовничій ущелині серед стрімких гір. Висота Манявського водоспаду – близько 18 метрів. Нижче і вище за течією є кілька двометрових порогів. Поблизу у лісі на скелі над річкою зберігся старовинний монастир-скит XVII в. Його заснував виходець з Афону монах Йов Княгинецький. Колись цей монастир був обнесений кам’яною стіною, за якою жителі сіл ховалися під час нападів турків і татар. У минулому тут знаходилась бібліотека стародруків. За переказами, сюди неодноразово навідувався один з ватажків опришківського руху Олекса Довбуш. Красива Карпатська природа, чисті гірські річки та повітря, цікаві маршрути для зеленого туризму, святі місця і спокій мають цілющий вплив на кожного, хто хоче відпочити від великого міста. Відпочити та духовно збагатитись можна під час нашої мандрівки, яка охоплює й інші сакральні об’єкти Галичини.
7. Розгірче (Львівська обл.)
Однією із історично-культурних цінностей Львівщини є Печерний монастир, який знаходиться поблизу села Розгірче. Це цілий монастирський комплекс який знаходиться в печерах і представляє собою унікальний зразок наскельного сакрального будівництва XIII-XVI століть. Таке будівництво не є типовим для теренів Галичини. Сам монастир знаходиться на пагорбі, звідки відкривається прекрасний краєвид на всю навколишню місцевість і долину річки Опір. Скельні печери монастиря розташовані в два яруси. На нижньому ярусі розташовувались житлові приміщення, а на верхньому – церква, на місці якої зараз розташована маленька ікона, яка встановлена у 2003 році.
8. Поповичі (Львівська обл.)
У ХІХ ст. відповідно до концепції безпеки Австро-Угорської держави Перемишль було обрано стратегічним пунктом, тому навколо міста, на пагорбах, що його оточують, був побудований 45-кілометровий пояс оборонних укріплень. Це була одна з найбільших фортець Європи, яка складалася з 57 фортів, 6 з яких зараз знаходяться на прикордонній території України і доступні для огляду туристів. Найкраще збережений форт – це «Дзєвєнчиці». Цей із фортів зберіг свою багатоярусну будову, а стежка, що поряд рову біля форту має багато відгалужень. Форти, які знаходяться північніше до кордону, це – «Лисічка», «Биків» і «Плешевичі» – збереглися набагато гірше. Північніше знаходиться форт «Марушка Ліс». А від форту «Лисічка», на жаль, залишилися руїни. Кожен із фортів розташований на пагорбі та оточений ровом. Цікавим є й те,що у цій місцевості щороку в перші три дні липня проводять фестиваль мистецтв «Fort.Missia».
9. Урочище “Прийма” (поблизу м. Миколаїв, Львівська обл.)
Урочище Прийма, унікальне за своєю красою та історією, знаходиться за 2 км від м. Миколаєва Львівської області. За словами археологів, саме біля Миколаєва збереглися залишки давньоруського городища, зокрема його печери. Якщо ви любителі прадавнього минулого та історичних розкопок, то тоді вам буде цікаво відвідати й «житло» неандертальців, яке було знайде на території урочища. Та найцікавіше чого його варто відвідати – це абсолютно фантастичний та нереальний зовнішній вигляд цього гроту-поселення.
Посібник по виживанню в бандерштаті
Недаремно міста Західної України вважають бандерштатом. Що ховається за цим поняттям, ви, напевно, і самі чудово знаєте або легко зможете знайти всю необхідну інформацію в інтернеті. Львів — це яскравий представник, а можливо і осередок націоналістичного та патріотичного духу. Як тут вижити, не заблукати, зануритись в атмосферу і повернутись з яскравими та незабутніми враженнями, ми вам і розповімо.
Ви приїхали у Львів. Сподіваємось, вам вдалось добратись потягом не західного сполучення ( Львівська залізниця ) і персонал який вас обслуговував був з вами на одній хвилі, тому ви потрапили в місто без зайвих труднощів. Якщо ж ні, то деякі з наведених нижче порад вам знадобляться ще у потязі.
Ви приїхали у Львів. Сподіваємось, вам вдалось добратись потягом не західного сполучення ( Львівська залізниця ) і персонал який вас обслуговував був з вами на одній хвилі, тому ви потрапили в місто без зайвих труднощів. Якщо ж ні, то деякі з наведених нижче порад вам знадобляться ще у потязі.
Перше, що вам треба знати – це те, як звертатись та спілкуватись з колоритними місцевими мешканцями. Якщо у Львові ви вперше, то вам обов’язково знадобиться інформація як потрапити в те чи інше місце або придбати щось у магазині. Якщо ви звернетесь до продавця російською мовою, то, в кращому випадку, вас просто проігноруюуть.Запам’ятайте, починати розмову необхідно з висловлювань:
“Прошу пані/пана…”. Саме так, просите надати вам інформацію, адже без неї ви довго будете блукати безмежними вуличками, тому доведеться утихомирити свою гординю та попросити.
“Перепрошую, чи не могли б ви…”. За що ви перепрошуєте? За те, що відбираєте час у пересічного жителя. Львів’яни дуже ввічливі, хоча вам можуть трапитись і представники у поганому настрої або зовсім без нього.
“Добридень,…” Це трактується як “Добрий день”, але місцеві мешканці оригінально об’єднали ці два слова у скорочене, проте зрозуміле для всіх висловлювання.
Ну і, звичайно ж, ви мусите знати ключову фразу, без якої вас не впустять в деякі заклади Львова, або приймуть за чужака та повішають на дошку ганьби: “Слава Україні — Героям слава!” Будьте готові підтримати цей заклик, без цього гасла не радимо взагалі вирушати на Західну Україну.
Ну ось, ви вже розібрались з тим, як добратись до місця вашої подальшої дислокації і починаєте рухатись у потрібному напрямку. Що потрібно знати, щоб безпечно пересікти цю смугу перепон та небезпек.
Не ведіться на заклики таксистів довезти вас у будь яку точку міста лише за…ну сума у всіх варіюється, але дешево вам це точно не обійдеться, а як дізнаються, що ви не місцевий, то немає гарантії, куди саме вас завезуть чи вивезуть.
Рухайтесь у напрямку громадського транспорту. Скоріше за все ви скористаєтесь трамваєм, адже він без перешкод довезе вас до центру міста. Дорогою сильно не крутіть головою. Намагайтесь поводити себе тихо та спокійно, щоб ніхто не зрозумів, хто ви і звідки.
В трамваї не забудьте придбати квиток. Зробити це можна у водія. Після купівлі квиток треба обов’язково закомпостувати,бо, в інакшому випадку, ви матимете неприємну, невтішну і навіть дуже “витратну” розмову з контролером і декількома охороняючими його “амбалами”. Їдучи в громадському транспорті, намагайтесь мовчати та не привертати зайвої уваги, особливо, якщо ви неідеально або взагалі не володієте українською мовою. Якщо ж ви помітили недобрі погляди і люди починають озиратися – це означає, що вас викрили і вам негайно потрібно покинути транспортний засіб. Вже і негайно! Розплата за галасливість та невиконання порад — очікування наступного трамваю (і це в кращому випадку). Якщо люди почали виходити за вами, спробуйте відвернути від себе увагу гаслом: “Слава Україні!”. Якщо ви промовили його впевнено і люди вам відповіли, можете спокійно очікувати на зупинці наступного трамваю, якщо ж відповіді не було – БІЖІТЬ! Коли побачите, що переслідувачі відстали від вас, можете відновити рух у потрібному вам напрямку.
Ось ви вже приїхали до центру, наступне, що вам треба знайти — готель, хостел або квартиру, в якій ви будете перебувати під час цієї небезпечної та пізнавальної мандрівки. Щоб дізнатись цю важливу, для вас інформацію використовуйте поради, які ми описали вище.
Нарешті, можемо вас порадувати — де б ви не розмістились, житиметься вам тихо та спокійно. Це чи не єдине місце, де ви можете почувати себе у безпеці, і вам нічого не загрожуватиме ( ну звичайно якщо ви вже не “напартачили” та вас не вистежили).
Для того, щоб прогулятись Львовом та подивитись надзвичайну архітектуру цього вишуканого міста, радимо вам пов’язати стрічку в кольорах прапору України. Такі стрічки можна придбати заздалегідь, або ж у місцевих магазинах сувенірів та фурнітури. Пов’язати стрічку можна на руку, сумку, рюкзак або вплести в косичку. Ця, здавалось би дрібничка, відверне від вас підозру та дозволить уникнути кари, якщо ви десь трохи “накосячите”.
Щоб відчути себе членом цієї великої громади, вам треба не побоятись та наблизитись до місць скупчення людей. Де це можна зробити? Відкриємо вам секрет — львів’яни мають певні місця, де вони проводять усі можливі зустрічі, збори, а також просто виходять на прогулянки. Якщо ви сміливий та рішучий, то радимо вам відвідати такі місця:
“Біля коня” – пам’ятник королю Данилу Галицькому;
“Жаба” або “Хвиля” – пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку;
“Під Оперним” – Театр опери та балету імені Соломії Крушельницької;
“Біля олівця” – важко здогадатись, але це біля пам’ятника Івану Франку.
Тому наважтесь на ризик і не забудьте про стрічки і вивчені заздалегідь фрази та слогани.
Львів — місто кави! Відхилити запрошення на каву — це справжній злочин і покарання за таке може бути жорстоким та привселюдним. Тут все починається з кави — побачення, розмови, ділові зустрічі…а ось закінчується все далеко не кавою, тому будьте готові до непередбаченого розвитку подій.
Зверніть увагу! Щоб відчути справжній дух Львова та мати, що розповісти по поверненні додому, вам потрібно відчути колорит цього міста. Зробити це можна скуштувавши неймовірні місцеві кулінарні шедеври.
В першу чергу, варто скуштувати, звісно ж, каву. Тут її готують по-особливому, вкладаючи в приготування частинку душі. Саме тому не смійте висловлювати претензії чи не вдоволення цим напоєм. В іншому випадку, вас відведуть на площу Ринок, привяжуть до стовпа ганьби і привселюдно будуть знущатися! Також скуштуйте місцеве сало в шоколаді. Подобається воно далеко не всім, але спробувати варто. Навіть якщо ця незвична страва не припала вам до смаку, не варто засмучуватись. У Львові є те, що подобається практично всім — це шоколад. У Львові він один з найкращих, тому якщо ви його не спробуєте, то назавжди образите місто і наступного разу воно не буде до вас таким поблажливим. Ну і, звісно ж, неможливо відвідати Львів і не спробувати місцевого пива! У Львові є власні пивоварні, які порадують вас різноманіттям сортів та видів цього напою. Львів’яни не пробачать вам, якщо побачать, що ви п’єте пиво не місцевого виробництва або не у фірмових бокалах. Не забудьте про це!
Якщо ви дочитали цю статтю до кінця і у вас, все ж, залишилось бажання відчути себе екстремалом та відвідати Львів — вітаємо! Ви справжній герой! За це вам належить приз! Ви його справді заслужили! Приємним сюрпризом в даному випадку буде те, що все, що ми описали вище — це лише жарт. Львів — одне з найпривітніших та найгостинніших міст України. Звісно ж, тут присутній справжній патріотизм та націоналізм, але люди тут надзвичайно добрі, завжди допоможуть та підкажуть, тому сміливо вирушайте у цю мандрівку і справжні емоції та приємні враження вам гарантовані.
Проте, на всякий випадок, перечитайте цю статтю ще раз, запам’ятайте всі поради, адже всяке може бути)))
Львівські Ромео та Джульєтта
1593 рік. Заможний і вродливий італійський купець Паоло Мікелані отримав чергового листа від свого приятеля Антоніо Пандульфі, який займався торгівлею у Львові. Вже більше як рік Антоніо запрошував свого друга приїхати до нього, розповідаючи про неймовірну красу міста. Врешті Паоло прийняв пропозицією приятеля і вирішив переїхати на деякий час до Львова, щоб відкрити власну ремісничу справу.
Довгою і виснажливою була дорога юнака. Під час неї, в одному з європейських міст Паоло познайомився з турецьким купцем. Той, почувши, що хлопець прямує до Львова, дуже зрадів, адже сам любив це місто завдяки його прекрасній архітектурі та красивим дівчатам. Прощаючись, турецький купець застеріг Паоло, щоб він був обережним, адже у Львові можна втратити голову через кохання. Спершу хлопець не звернув на це особливої уваги, допоки не прибув у місто Лева.
Неймовірна краса львівських дівчат надзвичайно вразила Паоло. До пізнього вечора він бродив вузенькими вуличками міста і насолоджувався вродою львів’янок. Він зрозумів, чому його товариш так настирливо запрошував його приїхати сюди.
Оговтавшись від неймовірної краси мешканок Львова, італієць згадав мету свого візиту і взявся до роботи. Для початку він вирішив торгувати особливим видом вина – грецькою малмазією. Тоді грецька малмазія стрімко завойовувала ринок. Адже клімат південних островів Греції і майстерність тамтешніх виноробів створювали серйозну конкуренцію для уже знаних європейських вин.
На площі Ринок у Львові наприкінці XVI століття поміщалась тисяча бочок вина. Італійські купці напередодні від’їзду у Львів навчали молодого Паоло, як деґустувати вино. Справи в хлопця йшли щоразу краще й краще. Його справа набирала розмаху і приносила непоганий прибуток.
Одного погожого дня Паоло запросив додому багатий український купець, щоб той допоміг йому у виборі вина. Хлопець з радістю погодився допомогти. Більше трьох годин Мікелані провів у домі львів’янина і вже збирався прощатись. Аж раптом в кімнату зайшла шістнадцятилітня дочка господаря – Пелагія. Світле волосся, блакитні очі і круглий овал обличчя – все це припало до душі молодого італійця і він одразу ж закохався. Пелагія відповіла юнаку взаємністю, через що Паоло вирішив залишитися у Львові назавжди.
Фонтан закоханих поблизу готелю “Львів”
Пелагія походила з православної родини, а Паоло – з католицької. В той час релігія відігравала надзвичайно важливе значення у житті людей. Прийняти в сім’ю католика було непростим рішенням.
Але все ж таки батьки дівчини дали згоду на шлюб, знаючи як сильно вони кохають один одного. Справа уже йшла до весілля і, здавалось, ніщо не може перешкодити щастю. Однак у Львові усі плани і мрії зруйнувала епідемія чуми. Пелагія захворіла.
Закоханий Ромео з Верони, побачивши свою кохану Джульєтту мертвою, випив залишки отрути. Паоло, попри вмовляння Красовських не підходити до хворої доньки, хотів бути з нею, полегшити її страждання, шепотіти слова кохання і у хвилини смерті бути поруч зі своєю коханою. Звісно, що молодий чоловік усвідомлював, на яку смертельну небезпеку він йде. Хлопець заразився чумою й невдовзі теж помер.
На могилах закоханих у Львові встановили надгробні камені, викарбувавши слова львівського поета Шимона Шимоновича:
«Що любов з’єднає – і смерть не здолає».
Лише у такому місті як Львів може трапитись саме така любов – щира, віддана, зворушлива. Прогулянка по вуличках міста, романтична вечеря за столиком в затишній кав’ярні запам’ятаються вам і вашій другій половинці на все життя. Спеціально до Дня Святого Валентина пропонуємо відвідати один з наших турів у найромантичнішому місті України.
22 поради мандрівнику-початківцю
(від Еріка Кіма)
Кожен з нас ще з хоча б раз у житті прагнув здійснити велику незабутню подорож, про яку було б приємно згадувати все наступне життя. Часто на втілення цієї мрії бракує то часу, то грошей, то необхідного моменту. На щастя, є люди, які незважаючи ні на що, беруть у руки свій наплічник та роблять крок на зустріч пригодам. Одним з цих сміливців є американський вуличний фотограф та мандрівник Ерік Кім (Eric Kim). Після своєї 30-денної подорожі Європою він склав невеликий список порад, які можуть стати корисними кожному мандрівникові-початківцю. Пропонуємо до вашої уваги найцікавіші з них.
1. Не беріть нічого зайвого.
Немає жахливішого відчуття, ніж пересування з тягарем за плечима коли ви намагаєтесь насолодитися подорожжю.
2. Будьте економними, але час від часу не забувайте балувати себе.
Не варто викидати на вітер 20 доларів за кожну порцію їжі, але періодично витрачайте певну суму на те, щоб спробувати на смак місцеву кухню.
3. Спілкуйтеся місцевою мовою.
Можливо, ви хвилюєтесь, що нівечите деякі слова і місцеві вас за це критикуватимуть, але насправді все відбувається з точністю до навпаки. Людям подобається те, що іноземці намагаються розмовляти їх рідною мовою, зрозуміти їхню культуру. Вони відноситимуться до вас з особливим теплом, незважаючи на те, яким жахливим не є у вас акцент.
4. Плануйте, але в міру.
Коли ви подорожуєте, завжди приємно знати, де ви проведете найближчий день. Але з іншого боку спонтанність є найбільш прекрасною річчю під час мандрівки. Коли ви прибуваєте на нове місце, просто обзаведіться картою і розпитайте місцевих про пам’ятки. Далі покладіться на долю.
5. Не бійтеся!
Страх – ось що не дає людям подорожувати в першу чергу. На шляху до поїздки у свідомості людини виникають тисячі запитань «А що, якщо …». «А що, якщо у мене закінчаться гроші?»,«А що, якщо мене пограбують?»,«А що, якщо поїздка мені не сподобається?». До певної міри всі ці турботи мають право на існування, однак більшість страшних випадків, що сталися з мандрівниками, насправді, просто роздуті ЗМІ. Багато людей помирають, так жодного разу і не покинувши своєї країни. Ви ж не хочете шкодувати про це на смертному одрі? Так зберіться духом і вирушайте назустріч пригодам!
6. Заводите друзів.
Коли я згадую свої подорожі, найкращі мої спогади пов’язані не з місцями, які я побачив, а з людьми, яких мені довелося зустріти. Приділіть час тому, щоб подружитися з іншими мандрівниками або місцевими жителями.
7. Краще проводити більше часу в меншій кількості місць, ніж відвідати більше місць за менший час.
Подорож – це надзвичайно втомлює. Коли ви в дорозі, вам нечасто видається можливість присісти і перевести дух. Так що, подорожуючи, краще поберегти енергію і дозволити собі як слід перейнятися навколишнім середовищем, замість того, щоб прагнути побачити так багато, наскільки це можливо. Останнє призведе до перевтоми, що, у свою чергу, перетворить подорож на рутину замість задоволення.
8. Відпочивайте як слід.
Якщо ви не дозволите собі досить відпочинку в час подорожі, то ви будете нещасні. Краще вже почати день пізніше і зробити менше справ, ніж прокинутися рано-вранці, коли у вас все одно не буде енергії на виконання всієї програми.
9. Наїдайтеся.
Коли ви подорожуєте, ви перетворюєтеся в апарат зі спалювання калорій. Не соромтеся як слід набивати живіт під час поїздки і не турбуйтеся про такі дрібниці, як цукор або жири. Навіть якщо ви будете поглинати жахливу кількість їжі, у вас все одно будуть всі шанси повернутися додому значно схудлим.
10. Не шкодуйте гроші на хороший рюкзак.
Так, це правда, що відповідний наплічник може обійтися вам більше, ніж у сотню доларів, але, швидше за все, він дійсно буде коштувати цих грошей. Якісний рюкзак повинен бути водонепроникний, з надійними швами і блискавками і зручний для спини. Якщо ж ви захочете заощадити, то, швидше за все, ваша спина зненавидить вас за це рішення.
11. Фотографуйте, але не весь час.
Якщо ви подорожуєте вперше, то, швидше за все, вам захочеться закарбувати кожну дрібницю, яка зустрінеться на вашому шляху. Хоча привезти з поїздки масу спогадів – це чудово, дуже важливо дійсно насолоджуватися подорожжю, замість того, щоб намагатися задокументувати кожну її секунду. Бувають речі, якими краще насолоджуватися без фотоапарата в руці.
12. Подорожуйте наодинці.
Багато хто говорить, що це кращий спосіб подорожувати. Справа не тільки в тому, що у вас буде час на те, щоб зрозуміти самого себе. Окрім іншого, ви будете буквально змушені знайомитися з іншими людьми. Перебувати далеко від дому і відчувати себе анонімним незнайомцем – сюрреалістичне відчуття, яке кожен має пережити хоча б один раз. Мабуть, найяскравіші моменти самосвідомості я відчував у ті тижні, коли подорожував один.
13. Подорожуйте з другом.
Незважаючи на попереднє твердження, подорожувати з одним (або з двома друзями) – це теж чудово. У вас з’являться спогади, що належать тільки вам двом, і якими ви зможете ділитися ще довгий час після закінчення поїздки. До того ж, це вигідно у фінансовому плані: адже ви будете ділити витрати на житло, їжу та інше. А ще у вас є всі шанси максимально зблизитися і пробути добрими друзями все життя!
14. Ведіть щоденник.
Я особисто дуже радий зараз, що дотримувався цього правила. Нехай під час поїздки це часто здавалося рутиною, і писати було нелегко – можливість перегорнути щоденник і зануритися у спогади того варте! Крім того, немає кращого способу перевести дух після довгого дня, ніж записувати свої думки, почуття і пережиті пригоди.
15. Для того, щоб подорожувати, не потрібно бути багатим.
Хоча під час своєї першої подорожі я і був звичайним студентом, я все одно не дозволив своєму фінансовому становищу перешкодити мені побачити світ. Хочете подорожувати? Відмовте собі в окремих речах, займіть у борг, підзаробіть. Якщо ви дійсно хочете подорожувати – ви в будь-якому випадку будете це робити.
16. Музеї вимотують і фізично, і морально.
Ні, я не намагаюся відмовити вас від відвідування музеїв, особливо якщо мова йде про Європу. У Європі знаходяться кращі музеї світу з найбільшими шедеврами в історії. Але, тим не менш, походи серед застиглих експонатів віднімають безліч часу та енергії. Намагатися оглянути більше одного музею в день – це занадто самовпевнено. Та й навіть один музей, якщо обійти всі його експозиції, може бути надмірним.
17. Зверніть з протоптаної доріжки.
Так, звичайно, традиційні туристичні напрямки можуть бути дуже милі, проте найкрасивіші місця, які мені довелося побачити, були розкрученими пам’ятками, а скоріше, захованими перлинами, на які я натрапив чисто інтуїтивно. Так що не прагніть весь час гуляти серед популярних місць, а дозвольте вашій цікавості завести вас в загадкові алеї, через дивні мости і незвідані проходи. Розкрийте в собі дитину.
18. Дозвольте собі пропускати те, що вам не цікаво.
Не змушуйте себе робити те, що вас не цікавить. Наприклад, якщо ви опиняєтеся в якомусь знаменитому місці, і воно анітрохи вас не чіпає, то ніхто вас не змушує там перебувати! Те, що для інших – скарб, для вас цілком може бути чимось непримітним – це нормально.
19. Не соромтеся просити про допомогу.
Давайте визнаємо: під час подорожі ви ризикуєте губитися куди частіше, ніж один раз. Замість того, щоб турбуватися, що вас затаврують як «заблукалого туриста», відкиньте гордість і попросіть про допомогу. Це просто дивно, з яким задоволенням люди можуть допомагати іншим!
20. Посміхайтеся!
Не важливо, розмовляєте ви з менеджером в хостелі або з випадковим перехожим на вулиці – посміхайтеся настільки часто, наскільки це можливо. Коли ви посміхаєтеся, ви відразу починаєте здаватися навколишнім більш приємним, що може призвести до цікавої бесіди або знайомства. Ви будете здивовані тому, як далеко може завести проста посмішка незнайомця на вулиці!
21. Не користуйтесь комп’ютером більше, ніж це дійсно потрібно.
Коли я подорожував, взяв з собою невеликий нетбук, щоб писати електронні листи, відшуковувати необхідну інформацію, завантажувати фото. Правду кажучи, я проводив за комп’ютером занадто багато часу. Немає нічого легшого, ніж «зникнути» на декілька годин у «глобальні павутині», марнуючи дорогоцінний час. Замість того, щоб розслабитися після довгого дня подорожі за допомогою комп’ютера, використайте цей час на те, щоб познайомитися з попутниками,, зробити записи у своєму щоденнику чи просто згадати день, що минає.
22. Дім там, де серце.
Після моєї подорожі Європою я перейнявся ще більш глибокою любов’ю додому. Хоча я і гуляв по кращих музеях світу, милувався дивовижними старовинними церквами і обідав екзотичними стравами, я зрозумів, що велика частина речей, якими я насолоджувався закордоном, доступна просто у мене вдома. Ні, я зовсім не намагаюся відрадити когось від подорожі. Навпаки – одна з головних причин, по яких я переконую людей відправитися в дорогу – це те, що, коли ви повернетеся зі свіжою головою, ви почнете більше цінувати те, що у вас є. Повернувшись додому, обов’язково докладно розкажіть вашій родині та друзям про вашому подорожі, і не забудьте обійняти їх і сказати їм, як сильно ви їх любите.
Джерело:
www.erickimphotography.com
Вперше у Львові
Львів – місто у яке закохуєшся з першого погляду. Воно чарує красою архітектури, теплотою людей та відчуттям неймовірної атмосфери, яка панує на вузеньких вуличках міста. Львовом захоплюються, ним надихаються і навіть дивуються з того, що досі так мало про нього знають. Місто є унікальним та неповторним у своєму роді. За свою більше як 750-літню історію Леополіс прославився не лише на всю Україну, а й на весь світ винаходами та подіями, які відбулись тут вперше. Перша у світі повітряна куля та гасова лампа, перший в Європі залізобетонний міст, перша в Україні книга, пошта, газета, залізниця та ще багато іншого завдячують своїй появі на світ славетному місту Лева та його жителям. Завдяки цьому про Львів знають, про нього говорять та поважають. Чим же ж ще унікальний Львів? Чому його так часто згадують, додаючи слово «вперше»? Відповідь на ці питання зможете знайти у статті «Вперше у Львові».
1.У другій половині XVI ст. у Львові засновано найстаріший парк в Україні – Єзуїтський (тепер парк ім. І. Франка). Чотириста років тому на цьому місці були міські лани, але пізніше ця земля перейшла у приватні руки. Витративши більше півтори тисячі злотих на впорядкування творцем парку став багатий львівський міщанин Ян Шольц-Вольфович. 1855 року парк перейшов у власність міста, таким чином ставши одним із найстаріших муніципальних парків Східної Європи.
2.У 1574 році власним коштом у власній друкарні з допомогою небагатих львівських міщан друкар Іван Федоров видає першу в Україні книгу – «Діяння та Послання Святих Апостолів» («Апостол»). Перша українська книга відзначається великим форматом, різноманітністю та високим рівнем художнього оформлення і поліграфічного виконання. «Апостол» видрукуваний накладом, досить великим на свій час – 1 200 примірників. На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України, а також Росії, Польщі, Болгарії, США та інших країн.
3. У 1629 році італієць Роберто Бандінеллі започаткував у Львові першу в Україні міську пошту європейського зразка. З цього часу жителі Львова могли раз в тиждень відправляти чи отримувати листи. Щоправда, ці послуги були недешевими, але через необхідність люди були змушені ними користуватись.
4.У 1661 заснований перший університет в Україні – Єзуєтська академія (тепер ЛНУ ім. І. Франка). Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Цим місцем став Львів. Після неодноразових клопотань король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора.
5.У 1715 у Львові засновано першу в Україні пивоварню. Заснована вона монахами на прохання графа Станіслава Потоцького. Вже у середині 19-го ст. пивоварня ввійшла до трійки найкращих пивоварень Австро-Угорської імперії і стала найбільшим підприємством броварської галузі в регіоні. З того часу підприємство є символом Львова. Пивоварню називають обличчям міста, що достойно представляє Львів на всіх етапах його розвитку.
6.1749 року у Львові вийшло декілька номерів першої в Україні газети («Kurier Lwowski»), а 1776 року почала виходити газета «Gаzette de Leopol» (тижневик) – перша регулярна газета в Україні. Видання мало лише чотири сторінки. Втім, щоб видрукувати газету, витрачали не менше тижня. Сьогодні з цим впораються за годину. Перше видання газети зацікавило лише інтелігентів. Бо вийшло французькою, як тоді було модно спілкуватися в елітних колах. І йшлося там про новини, які були нецікавими для простих людей.
7. 4 березня 1784 року у Львові запущено першу у світі повітряну кулю нового зразка. Це був тепловий аеростат з автоматичним пальником на рідкому паливі, розробленим і виготовленим професором фізики Львівського університету Ігнацієм Мартиновичем і доктором медицини Непомуком Германом. Пальник львівських винахідників підігрівав повітря в оболонці в міру того, як воно холоднішало. Ця подія сталась усього через дев’ять місяців після польоту кулі братів Монгольф’є, пальним для якої служила солома!
8. Близько 1785 року на місці теперішнього Музею етнографії на проспекті Свободи підприємець Йоганн Прешель спорудив триповерхову будівлю – перший львівський готель та водночас перший готель в Україні, який називався «Під римським цезарем». В наш час дах цього будинку прикрашає єдина в Україні «сидяча статуя Свободи» (оригінальна назва – «Ощадність»).
9.30 березня 1853 року львівська аптека Петра Міколаша «Під золотою зіркою» освітилася першою у світі гасовою лампою. Її винахідниками стали фармацевти Йоган Зег та Іґнац Лукасевич. Один підприємець із Борислава (Львівська обл.) намагаючись отримати хоч якусь користь із чорної маслянистої рідини, допровадив діжку сирої нафти до Львова. Звантажив її в центрі міста, біля аптеки «Під золотою зіркою», домовившись із фармацевтами, що ті за щедру винагороду виметикують спосіб перегнати ропу в спирт — таким був його план химерного збагачення. На щастя, фармацевти замість перегонки спирту несподівано винайшли найраціональніший метод крекінгу нафти. З цього часу гас стає найуживанішим у світі продуктом освітлення, яким навіть зараз, на початку XXI століття, ще користується третина
людства.
10. У Львовi в жовтнi 1861 р. було завершено будiвництво вокзалу. Це була стандартна, простора споруда, але преса iз захопленням писала про цю будову, вважаючи “головний двiрець – однією з найкращих споруд у Європi”. Перший пасажирський потяг прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 року о 14:30. На всiх станцiях його курсування – в Медицi, Мостиськах, Судовiй Вишнi, у Мшанi – поїзд вiтали сотнi селян, приїзд «сталевого коня» урочисто зустрічали мiсцевi музиканти. Саме ця транспортна ділянка між Перемешлем та Львовом стала першою залізницею в Україні.
11.Перший в Україні громадський транспорт було започатковано у Львові 3 травня 1880 року. Ним став кінний трамвай. Функціонували дві лінії («головний вокзал — вулиця Городоцька — площа Митна» і «головний вокзал — Підзамче»), які перевозили в середньому 1 867 000 пасажирів на рік. У 1889 році нараховувалося 105 коней та 37 пасажирських і 3 вантажних вагони, виготовлених в австрійському місті Граці. Середня швидкість руху становила 6,4 км/год.
12. У серпні 1984 року в спортивному виданні “Гімнастичний путівник” кореспондентом Ксав’єром Фішером опублікований детальний звіт про другий зліт гімнастичного товариства “Сокіл”, у якому детально описано хід футбольного матчу між сокільськими командами Львова і Кракова, що відбувся у суботу 14 липня 1894 р. о 17 годині на львівському стадіоні. Як стало відомо згодом, автор описав перший в Україні футбольний матч. У статті повідомлялося, що футболісти Львова грали у сірих гімнастичних штанях, білих футболках і гімнастичному взутті, а футболісти Кракова – у синіх штанях, білих футболках і гімнастичному взутті. Команда зі Львова здобула перемогу – м’яч на 6-й хвилині забив у північні ворота учень учительської гімназії Володимир Хомицький.
Як вибрати рюкзак?
Якщо Ван набридла велика сумка, яка є незручною та постійно б’є по ногах, а ще крім цього болять плечі, тоді Вам варто подумати про рюкзак.
Варто почати з того, що типів рюкзаків існує безліч.
Поділяються вони на такі: міські рюкзаки, експедиційні, штурмові, прогулянкові, для мультиспорту, велосипедні та інші
У цій статті коротко розлянемо основне на, що варто звернути увагу при підборі рюкзака
Міський рюкзак
Для міських справ
Обсяг такого рюкзака зазвичай не повинен перевищувати 25-30літров. Такий рюкзак повинен бути практичним (з безліччю відділень для ручок, пакетів, води, зошитів). У рюкзаках такого типу не обов’язковий поясний ремінь.
Експедиційні-80-100літров
Для далеких подорожей, походів у гори
Експедиційні рюкзаки призначені для перенесення важких вантажів на великі відстані. Найважливішим їх завданням є правильний розподіл навантаження по спині людини, перенесення значної частини навантаження на пояс, а, отже, на ноги. При цьому бажано забезпечувати максимально можливу вентиляцію спини. Такі рюкзаки мають товсті м’які (а іноді різної жорсткості) підкладки на плечових лямках поясі та спині. У більшості експедиційних рюкзаків присутня система регулювання довжини спини, що дозволяє здійснювати більш точну підгонку рюкзака під конкретну людину. Це може бути дуже важливо при тривалій перенесенні ваги. Такі ж системи можна зустріти і на рюкзаках інших видів.
Прогулянкові- 40-45літров
Для коротких прогулянок
Призначені для нетривалих ( 1-2 дні) виходів на природу і різних туристичних поїздок та екскурсій. Такі рюкзаки мають просту конструкцію. Навішування зазвичай обмежується кріпленнями для телескопічних палиць. Лямки, пояс і підкладки на спині не товсті. Добре продумується вентиляція спини. Довжина спини на таких рюкзаках регулюється вкрай рідко.
Для мультиспорту-30літров
Для всіх видів спорту
Рюкзаки для мультиспорту представляють із себе максимально полегшені конструкції невеликого обсягу. Деякі з них йдуть відразу в комплекті з питною системою. Основними вимогами до таких рюкзаків є мінімальна вага, зручність перенесення і хороша вентиляція спини і плечей.
Велосипедні
Для тих, хто любить велосипед
Рюкзаки для велосипедистів дуже схожі на прогулянкові рюкзаки. У них робиться посилена вентиляція спини. На поверхні рюкзака застосовуються вставки із світлоповертаючих матеріалів, а іноді встановлюються маленькі ліхтарики-маячки. Передбачається можливість кріплення до рюкзака велосипедного шолома.
Інформація частково взята з http://megasite.in.ua
День святого Валентина
Існує безліч свят, котрі змушують нас посміхатись, радіти та веселитись. Ми любимо святкувати, а ще й коли це свято приносить нам стільки задоволення – неможливо його оминути. Зараз ми говоримо про свято, котре лише нещодавно набуло популярності в нашій країні — День святого Валентина. Мало просто подарувати коханій чи коханому букет троянд чи коробку смачних цукерок, варто також знати, звідки пішло це свято, чому воно називається саме так та які традиції пов’язані з цим днем. Про все це ми і спробуємо вам розповісти.
Історія заснування свята
Є декілька версій того, звідки та завдяки кому пішло це свято. За однією з них назва цього дня пішла від Єпископа Валентина який проживав у містечку Терне поблизу Риму. Він був страчений близько 197 р.н.е. В цей час якраз тривало переслідування імператора Аврелія та його численних прихильників.
АжДругою, та найрозповсюдженішою легендою є те, що свято назване в честь святого Валентина який мешкав в Римі. В часи правління імператора Клаудіуса були заборонені шлюбні церемонії, адже вважалось, що неодружені чоловіки стають кращими солдатами, а метою імператора було зібрати велику армію молодих чоловіків. Священник Валентин Ослухався наказу імператора та таємно проводив шлюбні церемонії, за що і був страчений 14 лютого 267 року. Можливо це і залишилось би без уваги, якби не стався один дивний випадок, котрий і надав цій легенді певної таємничості. Доки священник очікував страти, його постійно відвідувала сліпа дівчина, котра була донькою одного з тюремників. В день перед виконанням смертельного вироку ( Валентина обезголовили) священник залишив дівчині лист, котрий підписав “від твого Валентина”. У день страти дівчина, котра прийшла провести останні хвилини разом зі священником дивним чином прозріла і змогла самостійно прочитати послання. Чи сталось все саме так як говорить легенда, ми, на жаль, ніколи не дізнаємось, але те, що дівчина прозріла десь приблизно в цей час, тому хочеться вірити що саме так усе і було.
Аж через 200 років, римський папа Гелесій відзначив цей випадок і назвав його чудом. Завдяки цьому Валентина канонізували та перезаховали у церкві Святого Праскедіуса в Римі.
Як було насправді досі невідомо, але це надзвичайно гарна легенда і людина, котра допомагала людям навіки об’єднатись ставши чоловіком і дружиною, навіть ризикуючи власним життя — заслуговує поваги і відзнаки.
Історія виникнення листівок “Валентинок”
Історія виникнення валентинок бере свій початок у 1415 році, коли герцог Орлеанський Чарльз відправив листа своїй коханій, котру ув’язнили у Лондонському Тауері і підписався “твій Валентин”. Саме після цього, усі закохані, які змушені були таємно зустрічатись почали підписувати свої любовні послання таким чином.
На початку 19 ст. валентинки виглядали досить громіздко і робились власноруч. Це обходилось досить дорого, тому у 1840 році 19ти річна Естер Хауленд переконала свого батька, книговидавця, спробувати зробити макет валентинки відносно не великого розміру, мережану та декоровану, щоб згодом поставити її на масове виробництво. Не без зусиль вдалось дівчині і переконати брата пропонувати відвідувачам таку диковинку. На диво, результат перевершив усі сподівання. Дуже швидко такі валентинки набули популярності і щорічний прибуток від їх продажу сягав $100 000. В даний момент у лютому щорічно закохані усього світу купують понад міліард таких зворушливих та відвертих листівок.
Традиції пов’язані з Днем Валентина або хто що дарує коханим
В Україні поки немає своїх традицій щодо святкування дня закоханих тому у нас в країні у цей день дарують різноманітні подарунки. Це можуть бути як ласощі чи сувеніри, так і дорогі подарунки у вигляді коштовностей чи турів для закоханих.
В Італії у цей день дарують солодощі. Прийнято вітати свою другу половинку шоколадом у формі серця, цукерками та печивом. У США дуже схожа традиція, колись найкоштовнішим дарунком у цей день вважались марципани, котрі виготовляють з цукру, а він раніше коштував дуже дорого. Згодом у Америці налагодили виробництво карамелі, на котрій писали слова кохання, а вже згодом такі подарунки почали пакувати у коробочки з картону у вигляді серця.
Франція дає можливість вибирати з великого числа презентів, адже на день Валентина тут дарують білизну, романтичні подорожі, лотерейні квиточки, цукерки та солодощі у формі сердечок. А ще саме у Франції в цей романтичний день всі закохані чекають від свого обранця пропозицію руки та серця, так повелось, що саме у свято Валентина багато чоловіків наважуються освідчитись своїй обраниці.
Цікава традиція існує у Голландії, адже у цій країні подарунок робить чоловік і зазвичай прийнято дарувати шовкову сукню. А ще в цій країні у день Валентина жінка має право освідчитись чоловіку і якщо його така новина не порадує, то він мусить зробити жінці подарунок. Ось такий цікавий звичай.
Ще одна країна із незвичними для нас традиціями — Англія. Саме в Англії прийнято вітати з Валентином не тільки свою другу половинку, але й усіх домашніх улюбленців від кішечок і собачок, до коней. Найчастіше у цій країні дарують м’які іграшки.
У Японії теж є певні незвичні для нас традиції — День Валентина перетворили на суто чоловіче свято і саме жінки мусять дарувати чоловікам подарунки. Існує певний звичай, що і кому дарувати. Жінки обирають для чоловіків різні потрібні їм речі, такі як гаманці, чи засоби для гоління, а ось вже від того, ким чоловік доводиться жінці, залежить який шоколад вона йому подарує. Існує декілька видів цих солодощей, один дарують братам, друзям і колегам, а інший виключно коханим.
Ось в Уельсі заведено вирізати ложечки з дерева та прикрашати їх різноманітними сердечками, замочками та ключиками. Це показує вашій коханій людині, що їй все ж вдалось знайти ключ до вашого серця.
Не у всіх країнах так традиційно вважають що цей день — день закоханих. У Німеччині, наприклад, у цей день правлять спеціальний молебень у капличках, а люди прикрашають їх червоними стрічками, адже вважається що саме 14 лютого день душевно-хворих людей.
Варто відзначити що день Валентина не скрізь святкують саме у лютому. Наприклад в Іспанії день закоханих відзначають 1 травня і саме тоді серед найпривабливіших дівчат обирають королеву краси, а ось в Бразилії це свято перенеслось на 12 червня.
І на останок хочеться сказати, що нам повезло жити в країні, де таке романтичне свято дозволено розділити з коханими людьми, адже є країни, в яких заборонено святкування Дня Валентина. До них відноситься Іран та Саудівська Аравія.
Кохайте та будьте коханими, адже це так чудово!